Від наших читачів
Дислексія Я пишу, щоб висловити свою щиру подяку за статтю «Долання прикрощів дислексії» (за 8 серпня 1996 року). Прочитавши інформацію в рамці «Як виявити дислексію у дітей», ми разом з моїм чоловіком обстежили нашого десятирічного сина і виявили, що він страждає на дислексію. Тепер ми вживаємо заходів, щоб надати йому необхідну допомогу як вдома, так і в школі. Його вчителі завжди говорили нам про те, що він є дуже здібною дитиною, але не докладає зусиль, щоб навчатись. Тому ви можете уявити, наскільки ми вдячні за цю статтю.
Дж. С., Шотландія
Мені, як матері двох дітей, хворих на дислексію, було дуже приємно прочитати цю статтю. Вона чудово навчає інших людей про те, наскільки реальною є ця фізична вада і як ця хвороба завдає труднощів тим, хто через неї страждає. Чи ви можете собі уявити, що вам важко прочитати вивіску на вулиці? Або що ви, намагаючись замовити якусь страву, не можете прочитати в меню те, що там написано? Я впевнена, що хворі на дислексію добре користуватимуться цією інформацією.
М. К., Сполучені Штати Америки
Види, що зникають Щиро дякую за серію статей «Види, що зникають. Чи є підстави для стурбованості?» (за 8 серпня 1996 року). Ми дійсно ризикуємо втратити таке багатство. Стаття посилила моє бажання жити в обіцяному Богом новому світі, де тваринам вже не буде загрожувати вимирання.
Д. І., Албанія
Біженці — всесвітня криза Я є біженцем з Бурунді й хочу висловити свою вдячність за серію статей «Біженці — всесвітня криза. Чи піде вона у небуття?» (за 22 серпня 1996 року). Для мене було великим підбадьоренням те, що я дізнався, як ставиться до цього Єгова, і що у стародавні часи він навчав свій народ ставитися до біженців із сердечною доброзичливістю. Дякую вам за ці статті, вони по-справжньому втішили мене.
Д. М., Кенія
Трагедія у зв’язку з аварією автобуса Читаючи статтю «Пережити трагедію з підтримкою Єгови» (за 22 серпня 1996 року), я нічого не могла робити, тільки плакала, бо щось подібне сталось і зі мною. Разом зі своєю найближчою подругою я також попала в одну автокатастрофу. Моя подруга дістала багато серйозних пошкоджень, і через декілька годин після аварії вона померла. Протягом наступних п’яти років я боролась із сильним почуттям горя і провини, через те що я вижила, а вона померла. Я вірю, що Єгова пам’ятатиме мою дорогу подругу. Від усього серця я також співчуваю тим, у кого близькі загинули в цій трагедії в Іспанії.
Дж. Т., Сполучені Штати Америки
Заїкання Дякую вам за статтю «Язик недорікуватих поспішить говорити виразно» (за 22 серпня 1996 року). Мене сильно підкріпив життєпис Петра Кунца. Я також заїкаюсь. Перш ніж виголосити біблійну промову, я завжди прошу Єгову допомогти мені виразно висловлюватися.
М. М., Італія
Коли мені сповнилося 20 років, я відчув, що мені дуже важко говорити як з іншими людьми, так і зі сцени в Залі Царства Свідків Єгови. Після завдання я дуже пітнів і почував сильну втому. Це дійсно велике підбадьорення прочитати життєпис співхристиянина, який служить Єгові, незважаючи на таку проблему. Стаття допомогла мені мати позитивне ставлення до справи.
М. С., Японія
Дякую вам за опублікування цього життєпису. Ще з дитинства у мене була та ж сама проблема. Як і Петр, я служу старійшиною збору і мушу покладатися на Єгову, щоб мати силу для виконання своїх завдань. Тепер я проводжу Школу теократичного служіння, допомагаючи іншим розвивати вміння говорити.
Н. О. Н., Нігерія