Тріумф Над Злими Духовими Силами

“Бо наша боротьба, не проти крови і тіла, а про ти урядів, проти властей, проти світових держителів иієї темряви, проти піднебесних духів злоби.”— Ефесян 6:12, НС.

1, 2. Які предсказання св. Письма про появлення демонської сили тепер можна бачити в часі першої світової війни?

“ДЕМОНИ РУЙНУЮТЬ СУСПІЛЬНІСТЬ — Психічне явище сталося принадою для найбільших мужів держави. Ті мужі твердять, що вони можуть розмовляти з помершими. Що вони дістають вість від якогось захованого джерела, то про це нема сумніву. Цю психічну науку називають безсмертність. Та в дійсності — це демонізм. А ті демони, уживаючи більшої сили над людським умом, як це Писання указують, незабаром зруйнують все суспільство.”

² Із таким жарким вступом журнал Вартова Башта із 1 березня, 1918 р., почала радити своїм читачам, щоб вони розглянули, що Святі Писання говорять про предмет спіритизму. Протягом тих чорних днів першої Світової Війни для студентів Біблії здавалось, що демони, вороги людства, мали незабаром розбити всю людську суспільність. Мало тоді світ розумів, що невидимі, надлюдські сили діяли, щоб кинути людську суспільність у першу світову війну в 1914 році. Між стражданнями війни, у Росії вибухла революція, большевики злапали контролю над урядом і бувшим російським царем, Николаєм II, якого вони арештували і незабаром стратили на 17 липня, 1918 року, в Сибіру. Чи загальна революція мала поширитися по всьому світі, а опісля ряд реакцій через анархічне розбиття суспільства, то це не було певним. Через довгий час многі розуміли, що біблійні пророцтва указували на це, а тепер події здавалось прямували цьому, і безпомічне людство знайшлось неначе в кліщах демонів. Це був час, щоб поінформувати себе про далекосяглі наміри демонів. Та збігом місяців в 1918 році, нагло в листопаді перша Світова Війна закінчилася, перемиря підписали обі воюючі сторони знаміром уставити мир, хоч непевний той мир був, бо тривав тільки двацять літ і десять місяців. Але й так людська суспільність, хоч обкривавлена й хрома, була далеко від цілковитого розбиття. Що сталося? Чи пляни демонів не вдалися, або чи вони були мильно вияснені?

3. Згідно з Біблією, то що є демони?

³ Під словом “демони” ми розуміємо лихі духи з невидимої країни. Для людей на Сході предмет про “демонів” не є нічим дивним, бо демони відограють велику часть в їх реліґії. Але під словом “демони” ми розуміємо злющих духових сотворінь, не тих дивовижних сотворінь, що їх зображають люди на Сході, але тих сильних, надлюдських духів про які говорять писання в Святій Біблії.

4, 5. Чому потреба серйозного відношення до демонів і є згідна з Писаннями?

⁴ Правдиві віруючі в Бога, правдиво поінформовані христіяни, беруть цей предмет про демонів дуже поважно. Визначений борець за христіянство, апостол Павло, перестеріг нас, щоб ми були серйозні про демонів, бо коли ми є на смерть-і-життя в боротьбі із сильнішими від нас, тоді ми повинні бути серйозні. В одній із чотирнацяти книжок, які він написав, він каже: “Ви колись ходили по ладу світу цього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору. . . . Одягніться у всю зброю Божу, щоб ви змогли встояти проти хитрощів Диявола; бо наша боротьба не з тілом і кровю, але проти властей (що не з крови і тіла), проти світових держителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.”— Ефес. 2:2; 6:10—12, НС.

⁵ Павло написав оці слова прямо до христіянів в Ефесії. Декотрі з них практикували маґічні штуки, і прийнявши “слово Єгови”, яке проповідував Павло, вони “позносивши книги, попалили перед усіма.” Інші з них почитали демонів у храмі богині “Артемиди (Діяни) Ефеської.” (Діяння 19:13—20, 27, 28, НС) Отже ті христіяни в Ефесії відчули повну силу слів апостола Павла; вони ж мали до діла з демонами.

6-8. Що це спіритизм? Як він вплинув на вчених і інших людей?

⁶ Більше й більше людей в Христіянстві стають свідомі про існування тих духів, якими демони є. Як? При помочі поширення реліґії, що є загально відома як “спіритизм”. По виясненню дикціонера (словника), то спіритизм є вірування або реліґійний рух оснований на вірі, що померші духи мають стичність з людськими смертельниками при помочі фізичного явища, як от через стукання, або під час абнормального умового стану, як от в часі захоплення, що звичайно приходить через медіюм; це теорія, що медіюмічне явище спричиняють духи померших людей.

⁷ Спіритизм є около чотири тисяч літ старий, але в цім новочаснім віку він сильно проявляється на Заході. Рух американських спіритистів почався в 1848 році з молодими сестрами фокс в Гайдвіль, Ню Йорк, котрі пізніще перебралися до Рочестер, Ню Йорк, де вони далі були медіями, звернувши на себе народню ввагу. Одначе, яких сто років перед цим рухом спіритизму в Америці, Німеччина і Швайцарія мали своїх спіритистів, які розвинули або вірили в психічні явища подібно так, як цей рух в Америці. Вони мали спіритичні видіння, спіритичні писання, знання про надходячі події від країни духів, і вони щоденно розмовляли з жителями духової країни. З Америки той рух поширився до Анґлії, де найбільше активні спіритисти були Д.Д. Гом, визначний медіюм, і в Стайнтон Мозес, епископальний міністер із Оксфорду. Протягом років ті два чоловіки сильно дивували Анґлію. На спіритичному засіданні (сеанс) п. Гом бувало брав у жменю гарячий жар з вогню і носив його навкола без ушкодження. Він вишколив многих своїх учеників робити також так, а самий він то навіть обмивав своє лице вогняним полумям. Явища спіритизму були так широко звісні, що вони заставили до поважного наукового розсліду. Многі виходили з тих розслідів переконаними, як от духовники, фільософи і інші люди знання і науки. А щодо їх заключення відносно спіритизму Енциклоперія Американа (том 25, 1929 вид.) каже:

