Тривале правління залежить від розширення правдивого почитання

ВЕЛИКА та неминуча перепона, яка все зустрічала провідників, що старалися збудувати або увічнювати свій уряд є, що вони мусять умирати й передавати їхню власть і силу наступникам. Чимало було провідників, які шукали безсмертности або навіть привлащували собі безсмертність. Однак вони вмирали й з часом їх уряди попадали, розплилися й зникли. Але коли б якийсь добрий цар міг жити повіки й затримати свій уряд цілим, то це було б на вічну користь його людям.

Навіть династії або родинні лінії не могли затримати уряду повіки. Проте, Біблія каже нам, що Бог Єгова зробив угоду з одним чоловіком, щоб член його родинної лінії міг засісти на престол повіки, й що його царювання буде чим раз розширюватися аж поки воно не займе цілу землю. На запевнення, Бог ужив цього чоловіка і Свого сина й столицю того царства зробити малий образ зобразити те тривале правління Свого царства; іншими словами те мале Боже царство дійсно було заложене, щоб зацікавлені люди могли бачити вимогу того, хто буде правити тим вічним царством і те, що правління його царства буде значити, щоб їм було можливо довірливо вповати й надіятися на нього.

Чоловік, якого Бог ужив у цей спосіб був цар Давид, не вибираючи його довільно, але тому що Давид був таким провідником, якого Бог похвалював. Давид почав царювати над юдейським поколінням в 1077 р. перед Хр., а над цілим Ізраїлем в 1070 р. перед Хр. Але заки повний взірець того обітованого та постійного царства можна було зробити, то треба було мати відповідної столиці й деякі події мали насамперед взяти місце. Зауважте, що те, що Давид робив показує, що Бог вимагає від цього тривалого провідника й тим чином Він зобразив те, що буде виконуватися під Його постійним царем.

ДОБРИЙ ЦАР

Давид бажав, щоб Боже правління сягало над всією Богом-даною землею: коли він почав царювати, він вибрав Єрусалим за свою столицю. Але Єрусалим ще був у руках його ворогів, поганських євусеянів. Давид, ставши царем, не лише над Юдеєю, але також над всіма ізраїльськими поколіннями, тепер міг воювати проти Єрусалиму, яке знаходилося в території Веніямина. Бог благословив його запал й відвагу й він почав завойовувати твердиню Сіон або Єрусалим. Коли Давид переніс свою столицю від Хеврону до Сіону, то воно відтоді сталося “Давидовим містом”.— 2 Сам. 5:6—9; 1 Пар. 11:6—8.

Цар Давид дотримував Божі закони праведности й проводив їх у життя, і слава Сіону або Єрусалиму почала розширюватися до навколішніх народів. (Езек. 16:14) Филистимляни, визначні прихильники вавилонської релігії, старалися скинути Давида. Але Давид поборов цих вавилонських ворогів правдивого поклоніння в двох перемогах.— 2 Сам. 5:17—25.

Тепер, добре вкорінившись у своїм царстві, Давид не гаявся поширювати поклоніння Богу між людьми, кладучи інтереси поклоніння Єговові першим. Від часу первосвященика Ілії, скриня завіту не була в Мойсейовій Святині. Через багато років її тримали в домі в Кір’ят-Єаріму. (1 Сам. 4:1 до 7:2) Давид тепер переніс цю скриню на гору Сіон і положив її в намет у місті Давида. Він зробив розпорядок для поклоніння Бога, наставивши десять Левитів і двох священиків, щоб служити перед скринею й він сам брав провід у правдивому поклонінню й в той день він зложив і співав новий псалом, кажучи: “Дякуйте Єгові, ви, люди, кличте ім’я Його, оповідайте народам про діла Його! . . . ‘Єгова Сам стався царем!’ . . . Дякуйте Єгові, ви, люди, бо Його милосердя віковічне”. До цієї пісні люди сказали Амінь.— 1 Пар. 15:1 до 16:36; 13:1—12, НС; 2 Сам. 6:1—19.

Давид не привлащував собі славу й честь неначе б він був ізраїльським дійсним царем, але признавав, що він царював у ім’я Єгови на “престолі Єгови”. (1 Пар. 29:23) І в псалмі, яку зложили сини Кореєві, люди були заохочені признати це:

“Єгова Великий є й прославлений вельми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі! Препишна країна, розрада всієї землі,— то Сіонська гора, на північних околицях, місто Царя можновладного! . . . Нехай веселиться Сіонська гора, Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя. Оточіте Сіон й обступіте його, полічіть його башти, зверніте увагу на вала його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти поколінню наступному”.— Пс. 48:1—14, НС; також побачте Псалму 76:1, 2.

“Послух ліпший від жертви”, сказав Божий пророк Самуїл неслухняному цареві Саулові. (1 Сам. 15:22) Давид розумів, що коли його царювання мало тривати, то Бог вимагав послуху навіть від царя. Чи Бог відбере його царство від нього так як Він зробив із його попередником Саулом? Давидова любов до Бога й його запал поширювати поклоніння Єгові будуть рішальними факторами.

