Безпека в часі “Війни великого дня Бога Вседержителя”

В цім часі, коли розброєння конференції й навіть верховних голов зібрання, політичних держав, є порядком дня для відложення або недопущення до війни котрої вони бояться, що ніхто не переживе, цей артикул є виданий, щоб указати на небесну пораду, якої світові володарі не добачують, але котра провадить до правдивої забезпеки. Це буде мудрість з вашої сторони читати й студіювати цю вість, котра була доручена до великої публики присутніх в серіях асамблей у великих містах довкола світу. Нехай же ця на-часі вість поможе вам знайти потрібну забезпеку, це бажання Видавців.

1. Чому “битва великого дня” є абсолютно конечна, й чому люди доброї волі не потребують чутись зле з огляду на цю війну?

ЦЕ буде “великий день”— день битви, котра закінчить всі войни. Несамолюбні любимці мира й братерства виглядали цього дня, котрий запровадить світ до триваючого мира між людьми доброї волі. Битва того великого дня є абсолютно конечна. Тільки через неї войовничі провокатори всього людського суспільства будуть зметені навсе. Хоч би ще одна світова війна була страшна, то люди доброї волі непотребують здригатись на думку, що тут мусить ще бути війна всесвітної пропорції. Вони не мусять почуватися зле, що через таку війну всі войни великі й малі будуть закінчені на всі часи. Забезпека буде достатня для людей доброї волі, щоб пережити “війну великого дня Бога Вседержителя.”

2. Відносно пережиття, чому це буде відмінна війна від третьої світової війни?

² Коли ж забезпека дасться для декотрих переживших, то це мусить бути відмінного рода війна. Коли люди тепер говорять про третю світову війну, то вони не видять можливості пережитку для нікого, бо вони знають, що такий зудар цієї атомної сили й просторнього металевого знаряду значив би. Протягом десять років, від 1950 науковці й мілітаристи виробили так много нових смертельних знаряддів війни, і удосконалили, що дописуватель С.Л. Сулзберґ називає “вправність цілковитого знищення, що попередньо приписували тільки Богу.”a Рід людський вже має доволі нищительних матеріалів, щоб вигубити себе кілька разів, коли б мав силу воскресати себе й повтаряти нищительну акцію.

3, 4. (а) Опріч загроження просторними стрілами, війна в який інший спосіб загрожує нашому життю? (б) До якої міри була продукція ґазів для вжитку війни, й який страх збільшується?

³ Сьогодні ми не тільки загрожені бомбардованням метальними стрілами з руки чотирьох народів, що вже є в “атомнім клюбі.” Ми також стоїмо перед страшною загрозою знищення через воєнні ґази. Сьогодні така річ, як отруйні ґази, розширення зараз ґазом й нервові ґази вже є винайдені — так, як вони називають психохемікальні ґази, що шкодять людині пси’хе, душі, або умовій й нервовій контролі. Деякі з цих ґазів можуть забити десятки тисяч людей за кілька хвилин часу. Деякі ґази можуть обернути ціле населення міста у божевілля; інші можуть спараліжувати, але не вбити населення, щоб виставити дорогу для визволення міста від окупації ворожими арміями.

⁴ Комуністична Росія започаткувала шість років після Сполучених Держав Америки виробляти цілий арсенал різних ґазів; вона має всі ґази які Сполучені Держави мають сьогодні, а може й більше. Так каже др. Сісел М. Коґґінс, Хемікальної Воєнної служби. Деякі з отруйних ґазів, він сказав в Каліфорнії Медичному Товаристві, 23 лютого, 1960 року, “є більше страшні як атомні бомби.” Кілька днів раніше, на 5-го лютого, звідомлено було, що Сполучені Держави перестали виробляти нервові ґази тому, що ця держава тепер має доволі.” Після слів демократичного конґресмана із Стейту Колорадо, “доволі” значить досить велика скількість “щоб убити кожного чоловіка, жінку й дитину у світі.” Аджеж, що всякий чоловік котрий бажавби зробити таку річ вважався б за божевільного. Отже великий страх існує сьогодні, і цей страх збільшається, що у третій світовій війні такі дияволські речі масового знищення можуть бути звільнені через якогось божевільного чоловіка або через случай, або й помилково.

5. Від якого єдиного джерела може прийти спосіб для чоловічого пережитку, й чому?

⁵ Здається, що в критичних десяти роках все людство стоїть в загрозі божевільного винищення самих себе через свої власні знаряди. Пропозиція, щоб будувати підземні сховки, “випадкові схоронення”, для міст атомного віку, не постачать дійсної забезпеки для живучих на землі після ядрово-атомної війни з отруйними газами на світову скалю. Чоловічий спосіб пережитку може прийти тільки від джерела вижчого як чоловічий, від когось, що є сильніщий ніж чоловік. Оцим потужніщим є Творець чоловіка й землі, котру чоловік занимає.

6. До кого народи моляться в часі війни, а однак кому їх побіда не може бути приписана?

⁶ З можливим вийнятком безбожницького Комунізму, то всі народи моляться до їх богів у часі війни, щоб поміг їм виграти війну. В справі Христіянства, його народи молилися до одного й того самого бога, наче б він був одно сторонний й націоналістичний, й був прихильний одному так-званому христіянському народові проти другого “христіянського” народу. Але жодний народ Христіянства, котрий здобув мілітарну побіду не може приписати свою побіду Богу небес й пояснити цю побіду словами, що знаходяться в Божій святій Біблії, в Захарія 4:6: “Ні військом, ні силою вашою, тільки моїм духом, говорить Єгова сил небесних.” Однак своїми відозвами про божественну поміч, щоб виграти війну, вони признають, що Бог є сильніщий за всі народи. Тимбільше, молитви за війну були невислухані, й ті молячися народи потерпіли поразки з рук ворогів. Виходить, що Бог мусів бути проти таких поконаних народів, згідно з їх способом думання.

7. Над якими практичними питаннями нам би застановлятись відносно “битви великого дня Бога Вседержителя”?

⁷ Яке ж буде становище народів Христіянства і всього решта світу перед Богом в небі в “битві великого дня Бога Вседержителя”? Чия війна це буде? Чи “Бог Вседержитель” дійсно буде в тій битві? Якщо так, то проти кого, й чому проти них? Оці є практичні питання великої серйозності для всіх народів, щоб призадуматися. Так, це питання для всіх нас, щоб зрозуміли, бо ми всі зустрічаємось з тією війною над війнами! Ми всі болючо потребуємо інформації.

