Сарра уродлива жінка віри

БОЖЕ Слово, Біблія, не є собі старомодна книжка. В жадному часі людська раса не досягне такої точки, що вона не буде користуватись із переконуючих чудових річей записаних в ній. Однак, вона особливо для нас в теперішнім часі була написана, щоб через нашу витривалість і її потіху ми змогли мати надію. (Рим. 15:4; 1 Коринфян 10:11, НВ) І приклади подані вірними чоловіками й жінками не тільки дали нам заохочення, але часто містять пророчі значіння. В цім случаї є Сарра жінка Авраама, визначна задля її уродливості, віри і підданості.

Сарра, згідно із 1 Мойсея 20:12, була пів-сестрою Авраама як рівнож і його женою, маючи самого отця але іншу матір. Як молода жінка, вона мусіла бути надзвичайно красна, бо ж навіть в шістьдесять шестім році віку князі Фараона так вихваляли її перед ним, що він, переслухавши що вона була сестрою Авраама, взяв її до свойого дому. Ще більше дивне, двадцять пять років пізніще, коли вона була девятьдесять років віку, Абималех, цар Ґерар, взяв її.

Але Сарра мала щось більше, що поручало її, як тільки її краса. В дійсності, про саму красу не говориться похвально в Слові Божім. Сама краса, це “принада — річ непевна, пишна врода — річ минуща; жінка що боїться Єгови — от кого хвалити треба.” (Прип. 31:30, АС) Сарра не тільки мала вроду і красу, але вона боялась Єгови.

Ми все думаємо про Авраама, що він мав сильну віру, що він зміг мати сина в його старім віку, але ж чи ми коли завважали факт, що коли б не Саррина віра, то сама віра Авраама була б не могла дати йому сина від Сарри? Що Саррина віра відограла важну ролю, то це ясно із Павлових слів до Жидів 11:11: “Вірою і Сарра прийняла силу на зачаття насіння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.” Віра уможливила Саррі мати сина, коли вона була девятьдесять років віку!

Правда, що ми читаємо, що коли Сарра в перше почула, що вона буде мати сина в її старім віку, вона засміялась, кажучи: “Оце б то звянувшись та здобутись на таку втіху. Пан же мій старенький?” (1 Мойс. 18:12) Але це не робило ріжниці як і Авраам почувався про це, коли Єгова вперше запевнив його, що він буде мати сина помимо його старого віку.— 1 Мойсея 17:17.

Так, Сарра була жінка віри, гідна дружина того чоловіка віри, Авраама. Тим то Єгова замінив не тільки Авраамове імя на Авраам, що значить “отець народів,” але також Сарини імя Сараї на Сарра, що значить “княжна”; що є жіночого роду з єврейського слова сар, княжна.— 1 Мойсея 17:5, 15.

ПОКІРНА ЖІНКА

Сарра не тільки є прикладом віри для христіянів, але головно для христіянських жінок, бо Сарра є прикладом жіночої покірности. Апостол Петро, жонатий чоловік, в його першім листі, порадивши христіянам бути покірливими одні до других, продовжає: “Також і жінки, коріться своїм чоловікам, . . . Ваша окраса нехай не буде зовнішня заплітання волосся і убирання в золото, або зодяганяся в одежу; а потайного серця особа, у тлінню лагідного і тихого духа, що перед Богом, многоцінне. Бо так колись і святі жінки, що вповали на Бога, украшали себе, корячись своїм чоловікам; як Сарра слухала Авраама паном його зовучи.”— 1 Петра 3:1, 3—6, НВ.

Переглядаючи Єврейські Писання, ми не знаходимо жадного виразного випадку де Сарра називала свого мужа “паном”. Але ми читаємо, що “осміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: оце б то звянувши та здобутись на таку втіху? Пан же мій старенький.” (1 Мойс. 18:12) Можливо, що вона промовляла до нього як “пан”, не щоб листила його еґо, але тому, що вона в дійсності думала про нього як такого.

Що вона дійсно чулась так у своїм серці, то це видко із її послушного поступовання. Коли Бог приказав Авраамові оставити його батьківщину, Сарра не перешкоджала цьому, але указала ту саму слухняність до божественного приказу як і Авраам. І ми розуміємо, що це не була маловажна справа для неї, вандрувати від місця до місця, забиратися і знов установлятися; це мусіло бути значно тяжчим для жінки як чоловіка.

