Давання з правдивим мотивом
“Добрі Надії” дають слушну нагоду виразити любов
НІХТО не може властиво знайти хибу в тому, як Бог Єгова виконує своє діло. Хто ж знаходить таку хибу, то це тільки з несвідомості або гордості. Бог, справляючись із своїми сотворіннями, всякого часу рівнозважував свої чотири головні чесноти — мудрість, справедливість, силу й любов. Чим більше ми познайомлені із ним і його Словом, тим більше ми оціняємо цей факт.
Коли Бог почав творити, перебувши цілу предвічність самітний, то цього він не робив через брак співтовариства, бож він вічно є самосумісний; і надаючи певні завдання своїм сотворінням для виконання, то це він робив не тому, щоб щадити себе від праці, неначе він був утомлений в своїй роботі, бож він ніколи не утомлюється. (Пс. 90:2; Іса. 40:28) Радше, це ізза своєї мудрості й любови, бо він знав, що й інші будуть втішатися існуванням, як і він втішається; і що вони будуть радіти виконувати роботу, як він радіє, хоч, розуміється, по значно меншій мірі. Отже Бог не тільки сотворив розумні сотворіння, що можуть втішатися існуванням, але також обдарив їх ріжними здібностями, разом із заохотою, щоб уживати їх, і тоді дав їм нагоду уживати ті уздібнення в ріжні способи.— 1 Мойс. 1:26—28; 2:17, НВ.
Сьогодні Божий намір для його земних сотворінь не обнимає мандату даного в Едені, щоб множитися, сповняти і підневолювати землю, а радше відноситися до пророчих приказів, які він і його Син давно дали, як от “Ви свідки мої, говорить Єгова,” і “Проповідуватиметься добра новина царства по всій залюдненій землі на свідкування всім народам.” (Іса. 43:10—12, АС; Мат. 24:14, НВ) Кожний вповні посвячений слуга Бога Єгови радіє присвятити скільки може часу і енерґії на сповнення цих заповідей, оціняючи, що його власне спасення й інших залежить від цього. (1 Тим. 4:16) Протягом минулого служебного року, під проводом Товариства Вартової Башти, ця робота провадилась у 143 краях, островах і кольоніях, і через приближно пів міліона христіянських міністрів, які віддали більше ніж 72 міліони годин в цій роботі. Один із наслідків цілої цієї роботи був, що протягом року більше ніж пядесять тисяч осіб посвятили себе служити Богу Єгові.
Розуміється, що кожна одна особа із них бажала б віддати ввесь свій час для цієї важливої роботи, одначе далеко більше число із них, приближно девятдесять пять процент, не можуть цього зробити з причини родинних обовязків або інших повздержуючих чинників. Одначе, многі з них можуть помогти у фінансових потребах для збудування, зорґанізування і кермування цієї величезної активності проповідування, а особливо уможливити вишколити місіонарів і опісля опікуватися ними в чужинецьких краях. Не те, що Бог потребує наших грошей, бо він ясно каже нам через псальміста: “Бо моя вся зьвірина в дібровах, зьвіря на тисяч горах. Коли б я зголоднів, нічого б казати тобі.” (Пс. 50:10, 12) Радше, тут знов його любов і мудрість діють, щоб дати своїм земним дітям привилей співдіяти. Як же на цей привилей звернути увагу, і в який спосіб і яким чином вони можуть найліпше співдіяти?
ПОПУЛЯРНІ МЕТОДИ НЕ МАЮТЬ ПІДСТАВИ В ПИСАННЯХ
Іноді визначний римо-католицький тижневик часопис, Авр Сандей Візітор, з 31 січня, 1954 р., присвятив майже цілий зміст числа наполягаючи на католиків, щоб вони давали гроші, засоромлюючи їх докірливим порівнанням з протестантами, кажучи: “Ми можемо вчитися від них”; і, “Ось тут ревність, яку ми повинні мати”. Цікаве однак це, що самі католики не знають скільки вони дають. Чи й ми повинні заохочувати гроші через неприхильне порівнання? Ні, бо ми не даємо з причини суперництва: кожний бо стоїть або паде для свого пана.— Филип. 2:3; Рим. 14:4.
В іншому числі того ж видання один дуже широко відомий римо католицький достойник заохочує давати офіри, як средство примирення за гріхи: “Якщо є щонебудь у вашім минулім житті за що ви бажали б зробити примирення, то найкраще зробити пожертву . . . пришпиліть вашу пожертву до цієї колюмни і зашліть її до всечесного Фултона Й. Шін, . . . або до вашого директора діоцезії.” Чи це є правильна заохота давати пожертви? Ні, бо це ні золотом ані сріблом, а дорогоцінною кровю Христа наші гріхи стерті. Не вчинками само-праведності, а вірою ми дістаємо прощення.— 1 Петр. 1:18; Рим. 11:6; 1 Івана 2:1.
Більше і більше реліґійних орґанізацій католицькі й протестанські наполягають, щоб давати десятину. Отже заголовок депеші Юнайтед Прес, з 1 грудня, 1953 р. звучить: “31,000,000 осіб сказано дати церкві десятину з платні.” Напевно хтось скаже, що це найліпша метода дістати піддержку для реліґійної роботи, бож чи не навчає про це Біблія?
