Чого було досягнено відвідинами папи ООН?

ПАПА Іоанн Павло II своїм польотом через Атлантику до штаб-квартири ООН, що в Нью-Йорку, переступив межу 1 000 000 кілометрів своїх подорожей по світу. Це було 4 жовтня 1995 року під час його 68-ї поїздки з папською місією. Поза всяким сумнівом, він подорожує найбільше з усіх римських пап за всю історію римсько-католицької церкви.

Він прибув до міжнародного аеропорту Ньюарк, що в Нью-Джерсі, дощової середи в оточенні найбільш старанно розроблених кілець безпеки, яких ще не мав жоден сановник. За приблизними підрахунками, папу охороняло 8000 федеральних і муніципальних представників служби безпеки. Одне джерело назвало це «складним панциром безпеки», бо туди навіть входили вертольоти та аквалангісти.

Яка мета відвідин?

У своїй публічній промові в аеропорту папа згадав, що його попередник папа Павло VI вже звертався до Генеральної Асамблеї ООН із закликом миру: «Припинити війну, не повторити війни!» Іоанн Павло II сказав, що повернувся, аби «висловити глибоке переконання, що ідеали та наміри, котрі дали поштовх заснувати ООН півсторіччя тому, навіть більш необхідні у цьому світі, котрий шукає мети».

У вечірній молитві біля Кафедрального собору священного серця (Ньюарк) папа знову виявив підтримку ООН, кажучи: «Ця організація слугує на благо людському родові, тому доречно, що папа тут засвідчує надію з Євангелія». Він додав: «Наша молитва про мир є молитвою й про Організацію Об’єднаних Націй. Святий Франціск Ассізький... відзначився як великий прихильник кузні миру. Тож благаймо його заступництва для діяльності Організації Об’єднаних Націй у галузі забезпечення справедливості й миру по цілому світі».

У своїй промові до ООН він хвалив ненасильницькі політичні зміни 1989 року в Східній Європі, де багато країн відновили свою свободу. Він заохочував до «справжнього патріотизму», що відрізняється від «вузькоглядного й негнучкого націоналізму». Він говорив про несправедливість у нинішній системі, кажучи: «Коли мільйони людей страждають від злиднів, що виливаються у голод, недоїдання, хвороби, неписьменність та деградацію, ми мусимо... пам’ятати, що нікому не дано права визискувати інших».

Відтак він сказав: «Позаяк ми зіткнулися з такими жахливими труднощами, хіба ми можемо забути про роль Організації Об’єднаних Націй?» Він заявив, що ООН належить «стати такою моральною інстанцією, в якій усі держави світу почуватимуться, як удома». Він наголосив на необхідності заохочувати до «згуртованості цілого людства».

Звідкіля сподіватися справжнього миру?

Без сумніву, він виразив багато шляхетних побажань. А втім, чи у своїх довгих промовах він скеровував світових керівників до вирішення проблеми Божим шляхом, тобто до його Царства, в якому пануватиме Ісус Христос? (Матвія 6:10). Ні. Фактично у своїй промові до ООН він ні разу не цитував Біблії. Він навіть сказав, що «з Божої ласки у наступному сторіччі та тисячоріччі ми зможемо створити цивілізацію, достойну людини,— правдиве суспільство волі». Біблійним дослідникам таке бажання може нагадувати бажання, яке понад 4000 років тому висловили будівники стародавньої вежі Бабель; вони вважали, що своїми зусиллями можуть зберегти людську єдність: «Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення» (Буття 11:4). Отже, згідно з цим поглядом, власне людські політичні керівники, що репрезентують ООН, мають збудувати нову цивілізацію, котра спиратиметься на волю.

А що пророкує Біблія про майбутнє людських політичних урядів і саму Організацію Об’єднаних Націй? Книги Даниїла й Об’явлення чітко виявляють, що чекає їх. Даниїл пророкував, що в останні дні Бог заснує своє царське правління, немов велетенський камінь, що «відірвався сам, не руками». Що буде далі? «За днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується... Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки». Людські правління заміняться одним справедливим урядом для всього людства (Даниїла 2:44, 45).

Що станеться з ООН? У 17-му розділі Об’явлення зображено ООН (і її короткочасну попередницю Лігу націй) як багряну звірину, що «піде вона на погибіль» (Об’явлення 17:8)a. Жодна недосконала людська організація, нехай би якими щирими були її прихильники, не є джерелом правдивого миру від Єгови. Правдивий мир прийде через Боже обіцяне Царство в руках воскреслого Ісуса Христа, що на небі. Це лежить в основі виконання Божої обітниці з Об’явлення 21:3, 4: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними», «і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося».

Які результати відвідин?

