Шлях до Чоловічого Осягнення Звершеної Невинності
1. Кого вміщує привернення раю на землі?
В ПОПЕРЕДНІМ артикулі ми бачили як чоловік втратив рай через поломання його невинності до Бога і цим він не досягнув мети. Тепер ми будемо студіювати як привернений рай можна буде набути через викуплення потомків грішника Адама. Їх осягнення приверненого раю на землі не значить універсальний поворот кожного члена першої родини Адама. Радше ми побачимо, що це дотикає тільки тих, котрі прийшли в розпорядження нової родини під другим Адамом, який є життя-датель Отець, котрий очолює нове стадо як мудрий пастир.— Іса. 9:6; Йоана 10:11—16, НВ.
2, 3. Чому закон не був даний Богом після його виключення з Едену, і коли і кому був даний цілковитий збірник закону, що володів всім життєвим спорідненням?
2 Початково, ми питаємо, Чи Єгова коли наново переказав свій знак звершеного послушенства Адамові після його вигнання з раю Еден? Тут немає доказу, що Бог коли-будь говорив до бутнівника Адама знову після його вироку в городі Еден. А що Бог дав свій закон Адамові, коли він був звершений, і Адам самолюбно переступив божественний закон, Бог не дасть і тепер незвершеному, бунтіничому Адамові, ніякого поновного закону або нову установу законів в надії, що він досягне мети звершеної невинності відносно Бога, верховного Заканодавця. Пізніще Єгова говорив до Адамових потомків, як от Авеля, Еноха, Ноя і Авраама, даючи цим незвершеним, проте святим людям, деякі одкриття свого заміру, і є записано, що Бог наділив відвічальністю Авраама і дав йому прикази, статути і права (1 Мойс. 26:5, НВ; 2 Петр. 1:1, 21; 3:2), однак нема записано, що цілковитий в подробицях збірник законів для правління всіма спорідненнями життя був коли даний котрому із них. В дійсності, Павло показує, що аж до часу Мойсея там не було такого обємистого збірника законів даний Богом. Одначе, гріх і його співдруг, кара смерті, далі володіли як цар, але жадний чоловік, включаючи й Авеля, Ноя і Авраама, не могли вирішити як далеко вони розминулись з Божим знаком людського звершення. Вони не могли сказати до якої точки вони недостатні “слави Божої.” Чому ні? “Бо й до закону через Мойсея гріх був у світі, та гріх не полічується, коли нема закону. Тільки ж царювала смерть, від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобині переступу Адамового, котрий є образ будучого.” Тут Павло натякає про прихід схожого до Адама, другого Адама.— Рим. 5:13, 14, НВ; 1 Корин. 15:45.
3 Але чи Єгова не дав інших законів перед Мойсейовим часом, який пятнував переступників? Так. Окрім даних Авраамові, були такі закони, що забороняли їсти кров і забороняли вбиство, які дано Нойові. (1 Мойс. 9:4—6) Йосиф, Авраамів правнук, говорив про згіршення проти Бога через поповнення перелюбства з женою його пана. (1 Мойс. 39:7—9) Єгова стримав царя Абимелеха від гріха проти нього через невідоме поповнення перелюбства з Авраамовою женою. (1 Мойс. 20:6, 7) Ці виразні закони правили певними людськими спорідненнями, але вони не становили цілого збірника законів, що правили народом Ізраїля і визначали особливший напрям святого присвячення Богу-Цареві. Таке тіло законів, що правило особлившим способом відносно Бога-Володаря в усіх справах життя, не почали існувати аж Бог дав Закон Ізраїлеві через посередника Мойсея в 1513 перед Хр.
4, 5. Кого закон угода лєґально зобовязувала, яке споріднення вона встановила, і як вона втягнула святість?
4 Хоч та закон-угода зобовязувала винятково народ Ізраїлський, то їх вишколення під нею і річи на які вона вказувала були кінцево на користь людям всіх народів. Закон угода становила одно тіло законодавче зроблене з Десять Заповідей і приближно шість сот додаткових законів. Увесь лєґальний збірник послужив як Конституція, що зорґанізувала Ізраїльтянів у святий народ з урядом споріднення до Бога-Царя Єгови. Що до цього, Єгова каже до Ізраїля: “Оце ж коли будете голосу мого слухати й хоронити завіт мій із вами й умову, ви напевно будете пай мій зі всіх народів, моя ж бо земля вся вселенна. І ви будете царством священичим і святим народом.”— 2 Мойс. 19:5, 6, НВ.