8, 9. (а) В порівнянню з третьою світовою війною, то чому “битва великого дня” певно прийде? (б) Де згадується особливше про ту війну, й як її звичайно називають?

⁸ “Битва великого дня Бога Вседержителя” не буде третя світова війна зі всіма навочасними огидними знарядами. Ми не є певні чи прийде третя світова війна, але “війна великого дня” є авторітетно предсказана, що таки прийде. Вона прийде напевно. Ми маємо пересторогу від самого Бога Вседержителя запевняючи нас про те. В Божім написанім Слові, в його останній книзі знаній як Одкриття або Апокаліпсія, надхнений христіянин апостол Йоан каже про своє пророче видіння цими словами:

⁹ “А шестий (ангел) вилив чашу (розгніваного Бога) свою на велику ріку Євфрат; і висохла вода його, щоб готова була дорога царям, що зі сходу сонця. І бачив я із рота змія (Сатани Диявола), і з рота звіря, і з рота лжепророка три нечисті духи, подібні до жаб. Це бо духи бісовські, що роблять ознаки, що виходять на царів землі і цілої вселенної, зібрати їх на війну в день той великий Бога Вседержителя. . . . І зібрав їх в одно місце, що зоветься по єврейське Гар-Магедон (Армаґеддон)” (Одкр. 16:12—16). Згадка про місце битви тут показує чому цю битву звичайно названо битва Армагедон, навіть політиками, воєнними та релігійними особами нашого часу.

10. (а) Помимо чого, що люди чують найбільше непевним? (б) До чого народи були зібрані, й через кого?

¹⁰ Ніколи перед нашим часом зброї народів не були так великі, так страшні, так все-нищительні. Помимо великого народного узброєння, ми ніколи не чулись більше незабезпеченими. Отже пророче видіння апостола Йоана показує, що народи так зоружені є зібрані до “битви великого дня,” та не святим духом Бога Вседержителя, але при помочі певної пропаганди, доктрини або навчання, “нечисто надхнені вискази,” “вискази надхнені демонами,” демонами, котрі є ворогами Бога Вседержителя. Цей факт може значити нічого доброго для народів. Тільки битва проти Бога!

“ПРИЧИНА ВІЙНИ” АБО СПОРУ

11. Які питання відносно війни повстають, й як ми зможемо рішити по котрій стороні нам стати?

¹¹ Кожна війна має якийсь спір над котрим бються. Який же є спір “великого дня”? Оскільки це бере місце в “день Бога Вседержителя,” то чи той спір є Христіянства проти поганства, або Західної демократії проти безбожницького комунізму? Й чому цей спір може бути полагоджений тільки війною? Чи вислід війни буде дійсною побідою для котрої-будь сторони? Чи та війна значить нещастя й небезпека для всіх? Відповідь на це важне питання виходить на світло, коли ми застановимось над Тим, що протягом Його дня та війна буде точитись. Хто є “Бог Вседержитель”? Яке є його відношення або заінтересування в той день? Й чи мусить він застосуватись до війни? Якщо б ми знали цю відповідь, тоді ми можемо рішити по котрій стороні нам стати.

12. Кому Бог перший раз оголосив себе як Всемогучий, й в якім краю?

¹² Фраза, “битва великого дня Бога Вседержителя,” є взята з останної книжки святої Біблії. В першій книжці того святого Тома, Бог Вседержитель заявляє про себе. Ту заяву зроблено чоловікові, котрим Він був вельми заінтересований, й котрим ми також повинні бути заінтересовані, іменно, Аврамом, пра-правнуком Сема, сина Нойового. Аврам народився 352 пору по великім потопі Нойового часу. За його доказ неувялої віри в невидимого Бога небес, Аврам був названий “Приятелем Божим.” (Якова 2:23, АВ) Більше ніж три тисячі девять сот літ тому, Бог покликав Аврама із міста Ур коло нижчого кінця долини в Месопотамії, забратися до незвісного йому краю, який Бог обіцяв дати Аврамовим потомкам в будучому часі. Аврам прийняв поклик; й по смерти його отця, він перейшов Евфрат ріку в Обіцяний Край, де місто Салем знаходилося, що пізніще сталося Єрусалимом. (1 Мойс, розділ 12-14.) Через двадцять чотири роки Аврам мандрував сюди-й-туди в цім Обітованім Краю. Тоді Бог появився йому й проголосив себе.

13. Після проголошення себе як Всемогучий, яке відмінне імя Бог дав своєму земному приятелю?

¹³ В першій книзі святої Біблії, розділ сімнадцятий, вірш один до пятого, ми читаємо: “А як було Аврамові девятьдесять девять год віку, явивсь Єгова Аврамові, і каже йому: Я Бог Всемогучий. Ходи передо мною і бувай щирий і праведний. . . . Це я, що вчинив заповіт мій з тобою, що будеш ти праотцем купи народів. І не звати му уже тебе на імя Аврам, а буде імя твоє Авраам, бо я вчинив тебе отцем купи народів.” Це нове імя значить “Отець Множества.”

14. Як Єгова доказав себе, як Бог Всемогучий Авраамові в тому часі?

¹⁴ Чи Єгова доказав, що він був Богом Всемогущим свойому приятелеві Авраамові? Так! Як? В році цього появлення й проголошення, Єгова дав Авраамові сина від його жени Сарри. Але чому це був доказ Його всемогучости? Тому, бо Єгова доказав, що він зміг сповнити свою чудову обітницю Авраамові, і то помимо віку Авраамового й його жени Сарри. В той час Авраамові було девятьдесять девять років віку, а його жені Саррі вісімдесять девять років віку. Вони обоє були так задобрі, як мертві, відносно родження дітей. Однак перед початтям їх сина Ісаака, Єгова змінив Авраамове імя й назвав його чимось, чим Аврам не був, іменно, “Отцем Множества”; й Єгова також змінив його жени імя на Сарру, що значить Княгиня. Почаття їх сина Ісаака представляло наче Бог воскресив Авраама і Сарру із мертвих і привів їх до віку плодовитости.

15. Як показано про це в Павловій заввазі до Римлян 4:16—21, за яку чесноту Авраамові сталося це чудо?