⁸ “Заключення вищих розумів, котрі висказали своє переконання в дійсність спіритуалізму можна зсумувати як слідує: При помочі медіюм докази є, що життя продовжається поза гробом; це вже не є більше реліґійна доґма, але живий факт. Ті спіритуалістичні розуми бажають так пильно порозуміватися з нами як ми з ними, проте здається, що нижчі й вульгарні (простацькі) розуми є ближче нас, і котрих найбільше можна почути в розмові, і вони стараються уособлювати великих осіб і особистих померших приятелів теперішнього часу. Оце виясняє, чому багато інформацій є безвартісні. Продовж многих років журнал Баннер ов Лайт, який виходив в Бостоні, був провідним орґаном цього культу. Звичайно як і з іншими спіритуалістичними часописями він зник. Вони очевидно вступилися для психолоґічних видань і часописей Нової Думки. Хоч велика більшість людей включає тих, що є дійсно спіритистами, то однак вони є менше звісні під такими назвами, як Нова Дума, Умова Наука, Теософія, Орієнтальні культи, Психічне Розслідження і інші новітні рухи. Спіритуалістичні навчання головно погоджуються із писаннями Біблії.”

9-10. (а) Як ця широка доктрина про безсмертність людської душі є споріднена з спіритуалізмом? (б) Який напрям до спіритизму взяло духовенство Христіянства?

⁹ В гармонії із цими послідними словами Американа, многі спіритисти твердять, що ця психічна реліґія є основана на Біблії або що Біблія піддержує і годиться із спіритизмом. Це особливше є правда про католицькі й протестанські духовники, котрі сталися спіритистами. Вони кажуть, що Біблія навчає про життя після смерті або про безсмертність людської душі, на котрій то науці спіритизм спочиває. Для цієї причини це також називають Імморталізм (безсмертність), і цю назву надав перший раз протестанський духовник. В 1909 році нюйорський часопис Ворлд подав інтервю з цим духовником, іменно, з епископом Самуїлом Фаловс з реформованої епископальної церкви, в Чікаґо, Іллінойз, в котрому він сказав: “У спіритизмі знаходяться великі правди. Многі явища спіритизму ми не розуміємо, але ми мусимо признати їх. Я назвав цю нову науку Імморталізм тому, що вона залежна за своє існування від безсмертності душі, у що ми всі віруємо, і схоронення ототожности поза гробом. Імморталізм — це простий спіритизм, в якому всякий обман і хитрості усунені. Задля цих обманів спіритизм оминали многі думаючі люди, але безсмертність (імморталізм) притягне їх щиру увагу.” Чотири роки раніше він сказав: “Як христіянин і віруючий в Біблію, я мушу вірити в комунікацію між двома світами — тим, що в йому живемо, і тим, до котрого наші приятелі пішли. ... Я, одначе, вірую в привиди, і думаю, що можливо є люди які посідають таємничу психічну силу, яка помагає їм зробити з духів средство при помочи котрого духи на землі можуть розмовляти з приятелями на другому боці.”— Вартова Башта, 1 червня, 1905; грудня 1, 1909.

¹⁰ Каже Йоганн Ґребер у своїм вступнім слові до свого перекладу Нового Завіту, правом заборонений передрук в 1937 році: “Я був католицьким священиком, і аж до сорок років віку я ніколи не вірував у можливість розмовляти зі світом Божих духів. Одначе прийшов день, коли я неохотно взяв перший крок до такої розмови, і тоді я перейшов досвід, який потряс мною до глибини душі моєї. Мої досвіди переказані у книжці, яка вийшла в німецькій і анґлійській мовах і носить титул, Розмова з Духовим Світом: її закони і її намір.” (Сторона 15: п. 2, 3) Тримаючись свого римо-католицького походження, Ґреберів переклад знаходиться в твердій окладенці на котрій є золотий хрест. У вступному слові до його повище згаданої книжки, бувший священик Ґребер каже: “Найвизначніша спіритуалістична книжка є Біблія.” Під цим враженням Ґребер старається переложити свій Новий Завіт, щоб він звучив дуже спіритуалістичним.

11, 12. (а) Який є сумнівний переклад 1 Йоана 4:1—3? (б) Яке є правильне розуміння цього вірша після акуратного перекладу?

¹¹ Спіритизм каже, що є добрі духи й є злі духи, і що він не має нічого до чинення із злими духами, але старається розмовляти тільки з добрими духами. В 1 Йоана 4:1—3 Біблія каже: “Любі, не всякому духові віруйте, а досліджуйте духів чи від Бога вони, тому що многі ложні пророки увійшли у світ. По цьому пізнаємо Духа Божого: Кожний дух, що визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, є від Бога. А кожний дух, що не визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, не є від Бога, а це дух антихриста про якого чували, що має прийти; і вже тепер є у світі.” Ґреберів переклад цих віршів звучить так: “Мої дорогі друзя, не віруйте всякому духові, але досліджуйте духів чи від Бога вони. Бо многі ложні духи виринули з безодні й увійшли у світ, і промовляють через людські медіюми. Ось як ви можете довідатися чи дух приходить від Бога: кожний дух, що визнає, що Ісус Христос явився на землі як чоловік, приходить від Бога. Але всякий дух, що старається знищити віру в Ісуса як нашого Господа утіленого, не приходить від Бога, а є післаний противником Христа. Вам сказано було, що такі духи прийдуть, і вони вже явилися у світі.” Це указує дуже ясно, що духи в які бувший священик вірував, помогли йому в цьому перекладі.

