Найширше проголошена пісня

ЩОБ дістати найширшого проголошення, пісня мусить бути до вподоби. Її слова мусять приносити радість, потіху або збуджувати сильне збудження. Пісні деколи помагають людям, тимчасово, забути їхні щоденні клопоти. Але більшість пісень не є довго популярні. Так, як фасони в убраннях, вони старіються, словами як і музикою.

Одначе, кілька пісень мають тривалу популярність, між цими є національні гімни. Національні гімни є перші на списку пісень і переважно тривають так довго як самі нації. Переважно вони мають релігійний як і політичний присмак. Музика є енергійна, а слова спричиняють збудження у співака, так що коли групи співають то їх захоплює величезна хвиля завзяття.

За всіх пісень, романтичні, національні, релігійні чи які інші, є одна пісня, що переважає їх усіх. Її слова мають всесвітній заклик і містять дуже глибоке значення. Вона впливає на розсудок та збудження й приносить не лише тимчасове полегшення від клопотів, так, ця пісня приносить тривалу, дійсну потіху та радість. Музика є музика небес — звізд і сферів — і ця пісня відповідно співається тепер і буде відповідна та буде мати заклик у майбутності, тому що її тема є така вічна як вічні небесні тіла. Ця пісня є подібна до національної пісні, бо вона розказує про уряд із небесного джерела, який заведе мир, праведність, життя й всесвітню єдність для цієї землі. Вона вже дістала найширше розголошення за всякої іншої пісні, і щоденно співається по більше як 197 країнах світу, спонукуючи більше ніж мільйон осіб до єдности і яку чують безліч мільйонів інших осіб.

Апостол Іван, який був ув’язнений за завзяте проповідування на римськім кримінальнім острові, Патмосі, на берегах Малої Азії, перший почув цю пісню через видіння. При закінченні першого століття Загальної Доби, він бачив видіння, якого жодний інший чоловік ніколи не бачив. Він описує ту страх-надихаючу пісню:

“І я глянув,— і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з ним сто сорок чотири тисячі, що мають ім’я його й Ім’я Отця його, написане на своїх чолах. І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх, і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьма тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі. Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві, не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні! — Об. 14:1—5.

Ангел, який приніс це видіння апостолові Іванові пояснив, що воно було дане Богом Єговою через його Сина Ісуса Христа, який післав його “показати [Божим] рабам, що незабаром статися має”. (Об. 1:1) Тепер, 1,873 років пізніше, маючи позаді себе всі події записані в історії, ми можемо переглянути те видіння, щоб пізнати хто ті співаки є й побачити чому ця пісня є така приваблива для так багато людей.

КОЛИ І ДЕ АГНЕЦЬ “СТОЇТЬ”

“І я глянув,— і ось Агнець стоїть на Сіонській горі”. Це зараз примушує нас звернути увагу на місто Єрусалим у Палестині. Хто є той символічний Агнець? Він є ніхто інший як воскреслий, прославлений Ісус Христос. В Об’явленні 5:5 він є названий “Лев, що з племени Юдиного, корень Давидів”. Коли Ісус був на землі він походив із Давидової родини й тому мав законне право до престолу. Гора Сіон є в Єрусалимі й була фортецією в часі Давидового царювання в Ізраїлі. У видінню, одначе, Ісус не приходить на те, щоб його жертвували як Агнця. Дев’ятнадцять століть тому він воскрес із смерти “духовно” до життя і був заснований в небесному Сіоні як ‘певна основа’ як символічний Випробований, Дорогоцінний Наріжний Камінь. (1 Пет. 3:18; 2:6) Іван бачить, що він стоїть на горі Сіонській. Це значить, що він уже почав царювати, тому що у Біблії ці слова значать, що цар вже почав царювати. (Дан. 12:1) У другій Псалмі, Давид говорить про спротивлення народів до царювання Божого “Посвяченого” (Ісуса Христа), і тоді показує, що Єгова розгнівався, кажучи: “Я, навіть Я, заложив Свого царя на Сіон, святу гору Свою”.— Пс. 2:2—6, НС; Дії 4:19—30.

