Молоді люди запитують...

Чи існує небезпека в іграх з розігруванням ролей?

«Тут залучена уся твоя фантазія. Одного разу ти чарівник. Іншого разу — воїн. Ти можеш стати одним з багатьох персонажів, які тільки собі уявиш. Не існує жодних обмежень» (Крістоф).

«БУДЬ усім, ким насправді не можеш бути». Такий заклик цитувався в одному журналі, де описувалася популярна гра з фантазуванням. Мільйони молодих людей надзвичайно приваблює ідея поринути у світ фантазії, який відкривають перед ними ігри з розігруванням ролей. Але що являють собою такі ігри?

Згідно з книжкою «Ігри з розігруванням ролей» (франц.), «кожний гравець уявляє себе героєм легенди, якому слід здійснити доручення або розшук, і готується до пригод в уявному світі». Ціль гри — створити удаваного героя, котрий би здобув досвід, гроші, зброю або оволодів магічними силами, необхідними для виконання доручення.

Ігри з розігруванням ролей стали популярними у 1970-х роках з появою гри «В’язниці й Дракони»a. Відтоді виробництво тих ігор перетворилось у мультимільйонну промисловість, яка займається випуском настільних ігор, інтерактивних книжок, комп’ютерних ігор і навіть тих, в яких учасники впроваджують у життя різні пригоди. У Сполучених Штатах Америки нараховується понад шість мільйонів постійних гравців, а в Європі їх сотні тисяч. У Франції при багатьох середніх школах існують клуби для ігор з розігруванням ролей, а в Японії такі ігри вважаються найпопулярнішим різновидом відеоігор.

Прихильники твердять, що ці ігри збуджують фантазію, розвивають уміння вирішувати проблеми й сприяють взаємодії у групі. Однак противники пов’язують їх із самогубствами, вбивствами, зґвалтуваннями, оскверненням кладовищ і сатанізмом. У Мадриді (Іспанія) заарештували двох молодих людей за підозрою у вбивстві 52-річного чоловіка під час розігрування ролей за сценарієм такої гри. В Японії підліток забив своїх батьків і розрізав собі зап’ястки як закінчення подібної гри. Щоправда, такі випадки є винятками. Більшість гравців розумні й дружелюбні. Все-таки молодим християнам було б добре запитати себе: «Чи я можу брати участь в іграх з розігруванням ролей? Чи не криється тут якась небезпека?»

Насильство й окультизм

Ігри з розігруванням ролей надзвичайно різняться як способом, так і змістом. Проте у багатьох з них, якщо не в більшості, наявне насильство. По суті, в уявних світах, які створюють ці ігри, насильство є невід’ємною частиною успіху або виживання. Отже, як такі ігри можуть узгоджуватися з біблійною настановою? У Приповістей 3:31 (Хом.) говориться: «Насильникові не завидуй, не наслідуй його поведінки». Біблія також радить нам шукати не насильства, а ‘миру й гнатися за ним’ (1 Петра 3:11).

Наступним фактором, над яким слід задуматись, є те, що основну роль у цих іграх часто відіграє магія. Зазвичай гравці можуть стати чаклунами або іншими персонажами, які володіють магічною силою. І тоді, аби подолати перепони й перемогти ворогів, використовуються окультні засоби. За деякими даними, одна популярна гра «дає можливість розігрувати роль або ангелів, або демонів, у залежності від того, кому служиш — архангелам чи принцам-демонам... Блюзнірські підтексти сприяють веселощам». Певна комп’ютеризована гра навіть дозволяє гравцю стати всесильним лише надрукувавши слово «Сатана».

Деякі молоді християни вважають, що доки ти не приділяєш цим іграм надто багато часу, вони не становлять небезпеки. «Це ж лише гра»,— говорить один юнак. Можливо. Але Єгова застерігав ізраїльтян проти втягування в окультизм. У законі, даному Мойсею, було сказано, що ‘віщуни, ворожбити, чарівники, чаклуни, заклиначі, знахарі... огидні Господу’ (Повторення Закону 18:10—12, Дулуман).

Отже, чи було б мудро брати участь у будь-якій грі, яка підтримує окультизм? Чи розігрування ролей, пов’язаних з магією, не зводиться до того, що хтось заглиблюється у ‘так звані глибини сатани’? (Об’явлення 2:24). Один молодий хлопець визнав: «Після того як я цілий день провів за грою з розігруванням ролей, мені було страшно вийти з дому. Здавалося, що на мене хтось здійснить напад». Чи те, що викликає такий паралізуючий страх, може бути корисним?

