Поклоніння, яке дає свободу

“Для такої свободи Христос визволив нас”.— Гал. 5:1, НС.

1. Що російський амбасадор бачив вирізблено на залізничній станції у Вашінґтоні?

РОСІЙСЬКОМУ амбасадорові дали свободу ходити по місті й не накладали на нього ніякої заборони подорожувати. Тому що це були його перші відвидини до Вашінґтону, Д.К., то він проходжався повільно й дивився на все, що цікавило його. Прийшовши до Union Terminal залізничної станції, на вулиці Делевер, він глянув угору. Там, по середині арці галерії, були відбиті слова: “ПРАВДА ВИЗВОЛИТЬ ВАС”.— Ів. 8:32.

2, 3. (а) Що той російський амбасадор міг пригадувати собі коли він побачив ті слова? (б) З якої книги походили ті слова, що він бачив, і яке Товариство відсилало копії цієї книги до Росії в 1946 р.?

² Чи той радянський амбасадор думав, що ті слова походили від якогось американського політичного чи наукового документа, то ми не будемо казати. І ми не будемо казати чи він погоджувався з тими словами.

³ Може бути, що він пригадував собі як його власні люди старалися визволити себе від невільництва фальшивої релігійної системи під час большевицької революції в 1917 р. Одначе, хоч вони так буйно виступили проти священиків російської державної церкви то вони не могли набути правди, що визволяє людей. І це легко зрозуміти чому ні, бо ті слова на яких дивився цей російський амбасадор були наведжені з книги, яку Радянський Союз похвалював, і дозволив перевезти тисячі копій в його країну в 1946 р., зараз після другої світової війни, перший раз за багатьох десятиліть. Факти про цей довіз були записані в щорічнім рапорті Американського Біблійного Товариства в його Нью-Йоркськім Біблійнім Домі, кажучи що тоді 5,000 копій Нового Заповіту було перевезено, 100,000 копій Євангелій в російській мові й 500 копій Нового Заповіту в стародавній грецькій мові, яких мали роздавати теологічним студентам. Архиєпископ Алексій російської Православної Церкви в Москві признав цей дарунок.a

4, 5. (а) Від кого були ці наведжені слова? (б) Чому амбасадори і учителі та науковці можуть годитися з тими словами?

⁴ Отже ті слова відбиті на галерії залізничної станції в Вашінґтоні походять із Євангелії, яку написав християнський апостол Іван, у восьмому розділі й тридцять другому стиху. Це були слова призначеного засновника Християнства, Ісуса Христа. Може бути, що той російський амбасадор погоджувався з тими словами, приймаючи їх без жодного зв’язку з Ісусом Христом.

⁵ Учителі погоджуються, що знання правди в її абстрактному значенні звільняє нас від поневолення до незнання та забобонів і обмани. Студенти по університетах змагаються набути розумової та академічної свободи побиваючися за знанням без перешкоди від церковних традицій та священицької контролі. Світські науковці стараються все більше і більше навчитись про сотворіння, його закони, його сили, його порядок та риси, про вік нашого всесвіту і як далеко він сягає в безмежний простір. Усю правду, яку вони набувають у цих полях знання визволяє людину принаймні до маленької міри, так як ці світські шукачі правди заявляють.

6. Знання такої світської правди приносить яку небезпеку, отже дійсно, який наслідок приходить їхнім посідачам?

⁶ Ми не боїмося правди. Разом із іншими, ми високо оцінюємо правду у різних полях і свободу розума, яку вони приносять. Ми є раді, що науковці дали нам ці правди. Але, знання такої світської правди приносить небезпеку. Таку світську правду можна вживати в злий спосіб, і завести її власників у нову неволю. Сьогодні, у цьому двадцятому столітті, науковців не бракує, і найбільше практичні уряди за нашого дня помагають у зусиллі привчати ще більше науковців на добро країни. Ми признаємо, що науковці навчилися правд про сотворіння, але це дало їм лише відносну свободу, визволяючи їх від багатьох фальшивих теорій або незнання деяких фактів. Одначе, разом із тим, науковці та їхні послідовники, сталися поневолені самою наукою, роблячи її ідолом для поклоніння, немов свята корова між індусами в Індії.

7. Відчуваючи свою силу, що науковці стараються робити, і яку загрозу це ставить так як перестерігав науковий письменник?