¹⁵ Отже Ісаакове народження було чудесне Єговою, котрий є Бог Всемогучий. Це появилося тому, що Авраам мав віру в Бога, що він Всемогучий. Він є Той, для котрого ніщо не є неможливе. Коментуючи про це, апостол Павло писав до христіян, котрі мали віру таку як Авраам: “Котрий отець усім нам, яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе, перед Богом, котрий оживляє мертвих і зове те, чого нема, так як те, що є, котрому увірував. Котрий, окрім надії (Авраам) увірував, щоб бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насіння твоє. І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столітнім, і Сариної утриби замершою. В обітовані ж Божім не сумнився невіруванням, а покріпшав вірою, давши славу Богові, і впевнившись, що Обіцявший здоліє й зробити.”— Рим. 4:16—21.

16. Чому Бог Єгова є всемогучий сьогодні, й які біблійні свідоцтва про це ми маємо?

¹⁶ Цей самий Бог Єгова є так всесильний сьогодні, як і він був чотири тисячі років тому, за часу Авраама. Лише тому, що Божа свята Біблія є цілою тепер, девятьнадцять сот літ стара, то він не вмер. Він є безсмертний, повно активний сьогодні. Промовляючи до його, надхнений пророк Аввакум сказав оці чудові слова: “Та чи ж ти, Єгово, не Бог мій, не Святий мій з давен давнезних? Ні, ти не вмираєш!” (Аввакума 1:12; Ро) Сім сот років після Аввакума, апостол Йоан наводить Бога, що сказав: “Я Альфа і Омега, почин і конець, каже Єговаb Бог, що єсть, і що був, і що прийде, Вседержитель.” Також Йоан, наводить певні вірні сотворіння, що кажуть: “Свят, свят, свят, Єговаc Бог вседержитель, що був, і єсть, і прийде.” (Одкр. 1:8; 4:8) Отже це є праве заключення, що безсмертний — “Єгова Бог Вседержитель,” котрий має прийти, є живий сьогодні у всій його силі, й що він є живий до міжнародніх подій на землі сьогодні, й що він незабаром прийде у свій “великий день.”

17, 18. (а) Що Авраам має до чинення із вирішенням про визов війни? (б) Як Єгова указує це в його обітниці Авраамові?

¹⁷ Однак, що має Авраам до чинення із вирішенням спору в “битві великого дня”? Він має до чинення з ним задля уряду в контролі над всею землею в якому є замішаний Всемогучий Бог. Коли він явився Аврамові й змінив його імя тому, що Бог мав зробити його праотцем “множества народів,” Бог сказав:

¹⁸ “І зрощу тебе вельми велико і вчиню тебе народами, і царі виходити муть із тебе. І благословлю (Сарру) і дам тобі сина від неї, і буде вона народами; царі в народів із знеї будуть.” (1 Мойс. 17:6, 16) Та лінія царів, що мала прийти від Божого приятеля Авраама, мала мати особлившу ціну й важливість для всіх родів й народів землі. Як так? Тому, що Бог зробив ще другу обітницю Авраамові відносно всіх родів й народів, й вона справдиться. Ніщо не є неможливим для Бога Єгови. Аврам послухав Божого приказу, щоб йти в Обіцяний Край, й це послушенство звязало Всемогучого Бога тримати цю іншу обітницю з Авраамом: “І благословлю благословлячих тебе, а кленучих тебе проклену. І благословляться в тобі всі племіння землі.” Дальше, коли Авраам пізніще показав охочість пожертвувати свойого чудом-народженого сина Ісаака, Єгови ангел сказав: “І благословлю в потомстві твойому всі народи землі, тим що послухав єси голосу мого.”— 1 Мойс. 12:1—3; 22:15—18.

19. Зогляду на це, який є визов, що мусить бути полагоджений?

¹⁹ У сповнення цієї незламаної обітниці Всемогучий Бог мусів видати царя з потомків Авраама, й через цього царя всі роди й народи землі будуть ще благословенні. Отже це царство є тим спором, для добра всіх людей доброї волі до Бога. Цей спір про царство мусить бути полагоджений.

СПІР ПРО ЦАРСТВО

20. (а) Чому Христіянство й Жиди новочасу не змогли постачити людям благословенств царства? (б) Однак, чому Божа обітниця Авраамові здійснилась?

²⁰ Жадне із царств Христіянства не доказало бути тим обіцяним царством благословення. Жадний із царів Христіянства не був Авраамовим насінням, навіть в духовнім сенсі; бо ані один із них дійсно не мав віри яку Авраам мав. Христіянство, узброєне в атомну зброю й отруйні ґази, не є благословенням для роду людського сьогодні. А що до Жидів в Ізраїлі й по всій кулі земній, вони не мають царя. Жиди тільки глядять назад, коли вони мали лінію правлючих царів в Єрусалимі, лінію, котра велась від царя Давида й седіли на престолі аж Єрусалим був знищений перший раз в 607 році перед нашою Ерою. Жиди піддержують Обєднані Народи орґанізацію цього світу. Та помимо цього, божественна обітниця Авраамові із тридцять девятого століття тому, не помиляється. Сьогодні Бог Єгова, Всемогучий, має свойого Царя й його царство. Цей уряд через його Царя робить визов в битві його великого дня.

21. У виконанні його Царської обітниці, яку обітницю Бог дав цареві Давидові, й чому знищення Єрусалиму не знівечило її?

²¹ У виконанні його сильного заміру, Бог Єгова поставив Давида з покоління Юди на престолі в Єрусалимі, бо Давид був потомком Божого приятеля Авраама. Давидові Бог Єгова обіцяв заложити вічне царство, і як від царя Давида мала бути царська лінія, яка не була розломана аж до Сина, що був достойний бути вічним царем. Каже Господь Єгова до царя Давида: “І буде непорушний дом твій й царство твоє передо мною во віки, й престол твій стояти ме віками.” (2 Сам. 7:16) Правда, що Єрусалим був знищений в 607 році перед Хр.; але це не стерло царської лінії царя Давида, котра мала постачити царя для благословення всіх народів землі.

22. Чому лінію потомків царя благословенств можна дослідити й хто була його земна мати, а хто був батько?

²² Рід потомків до того найважніщого Царя благословення є досліджений для нас двома надхненими істориками, Маттейом й Лукою. Щоб назвати царського Наслідника й акуратність його лінії потомків, історик Маттей отвирає свою історію оцими словами: “Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового.” (Мат. 1:1) Отже Ісус міг був бути обітованим Насінням Авраама для благословення людей всіх народів. Будучи потомком від Авраама через непорочну діву, котра народилася від царя Давида в місті Вефлеємі з покоління Юди, її імя було Миріям або Марія. Маттея (1:16) називає її “Марія, котра була матерю Ісуса, котрий є названий Христос.” Однак, Всемогучий Бог був Отцем Ісуса Христа.

