Погляд Біблії

Флірт. Чи це погано?

«Чому вважається, що фліртувати — значить маніпулювати кимось, обманювати, робити щось неправильне? Ні! Це гра! Тут ніхто нічого не втрачає, бо кожен ощасливлює іншого». (Сюзен Рабін, директор нью-йоркської Школи фліртування)

БАГАТО хто вважає флірт чимось нормальним, нешкідливим, а навіть необхідним для зародження та підтримки стосунків. У західних країнах швидко збільшується кількість книжок, статей в журналах та курсів, мета яких навчити жестів, поз, гри очима— всього того, що входить у «мистецтво флірту».

Що таке фліртування? Існує багато визначень. За одним із словників, той, хто фліртує, «удає закоханість та принаджує сексуально». Інший словник пише, що фліртувати — значить «залицятись без серйозних намірів». Отже, загальноприйнято вважати, що той, хто фліртує, виявляє знаки особливої уваги, не маючи наміру одружитись. Чи слід вважати флірт нешкідливим? Який погляд Біблії щодо флірту?a

Хоча флірт не згадується в Святому Письмі, ми можемо визначити погляд Бога. Як? Дослідивши біблійні принципи стосовно цього питання. Так ми розвиваємо наше ‘чуття, аби розрізняти добро й зло’ (Євреїв 5:14). Розгляньмо спочатку, чи личить фліртування одруженим.

Якщо одружені

Для чоловіка й дружини цілком природно у домашній обстановці виявляти закоханість. (Порівняйте Буття 26:8). Але поводитись так з кимось іншим означає порушувати Божі принципи. Єгова бажає, щоб чоловік і дружина були найближчими людьми, яких єднає довір’я (Буття 2:24; Ефесян 5:21—33). На його погляд шлюб — це священний вічний зв’язок. У Малахії 2:16 сказано, що Бог ‘ненавидить розвід’b.

Чи фліртування одруженої особи узгоджується з Божим поглядом на шлюб? Щонайменше чоловік чи дружина, які фліртують, зневажають святість шлюбу, встановленого Богом. Крім того, Ефесян 5:33 (Хом.) наказує християнину ‘любити так свою дружину, як самого себе’, а дружині ‘поважати чоловіка’. Чи флірт, провокуючи ревнощі, може слугувати доказом кохання або поваги до партнера?

Змушує замислитись те, що флірт часом призводить до перелюбу — гріха, який Єгова категорично засуджує і називає зрадою (Вихід 20:14; Левит 20:10; Малахії 2:14, 15; Марка 10:17—19). Єгова вважає перелюб настільки серйозною справою, що дозволяє зрадженим брати розлучення (Матвія 5:32). То як можна припустити, що Єгова схвалюватиме таку небезпечну розвагу, як флірт? Бог не схвалюватиме його, як і люблячий батько не схвалюватиме гру свого малюка з великим гострим ножем.

Стосовно перелюбу Біблія застерігає нас: «Чи візьме людина огонь на лоно своє,— і одіж її не згорить? Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її? Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!» (Приповістей 6:27—29). Навіть якщо одружена особа не чинить перелюбу, фліртуючи, вона наражається на ще одну небезпеку — любовний зв’язок.

Любовні зв’язки

Дехто поглиблює стосунки поза шлюбом і розвиває почуття закоханості, не чинячи при цьому розпусти. Проте Ісус застеріг: «Кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм» (Матвія 5:28). Чому Ісус засудив пристрасть, що є тільки в серці?

Одна з причин полягає в тому, що «з серця виходять... перелюби» (Матвія 15:19). Однак любовний зв’язок шкідливий, навіть якщо такі стосунки не переходять у ту стадію, коли перелюб неминучий. Чому? В одній з книжок на цю тему зазначено: «Будь-яка діяльність чи стосунки, що забирають надто багато часу та сил, призначених вашому подружжю, є формою невірності». Любовний зв’язок позбавляє чийогось чоловіка чи дружину часу, уваги та ласки. Людині, яка має сім’ю і фліртує, слід зважити на заповідь Ісуса поводитися з іншими так, як би ви хотіли, щоб поводились з вами,— і спитати себе, як би вона почувалась, коли б його подружжя поводилось так само? (Приповістей 5:15—23; Матвія 7:12).