5 Цей збірник законів даний Мойсейом був звершений. Він був правий. Він був добрий. І був святий. (Пс. 19:7; Рим. 7:12; 1 Тим. 1:8, НВ) Він відкрив високого рівня святості. Слова “святий” і “святість” є ужита більше як 150 разів в спорідненні з цим закон-угодою. Збірник містить закони, що постачали дні святих шабасів, святий одяг для його виконавчих священиків, святе місце зібрання між Богом-Царем і його святими слугами, святе помазання оливою, і високосвященик окоронований з написом “Святість належить Єгові,”— святі речі, святі конвенції і святі данини. Закон дальше приписував, щоб люди трималися церемонійно чистими перед їх святим Богом-Царем споживаючи чисту поживу, чисті обмитям тіла, через приноси пожертв за гріхи і щоб не дотикалися мертвих річей — 2 Мойс. 16:23; 28:2; 29:29; 30:25; 39:30; 3 Мойс. 5:15; 23:3; 4 Мойс. 18:19, НВ.
ЗРАДА
6, 7. Чому поломання Першої і Другої Заповідей заслугувало на, таку тяжку кару?
6 Деякі новочасні зухвальці критикують Живучого Бога за присудження смерти для тих, котрі переступлять Першу й Другу Заповідь, котрі, ці модерністи кажуть є тільки моральний закон. (5 Мойс. 13:6—10; 3 Мойс. 20:2, НВ) Ці люди не знають факту, що ці дві заповіді не тільки вступні до морального збірника законів, але були частю написані як судовий рівень народу, як вступ до Конституції, і, більше ніж це, вони правили особистим підданьством кожного Ізраїльтянина до його Суверена Царя, Єгови. Завважте виключне підданьство якого вимагала Друга Заповідь. “Що не припадай ниць перед ними і не служи їм; [ідолам] бо я Єгова, Бог твій, що вимагає виключної посвяти.” (2 Мойс. 20:5; 34:14, НВ) Отже коли Ізраїль відпав від чистого почитання і служив богу іншому чим Єгові або затримав ідольство служити подобинам, через таке саме поламання Першої і Другої Заповіді він поповнив найтяжчий злочин в краї і заслужив на найтяжчу кару.
7 Слухайте, що біблійний авторітет, Грегорій Вуш, має сказати про цю точку в його заввазі, Критичний і Практичний Їсход, Том II, сторона 4: “Ідольство сталось не тільки переступом морального навчення найбільшого драстичного характеру, але також актом зради проти краю. Це було фактичне відкинення авторітету і їх знання Володаря. Це був розлом первісного звязку, це був отвертий бунт проти Бога, певне відкинення заприсяженого підданства, і тому, на підстані встановлених принципів всіх урядів, вони справедливо заслугували покарання на смерть.”
8. (а) Як закони народів сьогодні описали б чин поповнений проти поважності суверена? (б) Яку серйозну увагу Свідки Єгови беруть сьогодні, і чому?
8 В дійсності, згідно з законами народів сьогодні, повищий акт проти гідності потужного суверена уважався б за велику зраду. Такий злочин називали б lese majesty що значить поповнений злочин проти суверена. Lese majesty є окрислене лєґально як акт поповнений проти суверена сили або, часто виразніще, яка будь образа проти поважності суверена володаря. Боувірс Словар Закону (1934), сторона 689, поясняє це як “висока зрада.” Отже переступ який Адам поповнив в Едені проти маєстатності суверена Єгови і розломання підданості їх Богу-Царю Суверенові многими Ізраїльтянами рівналось поважним і огидним злочином навіть після сьогоднішнього лєґального рівня. Отже ми бачимо, що Ізраїль під законом, який виясняв гріх і захищав святість, стягнув на нього велику можливість благословень або жахливі наслідки за те, що оминув мету й поламав закон. (5 Мойс. 28:1—68) Нехай низького ума хулителі завважають, що Свідки Єгови сьогодні звертають серйозну увагу на принципи підкрислені в Першій й Другий Заповіді через відкинення салютування прапорам всякого народу або поповнити ідольство, щоб їх виключна посвята Богу Єгові осталась чистою оскільки це можливо.