УГОДА НА ТРИВАЛЕ ЦАРСТВО

Коли Давид побудував собі палату на горі Сіон, то він не уважав це відповідним йому мешкати в домі з кедри а, щоб скриня Бога перебувала в наметі. Він бажав вихвалювати Бога Єгову, правдивого Царя і для того він хотів побудувати храм Єгові. Єгова, оціняючи це, відповів йому через пророка Натана:

“І буду із тобою в усьому, де б ти не ходив, і вигублю Я всіх твоїх ворогів з-перед тебе, і зроблю тобі велике ім’я, як ім’я великих на землі. . . . ‘І Єгова об’являє тобі, що Єгова побудує тобі дім. . . . Я поставлю по тобі насіння твоє, що вийде з утроби твоєї, і зміцню його царство. Він збудує дім для ймення Мого, а Я зміцню престола його царства навіки. Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина. Коли він скривить дорогу свою, то Я покараю його людською палицею та поразами людських синів. Та милість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед тобою. І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки”.— 2 Сам. 7:1—17, НС.

О, що за благословенство від Всесвітнього Соверена! Давид буде перший з царів, якого лінія ніколи не закінчиться. Ця угода для царства запевнила, що Насіння Божої “жінки”, яке Він обіцяв ще в Еденському городі, Насіння Авраамове, через котрого прийде благословенство всім родинам на землі, буде в лінії царя Давида з Юдейського дому, від якого жезло ніколи не відвернеться.— 1 Мойс. 3:15; 22:18; 49:10.

Цар Давид тепер стався неначе наріжний камінь заложений в Сіоні на якому царський дім провідників буде побудований представляти небесного Царя, Єгову. Він висказав своє оцінення молитвою.— 2 Сам. 7:18—29.

Давидів наступник був його син, Соломон, якого ім’я значить “Спокійний”. Йому також Єгова дав ім’я Єдід’я, яке означає “Улюблений Єгови”. (2 Сам. 12:24, 25) О що за слава це була для Соломона народитися в Сіоні! Вона була багато більша від слави народитися в славному Вавилоні. Псалма 87:2—6, НС, говорить про цю славу. “Єгова любить брами Сіону понад усі селища Яковові. Славне розповідають про тебе, місто правдивого Бога. . . . І сам Всевишній зміцняє його! Єгова буде лічити у книзі народів: ‘Оцей народився був там!’ ”

Дійсно можна сказати, що Соломон народився бути царем в 1037 р. перед Хр. В той час, за угодою, що Єгова зробив із Давидом, то він стався батьком йому. Давид підкорив всі народи, що мешкали в їх Богом-даній обітованій землі; отже Соломон царював від ріки Єгипетської на південь до Кадеш на Оронтес, вісімдесят миль на північ від Дамаски.— 1 Пар. 29:23.

Єгова дав Давидові надхнені плани будувати храм. Крім цього, Давид нагромадив багато матеріалу й багато грошей від людей. Він також подарував кавалок землі на той будинок. Він розумів, що добробут народу залежав від Бога, й що дійсно вони віддавали Богові славу лише тими речами, що вже належали до Нього, яких Він постарав для них.— 1 Пар. 29:10—16.

Місце де храм мав бути побудований було більше як 2,400 стіп вище Середземного моря, на горі Морії, де Авраам колись побудував жертівника пожертвувати свого сина Ісаака. Від гори Морії на південь тягнулося верхів’я аж до місця називаючись “Офель” сполучуючи його з горою Сіон. З якого-небудь боку, поклонники мусіли йти догори до храму. (Пс. 122:1—4; Іса. 2:2) В часі коли Давид купив цей кавалок землі, то між народом ходила чума і ангел Єгови дав розказ побудувати жертівника на тому місці. Давид пожертвував і сказав: “Оце храм Бога Єгови й це жертівник на всепалення Ізраїлеві”.— 1 Пар. 21:14 до 22:1; 2 Сам. 24:10—25, НС.

ПОЧИТАННЯ БОГА ЄГОВИ ПІДНЕСЕНЕ

Давид помазав Соломона на царя коли його четвертий син, Адонія збунтувався й хотів перебрати трон. Пізніше всі люди помазали Соломона й підкорилися йому. (1 Цар. 1:1—40; 1 Пар. 28:1; 29:20—28) Відтоді, щоб зобразити піднесення правдивого почитання Бога Єгови під Більшим Соломоном, Ісусом Христом, Насінням Авраама й Наслідником Давида, разом із благословенствами під його правлінням, Бог розпоряджував і благословив Соломонове царювання.

