Приготовляючи дорогу до ‘дійсної свободи’

“ЯКЩО Син зробить вас вільними, то справді ви будете вільні”. Це була дуже збуджуюча заява людям, які вважали себе найвільнішими людьми на землі та правдивими поклонниками Всевишнього Бога. Бог звільнив їх Своєю силою з Вавилону п’ять століть тому назад. Правда, їм було трохи тяжко під римським володінням, бо вони прагнули політичної автономії (самоправління), але вони ніколи не вважали себе невільниками. Щодо поклоніння та праведности, вони вважали себе вільними. Вони чекали на Месію перекинути римське політичне ярмо, але вони помилково думали, що за їхню праведність він прийме їх із спеціяльною ласкою. Вони не бачили потреби релігійної реформації. Промовець цих слів був Ісус Христос, найбільший пророк Бога Єгови. Але на якій підставі він міг промовити ці слова? — Ів. 8:36.

Після їхнього звільнення від Вавилону у 537 р. перед З.Д. останок вірних євреїв вернувся до спустошеного Єрусалиму. Вони покаялися й обчистилися від ідольського поклоніння, що стягнуло на них Боже несхвалення та дисципліну. Вони відбудували місто та його храм і знову осілися немов релігійно вільні люди в їхній власній Богом-даній батьківщині. Але після повороту вони зазнали зміну, бо хоч вони відновили правдиве поклоніння в той час то Єгова не відновив царів для них із Давидової родини. Над ними панували наступні світові сили, саме так як Даниїл та його співпророк Єзекіїл передсказали. (Єзек. 21:27; Дан. 4:25) Але після цього вони ніколи не були забрані з їхньої землі в неволю лишаючи країну цілком спустошеною так, як зробив Вавилон під царем Навуходоносором. Одначе, при кінці першого століття перед З.Д., вони попалися в більш обмежуючу та поневолюючу неволю — а це в духовну. Це було більше поневолення, тому що воно засліпило їх до свого стану.— Ів. 8:33.

ТРЕБА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ДУХОВНОГО ПОНЕВОЛЕННЯ

Це їхні релігійні провідники завели цю нову неволю. (Мал. 2:7, 8) Божий пророк Малахія, останній писатель надхненого Єврейського Писання, передсказав цей стан. Він перестерігав людей, що якщо вони хотіли обминути Божий ворожий суд то вони повинні були покаятися й не нарушувати законної угоди, яку Бог зробив з ними через Мойсея. Вони мусіли признати їхній духовно відчужений стан, покаятися й статися слухняними Богові Єгові, вертаючись до правдивої служби та поклонятися Йому як правдивому Богові. Вони мусіли бути такими, як були їхні вірні отці, Авраам, Ісак, і Яків і статися покірними синами Божими. Малахія сказав: “Ось! Я пошлю вам пророка Іллю, перед приходом великого та страх-надихаючого дня Єгови. І приверне він серце батьків до синів, а серце синівське до їхніх батьків; щоб Я не прийшов, і не вразив землю знищенням”.— Мал. 4:5, 6, НС.

Додаючи багато традицій до Слова Божого ті релігійні провідники перекрутили багато важніших точок Закону. (Мат. 23:23) Їхнє поклоніння зіпсувалося лише до формальности. Лицемірно вони віддавали Богові усну службу, але їхні серця були далеко відчужені від Нього. (Мат. 15:3—9) Вони робилися зарозумілими й шукали похвали та честі від людей. (Мат. 6:1, 2, 5) Своїми багатьма традиціями та поняттями вони зводили людей спонукуючи їх нарушувати Божий закон, і цим заводили їх у неволю до людей. О, як ці провідники зневажали та гнобили людей! (Ів. 7:47—49) Отже народ стався поневолений Юдаїзмом, вавилонським релігійним невільництвом, і так як усі інші люди, вони в тім самім разі були невільниками гріха та смерти, і жертви, які вони приносили під Законом, не могли спасти їх. (Гал. 1:13, 14; Євр. 10:4) Їм треба було правдивої свободи-даючої провізії від Бога, а це Месії. Згідно з Даниїловим пророцтвом про сімдесят тижнів, то час уже наближався для Месії появитися, у 29 р. З.Д. багато людей сподівалися його. (Луки 3:15) Отже, треба було виконувати службу приготовити дорогу Цьому, який звільнить їх, не лише від поневолення Юдаїзмом, але також від гріха й смерти, справді, дійсна свобода!