Як це поможе нам зрозуміти час сповнення Іванового видіння? Це царство було з Давидової родини, що було перекинене у 607 р. перед З.Д. Бог сказав, що прийде період сімох часів, у якому народи будуть панувати, протягом якого то часу поганські народи топтатимуть Єрусалим. Єрусалим, будучи місцем “престола Єгови”, на якому Давид сидів, стався символом Єговового царювання в “царстві небесному”. (Мат. 4:17) Коли ті часи Поган закінчилися у 1914 р., то буквальний Єрусалим на землі не був визволений, але те, що стародавній Єрусалим представляв було відновлене для того, “хто мав законне право до нього”, а це є Ісус, Син Давида, на небі.— Єзек. 21:27.

Щось за нашого сучасного часу, що рівняється до подій 1,900 років тому назад, поможе нам помістити сповнення Іванового видіння. У свято П’ятидесятниці 33 р. З.Д., що було около три роки, вісім місяців після того як Ісус був посвячений святим духом, він сам також посвятив святим духом осіб, які мали статися спадкоємцями з ним, його послідовниками, бути вірними до самої смерти, маючи надію царювати з ним у небесах.

Згідно з порівнянням часу, три роки з половиною від осени 1914 р., коли часи Поган закінчилися, доводить нас до весни 1918 р., зараз після єврейської Пасхи. У той час вірні послідовники на землі святкували, не Пасху, але роковини Господньої Вечері, так як Ісус розпочаткував на своїй останній Пасці. Та сама книга, що містить видіння співаків помагає нам бачити те, що ще мало статися, бо вона каже, що після засновання царя на небесному Сіоні, прийде час вірним послідовникам Ісуса отримати їхню нагороду: Ми читаємо:

“І засурмив сьомий Ангел,— і на небі зчинились гучні голоси, що казали: ‘Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його,— і Він зацарює на вічні віки!’ І двадцять чотири старці, що на престолах своїх перед Богом сидять, попадали на обличчя свої, та й вклонилися Богові, кажучи: ‘Дяку складаємо Тобі, Господи [Єгова], Боже Вседержителю, що Ти є й що Ти був, що прийняв Свою силу велику та й зацарював!’ А погани розлютилися, та гнів Твій прийшов, і час настав мертвих судити, і дати заплату рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю.— Об. 11:15—18.

ХОР ІЗ НЕЗРІВНЯННОГО РОЗМІРУ

“А з ним сто і сорок чотири тисячі”. Це є число спільників із Христом у його небесному царюванню, яке то число колись не було знане людині так, як число звізд у небі або піску у морю, але тут є відкрите. Що це є буквальне число показується в 7-ім розділі Об’явленні, де, подаючи точне число 144,000, у 9-му стиху говориться про іншу групу, “натовп великий”, яку жодна людина не могла полічити. Число 144,000 не може бути символічне, бо якщо б так, то воно нічого не значило б. Воно краще було б без числа, бо не було б ніякої протилежности між ним а пізніше згаданим “натовпом великим”, який був незлічений.

А як померлі християнські “пророки” і “святі” дістануть їхню нагороду й стануть із ним на небесній Горі Сіон? Їхнім воскресінням так як він воскрес, не тілом, бо тілесно вони не можуть стояти з ним на небі в присутності Бога Єгови. Апостол Павло пояснює цей факт у 1 Коринтян 15:35—50, де він каже нам, що “тіло й кров посісти Божого Царства не можуть”, але що ці умирають тлінним, фізичним тілом, а воскресають нетлінним, духовним тілом, маючи образ небесного. Отже вони воскресають у духовному тілі й будуть невидимі для людських очей. Хоч більшість 144,000 жили й вже повмирали, одначе тепер ще є “останок”, який, коли закінчуть вірне життя на землі, мають великий привілей прилучитися до тієї пісні й доглянути, щоб вона була проголошена векикому натовпу на землі.

КОМУ СПІВАКИ СВІДКУЮТЬ

“Що мають ім’я його й Ім’я Отця його, написане на своїх чолах”. Мати ім’я Агнця, Ісуса Христа, й Ім’я Отця його написане на чолі, де всі можуть бачити його, значить, що вони є слугами Бога Єгови й Ісуса Христа. Вони не мають ім’я Вавилон на чолах своїх бути слугами Вавилону та належати до нього. Те, що Іван бачив написане на чолах 144,000, безсумнівно, був святий єврейський тетраграматон (הוהי), що є ім’я Отця (YHWH), якого в українській мові вимовляється Єгова. Отже тих 144,000 мусіли бути Свідками Єгови під час їхнього земного життя, а тепер продовжують бути Його свідками на небі.