9. Чи могли жиди успішно оправдати себе при помочи Закону? Чому така ваша відповідь?
9 Чи було можливим для незвершених Ізраїльтянів тримати цей закон звершено й так піднести себе до Божого високого відкритого рівня виняткової святості й праведності? Відповідь є виразно ні, як це знаходимо в біблійних записках жидівського народу протягом пятнацяти сот років операції закон-угоди. Багато самоправедних Жидів думали, що через діла закону вони змогли статись так святі, що зможуть зустрінути Божий високий рівень святості, і що Бог був би проголосив їх праведними або оправдав їх при помочи закону. Але Павло рішучо показує: “Ділами закону не оправдиться ніяке тіло перед ним.”— Рим. 3:9—20, НВ.
ЧОМУ ЗАКОН УГОДА
10. В якім відношенню мав закон послужити жидам, і що це мало вказати їм?
10 Чому, отже, дано звершений закон святості Жидам? Там було кілька причин, як на це вказують Писання. Перше, лєґальний рівень святості мав послужити як зеркало Жидам. Кожний раз коли вони гляділи в зеркало через розглянення їх способу життя як проти вимог Закону, це мало вказати їм, що був гріх, і як задалеко вони були від звершеної слави Бога. Павло говорить правдиво: “Ні, я й не знав гріха, як тільки через закон.” “Через закон бо знання гріха.” (Рим. 7:7; 3:20, НВ) Також кожний раз, коли вони розглядали їх брак виключної посвяти і недостачі під законом, який вимагав жертви звірят заспокоїти неласку їх Бога-Царя, це повинно було витворити в них сильне зрозуміння потреби дійсного відкупителя. Це повинно було провадити їх до бажання Христа, в котрого вони могли мати віру. “Перше ж приходу віри, ми були під законом стережені будучи зачинені на віру, виглядають віри, що мала відкритись. Тим же закон був нам учителем, щоб привести нас до Христа, щоб вірою нам оправдатись.”— Галат 3:23, 24, НВ.
11. Для якої дальшої причини закон-угода була дана, і що факти показують?
11 Скільки дальше закон угода повинна провадити Жидів, щоб прийняти Христа, коли він прийде? Вона повинна, була уможливити їм пізнати другого Адама, коли він появиться розпочати нове споріднення з Богом Єговою. Написано було в законі, “І будете сповняти установи мої й суди мої котрі сповняючи, чоловік жити буде. Я Єгова.” (3 Мойс. 18:5, НВ; Рим. 10:5) Іншими словами, всякий чоловік, що вповні дотримує цілий закон, що служить як Божий рівень виключної святості, був би безгрішним, котрого Єгова проголосив би праведним і дав йому звершене людське життя. Цей чоловік мав рівнятись тому першому звершеному Адамові, занім він згрішив. В такий спосіб закон угода уможливила б вірним жидам бути обережними, щоб пізнати такого звершеного чоловіка, котрий був би уповажнений як звершений відкупитель. Тут була друга вимога, яку їх обітуваний Месія або Христос мав зустрінути. Чи Ісус, Христос, зустрінув ці важні вимоги звершеної святості, безгрішності, будучи виключно посвяченим Богу-Цареві Єгові і дістав право до звершеного людського життя? Відповідь рішуча, Так. Ісус затримав свою невинність. Самий Ісус зробив визов само-оправданим, фарисеям його часу: “Хто з вас докорить мені за гріх?” (Йоана 8:46, НВ) Павло додає своє освідчення до цієї точки щодо Ісусових здібностей. “Такого бо нам подобало мати Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес.”— Жид. 7:26, НВ.
12. Чому потрібно було рівної пожертви, і хто дав її?
