Оповиті легендами ліси Амазонії
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В БРАЗИЛІЇ
ІНДІАНЦІ племені ірімарай, що жили на берегах перуанської річки Напо, не могли повірити своїм очам! До селища підпливали два оснащені чотирикутними вітрилами кораблі, які надзвичайно відрізнялися від їхніх невеличких каное. На кораблях вони помітили бородатих воїнів — таких людей вони не бачили в жодному племені. Збентежені індіанці поховались і стали спостерігати, як білошкірі чужинці висадилися на берег, спустошили запаси харчів у селищі, а потім відпливли, запалені честолюбним бажанням увійти в історію як перша експедиція, котра пройшла через екваторіальні вологі ліси від Анд до Атлантичного океану.
Того 1542 року не одне індіанське плем’я зазнало подібного шоку, оскільки ці європейські мандрівники, застосовуючи арбалети й мушкети, все глибше й глибше просувалися південноамериканськими екваторіальними лісами.
Іспанець Франсіско де Орельяна, капітан конкістадорів, невдовзі виявив, що вістка про пограбування та вбивства, здійснювані його загонами, подорожує швидше, ніж дві його бригантини. Індіанські племена, що жили вниз по течії (поблизу нинішнього міста Манаус у Бразилії), зі стрілами зустрічали цих зайд, яких було трохи більше 50.
А індіанці були добрими стрільцями, визнає член екіпажу Ґаспар де Карвахаль. Він переконався у цьому на власному досвіді, оскільки один з індіанців поцілив йому стрілою між ребра. «Якби не товста сутана,— пише поранений чернець,— то я б не лишився в живих».
«Кожна з них варта в бою десятка індіян»
Карвахаль далі описує рушійну силу цих сміливих індіанців. «Ми бачили жінок, котрі воювали попереду чоловіків, немов командири. Ці стрункі світлошкірі жінки мали довге заплетене волосся, яке майоріло довколо їхніх голів. Вони відрізнялися силою, з луком і стрілами в руках кожна з них варта в бою десятка індіян».
Чи справді мандрівники бачили жінок-войовниць, чи, як говориться в одній праці, «це був витвір уяви хворих на тропічну пропасницю», ми не знаємо. Але, згідно з кількома розповідями, коли Орельяна й Карвахаль увійшли в гирло великої ріки й потім випливли в Атлантичний океан, то таки вважали, що бачили амазонок Нового Світу, лютих жінок-войовниць, описаних у грецькій міфологіїa.
Чернець Карвахаль передав нащадкам розповідь про американських амазонок, а також звіт очевидця про восьмимісячну експедицію Орельяни. У свою чергу капітан Орельяна, коли прибув в Іспанію, яскраво описав свій похід і річку, якій він дав романтичну назву — Ріо де лас Амасонас, тобто ріка Амазонок. Невдовзі картографи XVI сторіччя написали нову назву на карті щойно відкритої Південної Америки — Амазонка. Так легенди оповили ліси Амазонії, а втім, дійсність і нині подібно бентежна.
[Примітка]
a Вірогідно, слово «амазонки» походить від грецьких слів а, що означає «без», і ма·зо́с — «грудь». За переказами, амазонки випалювали собі праву грудь, щоб було зручніше користуватися луком і стрілами.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]
Тло вгорі: The Complete Encyclopedia of Illustration/J. G. Heck