“І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх”. О, що за хор! Сто й сорок чотири тисячі співаків, співаючи не земними, але небесними голосами, в досконалій гармонії, разом із чистою музикою гуслах. Міра до якої цю пісню можна буде чути бачиться з того, що Іван уподібнює її до могутнього голосу великої води й голосного грому. Ніколи в історії всесвіту не було такої пісні, ані таких слухачів, мільйони ангелів на небі й ціла земля чула цю заохочуючу та веселу мелодію. Ми побачимо як співаки збагнули це, при помочі проводу й сили Єгови.

ПРЕКРАСНА ТЕМА ПІСНІ

“І співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями”. Отже та пісня не була знана і не співалася перед 1914 р. Вона є нова. Тих 144,000 вірних спадкоємців із Христом є перші співати її. Через її співаків та зміст, ця пісня є найкращий і найдальше-сягаючий національний гімн в всесвіті, бо вона є про царство Боже яко уряд, який був заснований у 1914 р. Ця пісня має найвищу тему, найбільшу правду про яку Біблія вчить: вона є про Ісуса Христа царюючи царською силою. Ісус Христос, Цар царства Єгови, є великою Правдою у сповненню всіх пророцтв Біблії, і Ісус сам посвідчив перед Понтійським Пилатом, що він прийшов на землю свідчити про цю велику правду. Вона відноситься перше до Найважнішого в царській організації, бо пісня містить слова промовлені до Агнця Божого: “Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров’ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племени, і язика, і народу, і люду. І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками,— і вони на землі царюватимуть”. (Об. 5:9, 10) Тих 144,000 співаків матимуть велику радість царювати з Христом і брати участь у його правлінні над землею, приносячи благословенства Авраамської угоди, яка уможливила всім родинам на землі благословити себе через Насіння, Ісуса Христа. До цих співаків відносяться накази в Псалмах 96:1, 10; 98:1, 5; і 149:1, 2.

“Співайте для Господа [Єгови] пісню нову, уся земле,— співайте для Господа [Єгови]! Сповістіть між народами: ‘Царює Господь [Єгова]! Він вселенну зміцнив, щоб не захиталась, Він буде судити людей справедливо!’ Співайте для Господа [Єгови] пісню нову, бо Він чуда вчинив! Йому помогла правиця Його та святе рамено Його. Грайте Господеві [Єгові] на гуслах, на гуслах і піснопінням. Заспівайте для Господа [Єгови] пісню нову, Йому слава на зборах святих! Хай Ізраїль радіє Творцем своїм, хай Царем своїм тішаться діти Сіону!”

“І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорок чотирьох тисяч, викуплених від землі”. Ніхто інший не може навчитися цієї пісні, з їхнього власного особистого досвіду, якого то досвіду не мав ніхто крім Агнця та їх самих. Інші можуть чути цю пісню й навчитися від тих, що співають її. Але цим є даний привілей пристосовувати пісню до себе, бо вони будуть царювати над землею. Тому що вони були відкуплені від землі, вони, коли воскресають до неба, перемінюються природою, і вже не є частиною людства. Вони вже не є тілесним сотворіннням із тіла та крови.

“Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони”. Тому що вони мають царювати з Христом і будуть священиками разом із ним, стаючись його невісткою, то вони мусять наслідувати правило, яке накладалося на первосвященика Ізраїля, а саме, що він міг брати лише діву собі за дружину. Тому то первосвященик Єгови, Ісус Христос, мусить мати діву за свою небесну невістку. (2 Кор. 11:2) Тому то 144,000 не можуть опоганювати себе з жінками, але мусять тримати їхню дівочість. Вони не чинять духовну розпусту або перелюб через релігійне з’єднання або шлюб з жіночо-подібними релігійними організаціями цього світу. Це пояснює нам боротьбу, яку Вавилон Великий, світова імперія фальшивої релігії проводила проти цих вірних послідовників Ісуса Христа. Продовж дев’ятнадцять століть, під спонукою Диявола вона вживала різні способи й зусилля перемінити їх у нечисті блудниці, так щоб небесний Наречений відкинув їх. Стародавній Вавилон постачив дуже точний образ того, що його подоба, Вавилон Великий зробив, а саме, що діви стародавнього Вавилону, перед тим ніж вони могли законно виходити заміж, мусіли йти до храму Венери (Іштари) і там продавати себе покупцеві, який нарушував їхнє дівоцтво. Цих 144,000 послідовників Ісуса, так як їхній Господь, терпіли найгірше переслідування, муки, навіть смерть, щоб тримати їхню дівочість. Тепер вони є нагороджені. Певно, що вони мають добру причину голосно співати цю пісню з тоном найбільшого щастя.

