Освічуйте Себе на Мир і Життя

ОСВІТУ проголошено що вона є хребтом цього цивілізованого світу. Без неї цей світ не міг би існувати довго. Він скоро поринув би назад у первісне минуле, як от невироблене і занедбане поле повертає назад до природного стану. Отже ради дальшої освіти і поступу, треба робити натиск на вищу науку.

Це століття хвалиться, що воно є віком освіти, золотою ерою науки. Воно вказує на многі людські вигоди і винаходи науки як поступ, і каже, що воно може зробити поступ також і в мистецтві і мудрості, і може постачати людям сталу, задоволяючу систему ґлобального правління.

В своїх бібліотиках цей світ нагромадив знання з століть людського досвіду. Він не вірує, що все це знання є безвартісне, але каже, що через нього чоловік навчився практичної мудрості. Така є мудрість цього світу. Йдучи за такою мудрістю, світ не прийшов до зрозуміння чого він бажає найбільше, іменно, мира й життя. Він бється, кровавить і тортурує себе, щоб управляти собою без божественної помочі і без пілкування божественної волі. Ось так цей світ через його власну мудрість не прийшов до пізнання Бога, але вилишив Бога Єгову геть із своїх плянів і сполягає на свою мудрість, здібність й інтриґи.

Отже ми питаємо: Як за розумний є цей світ? Що він надбав із своїх розумових осягнів? Як за далеко він поступив до поліпшення світу? Чи він здібний правити самий собою? Чи його освічення шкідливе або помічне? Правда, що це вік пригарних потягів і автів, скорійших-як-голос повітряних літаків і атомно-сильних субмарин, ера елєктрики і запряженої сили. Але ж де є його моральні і духові вартості і осягнення? Які є його приміщення? Його рівень? Яка його мудрість? Як це й президент Айзенгавер так підхоже зазначив в Колюмбія Університеті на обіді двісталітних роковин: “Нехай ніхто з вас не окреслює правди або знання про правду тільки вузькими висловами про факт або статистику або математичним рівнем. Мудрість і людське вирозуміння — розумова пропорція — є конечні. Знання може дати нам запалення ядра атому; та тільки мудрість і вирозуміння може запевнити пристусування його для людського уліпшення радше чим знищення роду людського.” Розмір людської різанини у цім світі, якому поручено інструменти знання, засуджує цей світ, як порожний мудрості і розуміння. Він виріс як потворний великан, сильний й страшний снагою й силою, але порожний зі всіх моральних і духових відвічальностей. Очевидно, ми живемо в світі чудових винаходів, телєвізії, телєфонів і охоронної медицини, коли ж в той самий час ми поражені корупцією, неморальністю, злочинами, страхом, тривогою й хвилюванням. Цей брак моральних чеснот вияснив Бернард М. Барух, котрий, коли говорив до гуртка студентів колєґії в Ню Йорку, заявив:

“Ця ж сама половина століття, що принесла такий дивовижний матеріяльний поступ, зазначилась двома страшними світовими війнами і відродження страшного тираньства, що зробило її ще більше варварською з причини технольоґічного удосконалення.”

Продовжаючи, Барух вкоротці пригадує поступ цього атомного віку, подаючи причини його невдачі. Яких шістьдесять років тому, він сказав, всі народи здавалось поступили до лучшого життя і більшої свободи для кожного. Але, додав він, “ця проста віра у певність поступу пропала. В цім двацятім столітті ми занюхали страшного смороду ґазових кімнат; ми бачили повернення невільників, як людської інституції, як в Німеччині під Гітлером так і поза Залізною Заслоною. Чому це так, що ми виконуємо чудеса кожного дня в наших лабораторіях, але стаємо незручні як діти, коли володіємо собою? Це не тому, що ми так бідно вивчені?”

Вияснюючи цю точку, Барух узяв засновників Конституції Сполучених Штатів, як зразок, кажучи: “Люди, що зформували Конституцію, сьогодні не були б названі високою вивченою ґрупою, по академічному рівні. Там не було професора уряду між ними. . . . Я посмію сказати, що більшість з людей, котрі уложили Конституцію, не могли б зустрінути вступної вимоги для тієї колєґії. Що більше, помимо браку їх формального вивчення, ті люди, що зійшлися в Філядельфії в 1787 року, були добре вчені у правдивім значінню того терміну. По перше, а це найбільше важливе, вони знали як думати. . . . Батьки нашого краю були добре вивчені у ще іншому змислі — вони були глибоко перейняті моральними цінностями. Їх уми могли різко розріжняти між добром а злом, між принципами в доцільністю. Вони були певні вартості в що вони вірували і мали постанову підтримувати його. . . .

