Війна Між Богами

ВОНО є дуже цікавим історичним фактом, що стародавні поганські народи, а особливо Вавилон, вірили, що кожне місто мало своє опікунське божество, якому був посвячений його храм і якому люди віддавали пошану.a Отже, коли вони провадили війну, то це не була собі війна лише між деякими військами, але більше особливо між богами. І тоді вірили, що бог переможного війська поборов бога завойованого війська або міста. Боги цих народів були безвартісні ідольські боги й дійсно не могли нічого робити. Жертвуючи цим ідолам, то народи дійсно жертвували невидимим бісам, лукавим духам під Сатаною Дияволом, “бог ладу цього”. Уживаючи цих богів Сатана міг тримати людей невільниками й відвертати їх від почитання та служіння правдивому Богові.— Пс. 96:5; 1 Кор. 10:20; 2 Кор. 4:4.

Божий пророк Ісая сказав свойому народові, жидам, що через їхнє лукавство й бунт, Єгова вирішив покарати їх дозволяючи їм статися невільниками у Вавилоні, країна, що була повна ідольських богів. Ісая також передсказав їхнє визволення з Вавилону після часу дисципліни. Коли мав прийти час Єгові визволяти Його людей, то біси мали противитися цьому, і коли мала бути війна, щоб визволити Божих людей, то це мала бути війна між Єговою, правдивим Богом, Богом ізраїльтян, а богами Вавилону, головний з яких був бог Бел, якого ім’я значить “Господь”. Він був той самий бог, що називався Меродах або Мардук, або його ототожнювали з Мардуком.

Коли Кір завоював Вавилон, то він не знав нічого про Ісайове пророцтво відносно нього, що воно призначило його по імені й передсказало, що Єгова буде вживати його побороти Вавилон. Кір був послідовником Зороастра, але він також був забобонним і мав бажання догоджати богам різних народів, яких він завойовував. Отже в свойому незнанні про пророцтво Ісая, яке відкривало правдиве джерело його перемоги, він міг приписувати свій успіх фальшивим богам Вавилону, так як показується в куніформ надписі, Циліндер Кіра:

Суцільність усіх земель, яких він оглядав . . . переглядав. Він шукав праведного князя за бажанням свого власного серця, який схопить його руки. Кір, цар Аншану, якого ім’я він висловив, він проголосив своє царство над усіма. . . Мардук, великий господь, хоронитель своїх людей, радісно дивився на його побожні діла й його праведне серце. Він вирішив його марш на своє місто, Вавилон, і спонукав його вибрати дорогу до Вавилону. Немов друг і приятель він йшов при його боці.b

Його велике військо, якого число, немов води по ріках, не є знане, взяло свою зброю і посувалося вперед при його боці. Без сутички і битви він поміг йому ввійти всередину Вавилону, в його місто. . . . Він зберіг Вавилон від потреби. . . .c

Кір міг досягнути таке заключення, частково, тому що Набонід, перший провідник Вавилону, який був великим прихильником релігії, хотів зосереджувати всю релігію правительства у Вавилоні. Ідоли та каплиці різних богів він приносив до Вавилону, остільки колись кожне місто в Вавилонії мало свого власного божественного патрона. Роблячи це він можливо відчужував вавилонське священство від себе. З цієї причини Кір міг думати, що бог Меродах (Мардук) поміг йому завоювати Вавилон.d

ЄГОВА Є ПРАВДИВИМ ПЕРЕМОЖЦЕМ ВАВИЛОНУ

Але, коли Кір увійшов у місто й Даниїл показав йому пророцтво Ісая, яке було написане майже двіста років наперед, то що міг Кір сказати? Кому він тоді міг правильно віддати честь за свою перемогу?

Крім того, що Кірова перемога була від Бога Єгови показується слідуючими фактами: Вавилон і Єрусалим були вікодавні вороги, ще від часу Авраама й царя Мелхиседека з Салиму, яке то місто пізніше сталося Єрусалим. Ворожнеча існувала між Богом Єговою а Вавилоном від часу будування Вавилонської Вежі зараз після потопу за Нойового дня. Вавилонці дуже тішилися перекиненням Єрусалиму в 607 р. перед З.Д. і приписували цю перемогу своєму богові Мардукові. Вони дуже ненавиділи людей Єгови й певно, що не хотіли відпустити їх. Отже звільнення не приходило від якихось фальшивих богів Вавилону, але так як Єгова Сам сказав, що Він визволив Своїх людей від Вавилону й дав їм сили вернутися назад до Єрусалиму відбудувати храм, на Його славу. Це принесло славу імені Його й поразку фальшивим вавилонським богам. І якщо Бел (або Мардук) так як Циліндер Кіра показує, був “хоронителем своїх людей”, то він дуже ганебно не доповнив цієї ролі, бо багато вавилонців було вбито й всі підданці Бела в Вавилонії сталися покорені під чужим провідником, Кіром із Персії. Крім цього, Вавилон ніколи не міг відновити своє попереднє становище бути світовою силою.

