Статеві домагання. Глобальна проблема

РОБОТА стала для молодої секретарки Рени Вікс справжнісіньким кошмаром. Щоправда, юридична фірма, в якій вона працювала, мала гучне ім’я та свої представництва у більш як двадцяти країнах. Але її безпосередній керівник, стверджувала вона, без кінця намагався то зненацька обхопити її, то просто доторкнутися до неї. Його принизливі дії супроводжувалися грубою, сороміцькою мовою.

Раніше у подібній ситуації жінка могла не мати іншого виходу, як тільки розрахуватися з роботи. «Жодна сторона не має доказів»,— сказала б адміністрація. І навіть ті, хто був схильний вірити жіночій версії історії, найімовірніше, злегковажили б цю проблему, мовляв, що ж тут такого страшного. Але часи змінилися. Рена Вікс не просто розгнівалася й розрахувалася. Вона звернулася в суд.

Суд присяжних США ухвалив рішення про виплату їй 50 000 доларів як компенсацію за моральні страждання плюс 225 000 доларів — суму відшкодування шкоди, стягнуту з її колишнього шефа. Наступний крок суду присяжних привернув до себе увагу ділових та юридичних фірм усього світу — було постановлено, що та юридична фірма зобов’язана виплатити величезну суму — 6,9 мільйона доларів як штраф за те, що вона не виправила ситуації!

Справа Рени Вікс далеко не поодинокий інцидент. В іншому судовому процесі недавно фігурувала національна американська мережа крамниць за зниженими цінами. Одна її працівниця, Пеґґі Кімзі, заявила, що на її адресу шеф багаторазово відпускав грубі, вульгарні репліки. У 1993 році Пеґґі Кімзі розрахувалася з роботи й звернулася в суд. Суд виніс рішення про виплату їй 35 000 доларів за приниження та моральні страждання й символічний 1 долар за втрачену зарплату. Суд також зробив висновок, що її колишній роботодавець створив вкрай несприятливі умови праці, толеруючи негідну поведінку свого підлеглого. Яке покарання? П’ятдесят мільйонів доларів відшкодування!

У часописі «Здоров’я людини» (англ.) читаємо: «Випадки статевих домагань множаться, як бактерії. У 1990 році ЕЕОС [Комісія забезпечення рівних можливостей у працевлаштуванні] мала справу з 6127 такими скаргами, а до минулого року [1993] ця цифра майже подвоїлась і становила вже 11 908».

Надуживання силою

Хоча й приголомшливі розміри ухвалюваних судами відшкодувань займають чільні місця на газетних шпальтах, слід визнати, що зовсім небагато таких випадків знаходять собі стежку до залу судового засідання. Більшість жертв зносять приниження мовчки, як ті пішаки у потворній грі сили й залякування, котра ведеться в офісах, на вулицях, в автобусах, закусочних і на підприємствах. Часами це прямий примус вступити в інтимний зв’язок. Однак частіше статеві домагання набувають м’якіших, проте не менш бридких форм: небажані або неналежні дотики, стидкі слова й хтиво-масні погляди.

Щоправда, дехто не згідний розцінювати таку поведінку як домагання, заявляючи, що це просто незграбні спроби з боку деяких чоловіків привернути увагу представниць протилежної статі. Але багато хто, подібно до авторки Марти Ланґелан, відхиляє такі спроби виправдати образливу поведінку. Вона пише: «То не просто незграбне чи неотесане, жартівливе чи «неправильно витлумачене» залицяння. Тут не йдеться про те, щоб сподобатися жінці; ця поведінка служить зовсім іншій меті. Як і зґвалтування, статеві домагання призначені приневолити жінку, а не привабити її. (...) [Це] вираз сили». Авжеж, часто таке негідне поводження просто належить до розряду тих жорстоких засобів, за допомогою яких «запанувала людина над людиною на лихо для неї». (Екклезіяста 8:9; порівняйте Екклезіяста 4:1).

На приставання жінки́ реагують зазвичай не радістю, а почуттями досить широкої амплітуди: від огиди та гніву до пригніченості та відчуття приниження. Одна жертва пригадує: «Та ситуація знівечила мене. Я втратила довіру до людей, впевненість у собі, самоповагу й надію на просування по службі. Докорінно змінилася моя особистість. Раніше я була веселою й безтурботною. Тепер я стала озлобленою, замкнутою й соромливою». А коли порушник ще й обіймає керівну посаду чи має владу, то домагання набувають особливо потворної подоби.

Отож зовсім не дивно, що суди почали карати винних і присуджувати компенсацію потерпілим. Оскільки Верховний суд США кваліфікував таке негідне поводження з жінкою як порушення її громадянських прав, то відповідальність за створення на робочому місці таких умов, які не були б «несприятливими чи образливими», дедалі частіше покладається законом на роботодавців.