⁷ Відчуваючи їхню силу, науковці стараються підкорити інших до невільництва наукового гуртка, підкоряючи навіть політичних урядів до залежности від світської науки. Науковці навіть роблять себе священиками цього нового ідолопоклонства, про яке перестерігається в книжці видана в 1965 р., називаючись “Нове Священство”, яку написав славний науковець Ралф Е. Лапп, автор також іншої книжки “Людина і Простір”. Це “нове священство”, себто, “наукове добірне товариство”, представляє загрозу для демократії, бо науковці посідають спеціяльне знання, яке “дає їм справді страшну власть по радах політичної сили”. Отже питання виринає, Чи демократію переберуть сьогоднішні наукові технологи?

8. Який інший фаховий гурток старається ставити себе за священство, і як це впливає на християнське сумління?

⁸ Не лише те питання грозить свободу-люблячим людям, але лікарі тепер також виставляють себе за священство публічного здоров’я й силують усіх горожанів коритися їхнім лікарським опініям і приймати їхнє медичне лікування проти волі та бажання пацієнта, під примусом і проти пацієнтового конституційного права та привілеїв. Головно це сталося правдою сьогодні коли лікарі вдаються до суддів та впливають на них робити закон примушувати Свідків Єгови віддавати своїх малолітніх діточок, щоб забруднювати їх кровопереливанням, але яке є протилежне Божому законові про святість крови. Так, це лікарське священство впливає на суддів брати верх над сумлінною релігійною вірою навіть дорослих Свідків Єгови й довільним судовим рішенням силують цих дорослих християнів нарушувати Божий святий закон, яким то християнинам належиться рівної свободи релігії з римо-католиками та кристіян саєнтистами (назва одної протестантської секти).b Лікарське священство тепер хоче переконати законодавців народу, як-от парламент або конгрес, перепустити закон вимагаючи, щоб усі пацієнти, які тримаються Божого закону про святість крови приймали кровопереливання коли лікар або лікарня вірить, що кров є потрібна.

9. (а) До якого політичного уряду декотрі люди давно сподівалися за свободою? (б) Який уряд цього роду був недавно заснований в Північній Америці, і під якою Декларацією?

⁹ Так давно тому як дві тисячі років люди чекали на демократію, щоб вона дала їм свободи. Політична демократія народилася перед народженням Ісуса Христа в стародавній поганській Греції, але то була демократія лише для свобідних горожанів, тому що багато з її населення складалося з невільників. Недавно, в 1775 р. нашої Загальної Доби, тринадцять британських колоній в Північній Америці почали революцію, щоб заснувати свою незалежну демократичну державу. Слідуючого року, 4-го липня, Декларація Незалежности в Філадельфії, Пенсільванії була підписана. У другому параграфі знаходимо слідуючі слова: “Ми вважаємо ці правди бути само-явні, що всі люди є сотворені рівними; що Творець наділив їх деякими невідривними правами; що між ними є життя, свобода й побивання за щастям. Щоб забезпечити ці права, то уряди є засновані між людьми, одержуючи свої сили від дозволу правлюючих, . . .”

10. (а) Як головний автор тієї Декларації не погоджується зі словами другого параграфа в його приватному житті? (б) Коли скасування невільництва було проголошене в Америці?

¹⁰ Складання цієї Декларації було призначено Томові Джеферсоні з колонії Вірджінії, і мова цієї Декларації була майже цілком Джеферсонова. У світлі домашнього життя цього чоловіка виринає питання, Хто був Джеферсон, щоб він міг скласти декларацію про невідривне право свободи, якою мали втішатися всі люди, сотворені рівними? Таж, сам Джеферсон в той час був власником невільників! Дійсно, вісімдесят сім років перейшло заки американський президент, 1-го січня 1863 р., проголосив скасування невільництва по деяких частинах Сполучених Штатах Америки.— Encyclopedia Americana (Енциклопедія Американа), 8-ий Том, сторінки 561, 562; 10 Том, сторінка 271.

11. Що недавно було сказано й написано про успіх французької революції й давання демократичної свободи?

¹¹ Після Американської Революції відбулася Французька Революція при кінці вісімнадцятого століття. Тепер, після більше як століття й пів республіканського уряду в Франції являється стаття в Нью-Йорк Times Magazine (Таймс Маґазін), написана французом Джін-Франсва Ревел, 7-го листопада 1965 р. На 29-ій сторінці є заголовок: “Французька Революція Була Загублена: Дивлячись на Францію сьогодні, то француз каже, що там демократія переважно була й далі є дуже поверховна”. Тоді Ревелова стаття наводить факти доказати це.c

12, 13. (а) Що один большевицький провідник думав було потрібно для успіху комуністичної революції в Росії? (б) Після багато роботи відібрати цю перепону до успіху, яке питання виринає?