23. Що Гавриїлова заява Марії доказала, й хто буде користати з царського правління?

²³ Ангел на імя Гавриїл був післаний із неба, щоб сповістити Марію про божественний вибір її бути матерю Сина Божого. Гавриїл сказав: “Не лякайся Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога. І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. Цей буде великий, і Сином Вишнього звати меться, і дасть Йому Єговаd Бог престол Давида, отця Його: і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. . . . Дух святий найде на тебе, й сила Вишнього отінить тебе; тим і, що вродиться святим, звати меться Сином Божим. . . . Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.” (Луки 1:26—37) Ця заява Божого ангела Гавриїла доказує, що Ісус Христос мав бути й сьогодні вічним Наслідником царського престола Давида, його земного праотця. Він є великим вершком з лінії царів, які мали вийти від Авраама через Сарру; й через його царське правління всі роди землі отримають вічне благословення на райській землі.

24. Отже, чому царі й інші політичні володарі Христіянства показались бути незадовільними й невдачою, й чому вони висувають спірний визов?

²⁴ Тому то католицькі й протестантські царі й інші політичні володарі Христіянства показались незадовільними й невдачою відносно правління вічного добра й благословення своїм власним людям й решта роду людському. Вони не є тим Володарем, вибраний Всемогучим Богом; ані вони не царювали як заступники або земні представники Христа Царя. Вони дійсно мильно його представляли для світу; й в дійсності вони противилися вічному царству, яке Бог дав Христу. Оцей факт стався визовним спором для “війни великого дня Бога.”

ОПОЗИЦІЯ ЦАРСТВУ БЛАГОСЛОВЕННЯ

25. Від кого вийшла опозиція до Божого царства й його помазаного царя, й чому це значить горе тим народам, що зібралися до Армаґедону?

²⁵ Опозиція Божому царству з його помазаним царем на престолі не є нічим новим. Від самого початку Його царство зустрінуло опозицію. Ця опозиція все виринала від того самого джерела і наслідувала такий самий зразок. Джерело опозиції є вище ніж чоловіче. Цим Джерелом є головний противник або ворог Бога Єгови. Це Сатана Диявол, володар демонів; бо його титул Сатана значить Противник, Ворог, коли ж титул Диявол показує, що Сатана є також обмовник, зловісний брехун, й також ошуканець. Ісус Христос поучив нас, що Сатана Диявол є невидимий, “володар цього світу,” котрий був прокляттям для людей й народів. (Йоана 12:31; 14:30; 16:11) Отже, горе народам, котрі є зібрані пропаґандою “надхненою демонами” що провадять на поле битви в Армаґеддоні на “війну великого дня Бога Вседержителя!” Вони є засуджені на те саме знищення, яке попередні противники царства Бога Єгови потерпіли в минулих віках, й вони не знайдуть забезпеки.— Одкр. 12:12.

26. Що старинних филистіїв й Ассирійців світові сили пробували зробити відносно царства, й які були вислідки для них?

²⁶ Три тисячі років минуло від царя Давида і типічного або в мінеатурі царства, яке Бог заложив на землі в Середнім Сході. Цар Давид й його син цар Соломон й його інші заступники седіли, як це свята Біблія називає, на “престолі Єгови.” (1 Пар. 29:23) Филистії з Ґази й інші морські побережні міста Филистії пробували збурити царство Давидове, але вони самі були знищені. Високо змілітарізована світова сила Асирія опрокинула Бога Єгову й пробувала збурити царство Боже з Давидового роду. Та їй невдалося знищити Єрусалиму, ба навіть захопити його, але була сама знищена Вавилонським войовником Навуходонозором.

27. (а) Яку безбожну акцію Вавилонові було дозволено взяти, і яку кару він стягнув на себе? (б) Яку пересторогу ми повинні взяти, й чому?

²⁷ Однак, нарешті, Бог Єгова стався справедливо обурений, що так многі царі з Давидової лінії мильно представляли Його на “престолі Єгови” в Єрусалимі. Отже він виповів, що престол в місті мав бути розбурений, зруйнований. (Езек. 21:25—27) У сповненні цього божественного приказу цар Навуходонозор, цар Вавилонської світової сили, знищив Єрусалим в 607 році перед Хр., і забрав його царя у неволю у Вавилон вмирати на вигнанні. Шістьдесять вісім років пізніще, або в 539 перед Хр., самий Вавилон був покараний за цю безбожну акцію до Божого типічного царства в Єрусалимі, й самий Вавилон був збурений й нарешті перестав існувати. З другої знов сторони, Єрусалим був відбудований поклонниками Бога Єгови, котрі повернули з Вавилону. Однак престол не був повернений Єрусалимові. Чому ні? Тому, що замірив дати вічне царство свойому Синові, Ісусу Христу, та не на землі, але в небі. Остаточно, через страшне знищення, яке прийшло на Вавилон й ті народи й світові сили, які противились, напали й намагали, щоб знищити царство Бога Єгови, то нехай це буде нам на пересторогу. Слухаючи перестороги значить забезпека для нас.

28. Хто має лєґальне право до царства, й то помимо якого привлащування царів Христіянства?

²⁸ Коли приказ вийшов, щоб руйнувати Єрусалим Вавилоном, Всемогучий Бог сказав через свойого пророка Езекиїла: “Скину, скину, скину, й не буде його, покіль прийде той, що має до його право й кому віддам його.” (Езекиїла 21:27) Той, що мав прийти з законним правом на вічний престіл царства Божого, був Ісус Христос, згідно зі словами ангела Гавриїла до Мариї, пречистої діви з царської лінії Давида. Отже, Ісус Христос є єдиний той, що має божественне право, хоч царі Христіянства реліґійно кажуть, що вони правлять “з божественної ласки.”

29. Як Ісус стався “Христом,” й чому він проповідував Боже царство?