ГАНЬБА ВАВИЛОНСЬКИХ БОГІВ

Нево, що значить “Промовець, Оголошувач, Пророк”, також був великим богом у Вавилоні, який колись був славнішим від Мардука. Він був богом рослин й його ототожнювали з небесною планетою Меркурій. Через Ісаю Бог пророчо передсказав ганьбу, яка прийде на цих богів Вавилону: “Бел упав на коліна, зігнувся Нево, стали ідоли їхні для звірини й худоби. Те, що колись ви носили, накладене, мов той тягар на худобу помучену. Зігнулися й разом упали вони на коліна; не могли врятувати тягара, і самі до полону пішли”.— Іса. 46:1, 2.

Отже, коли Вавилон стався перекинений, то Нево й Бел “самі” мусіли піти в неволю і їхні поклонники сталися підданцями Кіра. Вдійсності, вони не були богами, і яке розчаровання та сором це придбало поклонникам Бела та Нева коли навіть й ці, найславніші боги вавилонців, мусіли зазнати соромливе поборення перед правдивим Богом, Єговою. Ідоли, яких вавилонці почитали за богів не могли носити себе, а вже нічого не згадувати, щоб вони могли нести або хоронити своїх поклонників від Кірового війська. Ці мертві ідоли були для диких звірів, львів і драконів (sirrush), щоб вони брали їх зі собою за місто, коли могли. Або їх навантажували на свійські тварини, які гнулися під їхнім мертвим тягарем переносячи їх немов звичайний багаж. Це не була собі як звичайно щорічна парада для цих фальшивих богів по вавилонській Вулиці Процесії до храму Іштари, щоб там поклонники обожали їх та віддавали їм хвалу, але це була соромлива втеча до безпечности. Тварини мусіли нести вавилонських богів до безпечности! О що за ганьба!

НЕМА БОГА ПОДІБНОГО ДО ЄГОВИ

Єгова не дозволяє нікому виробляти подоби з Нього, бо Він є живим Богом. (2 Мойс. 20:4, 5) Він є той, що носить Своїх людей у Своїх могутніх руках, а не в якийсь поспішній або панічній втечі. Він передсказує, що Він визволить Своїх людей, не лише від Вавилону, але й від нікчемних богів Нева й Бела. Єгова каже до Своїх людей:

“Почуйте Мене, доме Яковів, та ввесь залишок дому Ізраїлевого, яких від живота Я підняв, носив від утроби, і Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму, Я вчинив, і Я буду носити, й Я двигатиму й порятую”.— Іса. 46:3, 4.

Єгова є інший від ідольських богів. Він не тільки може себе підтримувати, бо Він є вічний й без початку або кінця, отже, тому Він ніколи не старіється, ані стається втомлений; Його енергія не є вичерпна, Він може оборонити Своїх людей, побороти ворога, включаючи й їхніх богів, і понести Своїх людей та підкріпити їх. Навіть коли Ізраїль і буде мати більше як тисячу років від смерти патріярха Якова в 1711 р. перед З.Д., то Єгова є вічний, все при найвищій точці Своєї сили й здібності благословити їх — а це є запевнення для них, що вони будуть визволені від Вавилону.— Пс. 90:1, 2; Як. 1:17.

Єгова дуже відкрито і ясно обмірковує справи з Його людьми коли Він каже: “До кого Мене ви вподобите та прирівняєте, до кого подібним Мене ви вчините, щоб схожому бути? Ті, що золото сиплють з киси, срібло ж важать вагою, винаймають золотаря, щоб із того їм бога зробив, і перед ним вони падають та поклоняються, носять його на плечі, підіймають його, і ставлять його на місці його. І стоїть, і з місця свого він не рухається; коли ж хто до нього кричить, то він не відповість, і не врятує його від недолі”.— Іса. 46:5—7.

Отже коли ізраїльтяни пізніше прийдуть у неволю до Вавилону, то їм не треба буде боятися безсильних богів, але вони повинні звертатися до Єгови, з яким ніякий інший бог не може порівнятися. Вони повинні пам’ятати, що Він передсказав по імені військового провідника, що визволить їх від Вавилону. Це дасть їм відваги для витривалости чекаючи своє визволення через нього.

НІЯКІ ІНШІ БОГИ НЕ МОЖУТЬ ЗМІНИТИ НАМІРУ ЄГОВИ

Єгова далі каже: “Пам’ятайте про це та змужнійте, візьміть це на розум, провинники! Пам’ятайте про давнє, відвічне, бо Я Бог [Ель], і немає більш Бога [Елогім], й нікого, як Я, що звіщаю кінець від початку, і наперед — що не сталося ще, і що говорю: ‘Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню, що хижого птаха зо сходу прикликую, з краю далекого мужа Своєї поради. Так, Я сказав — те й спроваджу, що Я задумав був — теє зроблю”.— Іса. 46:8—11.