Її підданьство вона показала в чудовий спосіб у повище наведених двох случаях, коли двох поганських царів забажали її за її красу. Щоб оминути небезпеку для свого життя, Авраам в кожному случаї представив себе як брат Сарри. Певна річ, що це не була мала спроба для Сарри, одначе вона добровільно підчинилася. Вона могла була наполягати, щоб Авраам виразно заявив факт і боровсь за неї, але цього вона не зробила. Хоч історія мовчить про цю точку, то ми можемо бути певні, що коли б Сарра була зробила суперність, то цей факт був би записаний. Замість ганити свого мужа, вона вірою вповала на Єгову і Єгова нагородив її за її віру, так що жадний із царів не торкнувсь до неї.— 1 Мойсея 12:17—19; 20:3—18.

Коли ангелські післанці відвідали Авраама, Сарра показала свою покору в співдіянні, як про це ми читаємо: “І метнеться Авраам у шатро до Сарри, тай каже їй: Заміси хутенько три сита пшеничного борошна та спечи коржів.” Вона не нарікала проти цього приказу, але взялась зараз до роботи підчас коли Авраам призначив молодого тельця і велів одному із слуг заколоти його і обчистити. Наслідок був, що в короткому часі він гостив своїх гостей.— 1 Мойсея 18:1—8.

НЕСЛАБКОЇ ВОЛІ

Що Сарра підчинилась тому, що вона признавала властиве теократичне правило, а не тому, що вона була зарозуміла женщина з нищого складу, то це видко з інших записаних случаїв. Коли Авраам і Сарра старілися без потомства, то це була Сарра, що піддала думку Авраамові, щоб він взяв її служницю Агару як заміну за жінку, так щоб він міг мати сина. Одначе коли ця служниця сталась вагітною і зневажала її стару паню, Сарра справилась строго із нею. Щоб ми не приписували якої злоби або заздрости Саррі, то це бачимо із факту, що ангел Єгови не докорив Саррі за те, противно, приказав Агарі, котра утекла задля цього трактування, повернути до її пані.— 1 Мойсея 16:1—9.

Ізмаель народився, і роки пізніще Сарра почала і вродила сина, Ісаака, що значить “усміх.” В часі його відлучення, Авраам приготовив великий пир на котрім Сарра завважала, що її служниці син, насміхався з її сина Ісаака. Почалась вона журити про свого сина, і просила Авраама відіслати Агару і Ізмаеля геть. Це не була мала відвага з боку Сарри зробити суґестію їй “панові,” бо вона знала як неохочий Авраам буде виконати таку суґестію.

Але тут знову Сарра отримала піддержку від Єгови, помимо факту, що Авраам був дуже неохочий наслідувати Саррину суґестію в цім, але йому сказано слухати Сарри і відпустити Агару і Ізмаеля з його дому. Хоч деякі світові критики осуджують Сарру за це, як це вони роблять в її попереднім відношенні до її служниці, однак зогляду на Єгови підтвердження Сарриної суґестії і пророчого відношенняся в Христіянсько Грецьких Писаннях, ми не можемо властиво ганити її. Це був її син Ісаак, а не Агарин Ізмаель, що мав бути тим обітуваним насінням; його справи були найвищі і мали бути збережені.— 1 Мойсея 21:8—12.

Сарра умерла доживши 127 років віку, бачила свого сина як ріс до майже сорок років. Про неї згадує апостол Павло до Жидів голова 11, і ми можемо довірливо сподіватись, що вона буде привилейована раннім воскресенням.— Жидів 11:11, 39, 40; Одкр. 11:15—18, НВ.

Сарра була уродлива жінка віри, котра оціняла властиве споріднення як жінка до її мужа, і котра породила сина для її мужа в її старім віку. У всім цім вона дуже пасує образцеві про “жінку” Бога Єгови, Його універсальну орґанізацію, і яку Він уважає дуже уродливою. Та “жінка” була неродючою довгий час нім вона породила обітуване Насіння, Ісуса Христа, і Царство. І всі ті, котрі будуть складатись з Божої орґанізації, як і ті, що тепер прийшли під неї, і отримали її благословення, мусять, як і Сарра, мати дійсну віру в Єгови обітування і бути підданими Більшому Авраамові, Богу Єгові.— Ісаїї 54:1; 66:7, 8; Галат 4:22—31.