²⁹ Ісусів титул “Христос” значить Помазанець. У 30 році віку, Ісус “Син Найвищого” був помазаний, та не оливою вилитою на його голову священником, але святим духом злитим із неба Найвищим Богом. Це сталося зараз після Ісусового хрещення у воді в ріці Йордан. Через це помазання святим духом Ісус стався обітованим Месією. (Мат. 3:16, 17; Луки 3:21—23) Він був помазаний бути царем благословення у сповнення Божої обітниці Авраамові. Його помазання також включало, що він був призначений проповідувати добру новину про Боже царство і сповістити день пімсти з Божої руки. (Іса. 61:1, 2; Луки 4:14—22) Сюди-й-туди по Палестині він проповідував протягом трьох з половиною років опісля. Він також зібрав учеників до себе й навчав їх й вислав їх проповідувати про царство Боже. (Луки 9:1—6; 10:1—9) Він не старався схопити престола Кесаря в Римі; він полишив то Дияволові.

30. Як Рим співдіяв проти Божого царства, й що він мусить відповісти за це?

³⁰ Ненавидники Божого царства противляться проповідуванню про Боже царство й головному проповідникові його, Ісусу Христу. Вони перетворили це в політичний визов. Вони кажуть, що він зробив себе царем й говорив проти Кесаря Риму. В приязний спосіб до Кесаря, вони віддали Ісуса Христа Римським властям в Єрусалимі, й рівночасно наполягали, щоб його забити на дереві страстей. Рим, через своїх представників, співдіяв. Тому Ісус умер на дереві з написю прибитою над його головою, яку вложив Римський управитель: “Ісус Назорей Цар Жидівський.” (Йоана 18:28 до 19:22) Отже Рим піддався реліґійному наполяганню й розпяв Наслідника Божого царства. Однак, пізніще, Рим добровільно підприняв переслідування по цілій свої імперії вірних христіян, котрі були покликані бути наслідниками з Ісусом Христом в небесному царстві. Ось так Рим показав себе як противника Божого царства через його Христа або помазаного Царя. Через те Рим мусить здати рахунок за свою нехристіянську опозицію до Царства.

31. Помимо попереднього впокорення, який суд мусить Рим іще терпіти, й чому?

³¹ Та вже в серпню 410 (року по Хр.), Рим був залапаний й був ограбований через шість день ватагами Аларіка І, царя Вісіґотів. Пізніще, в липню 455, Ґензерік, цар Вандалів, погромив Рим й рабував через два тижні. Але від тоді хоч Рим й не був довше світовою силою, багато добавив до свого протихристіянського рахунку. По заслузі він мусить терпіти судьбу Вавилону через цілковите й вічне знищення в суді “битви великого дня Бога Вседержителя.”

32. (а) Чому Божа обітниця не була поконана Римлянами через забиття Ісуса Христа на смерть? (б) Що тепер мусить наступити на певно?

³² Коли Рим засудив Ісуса Христа на жорстоку й ганебну смерть, щоб задоволити противників його обіцяного царства, то це не знівечило заміру його небесного Отця, Бога Єгови. Це тільки сповнило божественне пророцтво й доказало, що Боже слово є правда й що його пророцтва непомильні. На третій день Ісусової смерти, Єгова показав знову всьому всесвіту, що Він є Бог Всемогучий воскресивши Ісуса Христа із смерти й одягнув його в безсмертність, нетлінність й небесну славу. (1 Корин. 15:3—8, 42—54) Сорок день пізніше, Всемогучий Бог підніс Господа Ісуса до Свого власного престолу в небі, щоб сповнити пророцтво зроблене цареві Давидові: “Сказав Єгова моєму Господеві: Сядь праворуч коло мене, доки не положу ворогів твоїх підніжком тобі в ноги. Жезло сили твоєї прийшле Єгова із Сиону; Царюй серед ворогів твоїх.” (Пс. 110:1, 2; Діян. 2:32—36; Жид. 10:12, 13; 1:3, 4) Підкоренення всіх земних ворогів царства Божого й його Христа мусить тепер наступити на певно. Чому? Тому, що Всемогучий Бог самий постановив зробити всі Христові вороги його підніжком, для його ніг, щоб їх потоптати в знищенню. Чи ми бажаємо забезпеки в тім часі? Ми повинні!

ПОТРЕБА ЗАБЕЗПЕКИ

33, 34. (а) Що є незрівняним визовом перед всім родом сьогодні, й чому ця війна наближається? (б) Коли царство Боже з лінії Давида було збурене, й чи царство Боже мало перестати існувати на віки?

³³ Сьогодні, не цілковите розоруження, але царство Бога Єгови через його Христа є найвищої точки визов перед усім родом людським. Тепер критичний час, коли той горючий визов мусить бути полагоджений на оправдання Найвищого Автора Царства, Бога Єгови. “Великий день Бога Вседержителя” на битву за Царство наближається, тому що тепер є ново-установлене Боже царство відносно землі.

³⁴ Ми не потребуємо бути в сумніві про це, бо Бог Єгова давно тому зазначив час для цієї епохальної події. Час календару світської історії порівнює з часом визначеним святої Біблії, постачає для нас рахунок, що Боже царство з лінії царя Давида було розбурене в році 607 перед Хр., згідно з Божим власним приказом. Це сталося, коли царське місто Єрусалим було зруйноване світовою силою Вавилоном. Однак, Боже царство, відносно нашої землі не мало сщезнути на віки. Воно мало бути перерване тільки доки прийде той, що має законне право до нього; тоді Бог віддасть його йому.

35. (а) Як кінець часу перерви царству рахується? (б) Який був Божий замір зазначений щоб привести час перерви до кінця, й чому мусить війна рішати тепер цю справу?

³⁵ В часі заслання царської родини з дому Давидового у Вавилон, Бог відкрив свойому пророкові Даниїлові у Вавилоні, що час привернення для відбудування Божого царства буде сім пророчих часів, сім символічних часів із 360 років кожний; що начислить разом 2,520 років. Знищення престолу міста Єрусалиму й спустошення території Юдейської було цілковито довершене до місяця жовтня 607 року перед Хр. Отже тих сім часів цілковитого поганства, і Язичників панування на землі мало скінчитись 2,520 років від того часу, або в жовтні 1914 року, в нашім двадцятім століттю. (Дан. 4:16, 23, 25, 32) Світові володарі сьогодні іще не оціняють цього факту, й відмовляються признати його. Отже володіння Найвищого Бога в царстві людства сталося спірним визовом, й тому мусить настати всесвітня війна, щоб вирішити хто буде володіти всім творивом.

36. Як тепер свідкується про заложення Царства, й перед яким часом це свідоцтво мусить бути докінчене?

