Програна боротьба зі злочинністю

«ЗЛОЧИННІСТЬ можна було б дуже швидко взяти під контроль, якби кожен хотів докласти до цього зусиль»,— ці слова колишнього начальника столичної поліції цитувалися в англійській газеті «Ліверпул дейлі пост». Справді, коли б кожен корився закону, злочинність би зникла.

Але у більшості місць злочинність зростає. До нашого часу можна застосувати слова, промовлені тисячі років тому: «Зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством». (Буття 6:11; дивіться інформацію в рамці на наступній сторінці).

Злочинність починається з малого

Якщо хтось порушує закон у малому, він може пізніше перейти до серйозніших порушень. Розтлумачуючи цей факт своїм учням, один учитель пояснив: «Грабіжники банків починають з олівців, вкрадених у школі».

А що нерідко трапляється на робочому місці? Люди не виходять на роботу через удавану хворобу й отримують фінансову допомогу, на яку не мають права. І таке шахрайство чиниться частіше, ніж гадають. Наприклад, у Німеччині з усіх відпусток по лікарняних листках, поданих працівниками, 6 відсотків припадає на середу, 10 — на вівторок та 16 — на четвер; у той же час на понеділок припадає аж 31 відсоток таких відпусток, а на п’ятницю ще більше — 37 відсотків! Чи люди дійсно частіше хворіють по понеділках і п’ятницях, чи це лише один із видів крадіжки?

Ким є злочинці?

Звісна річ, злочини простих людей зазвичай не мають таких наслідків, як злочини тих, хто тримає в руках владу. На початку 1970-х років Сполучені Штати Америки сколихнув такий важкий політичний злочин, що пов’язана з ним назва навіть увійшла в англійські словники.

«Уотергейт», згідно зі «Словником нової англійської мови Барнхарта», це «скандал, зокрема той, що пов’язаний з намаганнями приховати небезпечну інформацію або нелегальну діяльність»a. Далі словник додає: «Уотергейтська справа» залишила глибокий слід у мові 1970-х років. Від цього слова утворилося багато нових, і від нього ж походить приєднувальна частка «гейт», яку використовують, щоб визначити скандал або корупцію».

З того часу цілий ряд «Уотергейтів» наочно показав, що злочинність є повсюди, навіть серед тих, хто повинен бути взірцем у дотриманні законів. В Японії політична корупція набула такого поширення, що на початку 1990-х років довелося приймати нові закони по боротьбі з нею. Президент Бразилії у 1992 році втратив посаду через обвинувачення в корупції.

Хіба не очевидно, що правопорушення впливових осіб, у тому числі батьків, вчителів та працівників правоохоронних служб, сприяють росту злочинності мас?

Добрих намірів недостатньо

Більшість людей погодяться, що уряди хочуть викоренити злочинність. Але ось що зауважив про свою країну один урядовець, який вийшов на пенсію: «Уряд зробив надто мало для того, аби апарат правосуддя працював швидко та ефективно. Суддів не вистачає, а ті, які є, завалені роботою. Поліції бракує працівників та обладнання. Поліцейським деколи не видають платню вчасно, тож в них виникає спокуса брати хабарі».

Італійський журнал «Чівільта каттоліка» оплакує «безсилля держави перед лицем організованої злочинності», а тоді додає: «Слід визнати відданість, з якою правоохоронні служби та суди ведуть війну із злочинністю, але очевидно, що організованій злочинності це анітрохи не заважає — навпаки, її сила та вплив зростають».

Певна річ, що добрих намірів уряду подолати злочинність недостатньо. Аніта Ґрадін, спеціальний уповноважений по імміграції та судових справах в Європі, влучно зауважила: «Нам потрібні ліпші, ефективніші методи співпраці для боротьби з контрабандою та перевезенням наркотиків; підпільним ввозом людей до інших країн і нелегальною імміграцією; організованою злочинністю, шахрайством і корупцією».

Наскільки віддані своїй справі правоохоронні служби?

У декого виникають сумніви, чи органи влади дійсно так уже й віддані боротьбі зі злочинністю. Колишній генеральний інспектор поліції однієї країни звернув увагу на те, що кожний, принаймні прилюдно, «осуджує корупцію та господарські злочини». Але, як він каже, відсутнє щире і загальне бажання викоренити злочинність і корупцію. Здається, що дедалі більше людей — а серед них і працівники правоохоронних служб — вважають хабарництво, шахрайство та крадіжки прийнятними методами у боротьбі за ліпше місце в житті.