12 “Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, що дав себе як відповідний викуп за всіх.” Це писання підтверджує, що Ісус Христос був чоловік котрий був відповідний першому звершеному Адамові і тому дав свою душу як чоловічий відкупитель замість Адамової душі, яку він втратив через свою невірність. Божий закон проображав ці вимоги такий за такого, душа за душу. “А коли смертельна шкода станеться, тоді ти мусиш віддати душу за душу.” Ісус особисто свідчив, що він дав свою душу як викуп за многих з вірного роду людського. “Як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою як викуп в заміну за многих.”— 1 Тим. 2:5, 6; 2 Мойс. 21:23; Мат. 20:28, НВ.
НОВИЙ ШЛЯХ
13. Якої нової дороги потрібно було для чоловіка, і чому? Через кого та нова дорога прийшла?
13 Як ми вже застановлялись, уложена закон угода не піднесла незвершених Жидів до Божого рівня звершеної святості. Отже чоловік піднесений до людської звершенності в очах Божих мусить прийти через інше розпорядження. “Нічого бо не звершив закон, а привів лучче вповання, котрим наближуємося до Бога.” Що ж є те лучче розпорядження, яке змогло притягнути людей ближче до Бога і кінцево до праведності в очах Божих? Закон-угода була привидена до кінця коли Єгова лєґальне закінчив її “через прибиття її до дерева терпінь” Ісусового в 33 році після Хр. Це отворило дорогу до нового розпорядку, який приносить підйом до праведності перед Богом, дорога Божої незаслуженої ласки, яку впровадив Ісус Христос відкупитель. “Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під незаслуженою благодаттю.” “Бо закон через Мойсея даний був; благість і правда через Ісуса Христа сталася.”— Жид. 7:19; Колос. 2:14; Рим. 6:14; Йоана 1:17, НВ.
14, 15. (а) Як був новий шлях дивовижньо встановлений, і з яким проголошенням через попередників? (б) Хто це “останній Адам,” і чому він міг практично зобразити нову програму людського підйому?
14 Протягом трьох з половиною років його земної служби Ісус вповні приготовив цей новий спосіб підйому до звершення і показав як це буде діяти для постійного добра вірних з людства. В часі Ісусового хрещення у воді Йордану в осени 29 року після Хр., Йоан Хреститель, предтеча-звіститель про Христа, зробив оце приковуюче проголошення: “Ось Агнець Божий що бере на себе гріхи світа! . . . для того прийшов я, хрестячи водою, щоб обявити його Ізраїлеві.’ . . . ‘Я бачив духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над ним. . . . І бачив я, і свідкував, що це Син Божий.’ ” Тут у дивовижний спосіб в день Ісусового посвячення свята активна сила Бога Єгови, обявившись у формі голуба, зійшла на Ісуса як свідок, що небесний Отець приймає жертву Ісусового звершеного людського життя як викуп, щоб усунути гріх. Ось так була установлена нова програма дійсного прощення гріхів, чудесного виздоровлення гріхів, чудесного виздоровлення від впливу гріха, і надія на звершене безгрішне життя на віки в новім світі праведності.— Йоана 1:29—34, НВ.
15 Від цього дня посвяти Ісус був почислений в очах Божих як нове духове сотворіння з надією на духове життя в небі. “Стався перший чоловік Адам душею живою, а останній Адам [Ісус Христос] духом животворящим.” (1 Корин. 15:45, НВ) Хоч він був у тілі як звершений чоловік протягом трьох з половиною років аж його людська пожертва скінчилась в його смерті на дереві терпінь, однак Бог позволив Ісусові дати практичну ілюстрацію тут на землі, як ця нова програма людського підйому буде оперувати в будучім часі Єгови.
НОВА РОДИНА ВИНАГОРОДЖЕНА
16, 17. (а) Як, після божестенної лєґальної процедури, Єгова уможливлює програму відбудування роду людського? (б) Яку протилежність Писання дають між засудженням родини людської і оправданням кого з них?
