ЛИСИНА

Місце на голові, де випало і не росте волосся. Часто волосся випадає лише на певних ділянках голови, у той час як на інших росте нормально. Такий вид облисіння становить приблизно 90 відсотків усіх випадків. У Біблії згадується «лисина» (євр. корха́), «лисина... на маківці» (євр. кара́хат) і «лисина... на передній частині голови» (євр. ґіббе́ах і ґабба́хат) (Лв 13:41—44; 21:5). Чому люди лисіють, точно не відомо. Основною причиною вважається спадковість, хоча випадіння волосся можуть спричиняти також інфекції, гормональний дисбаланс, старіння, розлади нервової системи, сифіліс і навіть деякі види лікування.

Лисина робить людину менш привабливою, тому в стародавні часи вона асоціювалася з соромом, жалобою і горем (Іс 3:24; 15:2; Єр 47:5; Єз 27:31; Ам 8:10; Мих 1:16). Однак за Мойсеєвим законом лисі не вважалися нечистими (Лв 13:40). Закон не забороняв лисому чоловікові бути священиком. У видінні, яке отримав пророк Єзекіїль, було сказано, що священики не повинні голити голови і запускати волосся. Вони мали стригтися (Єз 44:20).

Лисим був пророк Єгови Єлисей. Коли він став пророком замість Іллі і йшов з Єрихона в Бетель, то зустрів ватагу хлопців, які почали насміхатися з нього. Вони вигукували: «Іди звідси, лисий! Іди звідси, лисий!». Здається, вони глузували не тому, що Єлисей був лисий, а тому, що побачили лисого чоловіка, одягненого у знайому їм накидку Іллі. Їм не подобалося, що наступник Іллі перебував у їхній місцевості. Ці хлопці хотіли, щоб Єлисей ішов далі в Бетель або піднявся у вихрі на небо, як це зробив чоловік, накидку якого він носив (2Цр 2:11). Аби довести, що він наступник Іллі, і навчити цих хлопців та їхніх батьків поважати Божого пророка, Єлисей прокляв насмішників в ім’я Бога Іллі. Єгова показав, що вважає Єлисея своїм пророком і схвалює його: з поблизького лісу раптом вийшли дві ведмедиці та розірвали 42 дитини (2Цр 2:23, 24).

У деяких народів було прийнято збривати волосся з релігійних причин або на знак жалоби за померлим родичем. Але ізраїльтянам не дозволялося наслідувати їхні звичаї (Пв 14:1, прим.). Священикам Закон чітко забороняв голити голову і бороду по краях, коли хтось помирав (Лв 21:5). Ізраїльтяни не повинні були голити волосся на скронях і псувати краї бороди (Лв 19:27; Єр 9:26; див. БОРОДА).

У Єгипті чоловіки зазвичай голили голови і не носили бороди, бо вона вважалася ознакою жалоби та неохайності. Саме тому Йосип, вийшовши з в’язниці, поголився, перш ніж з’явитися перед фараоном (Бт 41:14). Однак єгиптяни — як ті, хто облисів, так і ті, хто збривав волосся,— носили перуки й накладні бороди. В папірусі Еберса, єгипетському медичному документі II тис. до н. е., згадано 11 способів профілактики облисіння.

За Законом той, у кого на голові з’являлася проказа, мав поголити голову на початку карантину, в день очищення і на сьомий день після нього (Лв 13:33; 14:8, 9). Якщо назорей опоганився, то мусив поголити голову в день свого очищення (Чс 6:9). Полонена жінка, яку ізраїльський воїн хотів взяти собі за дружину, теж повинна була поголити голову (Пв 21:12).

Під час тривалої і виснажливої облоги материкової частини міста Тир воїни Навуходоносора на якийсь час облисіли. Єгова сказав Єзекіїлю, що, поки вони виконували «велику роботу», здійснюючи вирок над Тиром, у них «облисіли голови» і вони натерли собі плечі. Голови воїнів облисіли через те, що вони довго не знімали шоломів, а плечі вони натерли від носіння матеріалів для зведення башт та інших облогових споруд (Єз 26:7—12; 29:17, 18).

За днів апостолів у деяких територіях, скажімо в Коринфі, де процвітала неморальність, жінок, яких впіймали на перелюбі, карали тим, що брили їм голови. Рабиням коротко підстригали волосся. Очевидно, саме ці факти мав на увазі Павло, коли говорив про жінку, яка молиться чи пророкує в християнському зборі з непокритою головою. Робити таке було б настільки ж великою ганьбою, як і мати повністю поголену голову; крім того, це стало б виявом неповаги до Божого принципу головування (1Кр 11:3—10).