Твердині фальшивої світової релігії походять від Вавилону

ЧАС: Около сто років після Потопу. МІСЦЕ: Десь у Месопотамії. Велика товпа людей стоїть, неначе на порозі великої незалюдненої землі. Перед ними лежить чудова нагода. Їх предки, під Нойовим провідництвом, який ще живе з ними, були безпечно проваджені в чисту землю через знищення “світу лукавих людей”. Все фальшиве почитання було знищене. Ной з сімома іншими, що пережили Потоп заснували чисте почитання своїм паленням жертви подяки Єгові за Його чудове визволення.— 1 Мойс. 8:20, 21; 9:28.

Головними між цим розростаючим населенням є сімдесят родинних голів, що втішалися нагодою жити й виростати під проводом Божого слуги й пророка Ноя. Вони мали гарну нагоду познайомитися з праведними Богом-призначеними законами, яких Ной накладав, щоб управляти людством пам’ятаючи наслідки за непослух перед-Потопного світу. Вони є приспособлені підтримувати чисте почитання по цілій землі.

Тепер Ной повідомляє їх, що прийшов час виконувати дуже важну Божу заповідь. Вони не мають мешкати в одній околиці, але мусять розходитися по цілій землі, залюднити її праведними поклонниками Бога Єгови й засновувати Його почитання по цілому світі. Коли ці сімдесят родинних голов будуть послушні, то вони зможуть заснувати твердині правдивого почитання по цілому світі. Ці тепер мусять служити за центри, розповсюджувати знання про Бога й вимоги правдивої релігії всім ще не народженим людям. О, яка гарна спадщина для їх дітей! Ці твердині мусять твердо стояти проти Сатани Диявола, який коли б йому вдалося, знов заснував би фальшиву релігію. Як розумно Єгова постачав на їх охорону, щоб вони не повторили перед-Потопних обставин під якими світ стався невільником фальшивої релігії й стратив знайомість великого Творця й Життя-давця! — 1 Мойс. 4:26; 6:5, 13.

Особи познайомлені з біблійною історією знають, що більшість із тих сімдесят голів і провідників не мали віри в Бога. Вони не затримували почитання Бога або Його ім’я першим у їх серцях. Вони не цікавилися добробутом дітей наступних родів. Вони дозволили страхові й самолюбству довести їх до опозиції проти Бога й виконування Його наказу. Отже їх треба було силоміць порозкидати по многих частинах світу зміною в їх мові. По тих околицях вони заснували твердині фальшивої релігії через яку народи по цілому світі були відвернені від правдивого Бога, стягаючи на себе великий смуток і нещастя.

ВАВИЛОН — ЦЕНТРАЛЬНА ТВЕРДИНЯ

Коли ми переглядаємо біблійну історію, то докази відкривають, що противник Бога, Великий Вуж, Сатана Диявол, шукав нагоди вдихнути в людство свого духа так як він зробив із Адамом і Евою. Він знав, що коли б йому вдалося контролювати цей осередок людства й завести фальшиву релігію між ними, то йому і вдасться пізніше контролювати всі роди людей по цілій землі. Він почав упливати на їх страх і неохоту ставатися піонерами Божого почитання поширюючи його по великих незалюднених округах землі. Більше цього, він удався до їх самолюбства, спонукуючи в них бажання зробити ім’я для себе. Нимрод мав такого духа, якого Сатана шукав, щоб статися його чинником заохочувати людей в цей напрям. Під ним, як їх само-наставленим царем, вони почали згорда хвалитися в їх опозиції проти Бога й Його вірним слугам Нойові й Семові. Вони почали вірити, що одна велика твердиня, місто Бабель із його баштою, дасть їм сили зламати стриманість, яку Божі закони накладали на їх самолюбні вчинки й звільнить їх від Його правосуддя. Вони мислили собі, що цим об’єднаним зусиллям їм удасться знищити правдиве почитання з землі, разом із тими, що обстоювали за почитанням Бога.— 1 Мойс. 11:2—4; 10:8—10.