16 Що “останній Адам стався життядаючим духом” мусить значити, що Ісус Христос, другий Адам, роздає життя під новим родинним розпорядком. Перший Адам, як патріярх або голова родини, стався великим грішником занім він передав життєві ушкоди його потомкам. Отже коли він розпочав мати діти, він передав їм велику неспроможність грішну, як слабість і смерть, котрих його потомки ніколи не могли стрясти. Так болючий родинний засуд приляг до старої людської раси задля першого Адама, і кара зі слабостей і смерти продовжається. Тепер, якщо Бог Єгова, з його милості й доброти, на яку ті члени з старої Адамової родини не заслугують, постачив нового Адама, котрий ніколи не проминув мети невинності і котрий має вартість права до життя, то що це уможливлює згідно з Божим лєґальним поступованням? Це уможливлює найбільш чудову програму спасення й створення нової людської родини навколо нової родинної голови. Така нова праведна голова родини мала б силу лєґально і дійсно передати життєвий вплив доброти, оздоровлення і остаточно звершення з його заслуженої праведності для всіх тих, що є запрошені статись членами його розпорядку родини. Завважте як Павло протиставить засудження родини старого Адама з нагородою яка приходить для віруючих через праведний викупний акт “другого Адама,” Ісуса Христа.
17 “Тим же оце, як через провину одного першого Адама на всіх людей осуд, [на стару Адамову родину] так і через праведність одного [другого Адама, Ісуса Христа] на всіляких людей [котрі вірують і слухають] оправдання життя. Як бо через непокору одного чоловіка [першого Адама] грішними зробились многі, так і покорою [другого Адама] праведниками зробилися многі.”— Рим. 5:18, 19, НВ.
ВЗІРЕЦЬ ВІДБУДУВАННЯ
18. Хто був запрошений статись Ісусовим учеником, щоб прийняти його ярмо і отримати правдиву радість?
18 Тепер підемо назад до сцени Ісусової земної служби, щоб побачити як він доводив вплив, розмір і час для оперовання програми відбудування, коли земні любимці Єгови будуть піднесені до міри звершення. Перше ми зауважуємо, що Ісус предложив правдиву радість для тих, що є свідомі їх духової потреби, гріхом-навантажені покаяні, тихі, що люблять Бога, чесного серця одиниці, ті голодуючі і прагнущі праведності, милосердні і ті, що були переслідувані. Він не запросив гіпокритів, само-оправданих, ані много із так званих мудрих і розумних, щоб вони стались його учениками під новим способом прощення гріхів. “Щасливі є ті, що голодні й жадні правди. . . . Ти втаїв це від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Прийдіть до мене, всі знеможені та отягчені, я впокою вас. Візьміть ярмо моє на себе і бувайте учениками моїми бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.” (Мат. 5:3—10; 11:25, 28—30, НВ) Многі були щирого серця як люди доброї волі, котрі почули запрошення Ісуса “прийдіть до мене” і стались його христіянськими послідовниками. Многі чують сьогодні і йдуть таким же шляхом.
19. Який зразок Ісус поставив щодо діл, які будуть виконані у направленні роду людського?
19 Між тими доброї волі жидівськими людьми, Ісус виконав більше ніж сорок важливих чудес. Всі вони були виконані на підставі його майбутньої жертви викупу, зображуючи силу дану йому яку він зможе ужити, коли той день відбудування роду людського прийде. Він вилічував божевільних, виганяв злих духів, вилічував случаї гарячки, очищував від прокази, вилічував спаралізованих, оздоровив чоловіка недужого через трицять вісім років, привернув всохлу руку, вилічив жінку з кровотечі через дванацять років, привернув сліпому зір, приказав німим говорити, напростив жінку котра була зігнена вдвоє, вилічив водянку, поклав назад відрубане ухо, і, останне й найбільше зі всіх, він виконав троє воскресення. Що за широкий обсяг привернення вилічення! Направду, що нема гріхом-виробленої перешкоди або прояви людського виродження, щоб лежали поза силою Ісуса Христа вилічити на стало в товаристві нового світу.
20. (а) Як Ісус представив, які люди будуть сцілені ним у позатипічнім шабасі? (б) Як Ісус вказав на час коли це возьме місце?