Компанії, які толерують статеві домагання, можуть потерпати від наслідків: невисокої моральності працівників, вищої кількості прогулів, нижчої продуктивності та високої плинності кадрів, вже не згадуючи про фінансове лихо у разі, якщо жертва звернеться у суд.

Яка поширеність цього явища?

Яка поширеність статевих домагань? Дослідження вказують на те, що їх зазнало більше половини американок, які працюють. Отож в одній книжці пишеться: «Статеві домагання — проблема поширена. З нею стикаються жінки всіх професій — від офіціантки до корпоративного адміністратора. Це явище спостерігається на усіх рівнях корпоративної ієрархії і у всіх формах бізнесу та індустрії». А втім, проблема аж ніяк не обмежується Сполученими Штатами. У книжці Сузани Л. Вебб «Ударні хвилі: глобальне засилля статевих домагань» (англ.) цитується наступна статистикаa:

КАНАДА: «Одне дослідження показало, що 4 з 10 жінок повідомили про статеві домагання на роботі».

ЯПОНІЯ: «Дослідження, проведене у серпні 1991 року, показало, що 70 відсотків опитаних жінок пережили» домагання на роботі. «Дев’яносто процентів сказали, що зазнали статевих домагань по дорозі на роботу чи з неї».

АВСТРІЯ: «За дослідженнями 1986 року, майже 31 відсоток жінок повідомив про серйозні випадки домагань».

ФРАНЦІЯ: «Дослідження 1991 року... виявило, що 21 відсоток з 1300 опитаних жінок сказали, що особисто зазнали статевих домагань».

НІДЕРЛАНДИ: Дослідження показало, що «58 відсотків опитаних жінок сказали, що вони особисто зазнали статевих домагань».

Ознака часів

Звичайно, посягання й домагання на робочому місці — явища не нові. Жінки, а іноді й чоловіки, були об’єктами такого негідного поводження навіть ще в біблійні часи (Буття 39:7, 8; Рут 2:8, 9, 15). Але така ганебна поведінка, схоже, набула особливого поширення тепер. Чому?

По-перше, в останні роки на біржу праці напливає рекордна кількість жінок. А це означає, що дедалі більше жінок опиняється в ситуаціях, які криють у собі можливість такої наруги. Проте важливіше значення має те, що Біблія передрекла дуже давно: «Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді... нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра» (2 Тимофія 3:1—3). Таке засилля статевих домагань — це ще одне разюче засвідчення того, що ці слова сповняються сьогодні. Цікаво, що, за часописом «Здоров’я людини», «ріст кількості скарг, пов’язаних зі статевими домаганнями, йде в парі з нечуваним занепадом ввічливості. Погані манери — явище повсюдне».

Засилля статевих домагань також відображає «нову мораль», котра заполонила світ протягом 60-х. Порушення усієї традиційної системи моральних норм супроводжувалося безприкладною зневагою до прав та почуттів інших. Та нехай там що є тому причиною, але статеві домагання — невесела реалія робочого місця. Як і чоловіки, і жінки можуть захистити себе? Чи настане час, коли сексуальні посягання на робочому місці відійдуть у небуття?

[Примітка]

[Рамка на сторінці 4]

Статеві домагання: міфи й факти

Міф: Цифри, які наводяться у зв’язку зі статевими домаганнями, значно завищені. Це всього лиш ще одна примха, виплід рекламної гарячки засобів масової інформації та істерія.

Факт: Загалом кажучи, повідомляючи про наругу над собою, жінка багато втрачає і мало набуває. Тільки меншість жінок (за даними одного дослідження — 22 відсотки) розповідає про неї бодай кому-небудь. Страх, сором, самозвинувачування, збентеження й незнання власних прав — ось що змушує багатьох жінок мовчати. Тому чимало фахівців уважають, що цифри значно занижені!

Міф: Більшість жінок любить увагу. Ті, хто заявляє, що зазнали статевих домагань, просто надмірно чутливі.

Факт: Дослідження послідовно показують, що жінки приймають таке грубе поводження з ними за образу. У ході одного дослідження «більш як дві п’ятих жінок сказали, що почували відразу, і майже третина — гнів». Інші говорили, що почувалися стривоженими, скривдженими й пригніченими.

Міф: Чоловіки стають жертвами так само часто, як жінки.

Факт: Дослідники Національної асоціації жінок, які працюють, (США) повідомляють, що «у 90 відсотках випадків чоловіки чіпляються до жінок, у 9 процентах випадків домагання мають місце між представниками однієї і тієї ж статі... і тільки в 1 відсотку випадків жінки чіпляються до чоловіків».

[Ілюстрація на сторінці 5]

Статеві домагання стосуються не тільки сексу.