Розділ 4

Як старий вік і смерть появилися?

ХОЧ старий вік і смерть приймається як нормальні події, то старий вік і смерть є таки загадкою для людей. Це можна бачити з факту, що продовж століть легенди передавалися стараючись пояснювати чому люди старіються і вмирають.

Одна версія стародавнього грецького міфу говорить про жінку Пандору, яка відчинила скриньку або вазу, якої їй наказали не відчиняти. Цим учинком, кажуть, звільнилися “старий вік“, “хвороба“, “божевілля“ та інші “нещастя“, що тепер разять людство.

Різні тубільці Австралії вірять, що на початку люди мали жити вічно. Але вони не мали приходити близько до одного порожнього дерева. Коли дикі бджоли осілися в цьому дереві, то жінки почали прагнути їхнього меду. Не звертаючи уваги на перестороги чоловіків, одна жінка почала зрубувати дерево малою сокирою. Тієї хвилини, легенда говорить, вилетів великий кажан (летюча миша). Цей кажан був “Смерть“. Вилетівши з дерева, він тепер почав убивати всіх тих, яких дотикав своїми крилами.

Варто зауважити, що легенди різних людей також єднають смерть із неслухняністю, часто в якій жінка є втягнена.

ЧОМУ ТАКІ ПОДІБНОСТІ

Читаючи такі міфи, дехто можливо схоче ставити Біблійне пояснення причини на старий вік і смерть у ту саму категорію. Вони навіть можуть сказати, що в деяких відношеннях ці міфи сходяться з історією в Біблії. А чому такі подібності існують? Чи можливо, що ці легенди мають фактичну основу, яка була викривлена?

Сама Біблія кидає світло на відповіді до цих питань. Вона звертає увагу на стародавній Вавилон у Халдеї, місце з якого люди, які збунтувалися проти Бога через нехтування Його наказу були порозкидані. (1 Мойсея 11:2-9) Біблійні генеологічні таблиці показують, що це відбулося, коли деякі з тодішніх жителів були вірні слуги Бога і знали правду про життя і смерть. (1 Мойсея 6:7, 8; 8:20, 21; 9:28; 10:1-9; 11:10-18; 1 Хроніки 1:19) Не можна було сподіватися, щоб більшість людей, які зневажали правду про Божий намір для людини, зберегли докладно правду про початок смерти. Як вони порозходилися, то з переходом часу, факти стали викривлені і прикрашені; міфи розвинулися. Ці міфи дають різноманітні пояснення на причину старіння і смерти, однак, у всіх них можна бачити одну спільну основу.

І це не є собі якийсь здогад. Досяжні докази ясно твердять, що релігійні міфи, включаючи і ті про смерть, походять із загального джерела. В його книжці The Worship of the Dead, Колонел И. Ґарнер зауважує:

“Не тільки єгиптяни, халдейці, фінікійці, греки та римляни, але також індуси, буддисти з Китаю і Тібету, ґоти, англо-саксони, друїди, мексиканці і перувіянці, тубільці з Австралії, а навіть дикуни Південних Морських Островів, усі мусіли дістати їхні релігійні ідеї з одного загального джерела і центра. Всюди знаходимо сильно дивні подібності в обрядах, церемоніях, звичаях, традиціях,і в іменах та в спорідненнях їхніх богів та богинь“.

А яке місце є те загальне джерело? Чи доказ показує на Халдею, так як Біблія натякає? Професор Юрій Ровлінсон зауважує:

“На чудові подібності халдейської системи до клясичної [головно грецької і римської] міфології годиться звернути увагу. Ця подібність є занадто загальна і в деяких відношеннях занадто однакова, щоб дозволити припущенню, що вона почалася за якимось випадком. По грецьких і римських пантеонах, і по цілій Халдеї можна бачити однакові групи [богів і богинь]; і часто можна бачити подібну генеологічну послідовність; а у деяких випадках навіть знайомі імена і титули клясичних божеств відбивають найцікавіше зображення і пояснення з халдейських джерел“.