Будучи в неволі, то ізраїльтяни повинні пам’ятати те, що Єгова вже зробив для них та їхніх предків у минувшині. Він існував перед усіма іншими богами і він знав кінець Своєї програми від самого початку. Ніякі демони або інші фальшиві боги не могли відвернути Його приречених наслідків. Так далеко взад як Його перше записане пророцтво в 1 Мойсея 3:15, і з того часу, Він передсказав те, що ще не відбулося. Ізраїльтяни вже бачили сповнення багатьох речей, про які Він передсказав наперед. Єгові не треба було помочі вирішувати або виконувати Його програму. Йому не треба було поради або мудрости від когось іншого. Він не виконував пораду якогось іншого бога або порадника, або діяв під чиїмсь впливом, але Він виконував Свою власну пораду, Свої власні наміри й вони встояли й сповнилися так як Він був передсказав.

В Його написаному Слові ми маємо запис того, чим Єгова втішається, і Він виконав те, що потішає Його, не роблячи різниці чи воно задовольняло кого-небудь іншого чи ні. Він покликав Кіра, і те, що Кір виконував не була його власна порада, але Єговова. Кір не був юдейцем. Він походив від сходу сонця, від сходу, країна, яка була дуже далеко від Юди. Він походив від Персії, яка знаходилася на схід від Вавилону й Тигр ріки, ще дальше на схід від Еламу й Перської затоки. Його називають хижим птахом, і воно цікаво зауважити, що прапор Кіра мав золотого орла, що є хижим птахом. Єгова покликав Кіра повалити Вавилон, немов хижий птах, орел.e

Так як Єгова передсказав, Він зложив пораду й обставини людських справ, щоб виконати Свій намір через Кіра, символічного “хижого птаха”,f і історичні записи, святі як і світські доказують це. Це прославляє Його бути Тим, що поборов богів Вавилону, і Той, що є відповідальний за Кірову силу перекинути те могутнє місто.

Тепер Єгова пророчо говорить до вавилонців. Він знав, що вони мали знищити Сіон або Єрусалим із ненависті до Єгови та Його людей: “Почуйте Мене, твердосерді, далекі від справедливости! Я Свою справедливість наблизив,— вона недалеко, а спасіння Моє не припізниться, і дам на Сіоні спасіння, дам Ізраїлеві Свою велич”.— Іса. 46:12, 13.

Це Єгова призначив Своїх людей Ізраїля піти в неволю до Вавилону через їхню несправедливість та бунт, але це також був Його намір, щоб із часом вони були визволені від вавилонської сили. Дивлячись на цю справу з Єгової сторони вічного існування, і тому що тисяча років у Нього є немов день, то спасіння від Вавилону не було далеко. (2 Пет. 3:8) Воно мало прийти точно в Божому часі. Він не був несправедливий коли карав Своїх людей й не дозволив, щоб Сіон лежав спустошений через дуже довгий час. У короткому часі Він віддасть Свою велич Ізраїлеві, велич статися спасеними Єговою від вавилонців. Бог виявить Свою власну справедливість, бо незадовго Він оправдає Себе. Це буде вчинок справедливости з Його сторони, бо поборенням усіх вавилонських богів, він тепер зітре ввесь наклеп або ганьбу, яка найшла на Його ім’я через поневолення ізраїльтянів у Вавилоні.

Вавилонці, що були “твердосерді”, і які хвалилися своїми богами Белом і Невом, повинні були звертати увагу на це повідомлення й пересторогу, щоб не поводитися згорда й жорстоко до Божих людей Ізраїля коли вони тримали їх у неволі.

У 539 р. перед З.Д., лише два роки перед закінченням пророкованих сімдесят років спустошення, Бог післав Свого швидкого хижого птаха, Кіра з Персії вдарити Вавилон і виконати Свій божественний суд проти нього. (Єрем. 25:11) Але Вавилон було могутнє місто з великими мурами. Чи вавилонські боги могли встояти в їхній твердині проти Єгови й відвернути сповнення Його наміру в призначеному часі? Чи два роки вистарчило б Кірові забрати Вавилон і звільнити жидів?

Тут було Єговове слово й ім’я у небезпеці, Це не була війна лише між Єговою й Вавилоном, ради Його людей Ізраїля. Це була війна між богами. Єгова покаже Свою вищість над цими ідольськими богами, які дійсно не були боги, і цілком знищить їх. Це буде поборення Сатани й його лукавих демонів, прообраз поборення та знищення цих противників Бога й цілковите оправдання Єгови проти богів усіх народів. Отже, упад Вавилону мусить прийти в Божому призначеному часі. У наступному числі цього журнала ми будемо слідити декотрі події тієї смертельної ночі коли Вавилон упав.

[Примітки]