Коли папа згадував у своїх промовах Біблію, то чи вірні католики заохочувалися його словами витягувати її і перевіряти його посилання? Фактично більшість з них навіть не мали зі собою Біблії. Рідко коли папа згадував конкретні біблійні посилання для того, аби присутні прочитали їх з Біблії.

Як приклад можна навести випадок, коли він звертався до 83 000 присутніх на Великому стадіоні (штат Нью-Джерсі) такими словами: «Ми чекаємо на повернення Господа у ролі судді живих і мертвих. Ми сподіваємось його повернення у славі, приходу Божого царства у його повноті. Це наполегливе запрошення псалмів: ‘Чекай на Господа зо сміливістю; будь міцний серцем й чекай на Господа’». Але який текст він цитував із псалмів? І якого Господа він мав на увазі: Ісуса чи Бога? (Порівняйте Псалом 110:1). За ватиканською газетою «Оссерваторе романо», він цитував Псалом 27:14, де написано так: «Покладайся на Ягве, будь сильним, нехай серце твоє буде сміливим, покладайся на Ягве» («Єрусалимська Біблія», англ.). Авжеж, ми повинні покладатися на Ягве, або Єгову, Бога нашого Господа Ісуса (Івана 20:17).

Чи католицькі священнослужителі та керівники сприяли миру серед держав протягом історії? Чи католицьке вчення допомагало розв’язувати етнічні, расові й племінні чвари? Різанина в Руанді (Центральносхідна Африка) 1994 року й міжусобні війни в останні роки на території колишньої Югославії — все це показує, що релігійні переконання загалом не спроможні усунути ненависть та упередження, що глибоко вкоренилися у людське серце. Ні поверхові тижневі сповіді, ні регулярні відвідини меси не змінять людського мислення та дій. Необхідно значно сильнішого впливу, який можливий лише тоді, коли Божому Слову дозволяється просочитися у серце й розум віруючого.

Зміни в поведінці правдивого християнина базуються не на емоційному піднесенні через релігійні обряди, а на раціональному розумінні Божої волі. Апостол Павло твердив: «Не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа,— добро, приємність та досконалість» (Римлян 12:1, 2). Такої зміни поведінки досягається лише через вивчення Божого Слова, котре веде до точного знаття його волі. Воно створює духовну силу, що активізує розум і заохочує людину поводитись як християнин (Ефесян 4:23; Колосян 1:9, 10).

Чи церква на «критичному роздоріжжі»?

Іспанська газета «Паїс» пише про папу Іоанна Павла II, що він володіє «незвичайною харизмою», як на 75-річного чоловіка, а одна американська газета називає його «експертом мас-медіа». Він уміло обходиться з пресою й налагоджує контакти з дорослою й дитячою публікою. Під час своїх подорожей він уміло представляє папський престол у Ватикані. Хоч Ватикан офіційно і визнаний ООН, все ж благословення цієї організації папою не гарантує, що її благословить Бог Єгова.

Відгуки на відвідини папи були різними. Багато католиків, що придбали квитки на месу просто неба, відчували емоційне піднесення. А втім, деякі католицькі керівники сприймали ці відвідини та їхні можливі наслідки менш позитивно. Газета «Нью-Йорк таймс» цитувала Тимоті Б. Рейґана, президента Католицького національного центру пасторського керівництва, який сказав: «Під час своїх відвідин папа не використав усіх нагод. Хоч подорож була «підбадьорливою та сакраментальною для багатьох людей», однак немала́ кількість католицьких керівників була позбавлена «нагоди мати аудієнцію та діалог». Багато католиків уважають, що про такі питання, як целібат, запобігання вагітності й розлучення, вони вимушені слухати монолог.

За словами Стайнфелса, деякі католицькі посадові особи визнали, що «церква стоїть на критичному роздоріжжі», і вони побоюються, що багато католиків, «особливо молодих, вже не дуже чітко уявляють, що означає бути католиком». Згідно зі Стайнфелсом, католицький традиціоналіст Джеймс Гітчкок «бачить проблему у вигляді запеклої «холодної війни» між украй консервативною ієрархією й до певної міри ліберальною «середньою ланкою управління».

Щодо того, як відвідини папи повпливають на кризу в лавах церковнослужителів, Гітчкок твердив: «Він прибув сюди, йому догодили, він повернувся додому, і на цьому крапка. Наслідки, на мій погляд, не виправдали сподівань». Папа достеменно не використав нагоди сказати політичним лідерам в ООН, де є правдивий мир.

Хоч і Статут ООН та людська пропаганда наголошують на «мирі і безпеці», не дайте ввести себе в оману. Біблія застерігає: «Коли говоритимуть: «Мир і безпечність», тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі,— і вони не втечуть» (1 Солунян 5:3). Правдивий мир і безпека настануть лише з Божої волі — через його царське правління, а не через ООН.

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 22]

UN photos