Досконалість,— що вона дійсно значить?

БІБЛІЯ каже про Бога: “Діло Його досконале”.— 5 Мойс. 32:4.

Бувши Божим творивом, планета Земля мусіла бути досконала. Чому ж, тоді, Бог сказав Адамові й Єві ‘підкоряти землю’? — 1 Мойс. 1:28, НС.

Так само, Боже творіння, перша людська пара, також, були досконалі. Отже, як вони могли згрішити?

Як би ви відповіли на ці питання? Що “досконалість” дійсно значить? Чи ви знаєте, що Біблія вчить про неї? Чи ви хотіли б жити в досконалості на землі? Або, чи ви вірите, що досконалість відбере всі клики життя, роблячи його механічним і нудним?

НАБИРАЮЧИ ПРАВДИВОГО РОЗУМІННЯ

Дійсно, більшість людей мають дуже недосконале поняття значення слова “досконалість”. Наприклад, можна бачити як розголошують сорочки за “2.99 долари”, але біля якої є ціна “5.99 доларів, якщо досконала”. Чи це є правильне вживання слова “досконала”?

Дехто буде казати, що Ні. Вони можуть казати, “що нема ‘досконалої’ сорочки”. А чому ні? Вони можливо думають, що “досконала” сорочка буде мати якісь чудові риси, можливо ніколи не порветься або буде служити їм вічно. Але коли б сорочку шилося з сукна, яке ніколи не виношується, то як можна було б краяти його? А якщо його можна краяти, то це значить, що і воно може виноситися. А якщо б його не можна було б краяти, то це значить, що воно було б з дуже твердого матеріялу, твердіший навіть від дорогоцінного діаманту. Як би ви почувалися в такій сорочці?

Так, це правильно вживати слово “досконала” в такому оголошенні. Словник показує, що англійське слово “досконалий” (перфект) походить від латинського префіксу per, означаючи “наскрізь”, “цілком” або “цілковито”, разом із дієсловом facere, що значить “робити”.

Отже, щось “досконале” є щось ‘цілком зроблене або закінчене, що йому нічого не бракує, в якому нема ніякої вади’. Воно також значить, що така річ ‘зустрічає всі вимоги і сходиться з усіма даними рівнями’.

Отже питання є: Хто рішає, що є потрібне, і хто наставляє вимоги та рівні досконалости? Відносно сорочки, це буде фабрикант, кравець її, який має деякі вимоги та рівні. Коли ці будуть добре виконані, то можна сказати, що сорочка є “досконала”. Певна річ, що коли сорочка є спортова, а покупець хоче святочної сорочки, то за його поглядом, сорочка не буде “досконала”, для його цілі.

В дійсності, особа, що противиться вживанню слова “досконала” коли говориться про сорочку або щось подібного, лише думає за своїм особистим “ідеалом”. “Ідеал” є наша особиста ідея або поняття досконалости, те, що ми думаємо якою якась річ повинна бути. Але, чи ідеали не різняться від особи до особи? На вашу думку, яка височина є “досконала” для чоловіка, “досконала” форма жіночого обличчя, або навіть “досконалий” смак яблучного пирога? Певна річ, що ваша відповідь репрезентує тільки ваш власний вибір, ваш ідеал.

А що це має до діла з Біблією або вічним життям на землі в досконалості. Дуже багато. Хоч ці точки виглядають дуже прості, то пам’ятаючи їх поможе нам зрозуміти багато речей з Божого Слова, включаючи й питання, яке ми поставили на початку нашої дискусії. Це тому, що єврейські й грецькі слова, яких писателі Біблії вживали на слово досконалість мають значення дуже подібне до англійського слова “досконале” (перфект). Вони передають думку чогось “доповненого”, “закінченого”, “повно розвитого”, “досягнувши призначеного наміру або мети”. Ану побачимо, як все це поможе нам зрозуміти Писання й їхню обітницю життя в досконалості.

ОСТАННІЙ СУДДЯ ДОСКОНАЛОСТИ

Все творіння походить від Бога. Це значить, що Він є останній Суддя відносно того чи якась річ є досконала чи ні. Якщо вона сходиться з Його рівнями, служить Його намірові так, як Він хоче, то це значить, що вона є досконала. Тому ми можемо сказати, що досконалість якої-небудь частини Божого творення є відносна, а не абсолютна. Це значить, що все стосується до Божих намірів для нього, і тільки тоді коли знаємо Його намір, то аж тоді можемо знати чи щось є досконале в Його очах чи ні.