“ДОСВІДЧАЙТЕ ДУХІВ”

¹² Одначе, коли апостол Йоан каже, “Досвідчайте духів”, або, “Випрубовуйте духів,” то він не розумів, щоб ми бабралися в спіритуалізмі і порозумівалися з духами через спіритичні медіюми, вуйя дошки, або планшети (дошки з літерами), або які інші спіритичні знаряди і цим чином випробовували котрий дух є добрий а котрий злий. Під словом “дух” Йоан відносився не до невидимих духів сотворінь, але до наміру, цілі або мотиви людей відносно Бога і Христа. Отже Американський Переклад звучить як слідує: “Не віруйте всякому надхненому виразові, але досвідчайте ті вирази чи від Бога вони, бо многі ложні пророки увійшли у світ.” І Переклад Нового Світу звучить: “Не віруйте всякому надхненому виразові, але випробовуйте ті надхнені вирази чи вони походять від Бога.” Щоб випробувати ті надхнені вислови пророків або речників ріжних реліґій чи вони є надхнені Богом або ні, то ми не мусимо йти на засідання спіритистів або до медіюм. Давно тому Бог Єгова надхнув свого пророка Ісаїю сказати: “Завяжи це свідчення, й запечатай обяв при учениках моїх. І коли радять вам: Питайте в тих, що померших викликають, чарівників, шептухів та тих, що з черева говорять,— то ви відкажіть: Хіба ж народові не до свого Бога обертатись? Хіба ж мерців про живих розпитувати? Звертайтесь до закону та до обяву. А вони,— як не так говорять, як там сказано, то нема в них світла. Вони будуть . . . кинуті в густу темряву.” (Іса. 8:16, 19—22, ПВ). Ті що шукають правди, вірогідної інформації відносно людських померших і будучих подій, покірно йдуть до навчання й свідчення Єгового, що знаходиться в Біблії.

13-15. (а) Чи біблійне навчення, як його зсумував Павло, виправдує привлащування спіритистів? (б) Як визначний писатель про спіритизм інформує й радить своїм читачам про Біблію?

¹³ Та дехто може суперичатись і твердити, що і спіритуалісти також йдуть до Біблії. Так, але все це є принада, як маска, щоб втихомирити совість і заманути в спіритуалізм як щось біблійне, згідне з Писаннями, маючи Боже признання і як наскрізь христіянське. Це наслідує тактику ложних апостолів Христа, про котрих правдивий апостол Писав: “Такі люди є фальшиві апостоли, робітники обмани, що перекидаються в апостолів Христових. Тай не диво, бо самий Сатана перетворюється в ангела світла. Отже нічого великого, коли його слуги також перетворюються у слуг праведності.” (2 Кор. 11:13—15, НС) Отже прикрита ціль є, щоб заставити вас вірувати менше й менше у Біблію й вповати більше й більше на ваші досвіди із явищами спіритизму, щоб заставити вас перекручувати Біблію і вірувати противно її науці, і так знищити вашу віру в Біблію. Це є гаразд зображене у визначному британському спіритуалісті, на імя Артур Фінлей. У своїй книжці Скеля Правди або Спіритуалізм Будуча Світова Реліґія, (тринацяте враження, 1949) він каже:

¹⁴ “Всі безсторонні студенти історії можуть прийти до ніякого іншого висновку чим той, що вірування в надхнення Святої Біблії, хоч вона давала скріплення й поміч для міліонів, було одним з найбільших перешкод до поступу людства. Якщо це так, то чи недивно, що цю книжку ще низивають ‘святою’ і ‘Словом Божим’ у всіх цивілізованих місцях почитання? . . . Справді відмінний був би світ, коли б Біблію ніколи не вважали за надхнену (книжку), і оскільки щасливіше Христіянство було б, коли б всі гляділи на неї, як на інші звичайні книжки, подивляючи її красоту, але нехтуючи її помилками та її фальшивством. З огляду на минувші помилки, і злочинства й жорстокості, які вона поповняла в імя її засновника, церква сьогодні повинна бути покірною і розкаяною замість гордою і протидіючою.”— Сторони 120, 131.

¹⁵ В показнику цієї книжки, ми читаємо оці відношення під заголовком “Біблія”; “Захищає дикунські жорстокості; брак доказів Божого надхнення; не є Боже Слово; тепер уважають її менше серйозно; не має історичної вартості; інші віри є рівнож відповідні; її історії не можна провірити; історії проповідують як правдиві; досліджування її — марнування часу; спотикання для Спіритуалізму; її читати як звичайну книжку.” Під заголовком “Єгова” ми читаємо: “Він не є творцем; приказував воювати”; а під заголовком “Ісус”: “Многі жили таким же життям; нема історичного доказу, що він жив; його воскресення, сумнівна традиція; історія Талмуду; непорочне народження, смерть і воскресення відкопіювані від інших богів спасителів; непорочне народження видумане пізніще,” і т. ін. Проти кожної такої замітки подається сторони в книжці.

16. Чи воно по правді сказано, що Біблія є “спотиканням для спіритизму” і чому?

¹⁶ Це удовідняє ясно, що духи з якими провідні спіритуалісти розмовляють, є проти Біблії й її Автора Бога Єгови і Його Сина Ісуса Христа. Чому так? Тому що Біблія і Єгова Ісус Христос є проти тих духів, що п. Фіндлей признає, коли він каже, що Біблія є “спотикання для Спіритизму.” Ми не мусимо бабратися в спіритізмі, щоб знайти чи ті духи з якими реліґія розмовляє, є добрі або лихі духи. Вони є всі лихі духи, бо вони всі підтримують брехню, яку “князь демонів”, Сатана Диявол, виповів з початку в Едені. Як це признає і єпископ Фаловс, який скував слово “Імморталізм”, щоб усунути зневагу на розмові з духами через медіюми, спіритуалізм спочиває на безсмертності людської душі, отже на життю після смерті людського тіла.

17, 18. (а) Згідно з Писаннями, то яке є акуратне вияснення “безсмертності” і людської “душі”? Як же ці біблійні вияснення дотикають основні привлащування спіритизму?

¹⁷ Тільки один писатель Біблії, апостол Павло, згадує про безсмертність три рази, але ані раз він не відноситься до людської душі, а радше до воскресшого Ісуса Христа і до воскресших вірних послідовників Христа. Самий апостол Павло каже, що людська душа — це саме людське сотворіння, а не якесь там невидиме, недотиркаюче, духове щось, що домує внутрі людського тіла, і що воно може при смерті тіла відступити і мешкати окремо в духовій країні. Павло наводить Богом-надхнене зображення сотворення першої людсьної душі, в 1 Мойсея 2:7, кажучи: “Перший чоловік Адам стався душею живою.” (1 Корин. 15:45, 53, 54, НС; 1 Тим. 6:14—16) Людська душа не є безсмертна і тому не може бути живою після смерті тіла.

