Подія, Яка Заслуговує Світового Розголошення

ЗАГОЛОВОК в часописі, якого найбільше привітують свободу-люблячі люди по цілому світі буде містити новинки про упад великої, гнітючої імперії, яка тримала інших народів у неволі та підкоряла їх. Це головно буде правда, якщо така світова сила була дуже жорстока й поступала так далеко, щоб вивести ввесь народ з його батьківщини, накидаючи на нього язичницьку релігію з ідолопоклонством. Перемога над такою пригнічаючою державою певно заслужить найширше можливе розголошення. Така подія дійсно відбулася 2,500 років тому й цілий світ звернув увагу на неї. Це перекинення було таке велике, що воно змінило шлях історії й впливало на народи й людей, що живуть на землі сьогодні.a

Надзвичайний факт зв’язаний з цією історичною подією є, що сімдесят п’ять років перед цією подією в 539 р. перед З.Д., її вже проголошували наперед в нації, яка мала бути пригнічена й в нації, яка мала бути гнобителем. Це тому, що полонений народ тоді був вибраними людьми Бога Єгови, а гнобитель був Божим вікодавнім ворогом — Вавилон. Бог ужив пророка Єремію передсказати занепад Вавилону. Цю вістку він проголошував в Юдеї як і в Вавилоні в 614 р. перед З.Д., сім років перед тим ніж цар Навуходоносор знищив Вавилон. (Єрем. 51:59—64) Ми тепер будемо застановлятися над цим пророцтвом, яке є більш докладніше ніж те, яке пророк Ісая проповідував про упад Вавилону. Це пророцтво знаходиться в Єремії, в розділах п’ятдесят і п’ятдесят один.

Це Бог Єгова є “Той, хто сидить понад кругом землі, а мешканці її — немов та сарана”, і Який бачить усі події на ній в їхній спорідненій важливості, наполягав на міжнародну значність та важливість вавилонського упаду, кажучи йому через Єремію: “Звістіть між народами й розголосіть, підійміте прапора та розголосіть, не затайте, скажіть: ‘Здобутий уже Вавилон, засоромлений Бел, зламаний Меродах, боввани його посоромлені, порозбивані всі його божища!’ ”— Єрем. 5:2; Іса. 40:22.

Тому що Бог Єгова записав це в Свойому Слові й тому що один із Ісусових апостолів сказав, “Усе Писання Богом надхнене, і корисне”, то і сьогодні треба звертати людям увагу на цю справу та широко розголошувати її, бо це є повідомлення та пересторога наперед про упад пригнічаючої сьогоднішньої сили й спосіб утечі, щоб не потерпіти подібних наслідків.— 2 Тим. 3:16; 1 Кор. 10:11.

Меродах є єврейське слово на Мардука, головного бога в Вавилоні за часу царя Навуходоносора та його родини царів. Вавилонська теологія привлащує, що він був будівником їхньої столиці й їхніх славних храмів. Меродах (Мардук, або Бел) є ще одним символом на Нимрода, який був бунтівником проти Бога Єгови й який дійсно збудував Вавилон. (1 Мойс. 10:9, 10) Тому що вавилонці набували так багато перемог коли вони підкоряли інших народів стаючись Третьою Світовою Силою, то народи дуже боялися Меродаха. Але тепер прийшов час йому настрашитися. Тепер він буде виявлений бути слабим, безвартісним богом, маючи німих бовванів, які представляють його. Він буде без сили, фальшивим богом. Меродах і його співбоги в Вавилоні не зможуть помогти Третій Світовій Силі й її поклонникам. Тоді доля цих поклонників не буде певна, бо Меродах стратить свою повагу й не зможе хоронити їх від переслідування переможців, які будуть поклонниками Зороастера та інших богів.

Єгова виявляє хто ці переможці будуть коли Він каже: “Бо на нього із півночі вийшов народ, що оберне в спустошення землю його, і не буде мешканця у нім: від людини та аж до скотини, усі помандрують та підуть!” (Єрем. 50:3) Мідяни, які складали більшість із війська перського генерала, Кіра, були з півночі. Вавилонські боги не будуть мати сили відвернути його нападу. Отже Єгова призначив упад цього могутнього міста, так щоб воно сталося предметом здивування, спустіння, якого будуть обминати людина та свійська звірина.

