Людським способом, чи Божим — котрим?

1. Ламання Божого святого закону за заявою, що цим спасається життя кладе людське життя на який рівень?

НІКОГО не можна вибачити або оправдати за порушення Божого святого закону аргументом, що він спасає людське життя або продовжує його. За винятком декотрих сумлінних окремих членів, лікарська громада вважає Божий закон бути біблійною байкою, або не маючи сили. Вони кладуть життя недосконалих, присуджених, вмираючих людей вище закону Божого й ламають його заявляючи, що вони стараються спасати людське життя, не для вічности, але лише на якийсь короткий непевний час теперішнього життя. Наслідок цього є епідемія (велике поширення) переливання крові, які вони заявляють спасають життя.

2. Як декотрі лікарі недавно нарушили основні права свобідного людського сотворіння, і як вони стараються хоронити себе роблячи це?

² Переконані в їхніх думках, що вони є під обов’язком спасати людське життя цим способом, лікарі навіть присилують переливання на посвячених християн, які сумлінно не хочуть ламати Божого закону, щоб пробувати спасати їхнє життя. Вони стараються добути показ законности на свої вчинки, хоч воно заперечує пацієнтові не лише Богом-дане право, але також його національне конституційне право згідно з заснованою Деклярацією Прав у декотрих країнах. За своєю обороною, лікарі вдаються до суддів та інших законодавців у країні дістати уповноваження потоптати свободу релігії з її правом служити живому й правдивому Богові Єгові за наказами сумління. У цьому відношенні, згідно з такими лікарськими поглядами, релігія є загрозою до життя й повинна бути відкинена, щоб безбожницько порушувати Божий закон про святість крови.

3. (а) Цим чином, яка є ідея лікарів? (б) Сумісно з рішенням Найвищого Суду Сполучених Штат відносно дару життя, то що лікарі не мають права робити сумлінній особі?

³ Спасайте життя проти пацієнтового релігійного бажання й стримуйте його від його вибору вмирати! є лікарська думка. Але навіть Найвищий Суд Сполучених Штат Америки подав рішення, що особа має право вибирати смерть замість користати з деяких законних провізій спасти або зберегти своє життя, на якій підставі? Якщо особа не може прийняти умови або обставини за якими її життя буде збережене.a Отже, якщо найвищий суд країни не має права силувати життя на особу за умовами, яких вона не може прийняти, то медична професія не має права, законного або етичного, присилувати свої небіблійні методи спасати життя пацієнта, який краще б умер ніж нарушив своє сумління зламанням Божого святого закона.

4. Як лікарі заявляють, що переливання крові не ламають Божого закону проти крови, але що дійсно стається?

⁴ Але, щоб дальше оправдувати свою практику, то що заявляють лікарі. Оце, що переливання крові не значить харчування пацієнта кров’ю, і тому не нарушує Божого закону. Але в дійсності це не є наукове мислення. З самої причини, що кров у переливанні не переходить через рот звичайним процесом перетравлення, то цей спосіб стається найвищим та прямим способом харчувати тіло тим чим Божий закон забороняє даний Ноєві й пізніше потверджений християнською радою в Єрусалимі.

5. Як лікарі сперечаються, що перелита кров не є харч, але лише носій, але як ця справа дійсно кінчається?

⁵ Дальше сперечаючись на користь переливання крові, лікарі заявляють, що те, що запускається в тіло є лише носій, яким передається харч людському тілові, і що тіло не харчується цим носієм. Але ми тепер ставимо питання: Коли ця перелита кров звільнить свого кисня та харч тілесній тканині пацієнта, то чи її тоді забирається з його тіла й переливається назад у давача тієї крови? Такий процес був би досить соромливий й неможливий, а головно коли давачі не є знані або якщо та кров походить від якогось мерця. Це значить, що та перелита кров лишається в тілі пацієнта. А що тоді? З переходом років у яких людське тіло обновлюється в нове тіло, то ця кров є вжита так само як буває з яким-небудь іншим пересадженням органа. Яким же способом це є інше від харчування перелитою кров’ю? Наслідки є такі самі: тіло пацієнта харчується перелитою кров’ю.