Весною 1034 р. перед Хр. Соломон почав будувати храм. Тому що Давид багато приготовив наперед, то воно було досить легко збудувати цей чудовий будинок, забираючи лише сім і пів років збудувати його. Але він не був зовсім докінчений аж поки скриню угоди не занесли до пресвятої святині. Вступна історія каже:

“Тоді Соломон зібрав усіх ізраїлевих старших та голів племен... І внесли священики ковчега заповіта Бога Єгови до храму, до Святого Святих, під крила херувимів. Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху”.— 1 Цар. 8:1—7; 2 Мойс. 34:22; 3 Мойс. 23:33—36.

Єрусалим тепер включав храм і Сіон; отже Божа присутність коли Він перебував між херовимами Своїм чудовим Шейкіна світлом, все була в Єрусалимі й Сіоні.— Пс. 80:1; 99:1; Іса. 37:16; 4 Мойс. 7:89.

Перед цілим ізраїльським собором цар Соломон тепер, припавши на коліна перед великим мідяним вівтарьом, показав тривалу якість угоди про царство в довгій молитві посвячення. Він просив, що коли б Ізраїль згрішив, так, щоб статися поневоленим в якійсь чужій країні, але коли він щиро покається й буде молитися до Єгови, то, щоб Єгова тоді вислухав їх, показав їм милість і завів їх назад до їх Богом-даної землі. Це було, “щоб усі народи на землі зрозуміли, що Єгова є Богом і ніхто інший”.— 1 Цар. 8:22—61.

На південь від вівтаря була велика миска, яку називали “лите море”, п’ятнадцять стіп широка а піввосьма стіп висока, спочиваючи на дванадцятьох волах, кожні три із яких були обернені на різні сторони. (1 Цар. 7:23—26) Нема сумніву, що вівтар перед яким Соломон молився стояв на тому самому місці де Давид колись будував свій вівтар. Він мав тридцять квадратних стопів і був п’ятнадцять стіп високий. (2 Пар. 4:1—5) В цей день вступу на вівтарі палили велику жертву. Тепер Бог показав Своє схвалення цього храма:

“А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов огонь із небес, поїв цілопалення та жертви, а слава Єгови наповнила храм той! І священики не могли ввійти в дім Єгови, бо слава Єгови наповнила дім Єгови. А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив огонь та славу Єгови на храм той, і вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит, і вклонилися до землі, і дякували Єгові ‘Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя’”.— 2 Пар. 7:1—3, НС.

Чи Соломон був тим Обітованим, що мав одержати вічне царство? Ні, але бувши наступником Давида, він акуратно представляв правління цього постійного наступника, об’являючи це в своїй програмі будування, що він провів на хвалу ім’я Бога Єгови й, щоб предбати добробут і щастя своїм людям через праведне правління й поширення прославлення Єгови.

Через наступних тринадцять років, Цар Соломон мешкав у своїй палаті в Давидовому місті на горі Сіон, около пів милі від храму на горі Морії коли він проводив свою програму будування. Він почав будувати нову царську палату на горі Морії зараз прямо на південь від храму, але в нижчім місці. На південь від цього він побудував пристолову Світлицю, присінок і Будинок із Ливанської Кедрини.— 1 Цар. 7:1—7.

Соломон тепер царював із гори Морії на якій храм спочивав. Його дружина, Фараонова донька, також перенеслася до нової хати побудована для неї; бо їй не дозволяли “жити в домі Давида, Ізраїлевого царя, бо святий він, через те, що в нього ввійшла скриня Єгови”, сказав Соломон.— 2 Пар. 8:11; 1 Цар. 3:1; 7:8; 9:24.

ПЕРЕДСКАЗАНІ БЛАГОСЛОВЕНСТВА

Краса Соломонових будинків була така чудова, що дуже дивувала глядачів, так як сталося з відвідуючою царицею Шеви. (1 Цар. 10:1—5) Соломонове довге царювання було славетним царюванням, спокою й добробуту. Під ним люди дуже множилися:

“Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися! І безпечно сидів Юда та Ізраїль, кожен під своїм виноградником та під своєю фіґою від Дану й аж до Беер-Шеви всі дні Соломона”.— 1 Цар. 4:20, 25.

Все це був пророчий образ. З Давидом була зроблена угода за тривале царство, яке не мало проминутися з його лінії. Багато царів із Давидової лінії засідали престол, але мав прийти Один цар, який мав царювати повіки. Цей цар був Більший Соломон, Ісус Христос, Спокійне Соломонове царювання, де всі були щасливі живучи на своїй призначеній землі й втішалися благословенством його праведного правління, було образом царювання Ісуса Христа, Більшого Соломона, насіння Божої “жінки”, Князя Спокою. (Мат. 12:42; Іса. 9:6, 7) Він, бувши безсмертним буде царювати повіки й так вкорінить Давидову лінію на своїм престолі. Але щодо цього пророчого царства Божого й як воно воювало з Асирією, Другою Світовою Силою, просимо побачте наше наступне число.