¹² У 1917 р. серед страху першої світової війни, у Росії відбулася революція, якою комуністичні большевики набули політичної сили під їхнім провідником Володимиром І. Леніном. Цей чоловік не мав віри в Бога, а головно в Бога про якого навчала російська Православна Церква. Віруючи, що релігія так званого Християнства була опійом людей, Ленін сказав: “Наша революція ніколи не буде успішна аж поки міф (байка) про Бога не відкинеться з голови людей”. Очевидно російська комуністична революція поламала віру в Бога в більшости людей в Росії, як і в її державах. Відношення молодшого роду комуністів виявляється відповідю двадцять однорічного хлопця, який мав інтерв’ю з головою бюра журналу Newsweek (Нюзвік), про яке було рапортовано в числі того самого журнала, 16-го квітня 1956 р., на сторінці 54. Відповівши на питання, “Чи трудно вам привикнути академічно?” Його тоді запитали: “А до Біблії?” На це він усміхнувся й відповів: “Ніхто, крім Свідків Єгови, не читає Біблію”.

¹³ Але, після такого усунення Бога з розуму людей, чи учасники російської революції можуть хвалитися успіхом?

14. Переглянувши демократичні та республіканські уряди, то що ми мусимо заключати про набуту свободу, і які питання ми запитуємо про Ісусові слова про свободу?

¹⁴ Після перегляду “людських республік” і популярних демократичних людських урядів ще від днів стародавньої Греції, то люди чесного серця мусять признати одну річ: Республіканські, популярні або демократичні уряди не завели свободи в її найважніших точках. Це є правда навіть у найбільш освітлених і поступових країнах, в яких є найвищий рівень освіти й суспільних провізій, які використовують до найбільшої міри служби науковців, лікарів закону, філософії, медицини та теології. Сучасне освітлення й світовий поступ народів дав людям дуже мало полегшення у порівнянні зі свободою про яку говорив Ісус Христос. Це пояснює чому незадоволення, буйність і клопоти так страшно збільшуються на землі сьогодні. Але що це за правда про яку Ісус Христос говорив і яка може визволити нас?

ПРАВДА, ЩО ВИЗВОЛЯЄ

15, 16. (а) Що будівники станції не включили про Ісусові слова, годячись із тим, що вони не люблять? (б) Чому там існує така нелюбов, так як показується в Івана 8:28—32?

¹⁵ Ісусові слова відбиті на залізничній станції в Вашінґтоні були вирізблені без їхнього змісту. Будівники станції не помістили зміст Ісусових слів. Взагалі люди не хочуть прийняти зміст тих слів. А чому? Це тому що Ісус обмежує приложення своїх слів лише до тих, які стаються його учнями, і ці послідовники тоді мусять дотримувати деякі вимоги. Зауважте це як ми читаємо в Івана, восьмому розділі, у стихах від двадцять вісім до тридцять два:

¹⁶ “Тож Ісус їм сказав: ‘Коли ви підіймете людського Сина, тоді зрозумієте, що то я, і що сам я від себе нічого не дію, але те говорю, як Отець мій мене був навчив. А Той, Хто послав мене, перебуває зо мною; Отець не зоставив самого мене, бо я завжди чиню, що Йому до вподоби”. Коли він говорив це, то багато-хто в нього ввірували. Тож промовив Ісус до юдеїв, що в нього ввірували: ‘Як у слові моїм позостанетеся, тоді справді моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить’ ”.

17. До кого Ісусові слова не були промовлені, і від чого набування свободи залежало?

¹⁷ Зауважте! Свобода, яку правда приносить залежить від великого ЯК. Ісус сказав: “Як у слові моїм позостанетеся”. Якщо б вони робили так, то цим вони доказали б себе бути дійсними Ісусовими учнями; тоді, так як він сказав своїм слухачам, “ви справді моїми учнями будете”. У такому становищі вони пізнають правду й правда визволить їх. Ці слова не були промовлені до поганських фізичних науковців або поганських філософів і учителів того дня. Ті слова були промовлені людям в Єрусалимі, які вже “ввірували в нього”, які повірили йому”. Вони мали віру, вони вірили, що Бог, його небесний Отець, післав Ісуса до землі виконувати месійську роботу на користь царства Божого, з благословенством для всього людства. Почавши вірити й покладати віру в нього, вони мусіли рішити чи вони будуть лишатися в його словах, в його науці, і навчатися решти правди. Якщо б вони зробили це, тоді його обітниця до них сповниться, а це, що вони пізнають правду й ця правда визволить їх.