ІВАНОВА РОБОТА ПРИГОТОВЛЕННЯ

Пророцтво Малахії мусіло сповнитися й так сталося. Чоловік, який народився около шість місяців раніше від Ісуса, син священика Захарії, Іван Хреститель, доказався бути тим пророком, що мав приготовити дорогу для приходячого Месії, Провідника Визволителя, той, що справді принесе свободу. Як юдеям була потрібна така приготовляюча служба можна бачити з того, що Іван сказав фарисеям та садукеям, які приходили до нього хреститися: “Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? . . . Я хрещу вас водою на покаяння, але той, хто йде по мені потужніший від мене, якого взуття я не достойний зняти. Той буде хрестити вас духом святим й огнем. У руці своїй має він віячку, і перечистить свій тік, і пшеницю свою він збере до засіків, а полову попалить у вогні [огняним хрещенням], невгасимім”. (Мат. 3:7—12; Луки 3:7—17) О, як вони попалися в неволю!

Іван охрестив Ісуса й скеровував людей до нього. Він не стримував своїх учнів, щоб вони не наслідували Ісуса. (Ів. 3:28—30) Кілька днів після того як Іван охрестив Ісуса він сказав декотрим своїм учням: “Це той, що про нього казав я: За мною йде муж, що передо мною він був, бо був перше, ніж я. І не знав я його; та для того прийшов я, хрестивши водою, щоб Ізраїлеві він з’явився. І свідчив Іван, промовляючи: ‘Бачив я духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на ньому. І не знав я його, але той, хто хрестити водою послав мене, мені оповів: “Над ким духа побачиш, що сходить і зостається на ньому,— це той, хто хреститиме духом святим”. І я бачив, і засвідчив, що він — Божий Син’ ”. (Ів. 1:30—34) Іван говорив правду, бо Ісус був із Отцем на небесах незлічені століття перед Іваном.

Матвій записує те, що відносилося до Івана, кажучи: “Тоді прибуває Ісус із Галілеї [де був Назарет] понад Йордан [ріку] до Івана, щоб хреститись від нього. Але перешкоджав він йому й говорив: ‘Я повинен хреститись від тебе, і чи тобі йти до мене?’ А Ісус відповів і сказав йому: ‘Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду’. Тоді допустив він його. І охрестившись Ісус, зараз вийшов із води: І ось: небо розкрилось, і побачив Іван духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на нього’ ”.— Мат. 3:13—17; 2:22, 23; також побачте Марка 1:9—11; Луки 3:21—23.

ВАВИЛОНСЬКЕ РЕЛІГІЙНЕ ПОНЕВОЛЕННЯ

Що Іван справді прийшов до людей, у вавилонській релігійній неволі, подібна до їхньої першої неволі під стародавнім Вавилоном є ясно з пристосовання біблійних пророцтв, які мали споріднення з поворотом вірного останка євреїв із Вавилону у 537 р. перед З.Д. Отже, Іван прийшов дальше просувати поворот ізраїльтянів із неволі. Пророцтво Ісаї, яке містить вавилонську історію, пристосовується до Іванової роботи. 39 розділ Ісаї описує як речі, яких цар Єзекія заховав у свойому палаці в Єрусалимі будуть забрані до Вавилону й що декотрі з Єзекійових потомків стануться урядовими начальниками царя Вавилону. Тоді у 40 розділі Ісая далі каже, в стихах 1 до 5, НС: “ ‘Утішайте, втішайте народа Мого’, говорить ваш Бог! ‘Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Єгови’. Голос кличе: ‘На пустині вготуйте дорогу Єгови, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому. Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські — за долину! І з’явиться слава Єгови, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Єгови оце прорекли’ ”.

Ще за стародавніх часів пророцтво передсказало, що через царя Кіра з Персії, дорога буде приготовлена євреям подорожувати з довгої неволі в Вавилоні до їхньої батьківщини. Це принесло потіху для Єрусалиму й славу Богові Єгові. Цим чином слава Єгови об’явилася так, що всі могли бачити її. Ісая пророкує, що Єгова буде йти перед вертаючими поневоленими, і що Він буде стерегти їх позаді. Отже приготовлення дороги можна зрівняти до вичищення дороги для Єгови, роблячи дорогу Бога їхнього рівною. (Іса. 52:12) Це не значить, що Єгова видимо йшов перед ними. Це Зоровавель, представник Єгови, вивів їх із Вавилону у 537 р. перед З.Д.