Але, що станеться з людьми Єгови, які будуть у вавилонській неволі коли це станеться? Єремія далі каже: “ ‘За тих днів і того часу’, говорить Єгова, ‘поприходять сини Ізраїлеві, разом вони й сини Юди,— усе плачучи, будуть ходити та Єгову, Бога свого шукати. Вони будуть питати про Сіон, куди їхні обличчя повернені,— кажучи, “Ходім і прилучімся до Єгови вічним заповітом, який не забудеться!” ’ ”— Єрем. 50:4, 5, НС.

Коли Вавилон упав у 539 р. перед З.Д., то це було лише два роки перед закінченням сімдесят років спустошення про якого Єремія наперед пророкував. (Єрем. 25:11) Отже Даниїл й інші вірні поклонники Бога Єгови між жидівськими невільниками почали молитися до Єгови, щоб Він виповнив Свою обітницю й визволив їх, так як сталося коли Кір видав декрет першого року свого царювання, в 537 р. перед З.Д. Десятки тисяч поневолених жидів використали його й вернулися назад до Сіону.

Дорога до Сіону була довга, і ці звільнені будуть просити проводу. Вони будуть плакати з радости, тому що Єгова визволить їх, провадитиме їх і постачатиме їм усі провізії протягом їхньої подорожі назад до Єрусалиму й вони будуть висказувати їхнє оцінення за те, що Він простить провини їм. Перед їхнім поневоленням вони забули про Єгову й нарушили Його угоду. Після їхнього звільнення, через божественну ласку, вони знову відновлять ту угоду. Ціль їхнього повороту не буде мати ніякого політичного смаку. Причина їхнього повороту не буде відновити царство, бо вони будуть мусіли далі признавати своє підкорення до Персії, народ, якого Єгова буде вживати за їхнього визволителя. Отже, чому вони будуть переносити труднощі тієї довгої подорожі? Це тому, щоб відновити богослужіння Єгови відбудуванням Його храму в Єрусалимі, якого Навуходоносор знищив сімдесят років тому назад, у 607 р. перед З.Д. Вони попалися в неволю, тому що не дотримували правдивого богослужіння, так як Єгова пригадав їм:

“Мій народ — це отара загинута. Їхні власні пастирі були причиною їхнього заблудження. Їх загнали на гори. Вони сходили від гори до підгір’я. Вони забули про ложе своє. Усі, що знаходили їх, жерли їх, і противники їхні говорили, ‘Не завинимо за те, бо вони прогрішилися Єгові, пасовиську правди й надії батьків їхніх,— Єгові’ ”.— Єрем. 50:6, 7, НС.

Отже це була їхня власна вина, тому що вони наслідували своїх поганих царів та священиків, які відвертали їх від відпочинку в Єгові та Його чистого богослужіння. Коли вавилонці напали на них, вони знайшли жидів блукаючих, роз’єднаних і вони поводилися як вовки, ведмеді та леви пожираючи їх як овець. Вавилонці не відчували особистої вини коли вони нищили їх або виступали проти них, кажучи, що коли ізраїльтяни згрішили проти Єгови, то вони були оправдані помститися на них і стали користати з цієї нагоди виливаючи ввесь їхній гнів на них. Але Єгова вважав вавилонців бути винними коли вони поводилися з такої несправедливої, злорадної спонуки проти Його людей. Єгова говорить потішно Своїм людям, обіцяючи, що вони не будуть повіки під їхнім гидким ярмом:

“Біжіть із Вавилону, і виходьте з краю халдеїв, і будьте, як козлята ті перед отарою! Бо ось Я позбуджую, і на Вавилон наведу збір великих народів із північного краю, і вони проти нього шикуються,— звідти здобутий він буде! Його стріли, мов лицар, якому щастить,— не вертаються дармо, і здобиччю стане Халдея,— наситяться всі, хто пустошить її, промовляє Єгова”.— Єрем. 50:8—10, НС.