6. Якщо б Лука був на землі сьогодні, то що він робив би про переливання крові, і чому?

⁶ Якщо б християнський учень Лука воскрес назад до життя тут на землі, то що б він зробив? Лука прилучився до Павла, який назвав його “Лука улюблений лікар”. Чи б він став по стороні лікарів даючи переливання крові? Біблія мусить відповідати Ні! Цей самий Лука був писателем Біблії й записав для нас декрет християнської ради в Єрусалимі, наводячи три рази з нього.

7. У декреті Єрусалимської Ради, чи там були якісь винятки про здержування від людської крови?

⁷ Цей декрет, як його записав Лука, казав не-єврейським християнам “здержуватися від крови”. Він не робив винятку для лікаря Луки або якого-небудь іншого лікаря. Він не казав: Стримуйтеся від крови крім переливання крові дана якимсь здібним лікарем; або під наказом законодавців або судді, що відкидає “залежний законний процес”, і стається законом сам для себе й довільно висказує стан бути випадком даючи лікареві дозвіл давати переливання крові незважаючи на релігійне спротивлення пацієнта. Та християнська Апостольська Рада не дозволяла вживання “крові”, будь вона людська чи звіряча.

8, 9. (а) Так як правдоподібно Лука бачив, чому стародавні греки пили кров, і з яким наслідком? (б) Ще у 1909 р., що журнал Вартова Башта казав про причини чому Бог забороняв юдеям пити кров?

⁸ Лікар Лука, що подорожував із апостолом Павлом по стародавній Греції, безперечно знав, що греки пили кров, щоб мати кровне споріднення з демонами ради знання від них про майбутність. Лікар Лука десь бачив як пиття звірячої крови вносило в них звірські риси подібні до рис тих звірських давачів. Але краще від лікаря Луки, Бог Єгова знав наслідки прийняття крови питтям чи переливанням. Без сумніву, Він заборонив вживати кров ради більших причин ніж лише, що життя було в крові й що приймати кров значило відбирання життя принаймні до якогось ступня. Ця думка була підтримана журналом Вартова Башта давно тому. Його стаття “Спростовуючи Різниці в Доктринах”, з 15-го квітня 1909 р., на сторінці 117 (анг.), сказала ось що про декрет Єрусалимської Ради про кров:

⁹ “Юдеям кров була заборонена, і під Його угодою вона була символом на життя — споживання її натякає відповідальність за життя взяте. Більше цього, у типічних церемоніях Закона заборонена кров була вжита за символ представляючи жертву за гріх; бо кров’ю покута за гріх була внесена. Підкреслюючи ці типові прообрази юдеям було заборонено вживати кров. І можуть бути ще інші, санітарні причини сполучені, про які ми ще нічого не знаємо”.b

10. Між такими причинами, які тепер стаються відомі, то які шкідливі наслідки виринають, лише в одній країні, від переливання крові, а одначе, що люди пропонують про кров?

¹⁰ Сьогодні, шістдесят років відтоді, ті причини стаються все більше і більше знані через лікарське дослідження з широким вживанням переливання крові. Ну що ж ви думаєте про сучасну лікарську практику, яка за один рік прямо вбиває 16,000 осіб, і лишає ще більше тисяч інших заражених смертельними хворобами, а в тім самім разі тисячи інших переживають цей процес? Така є справа з практикою переливання крові.c Але чи народний уряд проголошує переливання крові бути отрутними, небезпечними, і забороняє їх? Чи уряд обходиться з ними так як він робить із наркотикою, пілюлями або якоюсь медициною з якої вмирає багато людей й забороняє продавати їх тому, що вони ставлять такий великий риск? Ні, навпаки, тепер люди пропонують думку й беруть кроки зробити переливання крові примусовою законом, щоб особа, під примусом, отримала переливання, незважаючи на її сумлінне християнське спротивлення. А чому уряд є такий непослідовний у цій справі?

