Народ, що стає проти Бога не зможе встояти

ЖОДНА нація не хоче відкинути свого народного суверенітету. Жодний народ не хоче занепадати або попастися в руки якогось руїницького ворога. Однак, народи або уряди, через безумні ідеології, так як-от роблячи державу або провідника богом, або через вплив релігійних провідників, стали проти Бога і Його царства під Христом, і стратили їхній суверенітет. Подивіться на знищення уряду Гітлєра або Музоліна. Можливо, що такі уряди будуть існувати на якийсь час, але вони прийдуть до свого кінця, бо вони не хочуть признати, що світовий суверенітет лежить у руках Всемогучого Бога.— Дан. 4:31, 32.

Сьогодні є народи, і декотрі з них є так звані християнські народи, що противляться Богові Єгові й не хочуть дозволити проповідування доброї новини про Його царство під Христом як єдиний уряд, який може розв’язати світові клопоти. Вони навіть арештують та ув’язнюють Свідків Єгови, які відвідують доми людей з вісткою Біблії. Таке проповідування не є проти добра цих народів, бо воно підтримує мир та моральну силу. Бог твердо заснує Свій уряд на землі. Свідки Єгови лише проголошують ту правду. Якщо Творець має небесний уряд для людства, якого Він Сам заснує, то чи це не було б на користь людям і провідникам признати цей уряд і віддати їхній суверенітет коли прийде час для вищого уряду управляти світовими справами?

А чому народи беруть такий безумний шлях, стають проти Бога й цим непотрібно вкорочують їхнє існування? (Пс. 2:1, 2) Як можна це обминути? Перегляд подібних причин позаді упаду Вавилону, могутньою світовою силою, пануючи над світом менше як сто років, поможе нам зрозуміти чому це так. Ця серія статтей досліджує історію стародавнього Вавилону, щоб помогти нам пізнати його сучасну подобу, Вавилон Великий, про якого говориться в біблійній книзі Одкриття й про якого ми будемо пізніше дискутувати.

НАРОДИ НАСЛІДУВАЛИ ВЗІРЕЦЬ ВАВИЛОНУ

Серйозно застановляючись над причинами вавилонського упаду, народи, якщо бажають, можуть обминути подібний поганий шлях. Біблія каже нам, що сьогодні, в цьому часі суду, провідники мусять поспішити завести мир з укоронованим царем Бога Єгови, Ісусом Христом, а не боротися проти нього, не противитися проповідуванні доброї новини про царство, якщо вони хочуть жити. А навіть коли б народи й відмовилися послухати, то особи серед цих націй можуть відлучитися від такого неправильного напряму й спасти себе.— Пс. 2:10—12; Одк. 18:4.

Щодо Вавилону, то з самого початку він стався противником Божим, тому що його засновник, Нимрод, збунтувався проти Бога. Він заводив людей у війни й проливав багато крови. (1 Мойс. 10:8—12) Після його смерти йому стали поклонятися як богові. Це фальшиве поклоніння поширилося по цілій землі й ми знаходимо, що релігії всіх поганських народів стали практикувати поклоніння Нимрода під різними назвами. Навіть так зване Християнство опоганило себе, приймаючи такі вавилонські доктрини, як-от трійця, поклоніння Діви Матері й безсмертність людської душі.a

Вавилон мав багато ідолів і дуже противився Богові. І тому Бог став проти Вавилону. Він називав Своїх людей “мешканцями Лев-камай”, що значить “мешканці серця повстанців на Мене”, або згідно з єврейським перекладом Єремії 51:1 (Лісер): “Ті, що живуть серед ворогів Моїх”. Отже Бог обіцяв знищити його. Він післав Своїх женців та віячів, війська Кіра, нібито підкинути мешканців Вавилону вгору, щоб вітер зловив та розвіяв їх немов полову. (Єрем. 51:2; порівняйте Маттея 3:11, 12) П’ятдесят перший розділ Єремії, до якого ми тепер будемо головно відноситися, розповідає нам про гріхи та суд Вавилона.

