Матату. Яскравий засіб пересування в Кенії

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КЕНІЇ

ТІ, ХТО побував у Кенії, розповідають про свою подорож з великим захопленням. Слониха, що веде за собою стадо, величний лев, багряні кольори вечірнього неба — це яскраві спогади, які закарбовуються в пам’яті мандрівника. Краса цього краю мінлива і неосяжна. А втім, на багатьох шляхах цієї місцевості можна побачити ще дещо цікаве — це універсальний засіб пересування, матату. Його назва стосується виду громадського транспорту. Завдяки захопливим особливостям цей транспорт набув великої популярності в Кенії.

Походження, а також принцип дії матату надзвичайно цікаві. Спочатку це були старезні автомобілі «Форд-темза», залишки автомобільного парку, який британська армія використовувала в Ефіопії під час Другої світової війни. На початку 1960-х років мешканець Найробі почав використовувати одну з цих тарадайок для перевезення друзів у центр міста, беручи з них невелику плату за бензин — 30 центівa. Невдовзі інші зрозуміли, який матеріальний зиск можуть принести старі автомобілі. Тому немало автомашин переробили на 21-місні транспортні засоби, встановивши всередині 3 паралельні дерев’яні лави для сидіння. Вигляд матату нагадував старі болекажі з Нігерії. Спочатку кожен пасажир платив за подорож три монети по 10 центів. Це, можливо, пояснює, чому той вид транспорту стали називати словом «матату», яке походить від слова «тату», що мовою суахілі означає «три». Відтоді матату повністю змінило свій вигляд: останні моделі зовсім не схожі на своїх гуркотливих попередників. Сучасні матату — це яскраві автомобілі, які одна кенійська щоденна газета назвала «апаратом обтічної форми усіх кольорів веселки». Це вже не витвір кустарної промисловості 60-х років!

Подорож матату може стати незабутньою, особливо коли водій прокладає собі дорогу серед безперервного потоку автомашин! Тож, аби зрозуміти, що це таке, пустімося в коротеньку подорож по Найробі в матату.

Незабутні враження

Наша подорож почнеться з кінцевої зупинки, де десятки цих автомобілів чекають на стоянці, готові вирушити в різних напрямках. Зараз перша година пополудні, на зупинці метушиться багато людей, котрі намагаються знайти необхідне матату, щоб дістатися в потрібне місце. Деякі пасажири збираються поїхати вглиб країни, їхня подорож триватиме кілька годин. Іншим треба від’їхати лише декілька кілометрів від центру міста, можливо, щоб перекусити. І тут матату стає у пригоді.

Чи помітили ви, що автомобілі розмальовані кількома яскравими кольорами? Це не тільки задля гарнішого вигляду. Є пасажири, які воліють їздити тільки найгарнішими матату. Уважніше поглянувши на автомашини, можна побачити назви, написані на боках. Деякі з них стосуються чогось актуального, наприклад, «Ель-Ніньо», «Тисячоліття», «Веб-сторінка», «Інтернет» та «Дот-ком». Інші гасла, такі, як «Сумирний» та «Місіонер», вказують на цінні людські риси або здобутки. Суперничати з матату по красі може хіба що джипні з Філіппін. Варто зазначити, що джипні також є побічним продуктом Другої світової війни.

Також цікаво спостерігати, як точиться боротьба за пасажирів. Окрім чітких маршрутних вказівників на вітровому склі, кондуктори з усіх сил викрикують, а водії мелодійно сигналять, приваблюючи пасажирів. Не дивуйтеся, якщо побачите на якомусь матату вказівники «Єрусалим» або «Єрихон». Якби ви поїхали цим матату, то не потрапили б на Близький Схід, але опинилися б у східних передмістях Найробі, які носять такі біблійні назви. Оскільки кондуктори намагаються запровадити пасажирів практично в кожне матату, то дуже важко визначитися, куди сідати.

Ласкаво просимо в матату «Полуничка»! Можливо, наша подорож буде такою ж солодкою, як полуниці. Здається, багатьом подобається саме це матату, бо вже через кілька хвилин усі місця зайняті. Тихенька музика, яка лунає з невеликих гучномовців під стелею, заколисує пасажирів. Проте не думайте, що так в усіх матату. У деяких під сидіннями встановлені величезні гучномовці, з яких несеться оглушлива музика. Але ж минуло вже десять хвилин від часу, як зайняті всі сидіння. Проте наше матату не рушило з місця. Чому така затримка? Тому що треба, аби проходи між сидіннями теж заповнили пасажири, що стоятимуть. Невдовзі їм буде тяжко навіть повернутися. А потім матату ще кілька разів зупинятиметься по дорозі, щоб підібрати більше пасажирів.

Урешті-решт ми рушаємо. Незнайомі одне одному люди починають жваво спілкуватися, обговорюючи злободенні теми. Це щось схоже на базар. Але не прислухайтеся надто до розмов. Траплялося, що дехто пропускав свою зупинку через те, що захопився розмовою.

Ми вже згадували, що матату — це універсальний вид транспорту. Воно не обмежується конкретним маршрутом. Аби не відставати від самостійно встановленого графіка, водій поїде всюди, де буде місце, навіть по тротуару, деколи проїжджаючи за кілька сантиметрів від перехожих. Нелегка робота й у кондуктора. Він намагається зібрати плату за проїзд з галасливих пасажирів, а декотрі з них не хочуть платити. Проте кондуктор рідко вплутується в дрібні сварки. Або пасажир оплатить проїзд, або ж матату негайно зупиниться і порушнику накажуть вийти, і то досить брутально! Кондуктор повідомляє водію про тих, хто хоче вийти, а також дивиться, чи немає когось, хто хотів би сісти в матату. Він подає знаки водію свистом, стуком по даху або калатаючи дзвіночком, який висить біля дверей. Хоча існують призначені зупинки для громадського транспорту, однак матату може зупинятися де і коли завгодно, аби висадити чи взяти пасажирів.

Проминувши центр міста, ми опиняємося в невеликому передмісті, де більшість пасажирів виходить. Прийшов час для матату повертатися на кінцеву зупинку. По дорозі в матату сідатимуть інші пасажири. Вони зазна́ють подібних вражень. Без сумніву, подорож у матату «Полуничка» була хоча й тряська, але приємна.

Залишаться й далі

Загалом у Кенії налічується близько 30 000 автомобілів матату. Зі старих автомашин, що лишилися після війни, через кілька десятиріч утворилася діяльна транспортна галузь, яка приносить мільйонні прибутки. Проте універсальність матату створює певні проблеми. Приміром, водіїв звинувачують у частих порушеннях правил дорожнього руху, і влада видала чимало постанов, щоб приборкати матату. Деколи ця транспортна галузь реагує на такі заходи тим, що припиняє роботу, а це створює незручності для тисяч людей, які покладаються на матату. Хоча, мабуть, не всім подобається матату, однак ці засоби пересування є альтернативним видом транспорту для місцевих жителів, які заробляють небагато грошей.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінках 22, 23]

Модель «Форд-темза».

[Відомості про джерело]

Noor Khamis/The People Daily