Що потрібно робити тому, хто має такий неналежний емоційний зв’язок? Той, у кого розвинулась неналежна емоційна прив’язаність, схожий на заснулого за кермом водія. Він повинен схаменутись і діяти негайно й рішуче, щоб його шлюб та стосунки з Богом не зазнали краху. Ісус образно описав потребу суворих заходів, сказавши, що, коли добра репутація в очах Бога під загрозою через щось, навіть таке дороге, як око чи рука, цього потрібно позбутися (Матвія 5:29, 30).

Було б мудро обмежити частоту і тривалість зустрічей з іншою особою. Звичайно, не слід бути з нею наодинці, а якщо ви колеги по роботі, обмежте характер спілкування. Можливо, варто навіть взагалі припинити стосунки. Після цього необхідний суворий самоконтроль над своїми очами, думками, почуттями та поводженням (Буття 39:7—12; Псалом 19:15; Приповістей 4:23; 1 Солунян 4:4—6). Йов, який мав сім’ю, залишив прекрасний приклад, сказавши: «Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?» (Йова 31:1).

Отже, флірт одруженої особи — це ризик, його засуджує Святе Письмо. А який погляд Біблії на флірт неодружених? Чи його слід вважати нормальним, нешкідливим та необхідним для заснування стосунків з особою протилежної статі? Чи небезпечний він?

Як щодо неодружених?

Немає нічого неправильного в тому, що двоє неодружених виявляють знаки особливої уваги одне до одного, коли вони мають намір колись одружитись і не допускають нечистоти (Галатів 5:19—21). Така зацікавленість природна на перших порах залицяння, коли до одруження ще далеко. Якщо наміри добрі, її не слід осуджувати. У такому випадку це не флірт.

А що, коли неодружені виявляють особливу увагу одне до одного лише заради розваги? Здавалось би, це нешкідливо, оскільки вони неодружені. Проте зважте: наслідком може бути душевна рана. Якщо фліртування сприймають більш серйозно, ніж того хотілося, це може спричинити надзвичайне страждання, душевний біль. Правдивими є слова з Приповістей 13:12: «Задовга надія — недуга для серця, а бажання, що здійснюється,— це дерево життя»! Хоч би кожен з них запевняв, що не має глибоких почуттів, чи можна знати, що насправді думає чи відчуває інший? Біблія відповідає: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне,— хто пізнає його?» (Єремія 17:9; порівняйте Филип’ян 2:4).

Зважте також на небезпеку розпусного вчинку і можливі його наслідки — хворобу або позашлюбну вагітність. Святе Письмо забороняє розпусту, а ті, що свідомо її чинять, втрачають прихильність Бога. Апостол Павло мудро застеріг християн: аби противитись спокусі, їм потрібно ‘умертвити’ свої «члени: розпусту» та уникати ‘пристрасної похоті’, яка призводить до розпусти (Колосян 3:5; 1 Солунян 4:3—5). У посланні до Ефесян 5:3 він радить нам ‘навіть не згадувати’ розпусти, тобто не викликати неправильного бажання. Той, хто фліртує, діє всупереч цій пораді. Бог заборонив навіть нездорові розмови про статеві зносини.

Біблійні принципи показують, що флірт спричиняє біль ближньому і той, хто фліртує, зневажає Єгову, Творця шлюбу. Погляд Біблії стосовно непристойності флірту є проявом любові та розсудливості, оберігає нас від страждання. Тому ті, хто любить Бога, утримуються від флірту — неналежної поведінки і поводяться з особами протилежної статі з чистістю та повагою (1 Тимофія 2:9, 10; 5:1, 2).

[Примітки]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

© The Curtis Publishing Company