Отже, до якого висновку він приходить? Він пише:

“Нема жодного сумніву, що якимось способом з самих початків часу, було якесь сполучення вірувань міфічних ідей, від берегів Перської Затоки [де стояв стародавній Вавилон] до країн по берегах Середземного моря“.

Таким чином можна бачити, що те, що Біблія вказує про розвиття релігійних ідей сходиться з іншим історичним доказом. Якщо Біблія справді докладно зберігає правду, яку релігійні міфи пізніше перекрутили, то ця історія з Біблії повинна подобатися нашому розсудкові. Та історія повинна мати значення. Чи це дійсно так?

ЖИТТЯ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СЛУХНЯНОСТІ

Дискутуючи про причини на старіння і смерть, перша книга в Біблії, Першого Мойсея, представляє справу фактично, а не в якомусь “байковому“ оточенні. Вона згадує про дійсне місце, Еден, якого загальну географічну місцевість можна ототожнити деякими ріками. Двоє з цих річок, Ефрат і Тигр (Гідекель), є знані до сьогоднішнього дня. (1 Мойсея 2:10-14) Біблійна хронологія показує, що це було у 4026 перед З.Д., або скоро після того. Крім цього, відношення Біблії до першої людської пари спочиває на здоровому науковому доказі. Книжка The Races of Mankind зауважує:

“Біблійна історія про Адама й Єву, яко батька і матері цілої людської раси, століття тому розказувала ту саму правду, що наука сьогодні виявляє: що всі люди на землі походять з одної родини і мають загальний початок“.

Після опису способу, яким перша людина дістала життя, історія Біблії показує, що Творець, Бог Єгова, дав початок людству у гарному райському домі. Він поставив перед людиною надію жити вічно під деякими умовами.

Бог сказав людині: “Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш“. — 1 Мойсея 2:16, 17.

То був звичайно легкий наказ. Одначе, чи ж ми не повинні сподіватися цього? У той час чоловік Адам був сам. Життя було нескладне. Там не було проблем заробляти на життя. Там не було тисків від пожадливої комерційної системи. Складних законів не було потрібно, щоб контролювати грішні напрями в першій людині. Як досконала людина, Адам не мав грішних нахилів.

Хоч цей наказ був дуже легкий, то він включав моральні спірні питання з серйозними наслідками. Коли перші люди не послухали Божого наказу, то це значило, що вони збунтувалися проти Нього, як Провідника. А як це?

Через Божу заборону не було правильно їсти плоду з “дерева знання добра і зла“. Плід не був отрутним. Овоч був здоровий “добрий для їди“. (1 Мойсея 3:6) Отже, коли Бог наложив заборону, щоб не їсти того овочу, то цим Він підкреслював, що людина залежала від Творця, як Провідника. Слухняністю перший чоловік і жінка могли показати, що вони шанували Боже право виявляти їм, що було “добре“, або мало божественне схвалення, а що було “зле“, або те, що Бог присуджував. Неслухняність з їхньої сторони значила бунт проти Божого суверенітету.

Бог Єгова заявив, що кара за такий бунт буде смерть. Чи це була занадто сувора кара? Чи ж багато народів цього світу не уважають, що вони мають право призначати деякі злочини на смертну кару? Однак такі народи не можуть дати комусь життя або навіки підтримувати його. Але Творець людини може. І це через його волю, що Адам і Єва почали існувати. (Об’явлення 4:11) Отже, чи ж це не було правильно для Давача і Підтримувача життя призначити неслухняність до Нього на смерть? Справді, що так! Також, тільки Він знає серйозність шкідливих наслідків від непокори до Його закону.

Слухаючи цього заборонного наказу, та перша людська пара, Адам і Єва, могли були виявити своє оцінення й вдячність Богові за все, що Він зробив для них. Слухняність із правильним наміром була би відвернула їх від самолюбства і відкинення їхнього Добродійника, Бога.