“Сьогодні, в протилежності, думання сталося взагалі занедбаним мистецтвом. Хоч ми й читаємо надзвичйно багато, ми бачимо, що ми стратили уздібнення вчитися з минувшини. Нам бракує змислу оцінення. Ніколи в історії рід людський не чванився кращою системою комунікації, скоріщими друкарнями, рясними ілюстрованими журналами, радіом, рухомими образцями, телєвізією. Однак всі ці чудесні форми комунікації здаються меньше сприятливими до думання а ніж поліно у лісі. В дійсності, ці скорійші-як-голос джети, ті швидкі комунікації, являються бути ворогом думання. Вони бомбардують нас щоденно, дратують нас і алярмують. Чистий вислід є, що наша енерґія — не тільки наша розумова енерґія але й економічні й мілітарні джерела — є розсіяні над побічними питаннями, коли ж основно критичні проблєми перед нами остають ненарушені і зіґноровані. Не так давно тому, ми пестили думку, що наш був ‘Вік Просвітлення,’ але він більше й більше стається ‘Віком Розпачі.’ . . .

“Звиш пів століття тому, наша надія на лучший світ крутилась головно довкола матеріяльного поступу. Ми притиснули цей технольоґічний розшук до точки, де ніщо здається не є поза здібністю чоловіка, тобто, щодо фізики або матеріялу. Ми можемо зрівнати гори, наводнити пустині, летіти скорійше ніж голос. Відображаючи цей буйний технольоґічний поступ, наші колєґії і університети схилилися більше й більше підкреслювати технічну здібність радше чим здібність думати. Й де це всьо привело нас? Це привело нас де ми живемо у страсі, що ця неймовірна енерґія на чоловічий розказ станеться знарядом знищення цивілізації, як це ми знаємо. Ясним є, що щось бракує. Те ледви значить більше сили, ще новіщих технольоґічних поступів. Те щось, що нам бракує, це дисципліни, здібності правити собою й щоб контролювати силою, яка є вже нашою.”— Вайтал Спічес оф да Дей, червня, 1953 р.

ВИЗНАННЯ НЕВДАЧІ

Цьому світу бракує дисципліни, правда, але він не бажає бути дисциплінуваним в праведності. Йому бракує здібності правити собою, але він відкидає Бога Єгови правління над ним. Йому бракує доброго сенсу контролювати його величезну силу, але він не хоче мудрості, яка могла б контролювати нею. Він плаче й тужить за миром, але божевільно приготовляється до війни. Він визнає велику благочесть й побожність, але не бажає ні Бога ані його Слова. Його науковці злегковажили або цілковито зіґнорували людські духові добробути. Вони відвернулись геть від Біблії, як книжки знання, і, згідно з їх самолюбним бажанням, вони йшли противним напрямом до неї, отже проти мира й життя. Як же підхожі є слова пророка: “Як це ви говорите: Мудрі ми люди, та й закон Єгови у нас? Ні, бо перо книжкове перекручує його в лож. Осоромились мудрі книжники, стуманіли й заплутались; вони відкинули слово Єгови; в чому ж мудрість їх?”— Ерем. 8:9, АС.

Проголошуючи лік на цей занепад, президент Айзенгавер закликував до людей повсюди, ‘щоб проповідували правду і практикували її безстраху.’ “Правда,” він сказав, “може увільнити людей! І де люди є вільні плянувати їх життя, щоб правити собою, знати правду й розуміти їх ближніх, ми віримо, що там буде також й воля жити в мирі. Тут, отже, помимо атомних і водневих бомбів, всіх жорстоких знищень новочасної війни; помимо жаху, перевороту, пропаґанди і підкупу, ми бачимо ключ до мира. Той ключ є знання і розуміння — і постійне вживання людьми повсюди. . . . Тут є безконечна місія університету — і кожного навчаючого інституту вільного світу — шукати й розповсюднювати правду!”

ПРАВДА ЯК ЛІК

Більше девятьнацяти століть тому, найбільший навчитель зі всіх часів, Ісус з Назарет, проголосив цей принцип правди всюди в Палестині. Але ж правда, яку він проголошував, не була мудрістю цього світу. Тому то й Пилат гостро запитав Ісуса: “Що це правда?” Для нього Кесарова політична амбіція, інституції, традиції, і т. п., були виправдані правди, щоб їх проповідувати всюди по Римській Імперії. Але для Ісуса правда була зовсім відмінна, щось чуже для цього світу, щось про що цей світ нічого не знав. Ісус проголосив Слово Боже правдою. “Слово твоє правда,” він сказав. В попередніх случаях він сказав своїм апостолам: “Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете, і зрозумієте правду, й правда визволить вас.”— Йоана 18:38; 17:17; 8:31, 32, НВ.