Чи Бог наказав Нойові й Семові воювати й знищити їхню башту та місто? Ні. Так як Він сказав, що цим будівникам удасться виконувати те, що вони задумають, хіба Він сам не стане проти них. Єгова сам, помішавши їх мови, порозкидав їх у різні сторони. Мова Ноя й Сема, які твердо стояли за правдивим почитанням Бога Єгови, не була помішана й їх дім не був порозкиданий. Потомки Сема, осілися в околиці коло Месопотамії, але сини Яфета й Хама порозходилися по інших частинах землі.— 1 Мойс. 11:5—9.

Наслідком цього, ми знаходимо, що Сем і його вірні потомки як от Авраам, що замешкалися в Месопотамії практикували правдиву релігію, всупереч опозиції від вавилонців та інших, коли фальшива релігія розширювалася по всіх частинах землі. Отже, ті порозкидані замість розходитися й засновувати твердині правдивої релігії по цілій землі, від якої їх потомки могли отримувати великі благословенства розповсюджували фальшиву релігію від Вавилону (Бабель). Хоч вони висказували свої думки різними мовами, то однак вони всі мали те саме вавилонське поняття й так де замешкувалися, то там вони засновували твердині фальшивої релігії. Це був початок світової імперії фальшивої релігії. І хоч пізніше вони розвили деякі зміни, то фактично вона була одна релігія, що противилася Богові Єгові й була під контролем його противника, Сатани Диявола.— 1 Мойс. 10:32.

На доказ, що це розширення становило світову імперію фальшивої релігії, яка має великий вплив на кожній фазі людського життя, ми наводимо від Американського Щорічника з 1962 року:

Відомий Ассіріолог, професор, Семюель Н. Крамер із Пенсільванського Університету, підгадує, що цивілізації коло ріки Інд з 2500 до 1500 р. перед Хр. почалися від старшої Месопотамської (перед-Шумерської) цивілізації, яка втікла до долини Інд коли Шумеріяни увійшли в Месопотамію в силі. Він підозріває, що індуська цивілізація була заснована людьми, яких деколи називають убадіянами, по назві Аль-Убаід, місце в південній Месопотамії (Ірак) в якому місці дослідили їх культуру.

В Індії урядові архіологи розкопували Лотай, портове місто з третього тисячоліття перед Хр., на західнім березі на північ від Бомбей. . . . Більше цього тут знаходиться сполучення з стародавньою Ассірією і Єгиптом. . . . Місто, яке було побудоване на платформі з цегли, показує більше поступове планування сел і санітарії.— Під заголовком “Архіологія”, сторона 44, параграфи від 2 до 4.

НИМРОД СТАВСЯ БОГОМ І ФАЛЬШИВИМ “НАСІННЯМ”

Нимрод далі лишився бути першим царем у Вавилоні. Люди шанували його за великого мисливця й царя в опозиції проти Єгови й організатора тієї старої первісної вавилонської імперії. Відмовляючись признавати Єгову за правдивого Бога, вавилонці почитали Нимрода. Коли він помер, то вони далі обожали його й зробили його богом, опікуном міста Вавилону.— 1 Мойс. 10:9.

Більше як 1500 років пізніше, коли Вавилон досягнув свою найвищу славу за днів царя Навуходоносора ІІ-го про якого згадується в Біблії, головний бог того царського міста був Мардук. Його храм називався E-sagila (що значить “гордовитий дім”), якого башта називалася E-teme-nanki (що значить “дім основи Неба та Землі”). Про бога Мардука, якого Біблія називає Меродах (Єрем. 50:1, 2) воно цікаво читати слідуючі коментарі:

Нимрода ототожнюють разом із Меродахом, богом Вавилону... Його також ототожнюють із Гілгамеш, геройом переказа, який містить вавилонську історію про Потоп . . . разом із різними історичними царями Вавилонії, . . . Енциклопедія Британіка, 19-ий том, видання з 1911 р., сторона 703.