¹⁸ Так, справді, Біблія є “спотиканням для Спіритуалізму.” бо від її першої книжки до послідної вона навчає, що людська душе є смертна й вмирає, перестає існувати. (1 Мойсея 12:13; 17:14; 19:19, 20; 37:21 і Одкр. 8:9; 12:11; 16:3, НС) Навчання Біблії відносно смертності людської душі доходить до найвищої точки у власнім застереженні від Бога Єгови: “Та душа, що согрішить, та й умре.” (Езек. 18:4, 20) Це виразно сказане, незмінне навчання усіх Писань розбиває саму основу спіритуалістичного руху. Це доказує, що спіритуалісти не розмовляють з безсмертними людськими душами у духовому світі, але вони розмовляють з демонами, лихими духами, і що спіритуалізм є тільки звідничою назвою замість демонізму. Коли духи прибирають фальшиве ототожнення, вдаючи за духів померших людей, щоб піддержати брехню, що померші не є мертві, але що їх душі є безсмертні й живуть далі після смерті, як це дух зробив котрий уособив пророка Самуїла для царя Саула при помочі спіритуалістичної медіюм в Ендор, то вони всі лихі. Вони є брехливі духи, хоч вони й предсказують часом акуратно будучність, бо вони діють під фальшивим ототожненням, і через це подвійно звідничі. (1 Сам. 28:3—20) Вони заперечують потребу воскресення під Божим царством для померших людей, що оживуть знову.

19, 20. (а) Відносно чинностей спіритистів, який наказ люди Єгови отримали в минувшині й тепер через його уповажнених речників? (б) Яка кара чекає тепер того, що не слухає головного Речника Бога Єгови, і чому?

¹⁹ Ісус Христос одного разу сказав: “Бог є Дух, і хто покланяється йому, мусить покланятися духом і правдою.” (Йоана 4:24, НС) Тому що він самий живе в духовій країні, то він добре знає хто ті духи є й остерігає своїх людей, щоб вони нічого не мали до чинення з ними, кажучи: “Оце ж коли чоловік або жінка будуть заклинати помершого або ворожити, то нехай скарають їх смертю; камінням нехай побють їх; кров їх на них.”— 3 Мойсея 20:27, НС.

²⁰ Замість уживати тих духів як провід для пророцтва, то Бог Єгова підносив собі пророків, а особливо Великого Пророка Ісуса Христа. Тим то він сказав до своїх людей: “Нехай не буде в тебе нікого, хто велить синові своєму чи дочці своїй через вогонь переходити; нікого, хто ворожбитує, або чарує, або замовляє, або віщує. І не буде між вами проклинателя або такого, що визиває духів, або вгадує, або мерців розпитує. . . . Бо ті народи, що прожинеш їх, слухають чарівників та ворожбитів; тобі ж Єгова, Бог твій, не дозволив таке робити. Пророка зміж вас, із братів твоїх, такого як я, Єгова, Бог твій, поставить тобі; його маєте слухати.” (5 Мойс. 18:10—15, НС) А що апостол Петро сказав, що Єгова підніс свого Сина Ісуса Христа, як Великого Пророка, котрого треба слухати, тоді вибирати муситься чи слухати його чи слухати демонів духів при помочі спіритистів медіюм. (Діяння 3:20—23) Правдивим христіянам сказано оминати спіритуалізм, а слухати Єгови Головного Пророка Ісуса Христа, бо апостол Петро сказав: “Всяка душа, що не кориться цьому Пророкові цілком викоріниться зміж людей.”— 5 Мойсея 18:18, 19, НС.

21. Яке інше біблійне зізнання виявляє правдиву позицію Ісуса про діяння спіритистів?

²¹ Ісус показав де він стояв відносно демонів, коли він викинув більш легіона бісів, які посіли були людей. Він дав силу своїм дванацяти апостолам виганяти демонів в його імя, і в послідній книжці Біблії він зобразив свій славний собор в небі, як славний город, і сказав: “А на дворі будуть пси і хто практикує спіритизм і облудники і всякий, хто любить і робить лож як це спіритисти роблять)”— Одкриття 22:14, 15, НС; Мат. 4:24; 8:28—33; 10:1, 8; Луки 8:1, 2; 9:1; 10:1, 17—20.

22. Як Павло назвав діяння спіритизму?

²² Спіритизм не є духове діло, але тілесне, що не має нічого до чинення із Божим царством, бо апостол Павло сказав: “Явні бо діла тілесні: перелюб, нечистота, розпуста, ідолопоклонство, викликування духів, і тим подібне. І я остерігаю вас про це, як і застерігав, що хто таке робить, той царства Божого не наслідить.”— Галат 5:19—21, НС.

БОЖЕВІЛЛЯ ЧЕРЕЗ НАВІЖЕННЯ

23. Чи можливо чи неможливо контролювати божевілля людини при помочі контролі демонів, і чому?

²³ Ціль демонів при помочі спіритизму є не тільки знищити вашу віру в Боже Слово, Біблію, але більше чим це, посісти ваш ум і тіло і контролювати вами цілком, і цим запровадити вас до божевілля. Навіть на Сході гіндуський спіритист В. Д. Ріші, у своїй книжці Спіритуалізм в Індії, признає небезпеку навіження (обсесії), що може спричинити божевілля, і він наводить случаї. У підзаголовку “Западня і Розмови” він каже: “В часі нашого побуту в місті Делгі ми були свідками траґічного случаю навіження, що ясно показувало западню в розмові з духами. . . . Це є осторога й отвір очей для тих, що пробують метод несистематично, не маючи ніякого попереднього знання про це. Це не опрокидає цього предмету [?], а радше людей, що практикують його в ненауковий спосіб.” (Сторони 175—178) У підзаголовку “Як Стіл Нахиляється?” Ріші каже: “Відносно уздіблення, якого потрібно для доброго медіюм, один дух сказав: ‘. . . Розмова з духами не спричиняє ніякого забурення в умі медіюм, якщо це практикується умірковано.’ ” (Сторона 180) Але ж Біблія показує случаї, що спіритизм таки спричиняє умове забурення навіженої особи, а головно тоді, коли кількох демонів контролюють чоловіком.