18. Про яку правду тут говориться, і чому ми не можемо сподіватися такої правди від науковців та учителів сьогодні?

¹⁸ Правда, що визволяє людей не є собі загальна правда, про яку вчаться світські люди. Це є правда, яка походить із певного джерела і через певний шлях науки. Джерелом є Той, хто післав Ісуса Христа до землі статися учителем, і Той є небесний Отець, Бог Єгова. Про Нього, Ісус сказав: “Говорю, як Отець мій мене був навчив”. (Ів. 8:28) Отже, Божий шлях інструкцій є Його Син Ісус Христос. Тому то є потрібно лишатися в слові або науці Ісуса, щоб пізнати правду й статися визволеними такою правдою. Тому сьогодні ми не можемо сподіватися набути цієї свободу-даючої правди від фізичних науковців та світських учителів і філософів за цього двадцятого століття. Тому що ми не дістали правди від них, і не можемо дістати її від них, то ввесь світ людства не набув дійсної свободи через них. Справжня свобода є річ, якої вони ніколи не можуть дати нам. А що це є?

19, 20. (а) Чому Ісусові слова про знання правди й визволення вразило гордість та релігійне почуття його слухачів? (б) Хто Ісус казав були невільниками, яким треба було визволення?

¹⁹ Що ця свобода є сталося відомо з дальшої розмови, яку Ісус Христос проводив зі своїми слухачами. Народженням вони були потомками вільного чоловіка, патріарха Авраама, що був приятелем Бога й якого Бог вивів із Месопотамії в Обіцяну Землю, в Палестину. (1 Мойс. 12:1—3; 15:1—7; 2 Пар. 20:7; Як. 2:23) Коли Авраамові потомки перебували в Єгипті й єгиптяни гнобили їх, то Бог Єгова визволив їх від єгипетської неволі й привів їх в Обіцяну Землю. Через Божих пророків, вони дістали надхнені Єврейські Писання, від першої книги Мойсея, до останньої й тридцять дев’ятої книги, Малахії; і ці містили єдине правдиве поклоніння Бога в той час. Отже, коли Ісус говорив їм про пізнання правди, щоб вони лишалися в його слові й ставалися звільнені правдою, то це разило їхню гордість та релігійне почуття. Отже ми читаємо:

²⁰ “Вони відказали йому: ‘Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же ти кажеш: “Ви станете вільні?’ ” Відповів їм Ісус: ‘Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні. Знаю я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти мені, бо наука моя не вміщається в вас. Я те говорю, що я бачив в Отця’ ”.— Ів. 8:33—38.

21. Від яких речей мало бути це звільнення, і як жидівські слухачі показували, що вони були невільниками?

²¹ А, тепер стається ясно, що свобода про яку Ісус говорив була свобода від гріха. Це також значило свобода від смерти, бо “заплата за гріх — смерть”. (Рим. 6:23) Ті Ісусові слухачі могли гордуватися тим, що вони були природні потомки Авраама; але якщо деякі з них не хотіли робити поступу в Ісусових словах і якщо вони хотіли забити його розпинаючи його на дереві страстей, то вони не були свобідні потомки Авраама. Вони не були синами небесного Отця, Бога Єгови. Безперечно вони були невільниками гріха дуже низького ступня й їх справді треба було визволити.

22. (а) Що Ісусовим слухачам треба було пам’ятати про Авраамових дітей? (б) Отже, яка небезпека тепер зустрічала жидів?

²² Тим жидам, які гордувалися своїм потомством від Авраама треба було пригадати, що Авраам мав двоє синів, першого від рабині, Аґари, а другого через вільну жінку його власної дружини Сарри. Пізніше син рабині Ізмаїл був віддісланий з Авраамового дому; але син вільної жінки, Ісак, лишився в Авраамовім домі й стався його спадкоємцем також спадкоємцем і обітниці, яку Бог Єгова зробив із Авраамом. Так само й жидівські потомки Авраама були лише рабами Бога, а не синами Його. Ісус був Сином Божим і був вільний. Тому там була небезпека, що невільницькі жиди не лишаться в Божому домі повіки, але будуть відпущені, так як Авраам відпустив Ізмаїла. Ісус, яко свобідний та вірний син Божий буде затриманий й він буде пробувати в Божому домі повіки. Таким чином він зможе визволяти жидів.