11. Яка різниця є між справою сумління, яку вживали проти націстських воєнних кримінальників на суді, а спротивлення християнів до переливання крові?

¹¹ Чому то коли націстські воєнні кримінальники оправдувалися, що вони не були відповідальні за масове вбивання, тому що вони виконували прикази своїх старших, то суд пригадав їм, що вони повинні були коритися їхньому сумлінню проти вбивання невинних осіб?d Однак сьогодні, коли інтелігентні, посвячені, хрещені християни вживають своє сумління в гармонії з Біблією, то законодавці, судді й лікарі відкидають те сумління й примушують їх приймати переливання крові, що представляє життя одної або більше осіб.

КРОВ РІКАМИ Є ЗМАРНОВАНА

12. Тому що кров є цінна в Бога, то чи її повиннося марнувати, і однак яке вживання в Сполучених Штатах представляє велике марнування?

¹² Кров повиннося шанувати як святу, бо вона представляє життя. Кров є дорогоцінна у Бога, кров людини бувши більше важною від тваринної. Але “епідемією переливання крові” протягом і після другої світової війни, яким великим марнуванням була ця дорогоцінна течія людського життя! Нью-Йоркський Times Magazine з 29-го березня 1964 р., на сторінці 38, під заголовком “6,000,000 Пінтів Крови Не Вистарчає”, сказав слідуюче: “Кожного року маленьку річку крови — п’ять або шість мільйонів пінтів — запускається в жили хворих у Сполучених Штатах; лише у місті Нью-Йорку вживається 1,000 пінтів кожного дня. Переливанням крові спасається десятки тисяч людського життя”. Але та стаття нічого не згадує про скільки тисяч умирає. Чому така тиша, таке одно-сторонне рапортування?

13. Відносно життєвої цінности, що “мала річка” з 6,000,000 пінтів крови представляє, і чи переливання крові “спасає” так багато життя?

¹³ Якби ми зміряли життєву цінність, то що та “маленька річка” з шістьох мільйонів пінтів представляє? Обчислюючи це на підставі, що пересічна доросла особа має дванадцять до тринадцять пінтів крови в около 60,000 миль жил, обслуговувати тілову тканину. Даючи тринадцять пінтів до одного тіла, то ця “маленька річка” представляла б 461,538 життя дорослих осіб. Це не значить, що багато життя є спасені”, або сказати більше правильно, що вони переживають переливання з досить нормальними тілами.

14. Яке марнування дорогоцінного плину існує коли одержувач крові вмирає?

¹⁴ Подумайте, яке марнування цієї дорогоцінної течії життя мільйон пінтів, лише в самих Сполучених Штатах. Лише одна пінта нічого не помагає. Принаймні три або чотири пінті крови є потрібно, а в декотрих випадках треба двадцять до тридцять пінтів, або навіть і сорок. Однак часто трапляється, що діставши так багато крови пацієнт умирає, так як сталося з пораненим американським вояком у лікарні Південного В’єтнаму, якого життя лікарі боролися “спасти”. Часопис Нью-Йорк Таймс (анг.) із 25-го лютого 1967 р., каже: “Купа порожніх торбинок від крови збільшувалася. При закінченні операції вояк дістав 28 пінтів”. Одначе він помер! О, яке марнування цього дорогоцінного плину! Правда, переливання крові з добрими намірами, але марнування крові рівнозначно більше ніж двох дорослих осіб. Спасти життя не вдалося!

15. Яке інше марнування крові існує з шкідливих наслідків переливання крові?

¹⁵ Подумайте, також про марнування соток тисяч пінтів цієї важної течії життя коли переливання крові вбиває пацієнтів! Страшне марнування, тому що наслідки були протилежні сподіваного! Подумайте про марнування ще більше соток тисяч пінтів коли переливання крові спричинили смертельні хвороби з яких пацієнти пізніше вмирали! І якщо переливання крові лишає особу тілесно покаліченою, то чи кількість перелитої крові не є марнотою?

