Ходіть Уважно

ЖИТТЯ в цім новочаснім світі схоже до ходу по мочарі, т. є, по мочарі зіпсутої моралі. Зрадливі ями, сіти, полапки постійно загрожують з кожної сторони. Один фальшивий крок може втягнути у світську моральну трясовину. Виминаючи поміж цими вонячими мочарями є вузька стежка, котра веде твердим ґрунтом аж доки вона випровадить на чистий світ. Ця вузька стежка — це дорога невинності христіянства. Вона є безпечна стежка й єдина дорога виходу. Ісус говорив про неї, коли він сказав: “Вузькі бо ті двері, й тісна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.”— Мат. 7:14.

Але як може людина встояти на цій стежці, коли вона не ходить уважно або не має проводу й світла на своїй стежці? Мудрий подорожник, йдучи буквальним мочарем не бувби без доброго провідника або доброго світла. Ані він не був би неуважним про ґрунт під його ногами. Він ступав би вважно, упевнившись, що земля є тверда й не зрадлива по вигляді. Але скільки людей у світі показують таку ввагу, коли вони переходять життєвим шляхом? Кілько з них блудять і не уважають де вони ступають або якою стежкою найлучше йти? Кілько з них думають або роблять старання, щоб знайти й ходити вузькою стежкою христіянської невинності? Більшість можливо скаже: “Дожидаємо світла, а ось темрява,— ясноти, а ходимо у тьмі. Мацаєм, як сліпий стіну, і, наче безокі, ходимо помацки; спотикаємось в південь, як смерком, між живими — як жертві.”— Іса. 59:9, 10, АС.

Це не по мочарі спотикатися і бродити куди небудь. Це не місце, щоб по йому ходити без властивого світла. Однак скільки людей у світі роблять це? Як багато людей знає де вони йдуть, й чи стежка, якою вони йдуть, є безпечна?

Бог знає добре, що чоловік потребує провідника. Він знав, що буде багато облудних стежок, що провадять в ріжні напрями, які цілковито збаламутять людей. Вони будуть мати щось, що буде вірно вказувати на праву стежку й буде вірогідним світлом для їх ніг. Він постачив це давши роді людському Біблію. “Слово твоє світильником перед ногами моїми, і світло на стежці моїй.”— Пс. 119:105.

При помочі його написаного Слова, Бог говорить до нас: “Ось дорога, простуй нею!” (Іса. 30:21, АС) Але коли хтось не звертає вваги на Писання, то як може людина знайти ту стежку? Й як можуть ті, що знайдуть її, встояти на ній, коли вони не ступають по інструкції й принципах Слова Божого? Що перешкодить їм від зблудження на фальшиву стежку людської фільософії, фальшивої реліґії й політичної ідеольогії, що провадить їх глибше в світське болото? Що схоронить їх від заплутання в матеріалізм і світську неморальність?

Єдиний спосіб в який чоловік може встояти на правій стежці, то це наслідувати праведні принципи й інструкції Слова Божого. Він мусить ходити уважно, дозволяючи Біблії виявляти фальшиві стежки й освітлювати праву дорогу. Зіґнорувати її, це наче спотикатися на мочарі в цілковитій темряві. Воно й не дивно, що так много людей не знають куди вони в дійсності йдуть? Ісус правду сказав: “А хто ходить в темряві, не знає, куди йде.”— Йоана 12:35.

Чи ви знаєте куди ви йдете? Чи ви знаєте куди ваш шлях провадить? Чи ви певні, що стежка якою ви йдете, є вірогідна? Дехто може сказати, Так. Але чи можуть вони бути більше певними, що вони на правій дорозі ніж чоловік, котрий йде помацки в темряві, є певний що він йде напрямом, який він уявляє собі? Пробуй вийти із незнаної кімнати в цілковитій темряві, а довідаєшся, що це трудно розпізнати многі предмети в які зударяєшся, і упевнитись, що прямуєш до правих дверей.

Ніхто не може бути певним, що він є на правій стежці вповаючи на своє власне вирозуміння. Те що може здаватись йому правим, може бути помилкою, тому що це може бути проти закону найвищого Суверена. Тим то й написано: “Доволі є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — це дорога до смерти.” (Прип. 14:12) Це тільки через вживання правд св. Писань, що людина може бути певною про стежку чи вона правдива чи фальшива.

Потребу біблійного провідного світла в цім світі можна краще оцінити, коли зрозуміємо, що світ знаходиться в обставинах, які пророк Ісаїя описав: “Ось бо,— темрява вкривати ме землю, й поморок — народи.”— Іса. 60:2, АС.

Оскільки бог цього світу, його невидимий володар, є князем темряви, то й не дивно, що світ знаходиться у великій духовій темряві. Та й не дивно, що він є болотом морального зопсуття, й не дивно, що він видає великий зрість зопсутих і лукавих овощів. Тим, що Сатана не бажає, щоб хто-будь ходив вузькою стежкою життя, то чи не льоґічне це, що він вживає всякого обману, який тільки можна уявити, щоб звести людей на злу стежку, щоб вони застрягнули у світськім моральнім болоті? Чи не зробить він мильні дороги здаватись як праві дороги? Чи не буде він популярізувати фальшиві реліґії, показуючи їх поверховно як правдиві реліґії? “І не дивно: сам бо Сатана прикидається ангелом світлим. Не велика ж річ, коли й слуги його прикидаються слугами правди. Конець буде їм по ділам їх.”— 2 Корин. 11:14, 15.

Цей світ й його моральне болото має бути знищене Богом в надходячій битві Армаґедон. Ціла лукава система буде стерта з землі так цілковито, як був світ перед Потопом. Єдиний спосіб в який можна пережити його судьбу, то вступити в чистий новий світ й ступати по вузькій дорозі христіянської невинності. Мудра людина вибере цю дорогу й буде йти уважно, чуваючи пильно як вона ходить по ній. Так довго як вона знаходиться на ній і вона наслідує провідництво Слова Божого, отже вона не загубиться в світськім моральнім болоті.