23. Лише яким шляхом ті жиди могли бути звільнені?

²³ Лише коли вони приймуть слово правди через Ісуса і дозволять йому робити поступ між ними, то лише тоді вони будуть визволені й зможуть статися вільними синами Бога, пробувати в Божому домі повіки, втішаючись вічним життям. Їм було потрібно, щоб Син Божий визволив їх правдою своєю й дав себе в жертву яко викуп за них.

НЕВІЛЬНИЦТВО ВСЬОГО ЛЮДСТВА

24. Чому наш умираючий стан доказує, що ми є грішниками, і лише яким способом ми можемо бути звільнені до життя?

²⁴ Хто сьогодні може доказати, що він не є невільником гріха й не приймає заплату за гріх, а це смерть? Ленін отримав ту заплату; він є мертвий, і це доказує, що він був невільником гріха. Йому не повелося б добре якщо б Бог і воскресіння мертвих були лише байкою! Все людство, народжене від грішного першого чоловіка (Адама) народилося грішниками. Тому воно прийшло під засуд смерти. Нам усім було потрібно звільнення від гріха й його кари смерти. Син Божий й його правда є єдиний спосіб, яким ми можемо бути звільнені й отримати вічне життя як свобідні діти Всевишнього Бога.— Рим. 5:12—18.

25. Що Павло сказав про свій власний фізичний та духовний стан як є записано в Римлянах 7:19—25?

²⁵ Християнський апостол Павло описав свій власний фізичний та духовний стан коли він написав ці слова до першого християнського собору в Римі: “Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро,— що зло лежить у мені. Бо маю задоволення в законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом законові Божому, але тілом — закону гріховному”.— Рим. 7:19—25.

26. Про кого іншого той стан мусить бути правдивий до такої самої міри, якщо не до більшої?

²⁶ Тепер, якщо це була правда про християнського апостола Павла, який бачив воскреслого Ісуса Христа й який дістав великий дар Божого святого духа, то це так само є правда про кожного з нас, якщо й не більше!

27. (а) До якого поклоніння жиди сталися поневолені? (б) Отже до якої жінки була їхня столиця Єрусалим подібна?

²⁷ Разом із поневоленням до природного гріха та його кари смерти, то світ людства також упав у неволю до системи фальшивого релігійного поклоніння. Жиди були визволені зі стародавнього Єгипту й отримали святі Божі закони в тридцять дев’ятьох книгах надхненого Єврейського Писання. Однак вони сталися невільниками до зрадницького ладу, лицемірського релігійного поклоніння, якого Свята Біблія називає юдаізмом. (Рим. 3:1, 2; Гал. 1:11—16) Так як було з колишнім жидівським фарисейом Павлом, усіх жидів треба було визволити від того поневолюючого ладу юдаізму. Лише правда через Ісуса Христа могла вчинити це, так як сталося з Павлом. Дальше, Божий власний закон, даний жидам через пророка Мойсея присудив тих жидів до смерти яко грішників, які не могли досконало дотримувати той Божий досконалий закон. Через це вони могли бути прокляті Богом. Отже закон служив немов ярмо над ними, якого вони не могли самі носити. Він доказав їх бути невільниками гріха й гідні смерти. Додаток юдаізму зробило те поневолення ще гіршим! Наслідком цього, їхня столиця Єрусалим не була матір’ю свобідних дітей, але яко невільницька жінка, в неволі зі своїми дітьми. А, яке поклоніння мало дати їм свободу?

28. (а) Яке поклоніння могло дати їм свободу? (б) До сина якої жінки ті, що прийняли те поклоніння були подібні, і що Павло показав їм треба було робити?

²⁸ Це було поклоніння одного живого та правдивого Бога Єгови через Його Сина Ісуса Христа. Декотрі жиди прийняли правду й лишилися в правді, яка прийшла через Ісуса Христа, дозволяючи їй робити поступ між ними. Це були жиди, які навчилися правди, що визволила їх. Вони набули чистого, правдивого поклоніння, яке дає свободу! Вони не були дітьми рабині, але сталися дітьми свобідної жінки, Божої свобідної духовної організації. Вони були немов Ісак, син свобідної жінки Сарри, дружини Авраама. Тепер вони мусіли лишатися вільними стараючись, щоб тримати їхню свободу. Отже апостол Павло написав до його співхристиянів, які були знайомі з юдаїзмом: “Тому, браття, не сини ми рабині, але вільної! Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства”.— Гал. 4:31; 5:1.