24-26. Які доречні точки в зізнанні лікарів і інших спостерегачів вяжуть божевілля і діяння спіритизму разом?

²⁴ На 23 січня, 1906, Лондонський часопис Дейлі Мейл присвятив майже цілу сторону для предмету “Чи Померші Справді Розмовляють?” і, між іншими речами, він сказав: “Так давно, як в 1877 р., др. Л. С. форбес Вінслов писав про ‘спіритуалістичне божевілля.’ ‘Десять тисяч нещасних осіб тепер знаходяться в божевільному приюті через те, що вони вмішалися в надприродне. . . . Я можу навести многі случаї, в яких люди високих здібностей, так сказати, занедбали все інше і пішли за доктринами спіритуалізму закінчили своє життя в домі божевільних.” (Вартова Башта, з 15 березня, 1906, сторони 78, 88) У брошурі під заголовком “Природа Божевілля; Його Причина і Вилічення,” Й. Д. Римус показує, що у многих случаях божевілля є тільки навіження демонами, і він наводить листа з Філядельфії від лікаря, що він написав на 12 листопада, 1884 р., в котрому він каже: “Суддя Едмондс з Ню Йорку (відомий спіритуаліст) недавно висловив опінію, що многі так звані лунатики в божевільних домах є тільки під впливом духів.” Самий суддя сказав:—’Яких пятнацять случаїв божевілля, або радше навіження, я був знарядом для вилічення. Це я сказав до Академії Наук, в Ню Йорку.’ “Суддя прохав католицьких священиків, щоб вони, після випробування на скрізь їх ‘святої води й молитов’, вислали до нього їх біснуватих членів, коли вони є злюще забурені, для оздоровлення від демонів і їх захоплення духами.”— Вартова Башта, з 15 липня, 1897 р., сторони 210, 211.

²⁵ Др. Едґар М. Вебстер, член умового відділу Американського Медичного Товариства з початку цього століття, сказав: “Я часто бачу духів, які спричиняють божевілля в недужих і я часом чую їх голоси. Особи, яких уважають за безнадійно божевільних, є часто тільки загублені під надмірною контролею духа, а часом то многих духів. . . . Великий процент божевільних старалися бути спіритуалістичними медіюми, і котрі, піддавшися впливові духа, довідалися, що лихий дух використав їх вразливість для цілі виявлення духових бажань і ідей при помочі земних медіюм.”— Вартова Башта, з 1 серпня, 1905 р., ст. 229.

²⁶ Процент умово хворих в приютах або умових шпиталях, які були жертвами навіження демонами, обчислюють на половину населення. Свідкуючи про навіження демонами сучасних умово-хворих у лічницях, в Осінному Числі, 1952 р., що є Урядовий Квартальник Часопис для Федерації Міжнародних Спіритистів, під титулом “Братерський Привіт” пані Ріта з Баркі Лід, Анґлія, розказує про навіження демонами умово хворих, в часі її відвідин Бразилії з чоловіком і дочкою, і каже: “Ми найперше відвідали новітню лічницю, яка знаходиться на прекраснім майдані коло гір Ріо. Цей шпиталь є розділений на дві крилі, одно для загальних недуг включаючи родильний відділ й хірургічний відділ. . . . Те друге крило для умово недужих. Коли умово-недужого тут приймуть, тоді медіюм і психіятр вирішують чи недужий є навіжений духом або умово звихнений. Якщо недуга є рішуче навіження, тоді її лікує медіюм і після того, як суть навіжена є виключена, тоді хорого передають в руки вченого психіятра. . . . Спіритизм в Бразилії має повну конституційну свободу руху і висловлення, хоч церква католицька противиться цьому в засаді. Та найважніще це, що ніякий медіюм або оздоровитель не може вимагати грошей за обслугу або демонстранцію.”— Сторони 5—7.

КОЛИ САТАНА РОЗДІЛИВСЯ ПРОТИ СЕБЕ?

27. Чи вигнання демонів духовниками Христіянства а навіть медіюм спіритистів є виправдане в Біблії, і чому?

²⁷ Тут ми навели случаї в яких духові медіюми виганяють демонів. А що ті демони належать до Сатани “князя демонів”, то чи це значить, що Бог Єгова вживає тих духових медіюм або священиків або інших духовників Христіянства для вигнання демонів? Ніколи! Тому що спіритуалістичні медіюми і ті, що представляють реліґії, котрі навчають основну брехню спіртуалізму, безсмертність людської душі — всі вони є гидотою в очах Бога. Він не уживає їх, а знищить їх в надходячій битві Армаґедон, як він знищив царя Саула Ізраїльського в битві коло гори Гілбоя за те, що він “розпитував в чарівниці” про померших.— 5 Мойсея 18:12, 1 Паралип. 10:13, 14, НС.

28, 29. Чому Ісусова відповідь його обвинувателям, як він виганяв бісів, була без опрокинення?

²⁸ Отже, якщо Сатана виганяє бісів, то чи він розділився проти себе? Це питання пригадує нам, як реліґійні жидівські фарисеї оскаржували Ісуса, кажучи: “Цей виганяє бісів не інакше, як Вельзевулом, князем демонів.” Тоді Ісус, показуючи що царство Боже не має нічого спільного з демонами, відповів: “Коли Сатана виганяє Сатану, то розділився сам у собі; як же встоїть царство його? Тимбільше коли я виганяю демонів Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями. Коли ж я виганяю біси духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.”— Маттея 12:22—28, НС.