Від часу Мойсея до Христа Ізраїльтяни давали десятину, але тепер це не є обовязок христіянів, котрі були увільнені від закону. (Римлян 10:4) Дальше, не забуваймо, що через наше посвячення Єгові ми винні Йому не тільки десятину але все, як це і вірою ми втішаємося відпочинком Єгови не тільки одним днем у тижні, але кожним днем. (Жид. 4:1—11) Також завважмо, що це з причини економічної нерівності деякі не можуть дати десятини, коли ж інші можуть дати більше. Принагідно тут би згадати, що закон Сполучених Держав позволяє людям і корпораціям відтягнути суму пожертвовану для реліґії і інших доброчинних орґанізацій аж до двацяти процент їх доходів, що підлягають оподаткованню.
Протестанським духовникам радять купити книжку, яка містить більше трицяти проповідей для “збирання фондів від двацяти тисяч до триста тисяч доларів.” По думці духовника Вілмінґтона, в Норт Кароліна, якого наводить Журнал Тайм, з 21 вересня, 1953 р., “то в церквах є так багато збирання спеціяльних фондів сьогодні, ‘що я маю тільки три неділі в році, що я можу проповідувати євангелию Христа.’ ” Хоч можливо цей духовник зробив пересадність ради підкреслення, то одначе що можна сказати про таку методу? Ніде у Писаннях не знайдете, щоб Мойсей або пророки або Христос або його ученики проповідували коли-небудь проповідь в цілі збирання грошей.
Деякі реліґійні тіла висилають листи і вперто докучають своїм членам обітувати певну суму грошей; інші знов назначують комітети, які особисто відвідують парохіянів; інші показують рухомі образки підкреслюючи збирання грошей; інші мають базари, льотерії і бінґо гри; знов інші йдуть так далеко, що видають книжечку при кінці року, подаючи чорне на білім скільки кожному членові призначено, щоб він дав, а скілько він дійсно дав щодо цента. І є там також завжди присутна таца для колєкції, яку подають часто. Тут не годиться тратити надто багато часу котрий метод вибрати, бо жадний із них не має піддержки в Писаннях.
БІБЛІЙНИЙ МЕТОД
Який же є біблійний метод? Він простий: дати до відома, що є нагода або привилей давати пожертву і тоді нехай добровільні датки вирішують розширення праці вдома й місій закордоном. В такий спосіб виконувалося в часі Мойсея підчас будування прекрасного намету для зібрання й устаткування його; і на це так радо відповідали Ізраїльтяни, що їм вскорі сказано здержатись приносити такі датки, бо вони наскладали більше ніж потрібно.— 2 Мойсея 35:4, 5, 21; 36:3—7.
Так, правдиво посвячені христіяни дають охотно. До них не потрібно вживати всякої психольоґічної видумки, щоб вони розсталися із їх важко запрацьованими грішми. Вони оціняють, що це “більше щастя давати аніж приймати”; що “щедрий чоловік збагатиться”; і що це їх привилей згідно з мірою їх достатків “багатитись ділами добрими, охочими на подавання бути і подільчивими.” (Діяння 20:35; Прип. 11:25, РС; 1 Тим. 6:18) Вони також знають, що “хто сіє щедро, той і жатиме щедро,” і що кожний нехай дає “якож постановляє в серці, не з жалю або примусу; веселого бо дателя любить Бог.” Про них сказано, що “була охота хотіти”, бо “вона приятна по тому скільки особа має.” (2 Корин. 9:6, 7; 8:11, 12, НВ) І нарешті, вони оціняють ті Давидові слова, які він так влучно висказав в часі згромадження матеріялів на будування храму, іменно, що таке давання є тільки відданням частини того, що Бог дав їм зпершу.— 1 Паралип. 29:14.
Для всіх таких тільки потрібно щороку пригадати, щоб вони повідомили Товариство скільки вони сподіються дати протягом біжучого року. Це поможе Товариству плянувати свою роботу, як і помогти кожному даючому дозріло призадуматись над цією справою.
Ті що живуть в Сполучених Державах можуть написати їх посткарту або листа до Watch Tower Bible and Tract Society, Treasurer’s Office, 124 columbia Heights, Brooklyn 1, New York. Пишучи про ці “Добрі Надії” зазначіть щось подібне як слідує: “Сподіюся, що протягом наступних дванацяти місяців я зможу пожертвувати на працю хвалення Єгови в сумі $. . . . . . . . , котру то пожертву я зашлю в таких сумах і в такому часі, що буде відповідний для мене, і оскільки Бог Єгова через Ісуса Христа з незаслуженої ласки дасть мені успіх. [Підпис]” Добре було б затримати собі копію такого листа, як нагадування. На стороні 130 знаходиться спис адресів інших відділів, а на останній стороні Річної Книжки, знаходиться повний список адрес.
Оціняючи факт, що все залежить від Бога Єгови, всі його слуги будуть спільно молитися, щоб їх робота була поблагословенна Ним і щоб вона віддала більшу хвалу Йому.— 1 Кор. 3:6.