Ті великі правди, які Ісус проголосив, відносилися до Бога Єгови і його царства через Христа, що вони були частю цього старого світу, що цей світ прямував до наглого кінця в битві Армаґедон, й що людська єдина надія на спасення від тієї битви була через набуття акуратного знання про Всемогучого і його Слово і жити згідно з ним. “Це значить життя вічне,” сказав він, “щоб вони прийняли знання про тебе, єдиного правдивого Бога, і кого ти післав Ісуса Христа.” Ради цього він приказав: “Ця добра новина царства буде проповідувана по всій залюдненій землі для цілі свідоцтва всім народам, і тоді доконаний прийде кінець.” Це були правди, котрі звільнять людей. “Цієї мурдості”, сказав Павло, “ніхто з князів віку цього не пізнали; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпняли б.”— Йоана 17:3; Мат. 24:14; 1 Корин. 2:8, НВ.

Хто бажає мира й життя мусять прийти до знання цієї мудрості. Але як? Протягом більше як сімдесять років Свідки Єгови були зайняті в цій найбільш напружній науковій кампанії, яка коли досягла цю землю у змаганні, щоб привести ці правди до людей. Їх дивовижна робота виконується у більше як сто мовах і в 150 краях з чудовими наслідками.

Вишколивши себе в Слові Божому, Біблії, Свідки Єгови могли виконати те, чого народи довкола них не змогли виконати через минулих чотири тисяч років. Знаючи й віруючи в Біблію і живучи згідно з її божественними принципами помогло їм, хоч з многих ріжних національностей, рас й мов, стрінутися разом в єдності й мирі. Знання, що чоловік не повинен вбивати, ані красти, ані підкуплювати, є піддержане духом Божим і силою бажання чинити волю Божу, допомогло їм зложити їх зброю, расові розбіжності, політичні й національні перепони. Вони не крадуть ані підкуплюють. Вони переробили свої мечі на леміші а списи на рала. Вони не повстають один проти одного, ані не вчаться воювати більше. Вони живуть в мирі один з другим.

Будучи порушені властивим думанням, правдивими принципами, це уможливило їм очиститись із усіх злочиньств зміж себе, стримати хвилі злочинства, відкинути розпустне життя й перемогли лукавство. Іншими словами, Біблійна правда визволила їх. Вона зробила їх товариством відріжненим від цього старого світу. Вона зробила їх товариством Нового Світу, прославляючи імя Боже.

ЯК ПРАВДИВЕ ЗНАННЯ ЗВІЛЬНЯЄ

Головна процедура є така: змінити наш ум, котрий справляє наше бажання й напрям. Змінити наше бажання, волю, інтереса, успосібнення, умовий огляд й відношення серця, щоб підкоритися волі Божій і Слову, наша діяльність відповідно зміниться на краще. Ключ до впливу такої зміни є правда, Біблійна правда. Поважна студія Біблії буде змінювати наші погляди про многі речи. Вона переіначить наш ум і переробить його згідно до Божих правдивих поглядів. Це нам радить робити апостол Павло: “І не приладжуйтесь до віку цього, а переображуйтесь обновленням ума вашого”, “Скинувши з себе давнього чоловіка з ділами його, і одягнувшись у нового, що обновляється в розумі по образу Того, хто сотворив його.”— Рим. 12:2; Колос. 3:9, 10, НВ.

Освіта творить товариство, але тільки властива освіта може витворити товариство Нового Світу, що підкоряється волі Божій. Помимо всієї його так званої мудрості цей світ вважається за необачного в очах Божих. Він бориться, воює, проливає кров, і торторує себе, щоб правити й управляти собою незалежно від Бога. За це він буде знищений. “А вигублений буде народ мій за незнання закону; та й як ти відкинув знання, так і я відкину тебе від священичої служби передо мною; та як ти забув про закон Бога твого, так і я забуду про дітей твоїх.”— Осії 4:6.

Павло радить: “Коли хто між вами здається мудрим віку цьому, нехай буде дурним щоб бути примудрим. Бо примудрість світу цього — дурощі у Бога, написано бо: ‘Спіймає премудрих, що вони марні.’ І знову: ‘Єгова знає думки мудрих, що вони марні.’” Щоби бути дійсно мудрим, йдіть до Біблії. Студіюйте її. Слідуйте її поради точно. Її слова мудрості визволять вас від заплутаних тенет старого світу і буде направду просвітчувати вас надією на життя і мир в новому світі Богом отвореним. Це є освіта найвищої якості. Просвітивши себе цими правдами, запевняє нам мир і життя.— 1 Корин. 3:18—20, НВ.

[Вставка на сторінці 125]

Надійсь на Господа всім серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум. Тоді ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру. Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знання й розум. Набірайся премудрості, набувай розуму: . . . Держися її, а буде вона охороною тобі; люби її, а буде вона обороною тобі.— Прип. 3:5; 2:9, 6; 4:5, 6.