²⁹ Ісус був противний Сатані Дияволові, “князеві демонів.” При кінці третьої спокуси у пустині, Ісус сказав Сатані, щоб він йшов геть від нього. При кінці його земного життя, нім він був зраджений аґентом Сатани, Юдою Іскарійоцьким, Ісус сказав своїм вірним апостолам: “Йде бо князь світу цього, і у мені не має нічого.” (Мат. 4:10; Йоана 14:30, НС) Ісус умер за проповідування царства Божого, котре знищить царство Сатани в битві Армаґедон незабаром, і те, що Ісус навчав, піддержувало Божу сторону спірного питання про всесвітню суверенність. Те що він виганяв нечистих духів або демонів, піддержувало правду й пророцтво Божого Слова. Тепер же, коли Ісус виганяв демонів при помочі їх князя, Сатани, Тоді Сатана справді був розділений проти себе, і він уживав свого найбільшого ворога на землі, щоб прогнати демонів, та й не на піддержку сторони Диявола, але у піддержку Божої сторони.

30, 31. В чому ріжниться вигнання демонів фальшивими реліґіоністами і медіюм від вигнання їх Ісусом?

³⁰ Але справа мається інакше, коли спіритуалістичні медіюми і інші фальшиві реліґіоністи виганяють демонів або виконують якісь оздоровлення при помочі демонів, в такому случаї Сатана вживає тих, що є по його стороні й навчають його доктрину, і він уживає їх для вигнання демонів, щоб піддержати свої фальшиві навчення і демонське царство. Уживаючи їх, він не розділився у собі, але цією на позір доброю роботою, знівеченням навіження демонів за що він самий відповідальний, “самий Сатана перетворюється в ангела світла,” щоб поширити свою силу й вплив над зведеними людьми.

³¹ Щоб перестерегти нас, що вигнання демонів його імям і творення многих інших чудес в цей день його другої присутності, невидимо, в Божому царстві, не є воля Божа, Ісус сказав: “Не всякий, що каже до мене, Господи, Господи, увійде в царство небесне, але хто чинить волю отця мого, що на небі. Многі скажуть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє імя ми пророкували, і не твоїм імям демонів виганяли, і творили многі великі чуда в твоє імя? І тоді скажу до них: Я ніколи не знав вас. Йдіть від мене ви, що робите беззаконня.”— 7:21—23, НС.

32. Чому вигнання демонів, яке виконували апостоли і євангелисти Ісуса Христа, не є властивим ділом сьогодні для христіянських свідків Єгови?

³² У першому столітті христіянської доби апостоли і сімдесять євангелистів Ісуса Христа виганяли демонів чудом в імя Його. Але цей чудотворний дар святого духа виганяти демонів перестав діяти від смерті всіх “дванацять апостолів Агнця,” як це павло предсказав що станеться. (1 Кор. 13:8—11) Сьогодні свідки Єгови Бога не є наділені силою виганяти демонів, як знак, що вони є христіянські свідки Єгови. Ані свідки Єгови не є уповажнені робити як вони робили в часі типічної теократії Ізраїля, що мали повбивати всі спіритуалістичні медіюми (чарівниці) і тих, що розпитували в них або практикували цей культ, як от цар Саул. (1 Сам. 28:3) Вони не можуть поступати так, як про це було зарапортовано в Пітсбурґу (Пенсилванія) Прес з 16 червня, 1946 року, віруйте в це або ні: “ЧАРІВНИЦТВО в 1515 році! Тоді спалено 500 швайцарських жінок як чарівниці протягом двох місяців — 600 жінок спалено в одному німецькому місті, і в тому одному році один суддя засудив 15,000 відьмів.” Проте свідки Єгови знаходяться під Божим приказом, щоб вони не допускали в теократичну орґанізацію який небудь спіритизм, що є демонізм, а одягнулися “в усю зброю Божу”, як оборону проти нападів лукавих духових сил. Вони також мусять проповідувати вість про Царство, правду, котра Ісус сказав, “увільнить вас,” а це віджене від вас всякий вплив демонів і від усіх жертв, що шукають увільнитися від замотання або захоплення демонами.

33. Які є добрі й недобрі способи для зламання проти сил демонів тепер?

³³ Навчати тих, що є предметом нападу демонами, щоб вони молилися до Бога Єгови через Ісуса Христа,— це також сильне средство для стримання демонів і розгрому їх. В 5 Мойсея 18:11 говориться про “такого, що визиває духів.” (НС) Помилку часто роблять ті, що думають, що Божа сила невистачальна зламати чари, які вуудуніст або інший демоніст може кинути на людину і йти до іншого аґента демонів, або чарівника, щоб зламати силу чарів. Ось так звільнена від демонів особа обовязана подякувати Дияволові і його демонам радше чим Всемогучому Богу за визволення. Це прославляє орґанізацію Диявола радше чим Бога Єгову; це стягає, не Божу ласку, але неласку, і цим чином людина задовжається Дияволові і її охорона проти нього услабає. Молитва тримає ум людини з Богом і тримає його постійно в службі Єгови і це зламає силу ворога і скріпить його від дальших нападів.

34. В цім часі, які незаконні діла треба оминати і котрі законні діла треба ясно розуміти і чинити?

³⁴ Тим що чудотворні дари духа вже перейшли, ми не стараємося творити чуда, як от реліґійні творителі беззаконня чинять, котрим Господь Ісус Христос скаже йти геть від нього за неслухняність до Божого закону. Ми памятаємо слова апостола Павла, “Хоч хто й змагається у боротьбі, то не заслужить вінця, коли незаконно бореться.” (2 Тим. 2:5, НС) Отже, щоб осягнути вінець з Божим одобренням через Христа, ми бажаємо робити те, що він призначив бути законним. Роботу, яку він узаконив на цей час при кінці світу, предсказав Ісус Христос: “Ця добра новина царства буде проповідувати ся по всій залюдненій землі на свідкування всім народам, і тоді прийде остаточний кінець.” (Мат. 24:14, НС) Виконуючи цю роботу аж до кінця світу, коли прийде Армаґедон, ми є запевнені, що окоронований Цар Ісус Христос признає нас за ‘робітників законних’ і скаже нам наближитися до нього як тим, що їх признав небесний Його Отець і як достойних бути схороненими через Армаґедон у Божий новий світ.