Інші чинники

«Час позосталий короткий»,— говориться в 1 Коринтян 7:29. Отже, іншим важливим фактором, над яким слід задуматись, є час, що присвячується цим іграм. Деякі з них можуть тривати протягом декількох годин, днів і навіть тижнів. Більш того, ти можеш так захопитися роллю і навіть стати від неї залежним, що все інше стане другорядним. «У міру того як я проходив кожну фазу гри,— зазначає один юнак,— мені хотілося подолати ще більше труднощів і відчути більше реалізму. Я справді став залежним від гри». А як така залежність може позначитися на шкільних заняттях і духовній діяльності? (Ефесян 5:15—17).

Юнак з Японії згадує: «Я постійно думав про те, як вести гру далі, навіть коли займався чимось іншим. У школі, на зібраннях тільки і думав про гру. Це дійшло до того, що я вже не міг зосереджуватися ні на чому іншому. Моя духовність була повністю підірвана». Крістоф, про якого згадувалося раніше, розповідає, що він був «відчуженим від реального життя». Звичайно, є «час сміятись, і час танцювати», але чи варто дозволяти, аби розваги витісняли духовні справи? (Екклезіяста 3:4, Хом.).

Подумай також, який дух панує у грі. Певний французький журнал прокоментував гру з розігруванням ролей наступними словами: «Ти стикнешся з розмаїтістю зіпсованих, огидних і перекручених практик, які влаштовані й розраховані для того, щоб кров стигла у твоїх жилах і щоб назавжди змінити твій світогляд». Чи такий дух є в гармонії з біблійною порадою «на зле будьте як діти»? (1 Коринтян 14:20, Дерк.). Крістоф зрештою дійшов висновку, що ігри, в яких він брав участь, були «несумісні з християнською мораллю». Він додає: «Я не міг проповідувати, відвідувати зібрання та навчатися чогось доброго, як-от виявляти християнську любов, і водночас розігрувати роль, що не має нічого спільного з християнством. У цьому не було жодної логіки».

Ілюзія чи реальність?

Багато молодих людей втягуються у ці ігри, щоб втекти від реального життя. Але чи справді корисно занурюватись у світ фантазії? Французький соціолог Лорен Тремель зазначає: «Справжній світ, де панує непевність щодо майбутнього... дуже відрізняється від цього гаданого, але водночас дуже реалістичного світу, в якому ти зрештою опановуєш правила і можеш створити персонаж, схожий на тебе або на того, ким ти хочеш бути». Крім того, психіатр Еті Бужин зауважує: «Під час гри у молодих людей виникає враження, що вони провадять небезпечне життя, перебудовують світ, а насправді вони не піддаються жодному реальному ризику. Молодь тікає від суспільства та його обмежень».

Врешті-решт така соціальна позиція невтручання може призвести лише до розчарування, оскільки по закінченні гри тебе чекає реальне життя. І з цією дійсністю тобі кінець кінцем треба буде стикнутися. Справді, жоден успіх або пригода в уявній ролі не компенсує невдачі й посередності в реальному житті. Тому було б розумно дивитися правді життя прямо в очі! Загострюй свою здатність сприймання, сміливо стикаючись з життєвими ситуаціями (Євреїв 5:14, НС). Розвивай духовні якості, які допоможуть справлятися з проблемами (Галатів 5:22, 23). Якщо ти робитимеш так, то зазнаєш більше задоволення і користі, ніж граючи у будь-яку гру.

Це не означає, що всі ігри з розігруванням ролей шкідливі. Ще за біблійних часів малі діти грали в ігри, які вимагали деякої фантазії і розігрування ролей, як зауважив навіть сам Ісус (Луки 7:32). Він не засуджував невинні розваги. Однак християнська молодь і їхні батьки повинні «допевнятися, що приємне для Господа» (Ефесян 5:10). Стосовно будь-якої гри ти можеш запитати себе: «Чи вона не відображає «учинки тіла»? І чи не буде перешкоджати моїм взаєминам з Богом?» (Галатів 5:19—21). Взявши до уваги ці чинники, ти можеш зробити мудре рішення щодо ігор з розігруванням ролей.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 13]

Який дух панує в деяких іграх з розігруванням ролей?