Це аж після упаду Вавилону, що люди Бога Єгови зможуть утікти з нього. Цей поворот мусить прийти після сповнення сімдесят років спустошення Юдеї, яких Єгова призначив. Але коли Вавилон упаде, то жиди в ньому зможуть приготовлятися до виходу й вони так скоро вийдуть із нього, що це буде немов втеча, хоч їхній вихід не буде безладний. Вони будуть немов провідники козлів, які хочуть бути першими коли відкриються ворота отари. Їх визволить військо багатьох великих народів, які мають один намір, а це завоювати Вавилон. Стріли їхніх вояків повбивають дітей матері, Вавилону. Перські луки не будуть без наслідків. Вавилон, гнобитель народів, буде мати так багато здобичі, що перси будуть цілком задоволені забрати його. Єгова висказує Свій суд проти тих вавилонських гнобителів царства Юдейського:

“Бо радієте ви, бо втішаєтеся ви, що спадщину Мою розграбовуєте, бо ви скачете, мов те теля по траві, та іржете, немов румаки. . . Збентежилася ваша мати занадто, застидалась родителька ваша. . . Оце для народів кінець: пустиня, сухоземля й степ! Від Єговового гніву вона незамешкана буде та стане спустошенням уся. . . Кожен, хто буде проходити повз Вавилон, остовпіє й засвище, як побачить усі ці порази його!”— Єрем. 50:11—13, НС.

О, яке гірке та неправильне відношення вавилонці мали коли вони поневолювали Юдею за її гріхи проти Бога! Дійсно це був вираз їхньої власної ненависті проти Єгови та Його людей. Вони чулися жвавими, немов добре нагодоване телятко, коли вони нищили місто Єрусалим і їхній храм забираючи дорогі посудини до храму вавилонського фальшивого бога Мардука. Вони поводилися немов іржачі румаки, повні енергії. Це не був правильний дух і дійсно був гріхом перед Богом. Через це їхня матір, місто Вавилон, засоромиться своїми дітьми, своїми горожанами або мешканцями. Бо він повалиться зі свого місця бувши володарем світу й станеться полоненим. Його горді надії для своїх дітей стануться розбитими. І Боже обурення проти нього мало виявитися ще й дальше аж поки він не станеться найменшим між народами стаючись дикою, сухою пустинею. Таке буде його спустошення, і ті, що були свідомі з його минулою славою будуть здивовані. Переходячи біля нього вони будуть свистати для свого самозапевнення. Мідяни та перси не можуть прийняти честь за упад Вавилону; цей упад дійсно спричинив Бог Єгова, проголошуючи, що Він буде вживати Мідо-Персію повалити його. Отже, Він каже, немов Він сам був провідником мідо-перського війська:

“Ушикуйтеся на Вавилон навкруги, всі, хто лука натягує! Стріляйте на нього, стріли не шкодуйте, бо він Єгові згрішив! Здійміть крик проти нього навколо! Він дав руку піддатись, стовпи його впали, зруйновані мури його, бо це помста Єгови. . . Помстіться над ним: як зробив він — зробіть так йому! Повигублюйте і сівача з Вавилону, і того, хто хапає серпа в часі жнив! Через меч переслідника вернуться всі до народу свого, і кожен до краю свого втече”.— Єрем. 50:14—16, НС.

Гріх Вавилону був дуже великий перед Єговою. Вавилон знищив Юдейське царство й був перший знищити храм Єгови в Єрусалимі. Тоді він ще більше грішив опоганюючи святі посудини в домі свого поганського бога й в часі останнього бенкетування царя Валтасаря. (Дан. 1:1, 2; 5:1—4, 22, 23) Бог був оправданий коли Він помстився над ним. Пророцтво показує, що військо буде складатися з добрих стрільців такі як мідяни та перси. Вавилонові нічого не поможе боронитися. Він мусить віддати свою силу. Хоч нападаючі стрільці ввійшли через Ефрат ріку, то це було те саме немов опори та стіни міста, що хоронили його, повалилися.