29. (а) Всупереч яких привілеїв жиди впали в релігійну неволю? (б) Чому поганів треба було тим більше звільняти, і коли Син Божий почав звільняти їх?

²⁹ Ті слова були головно придатні для природних, обрізаних жидів, які були визволені від юдаізму до свободи-даючого поклоніння правдивого Християнства. Жиди попалися в релігійну неволю хоч вони й мали закон Бога Єгови й були у народній угоді з Ним. Тим більше не-жиди або необрізані погани, які не мали Божого закону були в релігійному невільництві! Отже, якщо жидам треба було визволення, то скільки більше поганам треба було визволення? А чому? Тому що погани були поневолені до більшої релігійної організації, а саме, до Вавилону Великого, що зображає світову імперію фальшивої релігії. Таких поган, що були невільниками фальшивих богів, дійсно бісів, треба було відвернути від такого ідолопоклонства до служби живого Бога Єгови, Отця Господа Ісуса Христа. Три роки й пів після його воскресіння з мертвих, Син Божий почав визволяти поганів. Це сталося коли він післав апостола Петра до Кесарії Середземного порту навернути родину італійського сотника Корнилія.— Дії 10:1 до 11:18.

30. (а) Отже, що цим звільненим поганам треба тепер робити? (б) Чому це невільництво включає людей так званого Християнства?

³⁰ Отже Христос визволив поганів від тієї міжнародної релігійної блудниці, Вавилону Великого. Цим людям також треба було стояти твердо за свободу-даючим поклонінням і не входити знову в ярмо релігійного невільництва. Це невільництво включає людей, що ходять до церков так званого Християнства. Так зване Християнство було засноване в четвертому столітті, за днів римського імператора Константина Великого, і займало територію теперішньої Португалії та Іспанії. Посідаючи ще поганську посаду, Понтіфекса Максімуса, імператор Константан скликав раду Нісії в Малій Азії, і після тижнів незгод між єпископами, він вирішив те, що сталося найголовнішою релігійною наукою так званого Християнства. Ця наука є трійця, віра в Бога Отця й Бога Сина й Бога Святого Духа й що тут нема трьох богів, але лише один Бог у трьох Особах. Цією наукою так зване Християнство наслідує поганів або язичників.

ТАК ЗВАНЕ ХРИСТИЯНСТВО НЕ Є СВОБІДНОЮ ЧАСТИНОЮ ЦЬОГО СВІТУ

31. Як так зване Християнство нічого не скористало, але зайшло в неволю так як показує Cyclopœdia (Циклопедія) МекКлінтока і Стронґа?

³¹ Так зване Християнство можливо думало собі, що воно набуло якихось користей підкоренням пануванню римського Понтіфекса й прийняттям піддержки політичної держави. Одначе воно впало в неволю, яка довела до постійних труднощів між церквою, а державою, аж до сьогоднішнього дня. Каже МекКлінток і Стронґ Cyclopœdia (Циклопедія), Том 2-ий:

Хоч за різними точками погляду було багато користей з цієї зміни, то незабаром вона почала терпіти від такого близького контакту заохочуючим впливом світської сили. Нескладність Євангелії була перекручена; пишні обряди та церемонії були влаштовані; на учителів Християнства наложили світські пошани і нагороди; і царство Христове, до великої міри, сталося царством цього світу.— Сторінка 488.

32. (а) З того, що Ісус сказав Пилатові, то чому так зване Християнство не є частиною Христового царства? (б) Хто може визволити людей, які ходять до церков так званого Християнства?

³² Але, Ісус Христос ясно сказав губернаторові Понтійові Пилатові, який був представником римського Понтіфекса Максімуса, Тиберія Кесаря, слідуюче: “Моє царство не із світу цього. Якби із цього світу було моє царство, то служба моя воювала б, щоб не виданий був я юдеям. Та тепер моє царство не звідси”. (Ів. 18:36) Отже, так зване Християнство, яке відкинуло християнську свободу й незалежність, приймаючи релігійний союз із державою та вповаючи на державу, не є частиною Христового царства. Тому то людей, які ходять до церков так званого Християнства з його замішанням та поділюючими релігійними сектами, треба визволити з неволі до нього. Так зване Християнство є найголовнішою та найсильнішою частиною Вавилону Великого. Не сучасна наука або світська освіта, але Христова правда може визволити їх!

[Примітки]