Наприклад, Бог приготовив землю бути домом людства, наповнюючи її рослиною, пташками, тваринами та рибою, а наостанку створив людину на ній. Переглянувши Своє діло, Бог сказав, що воно було “дуже добре”. (1 Мойс. 1:31) Воно сходилося з Його рівнями досконалости. Але зауважте, що Бог далі наказав людській парі ‘підкорити землю’, правдоподібно маючи намір для них обробляти її і перемінити цілу планету, а не лише Еден, у Божий сад. (1 Мойс. 1:28; 2:8) Ми можемо порівняти це до будівника, який згодився побудувати гарний дім для родини, але тоді віддає його в її руки, щоб вони малювали, прикрашали та умеблювали його. Коли він віддає дім родині, то його робота вже закінчилася. Чи це значить, що дім є “недосконалий”, тому що треба робити ще інші речі? Ні, бо це був розпорядок над яким вони наперед погодилися.

Також, Бог наказав ізраїльтянам збудувати скинію або шатро для поклоніння в пустині, даючи їм розказ як збудувати його. Робота була дуже добра і докладна “так як Єгова наказав”. (2 Мойс. 36:1, 2; 39:32, 42, 43) Чи ми можемо сказати, що те шатро було досконале? Певно, що так, бо коли вони закінчили будувати його, то Бог похвалив його й об’явив Свою присутність у ньому. (2 Мойс. 40:16, 33—38) Однак, з часом Бог заступив те портативне шатро храмом в Єрусалимі, а пізніше навіть дозволив, щоб його знищили. А чому? Тому, що ці будівлі служили лише за прообраз або за мале пророче представлення “більшою й досконалішою скинією”, небесний розпорядок Бога Єгови в якому воскреслий Ісус Христос є Первосвященик. (Євр. 9:11—14, 23, 24) Те земне шатро було досконале тому, що воно задовольняло всім Божим вимогам. І воно послужило своїй призначеній цілі. По другій стороні, досконалість того чого воно представляло, Божий небесний розпорядок, був багато вищий, і виповнить Божий останній намір цілком відбираючи гріх. Отже, в цьому розумінні, те, що земне шатро представляло було “більше й досконаліше”.

Отже, ми не можемо поступати лише за нашим власним поняттям або ідеями у цих справах, бо будемо робити богів із себе, навіть будемо класти своє власне мислення вище мислення нашого Творця. Тому що Він є Творець, Виробник, то Він знає, що Він хоче і має повне право рішати, які будуть, рівні досконалости відносно Його діла і творення.

ДОСКОНАЛІСТЬ МІЖ ЛЮДЬМИ

Звертаючись тепер до першої людської пари, ми бачимо, що Адам і Єва були створені досконалими — фізично і розумово. Бог навіть дав їм досконалий моральний початок, бо Він дав людині сумління. Тому то апостол міг сказати, що Божий закон є ‘написаний в серцях людських’. (Рим. 2:15) Чи та досконала людська пара могла згрішити? Або, будучи досконалими, чи їм було неможливо згрішити, чи вони були створені бути тільки слухняними, поступати лише в правильний спосіб, і ніколи не відступати від шляху призначеного для них? Якщо б ви зробили якусь машину, скажім автомобіль, то ви зробили б його в такий спосіб, щоб могли кермувати колесо в ту сторону, яку хочете, чи не так? Тепер, чи ж перша людська пара, щоб бути досконалою не повинна була бути подібна цьому?

Ні. А чому ні? Тому що вони не були створені машинами, діяти як машини. Бог, Творець дав їм право робити особисті моральні рішення, вибирати між добром, а злом, між слухняністю, а неслухняністю. Пам’ятайте, що це Творець накладає рівні і вимоги, Його воля панує. Отже, коли людська пара не мала б цієї здібности вибирати, то дійсно вони були б недосконалі, згідно з Божими рівнями.— Порівняйте 1 Мойсея 2:15—17; 3:2, 3; 5 Мойсея 30:19, 20; Ісуса Навина 24:15.

Але припустім, що хтось скаже: “Так, але якщо вони були досконалі, то вони повинні вибирати лише те, що було правильне”. Це є те саме як би вони не мали ніякого вибору, бо коли б вони могли “вибирати” лише одну річ, то дійсно це не значить, що вони вибирають. Отже сперечатися в такий спосіб значить заступати Божі власні рівні нашим особистим поняттям. Ті рівні вимагали, щоб людська пара могла вибирати добро, або зло. А чому? Бо лише тоді можна було бачити їхню любов. Як би вони корилися лише тому, що не мали іншого вибору, то їхня служба була б автоматична. Але Бог дав їм здібність вибирати, щоб вони могли служити з любови в їхніх серцях. Або, вони могли бути неслухняними тому, що їхні серця стали самолюбні. А як то може стати?