Вавилон відчував, що його боги були сильні а головно його бог Меродах (який представляв Нимрода), і що його військо було непереможне. З другої сторони, він мислив собі, що Ізраїль, народ Єгови, не мав дійсного Бога хоронити його, не мав чоловіка і був немов вдова. Але Бог Ізраїля був живий й міг доказати Себе далі бути чоловіком та Хоронителем людей Своїх. Не розуміючи цього, Вавилон не показував жодного почуття людям Єгови, коли нищив Єрусалим та його храм у 607 р. перед З.Д. Отже Єгова не жалував його коли Він відплатив йому за те, що він так знущався над Його людьми. (Єрем. 51:3—5; Іса. 54:5—7) На цей факт було б добре народам звернути увагу, які поводяться з людьми Єгови як їм хочеться, нібито вони не мають Хоронитиля та Опікуна на небесах.

Сьогодні декотрі провідники можуть статися такими сильними, що вони зможуть крутити світом. Вони повинні пам’ятати, що й Вавилон був могутнім народом, маючи досить сили розбивати надії інших народів своєю руїницькою силою. Він навіть тримав Божих людей в неволі. Вавилон мислив собі, що він буде стояти повіки. Але він був повний помилок та фальшивої релігії. Ця помилка зробила його слабим і нарешті принесла йому знищення. Тимчасом ізраїльтяни мусіли відлучитися від нього та його помилки, щоб не мішатися з його фальшивою релігією та зажерливим матеріялізмом, і щоб не мати участи в його провинах і не пострадати нещастя. Коли Вавилон мав упасти, вони мусіли бути готові вернутися назад до Єрусалиму або Сіону й відновити правдиве поклоніння.— Єрем. 51:6, 7.

СУВЕРЕН БОГ МСТИТЬСЯ ЗА НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ

Можливо хтось буде цікавий знати як це сталося, що Вавилон забрав людей Бога Єгови в неволю. Це сталося через гріх Юдейського царства. Бог повторно перестерігав Юду. Упад сусіднього десяти племенного ізраїльського царства до Асирії в 740 р. перед З.Д., повинен бути пересторогою для Юди, але вони збунтувалися проти Божого суверенітету і сталися такими зіпсутими, що Єгова мусів покарати цей народ. Вавилон стався наступником Асирії, яко Третя Світова Сила. Бог дозволив це. Одначе, Бог був би далі хоронив Своїх людей, але через гріхи Юди Він ужив Вавилон за зручне знаряддя покарати їх. Зі своєї точки зору, Вавилон розбивав народи добиваючись цілковитого світового панування й поповняв безбожництво, лукавість, жорстокість і зажерливість і головно встав проти Єгови, хвалячи свого бога Меродаха й мстився над людьми Бога Єгови. Але він сам мусів пити чашу вина гніву Єгови.

У цьому п’ятдесят першому розділі Єремії, пророцтво промовлене ще в 614 р. перед З.Д., сімдесят п’ять років перед його упадом, Єгова наперед насміхався з Вавилону, кажучи народам зменшити його біль смерекою, але Він каже, що його не буде можливо вигоїти. А чому ні? Через ідолопоклонство і через те, що він так знущався над людьми Єгови та над його храмом, і добровільно зневажав храмові посудини. Його лукавство вже було таке велике, що його гріхи сягали до самих небес. Отже в гармонії зі своєю справедливістю, Єгова мусів покарати його. Він справедливо залагодив справу з Вавилоном, так щоб його люди могли пригадувати ці вчинки на Його хвалу.— Єрем. 51:8—10.

О, як вавилонці хвалилися коли вони думали, що знищенням храму в Єрусалимі вони вчинили щось такого дуже великого! Правосуддя вимагало, щоб Бог знищив Вавилон. Щоб виконати це Він ужив інше знаряддя, а це війська Медії та Персії. Цей вчинок дійсно передав світову силу в їхні руки, але вони не знали, що Єгова вживав їх. Вони мислили собі, що вони самі це все вчинили. Вони не знали, що це під наказом Єгови вони ‘вигострювали стріли’ проти Вавилону, щоб вони глибше заходили, і ‘взяли щити’, щоб заслонити тисячі вояків від стріл і пішли воювати. Це була ідея Єгови, яку Він висказав ще за часу пророка Ісаї, і тепер вона була здійснена проти мешканців Вавилону. За Його храм, який був зруйнований, треба було помститися.— Єрем. 51:11, 12.