16. Яке дальше марнування крові існує по банках?

¹⁶ Кінець кінцем, подумайте про марнування по банках, які збирають кров, купуючи її дешево або дістаючи дармо, а потім продаючи від десять до шістдесят доларів за одиницю. У цих банках кров не може довго стояти. Вона псується. Кров старіється. По декотрих банках псування крові є таке велике як 10 процент. Цю кров не можна було вживати так як мали намір! О яке марнування дорогоцінного життєвого плину.e

17. Чи таке марнування є приємне Богові, чи Він буде тримати людей відповідальних за нього, і чому?

¹⁷ Чи таке страшне марнування дорогоцінної крови є приємне для Великого Творця, Який сотворив її в людському тілі для підтримання життя? Чи лікарські наміри для переливання можуть оправдати таке марнування перед Богом? Певно, що ні, згідно з Його Словом, Біблією. Чи Бог буде тримати людей відповідальними за пролиття крові в цей спосіб у часі миру або війни, проливаючи її, не при Божім вівтарі, як то робилося з жертвами, але медичними експериментами, які є проти Божого високого закону? Очевидно, що так, особливо якщо ми візьмемо за взірець факт, що в стародавньому Ізраїлі, особа, яка навмисно порушувала божественну заборону про кров була відрізана від Божих людей. Справді тут нема дійсного оправдання на таке гуртове сучасне порушення, а особливо коли існує кілька добрих заступників крови. Та навіть такі делікатні операції, як хірургія на серце, можна робити успішно без переливання крові якщо б лікарі лише старалися й брали час та вживали їхню здібність.

18. Тому що Божий закон проти мордерства далі є в силі, то це доказує, що який інший закон даний Ноєві також є в силі, і кого Ноєва родина мала навчати той закон?

¹⁸ Божий закон даний Ноєві забороняючи вживання крови за їжу був даний разом із його законом проти вбивства: “Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим”. (1 Мойс. 9:4—6) Так певно, як Божий закон проти вбивства є в силі сьогодні, то так само Його заборона, щоб не брати чужої крови в наше тіло є в силі в цьому двадцятому столітті й ми повинні шанувати той закон для нашого власного добра. Ноєва родина була під обов’язком передавати ту заборону своїм потомкам.

19. Яким обов’язком ізраїльтяни під Мойсейовим законом були задовжені наступному родові щодо Божого закону проти крови?

¹⁹ У Божому законі, даному народові Ізраїля через Мойсея, Бог дав інструкції про звірячі жертви й сказав: “Увесь лій — для Господа [Єгови]. Оце постанова вічна для ваших родів у всіх осадах ваших: жодного лою й жодної крови не будете їсти”. (3 Мойс. 3:16, 17) Це зобов’язувало один рід ізраїльтянів навчати наступний рід не їсти крови. Батько був під обов’язком навчати своїх дітей, що закон Божий не дозволяв їм їсти крови, і разом із тим законом він мав доглядати, щоб його діти не їли крови, чи то вдома чи поза домом, над яким він був паном, надзирателем і опікуном.— 5 Мойс. 6:6, 7; Пс. 78:5, 6.

20. Який подібний обов’язок спочиває на християнському Ізраїлеві сьогодні, і що Свідки Єгови роблять про нього?

²⁰ Сьогодні Бог Єгова має духовний Ізраїль, християнський Ізраїль. (Гал. 6:16) Так як природні, тілесні ізраїльтяни були Свідками Єгови, то так і ці християнські духовні ізраїльтяни є Його Свідками. Оскільки Мойсеїв закон із його провізіями про лій був скасований коли Христос помер яко жертва, то Апостольська Християнська Рада в Єрусалимі наново потвердила Божий закон до Ноя й пристосувала його до правдивого християнського собору. Християнські батьки є під обов’язком навчати своїх маленьких дітей про цей закон і вимагати, щоб вони дотримували його. Християнські Свідки Єгови сьогодні признають той факт і наслідують те божественне правило. Вони стараються стримувати своїх дітей від нарушування Божого закона, даний Ноєві, а також декрет Єрусалимської Ради. (Ефес. 6:4) Правильно вони стараються боронити своїх дітей від уживання чужої крови.

