Справжня сутність 1914 року

ЯК ГОВОРИТЬСЯ на 4-й сторінці, «цей журнал вселяє довір’я в обітницю Творця про мирний і безпечний новий світ, що настане перед тим, як перейде покоління, яке бачило події 1914 року».

Без сумніву, багато наших читачів здивуються такому твердженню. Однак ще в грудні 1879 року, майже за 35 літ до 1914 року, «Вартова башта» (тоді відома як «Сіонська Вартова башта і вісник Христової присутності») поміщала біблійні докази того, що 1914 рік буде особливим. Навіть ще раніше, у середині XIX сторіччя, інші студенти Біблії натякали, що 1914 рік мав бути особливим роком у біблійному пророцтвіa.

Пророцтво — це історія, написана заздалегідь. Ця особливість Біблії свідчить про її божественне походження. На додачу до опису майбутніх подій, вона також інколи зазначає, скільки часу має минути, перш ніж відбудеться якась подія. Деякі з цих конкретних пророцтв стосуються кількох днів, інші — років, ще інші — сторіч.

Даниїл, котрий пророкував про перший прихід Месії, також повідомив про час, коли Месія має повернутися, щоб бути присутнім у періоді, котрий називається ‘кінцем призначеного часу’ (Даниїла 8:17, 19; 9:24—27). Це біблійне пророцтво стосується довгого відтинку часу, тривалість якого не лише декілька століть, але понад два тисячоріччя — 2520 років! У Луки 21:24 Ісус назвав його «часом тих поган»b.

1914 рік став початком часу страждань

Сповнення біблійного пророцтва свідчить про те, що, починаючи з 1914 року, ми живемо у часі кінця. Ісус описав цей час як «початок терпінь породільних» (Матвія 24:8). В Об’явлення 12:12 ми читаємо: «Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має». Це пояснює, чому світ ще ніколи не був у такому замішанні, як з 1914 року.

А втім, цей час кінця є порівняно коротким періодом: його тривалість — життя одного покоління (Луки 21:31, 32). Факт, що вже проминуло 80 літ з 1914 року, свідчить про те, що незабаром Боже Царство принесе визволення. А це означає, що ми побачимо, як ‘низький з людей’— Ісус Христос — перейме повну владу над «людським царством» і започаткує мирний та справедливий світ (Даниїла 4:14).

[Примітки]

[Рамка на сторінці 11]

Коментарі про 1914 рік і після нього.

«Здається, що після невідворотності двох світових війн створення ядерної зброї служило застереженням, котре оберегло нас від третьої сутички супердержав і сприяло довшому періоду загального миру, хоча цей мир і є миром страху, який тягнеться ще з вікторіанської епохи... Де людство зробило помилку? Чому обіцянки дев’ятнадцятого сторіччя не виконалися? Чому двадцяте сторіччя стало сторіччям жаху чи, як дехто каже, сторіччям зла?» («Новітня історія. Від 1917-го до 1980-х», англ., Пол Джонсон).

«Зі всіх конвульсивних перетворень європейської системи Велика війна та мирна колонізація спричинили найраптовіший перелом в економіці та суспільстві, а також у політиці... Велика слава тієї дієвої і продуктивної системи зблякла у воєнній катастрофі. Європа мусила давати собі раду з економічним виснаженням та цілковитим розпадом економіки... Збитки були настільки великими, що європейська економіка не вийшла із застою та нестабільності до другої світової війни» («Світ у тяжкому випробовуванні: 1914—1919 роки», англ., автори Бернадатт І. Шмітт та Гарольд С. Веделер).

«У другій світовій війні усі стосунки між людьми були зруйновані. Злочини, здійснені німцями під час Гітлерівського режиму, на котрий вони погодились, не можна прирівняти за масштабами та ганебністю до будь-яких інших, що лягали чорними плямами на сторінки людської історії. Планомірне винищення у німецьких екзекуційних таборах шести чи семи мільйонів чоловік, жінок та дітей перевершило жахи брутальної різанини Чінгісхана, яка у порівнянні з тим винищенням виглядає зовсім незначною. Як Німеччина, так і Росія заплановано винищували цілі народи на східному фронті під час другої світової війни... Нарешті ми вибралися з такої матеріальної руїни і такого морального безладу, яких людство минулих сторіч не могло собі навіть уявити» («Збирається буря», том I, «Друга світова війна», англ., автор Уїнстон С. Черчілль).

«Нині визнаються права людини будь-якого класу, будь-якої національності та раси, однак в цей самий час ми сіли на дно глибочини класових війн, націоналізму і расизму. Ці порочні пристрасті проявляються у холоднокровних, науково спланованих жорстокостях; і сьогодні можна бачити два несумісні способи мислення і два несумісні кодекси моралі, і це не лише в одному світі, а інколи в одній країні і навіть в одній душі» («Цивілізація на випробовуванні», англ., Арнольд Тойнбі).

«Наче смерть з косою, що зволікає з призначеним часом, дев’ятнадцяте сторіччя зі своєю неймовірною упорядкованістю та самовпевненістю і вірою у людський прогрес зволікало аж до серпня 1914 року, коли основні європейські держави зазнали загального приступу божевілля, що прямо призвів до беззмістовного винищення мільйонів найкращих молодих людей цього покоління. Через чотири з половиною роки, коли світ намагався здобути мир після шаленого катаклізму Великої війни, багатьом тогочасним спостерігачам (але далеко не всім) стало відомо, що останні сліди старого порядку повністю стерлися і що людство ввійшло у нову добу, котра далеко не така раціональна і далеко не так пробачає людську недосконалість. Ті, хто сподівався миру і кращого світу, зрозуміли, що їхню надію зраджено у 1919 році» (додаток до «1914 рік. Рік, коли почався наш світ», англ., автор Вільям К. Клінґаман).

[Ілюстрація на сторінці 10]

Баварські Альпи.