Коли дощу важко дочекатися

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В БРАЗИЛІЇ

МИНУЛОГО року значну частину Північно-Східної Бразилії вразила спустошлива засуха. За повідомленням журналу «Вежа», сотні тисяч нордестіно, як називають мешканців північно-східних теренів країни, потрапили «в залежність від дощу, якого було важко дочекатися». Засуха знищила рисові, бобові та маїсові посіви й призвела до великого голоду — найгіршого за останні 15 років. У деяких місцях бракувало навіть питної води.

Бразильці добре знають, що таке посуха. У 1877 році під час найгіршої засухи у цій країні від голоду померло 500 000 чоловік. Тоді бразильський імператор дон Педру II поклявся знайти спосіб подолати це лихо, навіть якщо для того буде змушений продати все до останнього коштовного каменя зі своєї корони! Було це понад 100 років тому, але сьогодні проблема все ще існує. За прогнозами експертів, минулого року від засухи мало постраждати аж десять мільйонів людей, що мешкають у 1209 містах Північно-Східної Бразилії.

Брати й сестри приходять на допомогу

Коли філіал Товариства Вартової башти в Бразилії отримав повідомлення про засуху, було вжито негайних заходів. Щоб визначити масштаби проблеми, подорожуючі представники філіалу відвідали райони в штатах Баїя, Сеара, Параїба, Пернамбуку та Піауї, які зазнали особливо великої шкоди. Роз’їзні наглядачі довідалися, що 900 Свідків та їхніх зацікавлених перебувають у цих районах у великій нужді. Деякі з них їли лише ямс, інші — сам рис. Одна сім’я не мала нічого, крім молока, яке пили на сніданок, обід і вечерю. Християнська сестра, котра страждала від раку, була змушена продати своє ліжко, щоб купити трохи продуктів. Інша родина з шести членів якраз з’їла останні свої харчі, коли надійшла допомога від християнських братів.

Одразу ж були організовані комітети з надання допомоги, щоб роздати їжу та інші речі. Свідки з Ресіфі та інших поблизьких міст щедро жертвували для тих, хто потрапив у нужду. Але коли виявилось, що цього недостатньо, до них приєдналися християни з Ріо-де-Жанейро. За короткий час Свідки з цього міста пожертвували 34 тонни їжі й оплатили її доставку за 2300 кілометрів до Ресіфі.

У столицях штатів Піауї та Параїба було швидко зібрано шість тонн харчів. Зал Царства у місті Форталеза служив тимчасовим складом для пожертвуваної їжі. Але виникла серйозна проблема. Як довезти їжу до місця призначення? Один чоловік, який не є Свідком Єгови, люб’язно запропонував свою вантажну машину. Проте транспортні колони з харчами та іншими речами часто перехоплювали й грабували. Чи доїде пожертвувана їжа до місця призначення? Свідки вирішили спробувати. Повністю покладаючись на Єгову, вони вирушили в дорогу. Допомога дійшла без перешкод, і брати з великою вдячністю прийняли її.

Щастя давати й отримувати допомогу

Свідки, які займалися організацією допомоги, дуже раділи нагодою зробити щось для своїх братів. Християнський старійшина з Сан-Паулу зазначив: «Минулого разу, коли був голод, ми не брали участі в жертвуванні їжі. Тож які ми вдячні тепер за можливість зробити це!» Свідок з Форталези написав: «Дуже щасливі, що можемо допомогти нашим братам, особливо через те, що переконані: цим ми тішимо серце Єгови. Ніколи не забуваємо слів з Якова 2:15, 16». У цих біблійних віршах говориться: «Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму, а хтонебудь із вас до них скаже: «Ідіть з миром, грійтесь та їжте», та не дасть їм потрібного тілу,— що ж то поможе?»

Деколи Свідки, які жертвували їжу, прикріпляли до пакетів з харчами підбадьорливі записки. В одній писалося: «Не забувайте обіцянки з Псалма 72:16, що незабаром у Божому новому світі буде надмір їжі». Свідки з районів, що постраждали від засухи, були, звичайно ж, безмежно вдячні за доброту своїх братів. Один Свідок, сім’я якого отримала допомогу для тих, хто перебував в особливо великій нужді, з цінуванням написав: «Для мене та моєї сім’ї це було виявом любові нашого співчутливого Бога й Отця Єгови, а також сердечної турботи його організації про нас, її членів. Завдяки цьому ми ще більше наблизилися до Бога та його людей».

Цілковите вирішення проблеми

Парадоксально, але насправді на північному сході Бразилії не бракує води, оскільки там є величезні запаси підземної прісної води й чимала кількість води зберігається у водосховищах. Якби всі могли користати з цих водних ресурсів, у країні було б добре розвинене сільське господарство.

Невдовзі проблема, яка так турбувала імператора дона Педру II, цілковито вирішиться. Станеться це тоді, коли Боже Царство через Ісуса Христа розв’яже всі проблеми, які виникають на нашій планеті, у тому числі й голод. Тоді на виснаженій засухою землі сповниться пророцтво Ісаї: «Води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край — збірником вод джерельних» (Ісаї 35:1, 2, 6, 7).

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 15]

«Усім робімо добро»

Апостол Павло радив співхристиянам: «Усім робімо добро, а найбільш одновірним» (Галатів 6:10). Недавня засуха, яка вразила Бразилію, дала Свідкам Єгови можливість на ділі застосувати цю пораду. Вони піклувалися потребами не лише співвіруючих, але й інших людей. Внаслідок цього деякі з тих, хто раніше чинив опір діяльності Свідків Єгови, почали змінювати свою думку про них.

Один чоловік був дуже незадоволений, коли його дружина вирішила вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Згодом дружина почала розказувати іншим про свої нові вірування. Коли в найважчий час голоду до дому цього подружжя завітали місцеві Свідки з їжею, це настільки вразило чоловіка, що він вирішив зробити те, чого клявся ніколи не робити: прийти на зібрання в місцевий Зал Царства. Хоча цей колишній противник усе ще сумнівався, що Біблія натхнена Богом, однак погодився на біблійне вивчення.

Свідки з іншої місцевості повідомили: «Нас дуже здивувало те, що допомога прибула так швидко. Їжі було більше, ніж ми сподівалися. Тому, подбавши про потреби наших братів і сестер, ми почали роздавати харчі зацікавленим, їхнім родичам, а також сусідам Свідків Єгови».

У певному селі Свідки поділилися їжею із своїми сусідами. Одна жінка з вдячністю сказала: «Ви робите те, чого навчав Христос,— даєте, не сподіваючись нічого взамін».

[Ілюстрація на сторінці 14]

Наслідки засухи.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 13]

UN/DPI Photo by Evan Schneider