Тепер мають дві теорії, що відносяться до ототожнення Нимрода: . . . Ті, що ототожнюють його з Мардуком [кажуть], що . . . [клинопис] знаки, які складають ім’я Мардука, якого вони також представляють бути мисливцем, фонетично вимовляється “Амар Уд”; і за ідеографічним письмом його можна вимовляти “Намр Уд”— по-еврейськи “Нимрод”.— Жидівська Енциклопедія, 9-ий том, сторона 309.

Александер Гіслоп, автор книжки Два Вавилони, хоч дістає ім’я Нимрод із Німр, що значить “леопард”, і рада або рад, що значить “підкоряти”, ототожнює Нимрода бути богом Меродахом. “Нема сумніву”, каже Гіслоп, “що Нимрод був бунтівником, і що в стародавніх байках обожали його бунт; але його ім’я в тій особі не було Нимрод, але Меродах, або як між римлянами, Марс, ‘бунтівник’, або між осканами з Італії, Мамерс. . . , ‘бунтівник’ ”.— Сторона 44, примітка в книжці Два Вавилони.

В чоловічім первіснім Еденськім городі, Бог зробив обітницю. Ця обітниця знаходиться в 1 Мойсея 3:15, де Бог засудив Великого Змія, Сатану Диявола на смерть за те, що він звів першу звершену пару, Адама й Еву, прилучитися до нього в його бунті проти їх Творця. Він сказав: “І покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалати його в п’яту”. Не так як декотрі люди сьогодні кажуть, що історія про город Еденський є лише байкою, тоді за часу Нимрода люди були добре познайомлені з тією історичною подією й вони добре знали, що Бог зробив цю обітницю. Отже замість казати, що Бог ніколи не зробив такої обітниці, вони мусили перекручувати значення тієї обітниці й прикладати її до себе. Коли Нимрод стався “могутнім у землі”, виставляючи себе як могутній мисливець і перший цар Вавилону, вавилонцям було легко схопити цю нагоду, й перекрутити Писання перед дійсним сповненням цього еденського пророцтва. В гармонії з їх самолюбним бажанням зробити ім’я для себе, це стало патріотично, так, націоналістично для них прикладати це пророцтво про насіння жінки до Нимрода. Певно, що Нимрод заохочував такий погляд, бо це приверне людей ближче до нього й до його наступників. Нойове благословенство показало, що те насіння прийде через Семову родину а не через родину Хама, який був дідом Нимрода. Отже коли вавилонці прикладали те пророцтво в 1 Мойсея 3:15 до Нимрода, то цим вони фальшиво казали, що те насіння жінки прийшло через родину Хама, або Куша. Також, коли народний переказ є акуратний про те, що Нимрод зустрінув буйну смерть, то вавилонці пояснювали її кажучи, що це сталося за передсказанням дії коли Великий Змій мав жалити п’яту насіння жінки.— 1 Мойс. 9:18, 24—27.

ПОЧИТАННЯ “МАТЕРІ Й СИНА” ПОЧИТАЄТЬСЯ

Наслідком цього, Нимродову матір мали уважати бути тією “жінкою”, матір’ю насіння, яке мало розчавити голову Великому Змієві, хоч Біблія навіть не згадує про неї. Цим, вона поділилася славою з Нимродом, її сином. Певно, що її будуть поважати навіть зроблять богинєю. Це доведе до почитання матері й сина. Може бути, що з цієї причини Кушову жінку називали Семіраміс, або Земіраміт. Те ім’я значить “Той, хто тримає галузь”. Та символічна галузь буде Нимрод як той, що предбає спокій й знищить світовий клопіт.