За словами одного митного службовця, багато «чинить злочини безкарно», і це, без сумніву, також сприяє зросту злочинності. Наприклад, у російській публікації говориться про «легкість, з якою злочинці уникають покарання». Публікація додає, що це, «здається, заохочує звичайних громадян до найбрутальніших злочинів». Усе йде саме так, як приблизно 3000 літ тому сказав біблійний письменник: «Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе» (Екклезіяста 8:11).

Можна без перебільшення сказати, що уряди програю́ть боротьбу зі злочинністю. У німецькій газеті «Райнішер меркур» писалося: «Загальний страх перед зростом насильних злочинів корениться дуже глибоко, і його не приспати ані звичними партійно-політичними суперечками, ані твердженнями статистиків, нібито ситуація не така вже й погана, як здається».

Більш імовірно, що все якраз навпаки, і справи із злочинністю на ділі не ліпші, а ще гірші, ніж здається. Але разом з цим існує й привід для оптимізму. Світ без злочинності стає дедалі ближчим, і ви можете побачити його ще за свого життя. Наступна стаття розповість, чому ми так вважаємо.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 6]

Багато людей вважають злочин прийнятним методом у боротьбі за ліпше місце в житті.

[Рамка на сторінці 5]

Земля, наповнена насильством

БРАЗИЛІЯ: «У відповідь на стрімкий ріст хвилі насильства сотні тисяч людей вийшли на центральні вулиці міста [Ріо-де-Жанейро], виражаючи свій страх та гнів на злочинність, яка тримає їхнє місто у полоні» («Інтернешнл гералд трібюн»).

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ: «Насильство тепер легше спровокувати, тож існує дедалі більша вірогідність, що правопорушник вдаватиметься до нього в першу чергу» («Індепендент»).

ІРЛАНДІЯ: «Злочинні родини-мафії вкоренилися у центрі Дубліна та в його бідніших західних передмістях. Ці банди чимраз ліпше озброєні» («Економіст», англ.).

КИТАЙ: «У Китаї знову з’являються гангстери, а велика злочинність, здається, виходить з-під контролю... Китайські експерти кажуть, що кількість банд і «таємних угруповань» росте швидше, ніж поліція встигає їх рахувати» («Нью-Йорк таймс»).

МЕКСИКА: «Злочинність зросла з такою швидкістю і за такий короткий час, що стає лячно» («Уолл-стрит джорнел»).

НІГЕРІЯ: «За словами пана Франка Одіти, представника поліції, сім’я, церкви, мечеті, школи та клуби не змогли виконати свого обов’язку та відвернути молодих людей від шляху злочинності» («Дейлі чемпіон»).

НІМЕЧЧИНА: «Постійно зменшується відстань між готовністю вдатися до насильства та обставинами, які його провокують. Тож не дивно, що насильство стало щоденним явищем» («Райнішер меркур»).

ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА: «Розгнуздана та, по суті, неконтрольована злочинність загрожує нам усім і усьому, що ми робимо, тому треба вдатися до якихось радикальних заходів» («Стар»).

РОСІЯ: «Мафіозні групи перетворили місто, яке за радянських часів було одним з найбезпечніших у світі, на справжній криміналополіс... «За 17 років патрулювання,— говорить лейтенант міліції Геннадій Грошиков,— я ніколи ще не бачив у Москві стільки злочинів й не зустрічався з подібною жорстокістю» («Тайм»).

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ: «США — це найбільш насильницька країна індустріалізованого світу. Жодну іншу країну не можна навіть порівняти з нею» («Тайм»).

ТАЙВАНЬ: «У Тайвані... в суспільство просочується чимдалі більше крадіжок, нападів та вбивств... По суті, рівень злочинності поступово зростає, а у деяких випадках і перевищує той, що є в країнах Заходу» («Нью-Йорк таймс»).

ФІЛІППІНИ: «Шість з кожних десяти філіппінських родин кажуть, що вони не почуваються безпечно в себе вдома або на вулиці» («Ейзіяуїк»).