Ставшись зведжений ідольським поклонінням і бовванами, Вавилон практикував демонську релігію й цим чином стався так як той, кому він служив, Сатана Диявол. Отже він підкоряв народи ради своєї власної самолюбної цілі збагатіти себе, а це на хвалу своїх богів. Чи Бог простив йому, або чи Він похвалив його за таку могутність та майно? Його скарби нічого не значили у Бога і він не міг відкупити себе і відвернути пімсту ними. Бог постановив і присяг Своєю душею наповнити Вавилон переможцями немов сараною. Те, що Він присягнув Своєю душею значить, що Він, який мав силу сотворити землю і всі живі речі на ній й всі сили всесвіту, спричиняти дощі, вітри та інші явища, яких боги Вавилону не мали сили вчинити, був позаді знищення Вавилону. Отже Вавилон не мав ніякого шансу обминути те знищення.— Єрем. 51:13—18.

“ВИПАЛЕНА ГОРА”

З самого початку Вавилон не мав і не хотів мати ніякої участи у поклонінні Єгови, так як народи сьогодні не хочуть поклонятися Йому. Нимрод, засновник Вавилону, не хотів ніякого наслідства в Ньому. (1 Мойс. 10:8—10) Через Свого вірного друга, Авраама та Його потомків Ісака й Якова, Бог вибрав народ Якова й цим чином Яків (Ізраїль) стався Його наслідством приносити Йому славу та бути Його свідками. Він був головним захисником ізраїльського народа, і цей народ міг уповати на Нього. (Єрем. 51:19; 5 Мойс. 7:7, 8; 2 Цар. 13:23; Іса. 43:1, 10—12, 21) Ізраїльські єдині надії на виживання або відношення яко народ спочивали на їхній вірності до Бога Єгови. Коли вони збунтувалися, то вони тоді не могли встояти. Пророцтво в Єремії 51:20—24, промовлене до Навуходоносора доказує, що Вавилон був лише зброєю Єгови знищити Єрусалим за його гріхи й тоді мав статися зброєю пімсти на інших народів, які противилися Богові й ненавидили Його людей. Але, через злобу Вавилона, яку він показував знищенням Сіону, то й Вавилон мусів упасти назавжди. Бог говорить про Вавилон як про Третю Світову Силу й каже, що він не зможе встояти через те, що він противився Йому, кажучи: “ ‘Оце Я на тебе, о горо ти згубна’, говорить Єгова, ‘що всю землю ти губиш! І руку Свою простягну над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю горою горючою’ ”. (Єрем. 51:25) Чи Він уподібнює Вавилон до вибухаючого вулкана, чи Він уживає гору представляти політичний уряд, то однак засуд Всемогучого Бога є дуже ясний.

А щодо символічного прикладання цього пророцтва, Одкриття 17:9, 10, НС, говорить про сім гір на яких сидить жінка: “І є сім царів: п’ять їх упало, один є, а один ще не прийшов”. Вавилонська імперія була одна з тих п’ятьох царських гір, яка вже впала за часу апостола Йоана, але він був більше руїницьким ніж дві гори, Єгипет і Асирія, які існували перед ним і були першими двома світовими силами в біблійній історії. Але, хоч Вавилон возвишався понад скелі, то Єгова міг перекинути його, бо Він “гори ті зважив вагою, а взгір’я — шальками”, і для Нього “народи — як крапля з відра”. (Іса. 40:12, 15) Отже в 539 р. перед З.Д. Він перекинув Вавилон із його високої позиції. Немов атомний вогонь, Його суд перепалив Вавилон наскрізь, так що в його приниженому стані він не мав сили високої, глибоко-вкоріненої гори. Він був спалений й покрушений на попіл. Щоб почати його спалення, Єгова наказав військам Кіра, так як був звичай за тих часів, посвятити себе до війни. Ці війська включали “царства Арарату, Мінні та Ашкеназ”, очевидно області, яких Кір уже підкорив. Вони були покликані з усіх частин Кірового царства, немов “шорстка сарана”. Незнано вони були Єговові “посвячені”. Поразка з рук цих військ була лише початком вавилонського упаду, аж поки він зовсім не був спустошений навіки. (Єрем. 51:26—29) І це все сповнилося, бо тепер на тому місці лишилися лише викопані руїни приваблюючи туристів, де поїзд стає лише на короткий час.