21. Хто сьогодні заперечує, що християнські родичі мають те право, і як вони сперечаються, щоб відбирати дітей від них?

²¹ Чи родичі, що є Свідками Єгови справді мають право робити це? Деякі лікарі, судді й законодавці засліпили себе до Божого закону та релігійної свободи й до християнського сумління й кажуть Ні! Ці ламателі Божого закону, який відноситься до християнів, заявляють, що коли Свідки Єгови не дозволять своїм дітям приймати переливання крові коли якийсь лікар приказує її, то Свідки Єгови є небезпечними родичами й тратять їхнє право до опіки їхніх дітей. Такі діти тоді мусять прийти під опіку політичної держави, навіть в Америці де є розділ між церквою і державою.

22. Наслідком, яку соромливу процедуру розпочали з судовим схваленням?

²² Так то бували випадки, де судді відбирали дітей від їхніх християнських родичів і клали їх у руки призначених опікунів, які вірили в переливання крові. Ці тоді забирали цих діточок силуючи на них переливання крові з ганебною зневагою до Божого закону й сумлінного спротивлення християнських родичів. Якщо дитина переживе таке примусове переливання крові, то такі ламателі закону тоді заспокоюють своє сумління тим, що вони “спасли життя”.

ЧИ ВИ МАЄТЕ ПРАВО ДО ВАШОГО ВЛАСНОГО ТІЛА?

23. У цьому відношенні, яке питання поставив один письменник, і з яким заключенням?

²³ У цьому самому зв’язку серйозне питання виринуло: “До кого належить тіло?” Те питання становило заголовок статті одного письменника, який розлютився коли вагітна жінка, одна з Свідків Єгови, була примушена взяти переливання крові за судовим приказом. Стаття скінчила, кажучи: “Колись . . . може бути . . . ми заключимо, так як Дикінсів Бідел, що дуже часто закон є ‘ідіотом, ослом’ — і зробимо щось про нього”.f

24. Що спонукало подібне питання в Ізраїлі, і яку апеляцію зробили американські євреї?

²⁴ До кого належить тіло? Те саме питання піднесла дещо споріднена справа з природними обрізаними ізраїльтянами через велике поширення розтинів трупів юдеїв в Ізраїлі, незважаючи на повторні протестування. В Ізраїлі “лікарі тлумачили закон не за наміром ізраїльських законодавців”.g Нарешті, 7-го квітня 1967 р., Американський Комітет для Охорони Людської Гідности в Ізраїлі видав “Заклик до Уряду в Ізраїлі: Не Зневажайте Мертвих!” Дискутуючи “Людську Гідність й Юдейську Традицію” цей заклик сказав (частково): “З поваги до цих прославлених, всесвітніх прийнятих відношень й застановляючись над святими правами людини рішати долю свого власного тіла, уряди кругом світу (включаючи Сполучених Штат Америки) законно вимагають написаного дозволу від померлого або його родича перед тим ніж вони зможуть розтинати його трупа. В Ізраїлі, на жаль, стан є цілком інший”.

25. Ради якої сумлінної причини євреї в Ізраїлі не хочуть йти до лікарні, і що Апеляція каже про позбуття трупа?