ДЕМОНИ ЖЕНУТЬ ЛЮДСЬКУ СУСПІЛЬНІСТЬ ДО АРМАҐЕДОНУ

35. Сьогоднішне розширення спіритизму вимагає якої охорони для нас?

³⁵ Ми живемо в “лукавому часі”. Це особливше в цьому часі, що нам сказано “стояти твердо” одягнувшись у панцер проти наскоку силами лукавих духів піднесних місць і уживати “духового меча, що є Слово Боже,” проти невидимих, надприродних сил через сповнення Божого закону і проповідування “цієї доброї новини царства” по всій залюдненій землі. Нам і недивно, що шириться спіритизм, що є демонізм, навіть серед найвищих місць в політичнім уряді.

36. Що біблійна і світська історія показує відносно спіритуалістичнх навчань з боку політичних і реліґійних провідників?

³⁶ Це ми вважаємо, як дальший доказ, що політичні уряди Христіянства не є частю Божого царства, коли журнал Піпл (Люди), у своїм числі з 10 березня, 1954 року, проголосив: “АСТРОЛОҐИ СТОЛИЦІ: Верховні провідники шукають її поради — Гості Джени включають і Маміе Ейзенговер, й вашінґтонські урядники. У Вашінґтоні, де безнастанно розглядають горізон (небеса) про будучність, то Джін Діксон стоїть наче світильник. Уживаючи кришталевої кулі (кристаль балл), вона глядить у будучність і виходить із многими предивно акуратними предсказаннями, так що сьогодні деякі столичні верховні провідники і бизнесовці відвідують її реґулярно.” Цю новину підтвердив добре відомий дописуватель Древ Пірсон у своїй статті, що розійшлась по цілій Америці на 22 до 24 серпня, 1953 р., і ці заголовки рознесли ріжні часописи, як от “Перша Леді втішається предсказанням її будучності” і “Ейзенговерс заглядають в будучність.” Біблія і також старинна світська історія показують, що царі й імператори як і реліґійні провідники займалися спіритизмом, шукали інформації, провідництва і помочі від демонів. Сьогодні лукаві духові сили роблять своїми жертвами з людей у високіх політичних та реліґійних кругах навіть у Христіянстві. Історія, біблійна і світська, показує, що така чинність завжди провадила до знищення царств і імперій. Це допровадить до такого ж наслідку і тепер, в битві Армаґедон.

37. По Писанням, то хто сьогодні становить головну ціль для розярених духових сил, і чому?

³⁷ Ці лукаві духові сили є ближче тепер до людства чим коли передше. Це тому, що Боже царство під Христом було установлене в небесах в 1914 році. Війна вибухла в небі зараз і вищі небеса були прочищені раз на завжди з присутності Сатани і всіх демонів. Поражені в тій війні з Божим ново-народженим царством, ті демони і їх князь були скинуті вдолину на землю. Будучи в тартарській темряві щодо Божого наміру, вони могли думати, що Армаґедон вже настав, і що їх увязнення у безодні на тисяча літ уже було близько. Отже тоді вони завзялися зламати людство, щоб головно знищити людей Єгови, котрі тоді були поневолені в людській суспільності. Намір Сатани і його демонів, що були богами і невидимими князями цього світу, є “Царюй або руйнуй,” але особливше вони думали відносно руїни свідків Єгови.— 2 Пет. 2:4, НС; Одкр. 12:17.

38. Чому люди Єгови сьогодні успішно відбивали напади тих лукавих духових сил?

³⁸ Одначе, Всемогучий Бог перешкодив цьому і знівечив руйницький плян демонів. Це не був його намір кинути демонів у безодню в 1918 році або позволити їм розбити людську суспільність при вершку першої Світової Війни. Він не позволив своєму побідоносному цареві Ісусу Христу перти війною в небі аж до Армаґедону, що буде “велике горе на видиму й невидиму орґанізацію Сатани. Єгова стримав ту війну в небі через скинення їх з неба на цю землю, щоб позволити Сатані й його демонам оставати тут в їх пониженій поразці “на короткий час” перед Армаґедоном. Цим чином він укоротив те “велеке горе” на сатанському світу. (Мат. 24:21, 22) Це він зробив не ради демонів, а ради “вибраних”, щоб помогти їм утекти знищення із людським суспільством цього світу. Це значило безнастанна боротьба свідків Єгови з тими лукавими духами на особливше близьку віддаль. Аж до тепер вони мали встояти “сильно проти хитрощів Диявола.”— Ефес. 6:11; Одкр. 12:13—17, НС.

39. Які обставини Біблія предсказала настануть на землі після недавного пониження на землі Диявола і його духів союзників?

³⁹ “Цілий панцер зброї Божої” і воювання “духовим мечем”, то є, Словом Божим, і принос молитов і благань кожного разу помогло свідкам Єгови зробити цю непохитну постанову і так оставати неушкодженими серед зосередження многих демонів тепер на землі. Але для людства взагалі це значило, що вони наполягливо напирають їх до знищення в Армаґедоні. Відносно цього Одкриття 12:10—12 (НС) кричить: “Бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч! І (наші брати) побідили його кровю Агнця, і словом свідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерті. Тим то веселіться небеса, і що домуєте в них! Горе живучим на землі і на морі, бо зійшов Диявол до вас, маючи великий гнів; знає що короткий йому час.” Отже й недивно, що науковці дияволського світу остаточно винайшли атомову бомбу і водневу бомбу і інші страшні средства для гуртової різні. Це була війна за владу над світом, що прискорила винахід розколу атому, а не благи мира. Що за біснуватість!

40. Що ж тепер бачать Божі правдиві поклонники, що йдуть послушно за його Агнцем, в невидимій країні навкола землі?