Про це, книжка Два Вавилони, на сторонах 20 і 21 каже:

Вавилонці в їх славній релігії почитали богиню Матір і Сина, яких по їх образках малювали матір із дитиною на руках. . . Від Вавилону це почитання матері і дитини поширилося по цілій землі. В Єгипті почитали Матір і Дитину під назвами Ісіда і Осірис. В Індії аж до цього дня їх називають Ісі й Ісвара; В Азії Кібела і Діюс; в поганськім Римі, як Фортуна й Юпетер-пюер, або Юпетер, хлопець; в Греції, як Церера, Велика Матір із дитиною при грудях, або як Ірена. богиня спокою, з хлопцем Плутус на її руках; навіть у Тібеті, Китаю й Японії, єзуїтські місіонери були здивовані знайти подобу Мадонн й її дитини, яких подібно почитали в самім папськім Римі; Шінґ Му, Святу Матір у Китаю, яку представляли з дитиною на її руках і славою навколо неї, точно неначе б римо-католипький мистець вималював їх.

Орігінал тієї матері, яку так широко почитають, є причина вірити, була Семіраміс, про яку ми вже згадали й яку почитали вавилонці та інші східні народи, і це під назвою Рея, що була велика богиня “Матір”.

Нимродова матір, бувши жінкою Куша, була правнучкою Нойової жінки, яка пережила великий потоп так само як риби. Зауважте як вавилонська поганська релігія використувала це, щоб обожати Семіраміс:

Про це ми маємо доказ у [стародавнього грецького історика] Геродота, який приписує їй береги, що стримують ріку Евфрат (і. 184) і знає її ім’я бути те саме, яке знаходиться на воротах у Вавилоні (ііі. 155) . . . згідно з переказом про її народження як і про її зник з землі, Семіраміс, являється неначе богиня, донька риби-богині Атарґатіс, і сама є сполучена з голубами Іштар або Астарти.— Енциклопедія Британіка, Том 24, видання з 1911 р., сторона 617.

Воно легко бачити як фальшива релігія розвилася засновуючи на тім орігінальнім вавилонськім поняттю доктрини, які тепер знаходяться в науці всіх релігій кругом світу. Ми знаходимо визначний приклад цієї науки в доктрині про трійцю, яка пізніше сталася твердинею фальшивої релігії так званого Християнства. Нимрод, бувши першим смертельним чоловіком, якого обожали після Потопу, стався “отцем богів” у вавилонській системі фальшивого почитання. Також і так звана Семіраміс сталася “матір’ю богів”, або “матір’ю богові”. Отже в релігії Куша, його жінки й Нимродові, так як навчають у доктрині про трійцю складаючись із “Бога Отця, Бога Сина й Бога Святого Духа”, у якій то доктрині так зване Християнство дає більшу честь Синові ніж Отцеві. Але деякі округи так званого Християнства дають більшу честь й похвалу Діві Матері ніж Синові або Отцеві; навчаючи, що дійсно Матір має розчавити голову Великому Вужові, і її підвищують бути Матір’ю Божою.— 1 Мойс. 3:15, Дуя.

О, який поганий початок це був народам! Замість наслідувати правду від твердинь правдивого почитання, вони унаслідували фальшивість і безбожні практики від тих центрів фальшивої релігії, своїм самолюбством і безвірним непослухом їх предків. Чи такі наслідки перешкодили намірам Бога Єгови? Чи є який спосіб, яким Єгова зможе подолати ці твердині фальшивої релігії й визволити праведно нахилених людей з її руки? Чи Він виконає Його первісний намір як було зразу показано, заснувати Його почитання й поширити Його ім’я по цілій землі без ніякого суперника? Послухайте що Він каже: “Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові — так буде й слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати успіх у тому, на що Я його послав!”— Іса. 55:10, 11.

Якщо всі народи є включені, то воно є дуже важним побачити, які кроки Бог вже взяв, щоб зламати ті твердині фальшивої релігії й визволити своїх людей. В слідуючих числах цього журнала ми побачимо Його поступи поруч з розвиттям фальшивої релігії.