20 Другий потішаючий факт завважати б в Ісусовій службі є, що він не обмежував своїх чудес вилічення до Жидів. Було два случаї, що він вилічив не-Жидів і не-Самарянів, цим показуючи, що в часі відбудування добрих людей зі всіх народів, що є запрошені бути його підданими, будуть приймачами цієї великої служби лікування. (Марка 7:24—26; Мат. 8:5—10) Рівно ж цікавим є, що Ісус виконував багато з його чудес в день шабасу. В дійсності фарисеї оскаржували Ісуса за зламання шабасу у виконанні цих могутніх діл. Ісус сказав, що це було законно робити добро в шабас і кінцево сказав, що він був Господь Шабасу. Отже, тут є ключ щодо часу для його тривалої програми відбудування. Це буде протягом тисяч років правління Царства,— то є тисяч-річний шабас над котрим Ісус Христос править як Господь, щоб вірному чоловіку помогти зустрінути мету невинності.— Мат. 12:1—8; 19:28, НВ.
ГРІХИ ПРОЩЕНІ
21. Яку іншу власть Ісус представив в своїй земній службі, і якою потіхою було це для христіянів?
21 Ісус також мав власть прощати гріхи. В дійсності, певний митник оскаржував Ісуса за блюзнерство тому, що він приписував собі цю силу. У відповідь Ісус показав, що це було так легко для нього виконувати чудеса як сказати, “Відпускаються твої гріхи.” Одно було так легко як друге і обоє споріднені до програми відбудування. “‘Отже, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землі прощати гріхи’ — так сказав до спаралізованого: ‘Устань, візьми постіл твою та й іди до дому твого!’ ” (Мат. 9:6, НВ) Що за великий ратунок ця провізія завжди буде для сумління правдивого христіянина знати, що коли він молився до Єгови його Отця в імя Ісуса за прощенням гріхів разом з покаянням, що таке прощення йому дається!”— Марка 11:25, НВ.
22. Яку радість люди Єгови мають тепер?
22 Щасливі є ці, що їм відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи. Щасливий чоловік, котрому не полічить Єгова гріхи.” (Рим. 4:7, 8, НВ) Сьогодні помазаний останок через те, що вони оправдані через віру, їх історія про минулі унасліджені гріхи є стерті геть. Інші вівці також мають знак прощення. Коли сполучити це з фактом, що обидві ґрупи переходили духове вилічення при помочи правди Слова, то це значить, що всі Свідки Єгови навіть тепер втішаються великим станом щастя. Вони перетворюють їх уми і підносяться духово до високої мети святості. Так, вони рішились виконувати виключно посвяту Єгові їх Богу-Цареві і затримати цілковиту невинність до нього. Однак, ми знаємо, що люди мають ще довго йти, щоб зустрінути той звершений рівень. Але крок за кроком ми бажаємо старанно подорожувати так, як Єгова постарався з його незаслуженої доброти для чоловіка постепенного підйому, до людського звершення на подобіє Боже.
23. Яке буде остаточне осягнення Божого піднесення роду людського протягом тисяч років царювання Ісуса Христа?
23 Ми з радісним серцем виглядаємо ще більшого стану щасливості, після Армаґедону, коли оздоровлення розпочнеться для тих, що переживуть їх потомків, і тих, що воскреснують. Коли рід людський поринав в гріху до дуже низького рівня від Божої первісної мети протягом минулих шість тисяч років, то при помочі пожвавленої програми Ісус Христос виконає піднесення нової родини з роду людського в тисячоліттю. Він вповні приверне їх до повного звершення в тілі й умі, так що вони легко зможуть зустрінути привернений термін Єгови звершення і невинності. Тоді підуть в забуття болі, терпіння, промахи, помилки, неміч, клопоти, смуток, деформацій, перешкоди, слабості, і недбальство із часів під трудним правлінням гріха і царя смерті. Тоді, також, протягом першої часті того тисячоліття відбудування, як паралель проєкт, ціла земля станеться Еденським раєм. При закінченні тисяч років, після як піднесені многі з роду людського зустрінуть їх остаточну спробу, щоб вирішити їх гідність дару до безконечного протягу життя, сияючи життям рід людський, тоді святий звершений і правдиво лоальний, буде стояти в раю розкошей на берегах віків, що прийдуть. Як вони будуть уживати їх сили вільної волі, щоб затримати славу їх Святого Бога, величаві піддані землі будуть переходити від одного веселого подвигу до другого, і від одного стану цілковитої щасливості до другої, до часу вічності. (Ефес. 1:21, НВ) Вічно вони будуть затримувати їх невинність до Бога Єгови на його оправдання.