Ми сподівалися б такого наказу від Бога любови і правосуддя. Він не був нерозсудливий. Він не позбавляв їх їхніх потреб на життя. Там було багато інших дерев з яких вони могли задовольнити їхню потребу на їжу. Отже, ні Адам, ні Єва не мали жодної причини прагнути фрукти з “дерева знання добра і зла“.

Історія показує, проте, що одного дня, коли її чоловік не був з нею, Єва була обманена, і вона з’їла заборонену фрукту.a Пізніше вона переконала свого чоловіка також зламати Божий закон. — 1 Мойсея 3:1-6.

Тепер, хтось може сперечатися, що Бог міг узяти дозвільне відношення до бунту цієї першої людської пари. Можна натякнути, що Він міг закрити очі до їхнього злочину, лишаючи їх не караними. Але, чи то було б найкращий спосіб? Чи це не правда, що тому що деякі люди не дотримують закони сьогодні, то це довело інших зневажати справедливі закони і збільшило злочин та шаленість? Коли б Бог був не покарав Адама й Єву за їхній злочин, то цим Він би підбадьорував їх і їхніх потомків вести ще більше беззаконня. І Бог тоді був би відповідальний разом із ними за такі вчинки.

Також, дозвільність була б поставила під сумнів вірогідність Божого слова. Це виглядало б, що Він не має наміру дотримувати Свого слова і що Його закони можна безкарно нарушувати.

З цього стається ясно, що це було правильно і справедливо для Бога підтримувати Свій закон і щоб перша людська пара правильно постраждала за свою добровільну, навмисну неслухняність. І треба пам’ятати, що в них не було жодного доказу на каяття. Вони не дали жодного доказу, що вони покаялися.

ОСНОВНА ПРИЧИНА — ГРІХ

Своїм бунтом проти Бога, Адам і Єва розбили добре споріднення з Ним. Вони не мали незруйновного, безсмертного життя. Біблія говорить, що Своєю силою Бог ’тримає сонце, місяць і зорі на вічні віки’. (Псальма 148:3-6) Отже, так само з першою людською парою. Їхнє продовжаюче життя залежало від Бога.

Коли Адам і Єва відмовилися покоритися Божому законові, то цим вони загубили Його підкріпляючу силу. Крім цього, ставшись відчужені від Бога, вони тепер не мали Його божественного проводу і керівництва. З часом, гріх, який відчужив Адама і Єву від Бога приніс їм смерть.

Проте, хоч вони вже переступили Божий закон, то вони таки мали в собі величезний потенціал життя. Це можна бачити з історії, яка показує, що Адам дожив до 930 років. (1 Мойсея 5:5) Однак, на Адамові сповнилася пересторога: “В день їди твоєї від нього [дерева знання добра і зла] ти напевно помреш “, бо Бог засудив Адама на смерть того самого дня. — 1 Мойсея 2:17.

Через свою неслухняність, Адам, як прародитель людської родини, стягнув смерть, не тільки на самого себе, але також на його ненароджених потомків. Тому то Біблія говорить: “Тому, то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили“.— Римлян 5:12.

Загубивши свою досконалість, Адам тепер не міг передати її своїм нащадкам. З самого початку його діти родилися з слабостями. Через гріх в його тілі він не міг бути батьком потомків без обмеження та слабкостей. Це сходиться з Біблійним висловом у Йова 14:4: “Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один“. Отже, старіння і смерть людей сьогодні можна дослідити до першого гріха, вспадкований від Адама. Як Його потомки, людство дістає заплату гріха — смерть. — Римлян 6:23.

А що це дійсно значить? Чи смерть кінчає всі життєві процеси, або чи є якась частина людини, яка далі живе? Чи свідоме існування продовжає після смерти тіла?

[Примітки]

[Карта на сторінці 28]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

МІФОЛОГІЯ БАГАТЬОХ КРАЇН ПОЧАЛАСЯ В ВАВИЛОНІ

ГРЕЦІЯ

ВАВИЛОН

АФРИКА

ІНДІЯ

[Ілюстрація на сторінці 32]

Біблія говорить,що Бог дав першим людям надію жити вічно