Це залежить чим вони будуть наповняти свої серця, з чого буде походити їхнє спонукання. Так як їхні тіла, хоч були досконалі, вимагали правильного харчу, так само вони мусіли харчувати свої серця правильними думками та розсудами. Досконалий Адам не міг їсти землю, або дерево і далі втішатися досконалим фізичним здоров’ям; якщо б він пробував вдихати воду замість повітря, то він втопився б. Його досконалість була відносна, обмежена до людського життя. В цей самий спосіб, якщо б він вибрав харчувати свій розум і серце поганими думками, то зрештою вони довели б до гріха й смерти. І це так сталося, бо через його неслухняність Адам, з своєї власної волі, став недосконалим.— Як. 1:14, 15; порівняйте 1 Мойсея 1:29; Матвія 4:4.

ЛЮДСЬКИЙ ПОВОРОТ ДО ДОСКОНАЛОСТИ НА ЗЕМЛІ

На відповідь до молитви: “Нехай буде воля Твоя на небі, як і на землі”, Бог Єгова вичистить все із землі, що не сходиться з Його рівнями, не придається Його праведним намірам. Його обітниця є, ‘вже більше не буде сліз, ні смерти, плачу, крику, ані болю’. (Мат. 6:10; Об. 21:3—5) Протягом тисячолітнього царювання Його Сина в небесному царстві над людством, покірних осіб приведеться до тілесної і розумові досконалости, щоб були такими, як перша людська пара була перед тим як вони згрішили.— 1 Кор. 15:25, 26; Об. 20:4—6.

Чи це ‘відбере ввесь виклик від життя’, зробить його ‘механічним і нудним’? Навпаки. Причина чому деякі люди мають цю ідею є, тому що вони уявляють, що досконала людина зможе зробити все, що схоче без жодного зусилля. Припустім, що ви схочете заграти на скрипці. Таж, ви могли б взяти скрипку, хоч ніколи й не мали її в руках, і зможете заграти такі мелодії як Сарасатого Zigeunerweisen (Циганські Мелодії) без одної помилки! Багато думають у цей спосіб. Але це є собі уявлений ідеал. Біблія не підтримує такого поняття.

Ісус Христос народився досконалим чоловіком. Однак, він мусів навчитися як їсти тверду їжу, як ходити і говорити так, як роблять усі людські немовлята. Якщо, так як правдоподібно було, він теслярував із своїм названим батьком Йосипом, то певно, що він мусів навчитися як уживати столярські прилади. Це не приходило йому автоматично, лише тому, що він був досконалий. Ані інше знання, навіть знання про Слово і намір його Отця. Так як Луки 2:52 каже про нього, від дванадцяти років: “Ісус зростав мудрістю і віком і благодаттю, у Бога і людей”.— Луки 2:42—52.

Отже, досконалість не відбере виклику життя. Кожна робота буде мати свої власні клопоти, яких буде треба розв’язувати. Зусилля, мислення, і планування далі буде потрібне. Але досконалість відбере розстроєння, розчаровання, і марноту, яких життя в недосконалому, грішному світі тепер приносить нам, де наші навіть найкращі зусилля часто не вдаються через перепони або короткість життя, або через якусь слабкість чи нашу грішну природу.

Сама надія вічного життя поставить виклик перед тими, які житимуть в Божому новому порядкові навчитися більше про гарну землю на якій вони будуть жити і різноманітність створених речей, яких Бог створив. Це поставить виклик на продуктивність, ініціативу, винахідливість, і заповзятливість, дотепність та оригінальність кожного. Те, що кожна особа буде виробляти відносно домів, городів, одягу, ремесла і мистецтва буде відбивати її особисті переваги та наміри, хоч усі будуть у гармонії з Божою волею. Це запевнить вічну різноманітність по цілій землі, де не буде одноманітности або монотонности.

Тому зрозуміймо, що ми тепер повинні навчитися скільки можемо від Джерела правдивого та вартісного знання. Признаймо, тому, щодо правдивого Бога, “непорочна дорога Його; слова Господнє [Єгови] очищене”. Вповайте на Його Слово, постарайтеся, щоб воно тепер діяло в вашому житті, і вповайте на Його обітниці на майбутність, роблячи його вашим сховком і джерелом сили. Тоді ви зможете сказати з псалмоспівцем: “Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною”.— Пс. 18:30—33.