⁴⁰ Не через криштальну кулю (балу), але при помочі пророчих символів Одкриття, ми бачимо що робиться в невидимій країні навкола нашої землі, де Сатана і його демони тепер затримані. Ми бачимо, що Сатана і його демони не перемогли свідків Єгови, не зібрали їх як козлів до упертої послідної боротьби проти всемогучого Бога в Армаґедоні. Замість того, Йоан писатель Одкриття “бачив, і ось Агнець (Христос) стоїть на горі Сион, а з ним сто сорок чотири тисячі маючи його імя й імя його Отця написане на їх чолах.” Окрім 144,000 духових переможців з Христом на небесній горі Сион, Йоан бачив “велику громаду” інших зі всіх народів і язиків, що покланялися й служили Богу безнастанно в його духовім храмі.— Одкр. 14:1; 7:9—15, НС.

41. Кого Йоан передбачив і кого ми тепер бачимо як жертви Сатани і його закованих на землі духових союзників?

⁴¹ Кого ж тоді Йоан бачив і кого ми тепер бачимо, що стався жертвою Сатани і його лихих духових сил? Каже Йоан: “Я бачив три нечисті надхнені вирази, що були подібні до жаб і котрі виходили з уст змія і з уст дикого звіря і з уст фальшивого пророка. Це в дійсності вираження надхнені демонами, які творять ознаки, і вони виходять на царів всієї залюдненої землі, щоб зібрати їх разом до війни виликого дня Бога Вседержителя. . . . І вони зібрали їх разом до місця, що називається по єврейськи Гар-Маґедон (або, Армаґедон).

42. Сповнення якої Божої заповіді запевнить безпечність і тріумф для свідків Єгови над лукавими силами духів?

⁴² Свідки Єгови не йдуть за “царями всієї залюдненої землі”, що їх провадять демони до битви Армаґедон. Вони йдуть слідами за “Агнцем (Ісусом Христом) де б він не йшов.” (Одкр. 14:4, НС) Він то виступить проти цілого Сатаниного світу в Армаґедоні. Ми, ступаючи за ним до воєнної позиції, можемо тріумфувати над злими духами навіть тепер в цім “часі кінця”. В Армаґедоні ми побачимо його тріумф над ними.

БОРОТЬБА МУСИТЬ ВІДБУВАТИСЯ!

43. Чому нам потрібно, як ніколи передтим, чувати, боротися і молитися?

⁴³ Боротьба проти лукавих духових сил іще не скінчилася для свідків Єгови. Противник, Сатана Диявол, старається затримати свою позицію як космократ (всесвітній володар). Він і його демони є космократами, “світовими володарями”, як це Переклад Нового Світу називає їх в Ефесян 6:12. Особливо від часу знищення Єрусалиму в 607 році перед Хр., і після збурення Божої типічної теократії, вони уживають злющої космократії. Тепер вони противляться свідкам Єгови, тому що вони проповідують іншу космократію, добру новину про Боже правління над новим світом через Христа. Свідки Єгови потребують чувати, боротися і молитися більше ніж коли вперед.

44. В якому відношенні наші часи є подібні до Ноєвих перед потопом?

⁴⁴ Це правда, що Ісус сказав про цей час своєї присутності і своєго невидимого царства: “Як було за днів Ноя, так буде і присутність Сина чоловічого.” (Мат. 24:37, НС) За часів Ноя перед Потопом там були неслухняні духові сини Божі, що утілювалися в людські тіла без помочі медіюм і женилися з дочками людськими і роджали незвичайних потомків звані Нефіліми, що були надприродними велитнями і котрі псували людство і сповняли землю насильством. (1 Мойс. 6:1—4, 11, 12, НС) Одначе, схожість цих днів в часі присутності Сина чоловічого до Нойового часу перед потопом, не значить, що нам сподіватися утілення демонів і їх видимого вмішанняся в людські справи. Не більше це чим вони будуть женитися з дочками людськими сьогодні й роджати новий рід Нефілімів для знищення в Армаґедоні. Ті демони тепер є “духи у вязниці” здержані Богом від прямого утілення. Але вони не мусять утілюватися, щоб виконати свою ціль. Воно вистачає, що під час спіритуалістичних вправ вони схоплюють тіла жінок, які служать за медіюми духів. (1 Пет. 3:18—20, НС) Уже проминуло більше ніж сорок років від установлення Царства в 1914 році, ті злі духи указали свою здібність уживати їх космократичної сили, без утілювання, щоб поширити спіритизм, псувати людство, сповняти землю насильством і провадити світських провідників всіляких політичних систем до остаточної битви проти Всемогучого Бога і його Христа в Армаґедоні. Ті лукаві духові сили зуміли звести цілу залюднену землю, але не товариство Нового Світу із свідків Єгови.

45, 46. Тріумфуючи тепер, як прийде остаточний тріумф за проповідування Царства членами Божого товариства Нового Світу?

⁴⁵ Замість піддатися впливові реліґійної та політичної пропаґанди, політиці та рухам видимих володарів цього світу, свідки Єгови відмовилися йти спільно із цим світом і статися частю його. Вони остають відділеними в повній посвяті Богу Єгові через Христа. Відважно вони виявляли демонами надхнені вирази, які виходили з уст символічного Змія і його політичного дикого звіря й фальшивого пророка. Вони перестерігали інших проти хитрощів Змія диявола; і вони проповідували сильну вість про правдиве визволення з під сили злих духів, “цю добру новину царства.” Постійно це проголошення доброї новини тручає назад невидиму контролю лукавих духів, і цим чином сотки тисячі людей прийшли в товариство Нового Світу, де дух Єгови верховодить. Тут ми стоїмо сильно, воюючи духовою зброєю нашу теократичну війну й молимося тріумфально безнастанно у силі Гсопода і в потузі снаги його.

⁴⁶ Остаточний тріумф уже видко! Нагло як за днів Ноя, він буде наш, коли день Єгови прийде як злодій в ночі і цей світ буде опущений на його знищення в Армаґедоні. Тоді всякий спіритизм і лукаві духові сили стануть бездіяльними, а ми з товариства Нового Світу перейдемо з тріумфальним царем Ісусом Христом у вільний від демонів новий світ праведності під Божим всесвітнім царюванням.— 2 Пет. 3:10—14, НС.