ВАВИЛОНСЬКИЙ ЗАНЕПАД ПОЧИНАЄТЬСЯ

Вавилонський злобний шлях приніс народну слабкість і занепад. У ночі вавилонського упаду його вояки були такі п’яні, що вони не могли воювати й їх убивали лежачи в їхніх панцерах. (Єрем. 51:3) Інші настрашилися, і сталися немов жінки, і почали втікати. (Єрем. 51:30) Мешканці Вавилону бачили слабкість своїх вояків, коли Вавилон упав, так як ми читаємо в Енциклопедії Американа:

Набонід, останній цар Вавилону . . . воюючи недалеко Вавилону, був зовсім розбитий, і коли більшість його війська шукало сховку за великими мурами, то він з малим військом увійшов у Борсіпу, важне місто на південнозахід від Вавилону; маючи надію присилувати Кіра розділити перське військо. Його пасерб (не-рідний син Валтасар, . . . правдоподібно його співсуверен, хоронив Вавилон. Після упадку столиці, Набонід піддався, і Кір добре обходився з ним, і навіть зробив його губернатором Карманії.b

Не лише вояки були слабі й втікали, шукаючи сховку поза мурами Вавилону, але сам цар Валтасар, почувши тлумачення рукописання на стіні дуже перестрашився й цей страх обернувся в розпач, коли трохи пізніше бігуни з різних частин міста звіщали, що місто було взяте, що брід був забраний й військо спалювало човни з папірусу, щоб вавилонці не мали чим утікати.— Єрем. 51:31, 32.

Єгова уподібнив Навуходоносора до великого змія, який “проковтнув” Його людей. Він поводився немов змій або сіруш, що був символом бога Мардука або Меродаха, якому він поклонявся. Він наповнив себе гарними та приємними речами від жидівського народу, а особливо дорогими посудинами з Єговового святого храму. Він забрав народ з його батьківщини немов вони були щось нечистого. Це стягнуло провину крови на цей народ, і тепер він мусів відплатити, ставшись притопчений немов болото по вулицях і принижений до найнижчого сорому, покрушений на кавальчики символічним молоченням та притоптаний немов токовище. На сіонську молитву треба було відповісти, щоб Єгова міг відплатити Вавилонові таким самим трактуванням, яким він трактував Сіон і пролив кров мешканців його. Але зауважмо, що поневолені ізраїльтяни не брали участи в цьому молоченні, так само як ніхто з Божих людей тепер не беруть участи в боротьбі проти народів. Бог уживав Кірове військо, так як Він буде вживати небесне, ангельське військо Більшого Кіра, Ісуса Христа, помститися над Великим Вавилоном і всіма тими, що лишуться під його впливом.— Єрем. 51:33—35.

ЩО ЦЕ ЗНАЧИТЬ ДЛЯ НАС

У нашому сучасному часі, Великий Вавилон, світова імперія фальшивої релігії, звів народи, і згідно з пророцтвом в Одкритті, заведе їх у війну з Богом. (Одк. 17:5, 9, 14) Противлючись Богові, вони стягають провину крови на себе, отже їх треба буде змолотити: перше, Великий Вавилон, могутню світову імперію фальшивої релігії, так як є передсказано в пророцтвах Михеї та Одкритті; а потім, політичних народів, які дозволяли Великому Вавилонові впливати на них і поставити їх проти суверенітету Єгови й проголошення цього суверенітету Його Свідками. Це є Богом-призначений принцип, що “праведність людей підіймає, а беззаконня — то сором народам”. Народ, який приносить такий сором на себе напевно буде знищений, бо “лукаві повернуться назад у шеол, навіть усі народи, що забувають Бога”.— Прип. 14:34; Пс. 9:18, НС.

Не робить різниці, яку дорогу народи будуть вибирати, то особи тепер можуть виходити з Великого Вавилону, так само як жиди вийшли з Вавилону в 537 р. перед З.Д., коли будуть уважно застановлятися над тим, що Боже Слово каже про нього. Вони можуть відлучитися від нього — втікати від нього, щоб не мати участи у його гріхах і щоб не отримати його кари. Така швидка слухняність є єдиний спосіб до визволення від вічного знищення.— Одк. 18:4.

[Примітки]