У релігійному змислі, Іван вичистив дорогу для Єгови випрощуючи шлях через пустинний степ для Бога. Це не значить, що Сам Єгова мав буквально подорожувати тією дорогою, але Він приготовив її для приходу Месії Єгови або Христа приготовляючи людей пізнати й прийняти його провід довести їх до свободи. Дійсно, Іван Хреститель, під надхненням, пристосував пророцтво Ісаї 40:3 до себе, коли євреї випитували його, так як ми читаємо в Івана 1:19—24, НС: “А це ось свідоцтво Іванове, як юдеї послали були з Єрусалиму священиків та Левитів, щоб спитали його: ‘Хто ти такий?’ І він визнав, і не зрікся, а визнав: ‘Я — не Христос’. І запитали його: ‘А хто ж? Чи Ілля?’ І відказує: ‘Ні!’ ‘Чи пророк?’ І дав відповідь: ‘Ні!’ Сказали ж йому: ‘Хто ж ти такий? щоб дати відповідь тим, хто послав нас. Що ти кажеш про себе самого?’ Відказав: ‘Я голос того, хто кличе: “В пустині рівняйте дорогу Єгови”, як Ісая пророк заповів’. Посланці ж із фарисеїв були”. Таке пристосовування цього пророцтва також попирає апостол Матвій, як і інші писателі Біблії, Марко та Лука. Матвій каже: “Тими ж днями приходить Іван Хреститель, і проповідує в пустині юдейській, та й каже: ‘Покайтесь, бо наблизилось царство небесне’. Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: ‘Голос того, хто кличе: “В пустині готуйте дорогу для Єгови, рівняйте стежки Йому” ’ ”. (Мат. 3:1—3, НС; Марка 1:1—4; Луки 3:1—6) Коли Іван охрестив Ісуса він мав доказ, що Ісус був Сином Божим і що він не хрестив Єгову. Він мав сильне свідчення Божого власного голоса.— Мат. 3:13—17.

Так як було сказано в пророцтві. Іван мав духа та силу Іллі, а це, спонуку та сильну новину, яка приводила покаяння або навертала багато щирих євреїв. Він звертав їх до “Агнця Божого, який відбирає гріх світу”. Він представив Ісусові своїх перших учнів. Він був немов “друг жениха”, який був радий дати йому любу невістку.— Ів. 3:28—30; порівняйте 2 Коринтян 11:2.

ДОРОГА ДО СВОБОДИ ВІДЧИНЕНА ТЕПЕР

З повище поданого можна бачити, що комусь знайтися в неволі не значить, що він мусить бути в тюрмі або бути воєнним невільником якоїсь нації, так як були євреї в Вавилоні. Ні, все людство є поневолене гріхом та смертю й до цього поневолення додається ще релігійну неволю в якій Вавилон Великий, світова імперія фальшивої релігії, тримає більшість людства. Релігії, поганські як і так звано християнські навчають вавилонських наук і практик засліплюючи своїх прихильників пізнати те, що дійсно може привести їм правдивої свободи. Одначе, дорога до свободи є поставлена перед людством і багато користають із неї. А як?

Продовж сорок років до 1914 р. З.Д. багато важних правд були відкриті, як-от прихід Ісуса на землю як людина, щоб дати своє тілесне життя на викуп; що він воскрес духом, у духовному тілі, появитися перед своїм Отцем Єговою на небі відкупити людство й невидимо прийняти царську силу. (1 Пет. 3:18; 1 Кор. 15:44) А головно від 1919 р. присутність Єговового призначеного визволителя в царській силі була проголошена. Так, по цілому світі Свідки Єгови проголошували засновання царства Месії, Сина Божого, у 1914 р. Дорога вже була приготовлена до свободи. Тепер утішаються релігійною свободою ті, які почули те проголошення й наслідують Месію Провідника, Ісуса Христа, корячися його царству. Незабаром із цілковитим знищенням Вавилону Великого та його прихильників, уже не буде того вікодавнього ворога правдивого поклоніння. Вже не буде більше загрози проти духовної свободи людства. Тоді, коли Цар Ісус Христос цілком знищить решта лукавого, сатанського ладу, то продовж тисячу років його царювання людство зазнає цілковиту свободу, коли знищиться найбільшого ворога людства — а це смерть із усім її смутком.— Рим. 8:21; Об. 21:1—4.