Хоч Вавилон був дуже плодючий через його ріки та канали, то однак ця рясна земля мала обернутися в пустиню. Хлібороби будуть знищені. Меча не будуть щадити над ними, коли його союзники й ті, що підтримували його яко Третя Світова Сила будуть виходити з нього вертаючись до їхнього власного краю та людей. Ті, що проводили корисну торгівлю з ним будуть порозкидані. Але Єгова звертається до Своїх власних людей оцими потішаючими словами:

“Ізраїль — вівця розпорошена, що леви погнали її: перший жер його цар асирійський, а останній — цей Навуходоносор, цар вавилонський, розтрощив йому кості. . . Тому так промовляє Єгова Саваот, Бог Ізраїлів: ‘Ось Я покараю царя вавилонського й землю його, як Я покарав був царя асирійського. І верну Я Ізраїля на пасовисько його, і він пастися буде на Кармелі й Башані, і на горі на Ефремовій та на Ґілеаді душа його ситою буде’ ”.

“ ‘За тих днів й того часу’, говорить Єгова, ‘будуть шукати провину Ізраїлеву, та не буде її, і прогріхи Юди, одначе не знайдені будуть вони, бо пробачу тому, кого Я позоставлю!’ ”— Єрем. 50:17—20, НС.

Тут маємо вислів Єгової незломленої любови до Своїх людей. Коли асирійці забрали та повалили ізраїльське царство з десять племен, то це дуже засмутило Його серце. Але Ізраїль згрішив проти Бога. Одначе, Асирія задалеко поступила, коли вона загрожувала саме святе місто Сіон. Одної ночі Єгова знищив 185,000 асирійського війська й пізніше помстився над Асирією сповняючи Його передсказане знищення його столиці, Ніневії, в 633 р. перед З.Д. (2 Цар. 18:9 до 19:36; Наум 1:1 до 3:19) Але тоді Він лишив ізраїльтянів невільниками у чужій землі.

Тоді Вавилон стався головним противником царства Юдеї. Це мале царство було немов кістяк із більшого ізраїльського народу. Цар Навуходоносор хотів забрати соковиту частину Ізраїля, де цар сидів на “престолі Єгови”, і де був храм Єгови. Навуходоносор поклонявся фальшивому богові Мардукові, якого символ був лев. І немов лев, він знищив Єрусалим із його храмом, покрушивши його між зубами немов кістку вівці, дістатися до її мозку. Знищення Єрусалиму з його храмом було багато більше горезвісне й нечестиве ніж коли Асирія знищила ізраїльську опоганену столицю Самарію з її храмом для фальшивого бога Баала. Отже коли Асирія й її столиця скуштувала Боже обурення, то Вавилонові належалося ще й більшої пімсти.

Коли Вавилон упав, то це приготовило дорогу Єгові привести Своїх овець назад до їхньої отари в Обіцяну Землю. Місця про які згадується в цьому пророцтві, головно Кармел, Башан, гористий Ефраїм та Ґілеад, колись були в ізраїльській території поза юдейською межою. Згадування про ці місця, буде значити повернення ізраїльтянів назад із усіх племен до їхньої власної батьківщини, так як дійсно сталося під час Макабейського царювання, бо ізраїльтяни знову посідали ті області.

Отже так сталося, бо при кінці призначених сімдесят років, Єгова простив гріхи та помилки останнім із Його вибраних людей, ті, що бажали побачити відновлення чистого богослужіння. Він викреслив запис таких гріхів. Отже коли бо і хтось ревно шукав, то він не знайде ніякого запису гріхів проти ізраїльтянів та юдейців. Він вернув їх назад до Сіону до юдейської землі як один з’єднаний народ.

Таке чудове виявлення любови Єгови та ласки до Його покаяних людей та Його силу визволення та відновлення їх, належалося найширше розголосити. І його розголосилося й підкреслилося фактом, що сьогодні Вавилон є точно в такому стані, якого Єгова передсказав, цілком спустошений без мешканця. Свідки Єгови розносять цю новину мільйонам людей в 194 країнах кругом світу сьогодні, не лише на приклад любови Єгови до Своїх поклонників і Його здібність зберегати їх, але ще більше тому, що ця дуже важна подія людської історії зображала щось на наш день. Над продовженням слова Єгови через Єремію будемо застановлятися в наступних числах Вартової Башти, заложуючи більше основ, щоб наші читачі могли дуже ясно зрозуміти ці події.

[Примітки]