³⁶ Чоловіки і жінки, котрі ще живуть на землі є свідками цього факту, що Бог передав своє царство в Христові руки в 1914 р. Бог предсказав, що він буде мати своїх свідків на землі, щоб дали свідоцтво про Царство всім народам. (Іса. 43:10, 12, 21) Ще від 1877 року Свідки Єгови, устно й через друковані сторінки, вже звертали ввагу на кінець сімох поганських часів в 1914 році, в котрім то часі мало бути вповні передане Боже царство в Христові руки в небі. В його власнім пророцтві відносно кінця цього світового ладу, Ісус Христос предсказав, що після установлення Царства, Бог Єгова буде мати своїх свідків на землі, котрі будуть нести свідоцтво всім народам відносно установлення царства. Апостол Маттей наводить Ісуса Христа, як про це пророковано: “І проповідувати меться євангелия царства по всій вселенній на свідкування всім народам; і тоді прийде довершений кінець.” (Мат. 24:14) Отже це свідоцтво про Царство мусить взяти місце й бути докінченим перед “битвою великого дня Бога Вседержителя.” До того часу многі знайдуть правдиве місце зебезпеки.

37. (а) Як повинні народи Христіянства поступити на добру новину про установлене Царство в 1914 році? (б) Що дає незаперечену відповідь щодо щирості їх молитви?

³⁷ Відносно доброї новини про установлення Божого царства через Христа в 1914 році, народи Христіянства повинні були радуватися. Вони мали святу Біблію сотками міліон копій. Вони мали сотки тисяч священників й проповідників, котрі реґулярно провадили тисячі міліон церковних членів Господньою молитвою, кажучи: “Отче наш котрий єси на небі. Нехай святиться імя твоє. Нехай прийде царство твоє.” Чи вони дійсно думали про значення тієї молитви? Чи вони дійсно бажали Божого царства, або людського царства? Чи царі Христіянства, котрі вимагали від своїх підданих признати їх привлащення, що вони правлять “божественним правом,” були охочі признати єдиного, що має “законне право,” божественне право, царювати як цар над народами, іменно, Христос або Помазанець Господа Бога? Події 1914 року і від того часу доказують цю правду, незаперечену відповідь. Народи Христіянства поводяться так, як пророцтва Біблії предсказали. Їх поведінка виявляє їх молитви як гіпокритичні.

38, 39. (а) В 1914 році, в яких обставинах народи мали бути згідно з Псалмом 2:1, 2? (б) У сповнення Одкриття 11:15—18, хто були перші, що розгнівались в 1914 році, й що показує, що їх напрям від тоді не змінився?

³⁸ Про їх відношення пророча псальма питає: “Чого ворушаться народи, і люди промишляють про нікчемне? Піднімаються царі землі, і князі радять проти Єгови й проти Помазанця його (його Христа).”— Пс. 2:1, 2; побічна заввага.

³⁹ Як предсказано тут, всі народи мали зворушитись до лютості, зібрані разом проти небесного царства. З цим погоджується видіння апостола Йоана про те, що мало взяти місце при кінці сімох часів поган в 1914 році. Йоан каже: “І настали великі голоси на небі, кажучи: Царства світа стали царствами Господа нашого й Його Христа, і царювати ме по вічні віки. А двайцять і чотири старці, що перед Богом сиділи на престолах своїх, впали на лиця свої, і поклонились Богу, кажучи: Дякуємо Тобі Боже Єгово Вседержителю, що єси, і був, і прийдеш, що прийняв єси силу Твою велику і оцарився єси. І розгнівались погани.” (Одкр. 11:15—18) Не народи звані “поганами,” але народи, що становлять Христіянство, разом з їх священниками й провідниками, вони перші ‘стали розлючені’ в 1914 році, так що вибухла світова війна в їх власнім світі царювання. Їх вороже відношення до царства Господа Бога й його Христа, не змінилося від тоді. Друга світова війна почавши з народами релігійного Христіянства, вибухла в 1939 році. Від її закінчення в 1945 році більше ніж вісімдесять народів, під провідництвом народів Христіянства, злучилися разом в орґанізації Обєднаних Народів, не щоб підтримати небесне царство в руках Христа, котрий має леґальне право до нього, але щоб затримати світове панування через земних людей.

40. Через що ті народи відмовилися бути проваджені, отже чого вони були зібрані й через кого?

⁴⁰ Сатана Диявол й його демони є також проти Царства. Одкриття написане апостолом Йоаном, показує це. Народи внутрі й на зовні Христіянства всі відмовились бути проваджені доброю новиною про Боже установлене царство проповідуване Свідками Єгови від Перщої Світової Війни. Отже вони не були запроваджені в мирне підданство божественному Цареві, але, як видіння Йоанове передвиділо, вони були зібрані через “духів бісовських” під Сатаною, володарем демонів, на “війну великого дня Бога Вседержителя,” в Армаґедоні. (Одкр. 12:1—12; 16:14—16) Що це буде значити для народів? Бог каже нам.

41. Згідно з Ісаї 13:1, 5—9, то що прийде на ті народи?

⁴¹ Тоді прийде знищення, яке впало на старинний Вавилон, рукою Божої сили. Каже його пророк Ісаїя: “Поприходили з далека, від краю неба — і Єгова і знаряддя гніву його, щоб збурити ввесь край. О, ридайте, бо день Єгови ближиться,— як опустошуюча сила рукою Всемогущого. Наступає день Єгови день гніву палкого, щоб обернути землю в пустиню й вигубити грішників на ній.”— Ісаїї 13:1, 5—9.

42. Згідно з Софонії 1:2, 3, 14—18, що прийде на ті народи?

⁴² Тоді буде знищення таке, яке прийшло на невірний Єрусалим через царя з Вавилону. В пророцтві Софонії ми читаємо: “Все повигублюю з лиця землі, говорить Єгова.” “Вигублю людей й скотину, вигублю птаство під небом і рибу в морі, й всю погань разом із безбожниками; вигублю людей з обличчя землі, говорить Єгова. Недалеко вже великий день Єгови, близький сквапно надходить: уже чути голос дня Єгови. Гірко заголосять тоді й сам невмірака. День гніву буде день той, днем смутку й тіснечі, днем розбурювання й пустошення, днем мраки й темряви, . . . І стісню людей, . . . Ні срібло їх ні золото їх не зможе врятувати їх у день гніву Єгови; вогонь ревности його пожере всю отту землю; бо пагубу, та й то не ждану, довершить він над усіма осадниками землі.”— Софонії 1:2, 3, 14—18.