²⁵ Коментуючи про цей трагічний стан, апеляція далі каже: “Наслідком, багато юдеїв у Святій Землі відмовляються лікуватися по лікарнях, боячись, що їхні тіла будуть покалічені. . . . Юдейці є дуже релігійно переконані в таких справах — і в них є звичай віддавати їхнє життя за віру. Але, чи це повинно так бути? Чи лікування мусить бути відмовлене в лікарні особі лише, тому що від неї вимагається більша ціна ніж її сумління може дозволити? Існуючий закон в Ізраїлі про розтин трупів ставить загрозу не лише для мертвих, але й для живих. . . . Виглядає, що деякі групи в Ізраїлі так сильно противляться всьому релігійному, що вони навіть топчуть права мертвих. На карті стоїть не лише релігійне питання, але також те, що всі цивілізовані країни признають за основне людське право: щоб бажання мертвого або його рідні — а не Держави — рішало як позбуватися його тіла”.h

26. Яке оправдування єврейської апеляції знаходиться в Божому законі, і яке питання християни мусять запитувати відносно їхнього тіла?

²⁶ У цьому протестуванні проти цієї зарозумілої практики лікарської професії висказують страх, що не тільки трупи мертвих, але також тіла живих будуть калічити припускаючи на користь поступу лікарської науки. Божий закон противиться такому каліченню Богом-даного людського тіла. (3 Мойс. 19:28; 21:5; 5 Мойс. 14:1; 1 Сам. 31:4) Тому що Бог дав нам наші тіла, то ми повинні шанувати той принцип, а тим більше якщо ми посвятили наше життя Богові через Ісуса Христа символізуючи наше посвячення хрещенням у воді. Отже, чи наші тіла належать до нас, до Бога, або чи до сучасної науки? — Рим. 12:1.

27. Коли силують переливання крові на дітей, то з якими тілами тут мається до діла, і кому Боже Слово призначає опіку маленьких діточок?

²⁷ Розгнівані юдейці апелюють на користь мертвих трупів, але у справі переливання крові, маємо до діла з живим тілом. І коли при помочі судом-призначеного опікуна тіло маленької дитини є нарушене примусовим переливанням крові й це проти релігійного та конституційного протестування родичів, то питання стається дуже серйозне. До кого належить тіло дитини — до політичної держави, чи до родичів? Божий закон дає родичам обов’язок доглядати своїх маленьких дітей й навчати їх релігії. Ці є під обов’язком виховувати своїх дітей у тій самій вірі й релігійній практиці, яку самі родичі наслідують, а це коритися Богові замість людям або державі.— Ефес. 6:4; Тита 1:5, 6; протиставте Матвія 2:13—21.

БОЖИЙ СПОСІБ УЖИВАТИ КРОВ ДЛЯ ВІЧНОГО ЖИТТЯ

28. (а) Яким способом Свідки Єгови оголошують спасіння світу кров’ю? (б) Питтям з чаші при Господній Вечері, то що апостоли робили й показували?

²⁸ Ми, як Свідки Єгови, підтримуємо спасіння світу людства кров’ю, не лікарським переливанням крові, але вживанням її в Божий спосіб для вічного життя. Коли Його Син, Ісус Христос, установив Господню Вечерю, зараз перед пролиттям своєї крови на дереві страстей дев’ятнадцять століть тому, він поблагословив чашу вина й подавши її своїм вірним апостолам, сказав: “Пийте з неї, бо це — ‘кров моя Заповіту’, що за багатьох проливається на відпущення гріхів”. (Мат. 26:27, 28) Ісус не перемінював вино в кров, і пивши з тієї чаші апостоли не пили людської крови, як то роблять людоїди. Ісусові слова значили, що те вино представляло його кров. Пивши вино, яке мало символічне значення апостоли показували їхньою вірою в Христа, що вони приймуть користі його пролитої крови. Пролиття Ісусової крови представляло вилиття його людського життя на користь світу людства.

29, 30. (а) Чому і як Бог звелів Свому Синові статися кров’ю й тілом? (б) Як Ісус дальше тримав цінність свого тілесного життя в часі свого воскресіння?