“Вони йдуть за Агнцем, куди він іде”. На землі вони посвятили себе Богові Єгові та охрестилися в ім’я Отця, Сина й святого духа, наслідували Сина, відвертали різні нагоди на великі посади та політичні провідництва. Вони відпирали всяке зусилля Вавилону Великого робити компроміс їхньої віри або мішатися в справах націй цього світу. Через Ісусову велику любов до його членів невістки кляси й згідно з його обітом тим, що будуть вірні до самого кінця, він вернувся забрати їх до себе. Тепер вони можуть наслідувати його в саме небо де він царює, навіть коли він виступить проти Вавилону Великого й нарешті знищить політичні організації й самого Сатану зробити місце для благословенства всіх родин землі.— Ів. 14:3; Об. 2:10.

ПІСНЯ МАЄ ЩЕ БУТИ БІЛЬШЕ ПОЧУТА

“Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві, не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні”. Вони є немов первоплід, якого єврейський первосвященик брав із пшеничних жнив та давав Богові Єгові в день свято П’ятидесятниці в храмі Єрусалиму. Тому що ці є подібні до первоплоду, то решта з пшеничного плоду мусить представляти решта людства з тіла та крови. “Первоплід” вибирається з-поміж людей й жінок, але як тіло, про них кажеться, що вони є заручені з небесним нареченим статися його невісткою.— 3 Мойс. 23:15—20; 2 Кор. 11:2.

Вони не тримаються фальшивої науки Вавилону і не поширюють його лож та фальшиву релігію. Коли були на землі вони трималися правди з Божого Слова й тому є кваліфіковані співати небесну пісню. Вони є представлені їхньому Нареченому чисті й непорочні. (Ефес. 1:4; 5:27) Отже, ми можемо вповати на них яко членів небесного уряду, що буде володіти всесвітом і який заведе порядок та наверне здоровий розум людським справам, так, щоб праведність завжди існувала. Царство Боже та його новий порядок, ніколи не зникнуть, не зіпсуються, ані змінять свої високі принципи урядуванню землі. Маленький й зменшаючий останок цієї 144,000 кляси, тепер збирається в духовному розумінні до небесної Сіонської гори на якій стоїть Агнець, співаючи в гармонії з небесами й навчаючи та тренуючи “великий натовп” земних “інших овець” зі всіх націй, звертаючи увагу всіх людей на нову пісню й її значення.— Євр. 12:22; Об. 7:9; Ів. 10:16.

Одначе, ця пісня не співається без опору. Так як з самого початку Вавилон був ворогом Божих людей й воював проти земного Сіону, так й тепер Вавилон Великий не покидає свого опору. Хоч Вавилон уже цілком упав і не може зіпсувати або опоганити 144,000 членів невістки, одначе він старається як може припинити розголошення цієї пісні. На щастя, книга Об’явлення, або Апокаліпс, показує, що ця довга ворожнеча з Вавилоном Великим уже приходить до кінця й він буде знищений навіки даючи велику перемогу переслідуваному Сіонові. У наступних статтях будемо розбирати як найвища точка цієї ворожнечі є досягнена. Тим часом, звертаймо близьку увагу до цієї всесвітньої пісні й стараймося робити все, що можемо помогати особам щирого серця навчитися про її велике значення, відчути розумовий та хвилюючий вплив, щоб і вони були спонукані відповісти землешироким голосом: “Спасінням ми задовжилися Богові нашому, що сидить на престолі, і Агнцеві”.— Об. 7:10, НС.

[Діаграма на сторінці 45]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

29 30 31 32 33

рання осінь ВЕСНА

1914 1915 1916 1917 1918