МІСЦЕ ЗАБЕЗПЕКИ

43. У вічі загрожуючої війни, чого нам наполегливо потрібно, й хто може постачити це?

⁴³ У вічі загрози “битви великого дня Бога Вседержителя” тут є наполяглива потреба для сховку, прибіжища, місця забезпеки відмінного від того, що світові-мудрі люди пропонують для пережитку можливо атомної третьої світової війни. Що люди пропонують для людської забезпеки протягом будучої світової війни, то це нікуди порівняти із потрібною забезпекою протягом надходячої війни Божої проти людей й Сатани й його демонів. Тільки Бог самий може сказати нам якої безпеки потрібно, так він казав богобоязливому Нойові яку забезпеку взяти, щоб пережити Потоп, який знищив лукавий світ 4,300 років тому. Всемогучий Бог самий є досить сильний, щоб постачити місце безпеки й пережитку протягом його війни для знищення всіх ворогів його царства через Христа. Він постачив безпечне місце, й він каже нам як дістатись до нього.

44. Який правий напрям Всемогучий Бог радить брати через Софонію, й з якими можливостями?

⁴⁴ До мужів, жінок й дітей, котрі живуть між народами й людьми, які не мають сорому задля їх гріхів й опозиції до Всемогучого Бога, він каже через попередньо наведеного пророка Софонії (2:2, 3): “Докіль не настигло ще те, що призначено,— час бо пролітає мов полова — докіль іще не прийшов на вас палаючий гнів Єгови, не наспів на вас день, досади Єгови, шукайте Єгови, всі ви покірні землі, що певните закони його; шукайте справедливості, шукайте смирності: може ви оцілієте в день гніву Єгови.” Це було дуже відповідне, що ця можливість бути захованим за правий напрям, який проповідував Софонія, тому, що його імя значить “Єгова Заховає.”

45. Зараз по такій пораді, про що Софонія розказує?

⁴⁵ Зараз після сказання про наполягливу потребу шукати єдиного можливого місця, щоб бути захованим проти погуби, Софонія каже про знищення, яке має прийти на новочасну протилежність Филистіїв, Моабітів, Амоніїв, Етіопейців й Ассирійців,— всі котрі, в їх часі, указали ненависть до царства Єгови в Єрусалимі або Сионі.— Софонії 2:4—15.

46. Зогляду на таку пораду, то що ми повинні стриматися робити, й чого нам шукати від Всевишнього Бога?

⁴⁶ Ця вірогідна порада провадить до забезпеки, бо це є Богом дана порада. Чому ж, тоді, нам жахатися про вид надходячих подій й терпіти те, що Ісус Христос предсказав, іменно, “а на землі переполох народів у заколоті; не знають виходу, через ревуче море та филі. І омертвіють люди від страху та дожидання того, що прийде на вселенну”? (Луки 21:25, 26) Не піддавайтеся більше “виразам надхнених демонів” й не дайтеся провадити в битву народів проти Бога Всемогучого й його царства через Христа. Слухайте доброї новини про його царство, тепер котре проповідується повсюди перед кінцем, що прийде на ворожі царства. (Мат. 24:14) Шукайте мирного споріднення з Богом Єговою Всемогучим, бо від його милосердя залежить вся наша забезпека у війні його великого дня.

47. До кого звернено ту пораду в Софонії, і як ми можемо доказати що ми є такими людьми?

⁴⁷ Єгови інструкція про забезпечення є звернена до “покірних землі, котрі поступали згідно з його присудами.” Покажіть свою смирність і впокоріться перед Ним, й робіть це згідно з його справедливими судами. Все це є записане в його святім Написанім Слові. Свідки Єгови сьогодні практикують ці законні вирішення. Вони знають, що він вирішив, то це його воля для нас виконувати в цім найбільше критичнім часі. Якщо, в Господній Молитві, ми молимося до небесного Отця, “Нехай буде воля твоя як в небі так і на землі,” тоді робім чесне зусилля, щоб знайти яка його воля є тепер й виконувати її з любовю, у вірі й послушенстві.

48. (а) Чому шукати Єгови сьогодні значить більше ніж за часу Софонії? (б) Що значить шукати праведності тепер?

⁴⁸ Шукати Єгови сьогодні не значить статися прозелітом політичного Сионізму й Юдаїзму з його людськими традиціями. В Софонії часі, Юдаїзм навіть не був представлений. Шукати Єгови тепер значить більше ніж це було в часі Софонії; бо за часу того пророка типічне царство ще функціонувало з царями лінії Давида на “престолі Єгови” в земному Єрусалимі або Сионі. (Соф. 1:1) Шукати Єгови сьогодні значить взяти кроки, щоб прийти в гармонію з Божим Сином, котрий засів як Цар Єгови на престолі, по правиці Єгови в небі далеко понад нашою землею. Після того, як Ісус дав своїм послідовникам Господню Молитву у котрій ми молимося, “Нехай прийде царство твоє,” Ісус сказав до них: “А шукайте перше царства Божого та правди Його; це ж усе додасться вам.” (Мат. 6:9—13, 33) Всі його Жидівські послідовники полишили Юдаїзм й взялись шукати царства Єгового Христа. (Галат 1:13—17) Вони шукали праведності, яка приходить від Бога Єгови через його Сина Ісуса Христа, котрий помер як досконала людська жертва, щоб звільнити віруючих чоловіків і жінок від їх гріхів й їх кари смерти.

49. (а) Чому ми маємо більшу причину сьогодні робити так, як Ісусові персональні ученики? (б) Чому ми можемо шукати Єгови тільки через його царство?

⁴⁹ Ми сьогодні маємо більшу причину робити так як вони робили, бо сьогодні царство небесне Христа є установлене. Воно було в операції від закінчення семи часів Поган в 1914 році. Тепер Єгова взявся положити всіх ворогів Христових під його ноги наче б вони були підніжком. Ми не бажаємо попастись під його ноги, щоб бути покрушеними на смерть, як його вороги; бо є написано відносно Христової битви “великого дня Бога Вседержителя”, “він сам товче винотоку вина лютости і гніва Бога Вседержителя. А на одежі в Нього, і на поясниці в Нього імя написане: Цар царів, і Пан панів.” (Одкр. 19:15, 16) Його царство є знарядом для оправдання суверенності Бога Єгови як універсального царя. Це також значить благословення всіх народів землі. Це царство Авраамового Насіння для благословення. Ми бажаємо благословення, бо це значить вічне життя в новому порядку під Царством. Ми не можемо шукати Єгови сьогодні хіба через царство його Сина, Посередника між Богом і людьми.