²⁹ Тому що життя є в крові, то Ісусова кров мала цінність. Вона була досконала, незаражена кров, бо Ісус народився досконалим чоловіком, через діву матір. Пролиття його крови значило, що він віддав своє досконале людське життя яко жертву Богові на користь цілого грішного людства. (1 Ів. 2:1, 2) Бог Єгова перше переніс досконале життя Свого небесного сина з неба до землі, щоб він міг статися тілом і кров’ю постачати досконалу людську жертву. (Гал. 4:4; Євр. 2:14, 15) Тому що Ісус помер невинним чоловіком вірний Богові, то Бог Єгова воскресив його з мертвих третього дня. Воскресаючи духовним Сином Божим, Ісус далі тримав цінність свого пожертвованого людського життя. Тому то в Євреїв 13:20, ми читаємо:

³⁰ “Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса”.

31, 32. (а) З чим, Ісус Христос появився перед Богом? (б) Чому Ісус був мов Первосвященик Божий, бувши більше корисним від ізраїльського первосвященика?

³¹ З цінністю його досконалої людської крови, себто, з цінністю його людського тіла, Ісус Христос вознісся на небо й появився в присутності Бога Єгови.— Євр. 9:24.

³² У небі Ісус представив перед Богом цінність свого пожертвованого людського життя. Цим чином він був ніби Божий Первосвященик, так як є написано: “Не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення. Бо коли кров козлів та телят . . . освячує їх на очищення тіла, скільки ж більш кров Христа, що себе непорочного Богу приніс святим духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому”.— Євр. 9:11—14.

33. (а) Як Бог дав спеціяльну святість тваринній крові в Ізраїлі? (б) Як Бог дає спеціяльну святість людській крові, і що медичне вживання такої крови значить?

³³ Бог спеціяльно посвятив кров звірят приказуючи, щоб вона була вжита на Його вівтарі в покуту за гріхи стародавнього Ізраїля. Так само, Боже прийняття крови, яку Його досконалий Син пролив на жертву, дає спеціяльну святість людській крові, крім того, в ній знаходиться життя людства. (3 Мойс. 17:11, 12, 14) З тієї причини вживання цього життєвого плину в лікарських переливаннях крові під приводом спасіння життя є зневажанням крові. Це відвертає увагу людства від факту, так, унижає факт, що Бог Творець спасе світ людства жертовною кров’ю Свого досконалого, вірного Первосвященика, Ісуса Христа.

34. Коли ми тепер знаємо ці правди, то це кладе нас під який обов’язок, і на що християни, які сподіваються тілесної досконалости на райській землі, будуть уповати?

³⁴ Знаючи ці важні біблійні правди, ми є під обов’язком трактувати кров людей як і тварин за святу. Переливання людської крові ніколи не може дати нам вічного досконалого життя на райській землі. Навіть лікарські записи доказують, що такі переливання крові можуть убити нас як і наших маленьких діточок. За вічним спасінням до людської досконалости, вірні християни, які мають жити в земному раю під Божим царством, уповають на пролиття крові Ісуса Христа, яку Бог уживає в святий спосіб.

[Примітки]

Головний Суддя Маршал подав цю думку Найвищого Суду, пригадуючи урядові Сполучених Штат, що “Прощення може бути умовне; і що ця умова може бути більш небажана ніж кара, яку суд призначує. . . . Опінія цього суду є, що коли прощення у повище згаданій справі не є представлене перед судом просьбою, вступом або якимсь іншим способом, то судді не можуть прийняти його. . . .”

Отже прощення, яке спасло б життя Юрія Вілсона не було дозволено впливати на законний суд проти нього.— Побачте 32 С.Ш. (7 Петрів), сторінка 150 фф.

4-го травня 1967 р. часопис Нью-Йорк Таймс (анг.) помістив на 6-ій сторінці статтю під заголовком “Американські Рабіни в Ізраїлі Просять Американської Охорони у Розтинах Трупів”, яка то стаття була з “ТЕЛЬ АВІВ, Ізраїль, 3-го травня”.

Також побачте книжку “Юдейська Лікарська Етика”, яку написав д-р (Рабін) Іммануїл Яковіць, видана 1967 р., сторінки 97, 98, на тему “калічення”, згадуючи також про обряд обрізання та право проколювання вух вірного слуги.