50. Отже де є місце забезпеки, й яке пророцтво згідне із цим фактом апостол Петро наводив в Пятидесятницю?

⁵⁰ Отже, тут є місце забезпеки, іменно, на стороні Бога Вседержителя й його Христа, й під їх охороною. Коли Бог підніс Христа до своєї правиці по воскресенню його з мертвих, Бог дав Христові скількість або міру святого духа, щоб він вилив на своїх учеників на землі. Це вилиття духа почалось в день Пятидесятниці в травню 33 року по Хр. Апостол Петро, котрий отримав духа того дня, сказав товпі наочних свідків, що це був початок сповнення Йоїлового пророцтва на останні дні. Тоді Петро навів дальші слова Йоїла пророцтва: “А опісля покажу знамення на небі й на землі: кров і вогонь і стовпи диму, сонце обернеться в темряву а місяць — у кров перед тим, нім настане день Єгови, великий і страшний. І буде того часу: Кожен, хто призивати буде імя Єгови, спасеться; бо тільки на Сионі і в Єрусалимі буде спасення,— як сказав Єгова,— та в останках, що їх Єгова покличе.”— Йоїла 2:28—32; Діян. 2:1—36.

51. Через вислів “Сион й Єрусалим”, то до чого Петро відносився, й тому по чиїй стороні переживші знайдуться?

⁵¹ Аджеж, апостол Петро не розумів літерального Єрусалиму або Сиону на землі; бо Єрусалим, що галасливо домагавсь смерти Ісуса й котрий після переслідування його вірних учеників, був страшенно знищений Римськими леґіонами, тільки тридцять сім років по вилиттю святого духа в Пятидесятницю на Петра й його співучеників. Петро, як рівнож і Йоїл, котрого слова Петро навів, відносився до небесного Єрусалиму, небесного Сиону, котрий є символом Божого царства через його Христа. Отже ми мусимо шукати тепер установленого царства Всемогучого Бога й його Христа. Тільки по його стороні й під ним ми зможемо остатись між живими.

52. Згідно з Йоїлом, що роблять ті, що будуть безпечні, й що та робота сьогодні значить?

⁵² Пророк Йоїл, котрого слова Петро навів, сказав відносно тих днів перед “приходом великого й жахливого дня Єгови,” що “всякий хто призивати ме імя Єгови спасеться.” Якщо ми слухаємо слів пророка Софонії, щоб “шукати Єгови,” то ми мусимо також робити так як Йоїл сказав, ‘взивати на імя Єгови’ . Тоді ми спасемося протягом універсальної війни того великого дня. Це тепер вимагає від нас призивати Єгови через його царюючого Царя Ісуса Христа. Це також значить призивати імя Єгови публично, як це його свідки роблять у всіх краях, від міста до міста й від дому до дому, словом уст й друком. Його імя буде прославлене через його царство, а його царство є найвищим визовом сьогодні. Отже добра новина про це царство є те, що шукаючі Єгови сьогодні мусять проповідувати всій землі на остаточне свідоцтво всім народам, заки прийде кінець цим народам в “битві великого дня Бога Вседержителя.” Єгови Цар, Ісус Христос, приказав, що це свідоцтво має бути дане тепер.

53. Взявши правдивий напрям, то що Софонія каже можливо появитися вам, й чим Псальма 91:1, 2 каже радуватися?

⁵³ Якщо, в цім “кінці світа” ми возьмемо цей ясно зазначений напрям, тоді, каже надхнений пророк Софонія, “може хоч ви оцілієте в день гніву Єгови.” (Софонії 2:2, 3) О, пречудна ця безпека в місці Єгового сховища для нас! Що за відпочинок, що за мир, що за свобода від страху, що за бадьорне сподівання переживших день його гніву проти ворожих народів цього світу! Надхнений псальміст красно описує цю чудову забезпеку, якою б тішитись, кажучи: “Хто під покровом Всевишнього, той буде в тіні Всемогучого. Я кажу до Єгови: Ти моя пристань і твердиня, мій Бог, на його вповати буду.”

54, 55. (а) Під охороною на що людина може глядіти й бачити? (б) Чому нагорода “довгий вік” буде задоволяючою, й чому це спасення від Єгови буде вічне?

⁵⁴ Будучи заховані під тінню його крил, тільки подумайте про переживання цих слів, коли війна Бога Всемогучого вигублювати ме його лукавих ворогів: “Тисяча впаде коло тебе, і десять тисяч праворуч від тебе,— тебе ж не займе. Тільки будеш позирати очима твоїми і помсту над беззаконниками бачити.” О, щоб ми тільки були мудрі й використували оставший час й шукали Єгови й взивали на його імя! Бо, каже Всемогучий Бог, “Покличе мене, і озвусь, буду коло нього в тісноті; вислобоню його і прославлю. Довгий вік йому дарую і дам побачити спасення моє.”— Пс. 91:1, 2, 7, 8, 15, 16.

⁵⁵ “Довгий вік” в новім порядку після “битви великого дня Бога Всемогучого” — що за нагорода! Це буде щось задоволяюче, бо Царство буде управляти новим ладом і буде благословенням для людей доброї волі. Спасення, яке Бог спричинить для тих, котрі шукають його побачити буде вічне, тому що царство яке принесе спасення буде тривати повіки вічні. Отже наша забезпека в надходячій будуччині й на всі часи, які прийдуть, лежить в його Царстві. Наш напрям принесе нагороду життя, якщо ми будемо шукати його тепер.

56. Чому нам вітати “великий день Бога Вседержителя,” й до чого нам усім прилучитися щоб знайти його?

⁵⁶ Отже вітаймо той “великий день Бога Вседержителя”! Нехай він приходить скоро, бо це значить славна побіда для правдивого Бога Єгови й праведного уряду через його Христа на вічне благословення всіх людей доброї волі, живучих й мертвих. Прилучіться тепер із щасливими Свідками Єгови царства й шукайте безпечного сховку для нашої “забезпеки протягом битви великого дня Бога Вседержителя.”

[Примітки]