Ваше сумління і ваша робота
1. Чому християнинова робота є важна річ у якій він повинен уживати своє сумління?
БІЛЬШІСТЬ нашого дня ми вживаємо в роботі. Певно, що християнин повинен хотіти мати чисте сумління в роботі при якій він працює, ‘чинячи все на славу Божу’. (1 Кор. 10:31) Чи ваша робота дозволяє вам мати чисте сумління?
2, 3. (а) Яка робота очевидно не є правильна, і чи християнин, який буде працювати при такій роботі може втікти від відповідальности? (б) Як це, що деякі роботи, хоч самі в собі не є неправильні, однак, можуть підносити питання про сумління?
2 Очевидно, що яка б то робота не була, яка прямо чи принципно вимагає виконування вчинків, яких Боже Слово забороняє, або, які не сходяться з Його принципами не є правильна. Християнин не може ставити відповідальність на свого роботодавця. Але, що сказати коли робота сама в собі не є несумісна з Божим Словом, але, якої останній намір не годиться з ним? То що тоді?
3 Наприклад, бути шофером і керувати автомобілем саме в собі є правильна робота. Але, як хтось, що заявляє бути християнином може бути шофером для зграї банкових злодіїв? Як може християнин працювати в домі розпусниць служачи за слугу при дверях або наймичку? Але, по другій стороні, скажім, що ви розвозите молоко або газети; чи ж те, що ви служите такому нешановному домові робить вас частиною неморальної акції?
4. (а) Де особа або торгівля бере участь у злочині, то чи кожна служба такій особі чи торгівлі значить, що служитель стає співучасником її злочину? (б) Який приклад Сам Бог дає у постачанню злочинцям деяких служб і не стаючи співучасником із ними?
4 Ясно є, що тут маємо різницю між бути співучасником якогось неправильного вчинка, а лише виконувати якусь службу, що загально виконується всім особам. Тут маємо приклад у Самого Бога, Який постачає служби всім особам не беручи до уваги їхню праведність чи брак праведности. Так як Ісус показав своїм учням, Бог Єгова “дощ посилає на праведних і на неправедних”. (Мат. 5:45) Павло, також каже, що Бог Творець “дає всім (особам) [без різниці хто вони є] життя, і дихання, і все”. (Дії 17:25) Тому що Бог дозволяє дощеві падати навіть на поля лукавих, то чи це значить, що Він має участь у їхніх неправильних вчинках? Наприклад, коли Бог одягнув грішників Адама й Єву, то чи можна сказати, що Він підтримував або простив їхньому злочинству? Його вчинок був лише незаслужена ласка.— 1 Мойс. 3:21.
5, 6. (а) Яким способом християнин далі може виконувати служби в домі кесаря і однак тримати добре сумління? (б) Які подібні обставини можуть сьогодні існувати?
5 В його листі до християнів у Филипах, Павло посилає привіт від його християнських братів “з кесаревого дому”. (Фил. 4:22) Очевидно, що там у царському домі служили домашні слуги, чи вони були невільники чи вільні, то Біблія нічого не каже. Може бути, що вони лише куховарили, робили порядки або виконували подібну роботу для царської родини і персоналу. Так як ми вже бачили, людські уряди виконують деякі законні служби в Божих очах, хоч їх також можна винити за різні інші вчинки. (Рим. 13:1—5) Не робить різниці, яку роботу ці християни виконували в домі кесаря, то ясно є, що вони могли виконувати її без почуття, що вони брали участь у політиці, релігії або військових походах та схемах Неро.
6 Так і в сучасних часах. Ми виконуємо багато служб іншим особам так, як годиться робити і не журимося про їхню праведність, або неправедність. Так як ми згадали в нашому прикладі, лише продавання молока розпусниці не буде показувати, що хтось підтримує її неморальність. І коли б якийсь політикан найняв когось вчити його музики, то це не значить, що вчитель підтримує діла свого роботодавця.
7, 8. Як Боже Слово виявляє розсудливий та реалістичний погляд, і як це повинно провадити нас коли ми застосовуємо біблійні принципи в справах сумління?
7 Хоч Бог Єгова дуже твердо стоїть за праведністю, то Він також є розсудливий. (Як. 3:17) Він є цілком реалістичний в Його приступі до таких справ і в Його вимогах від тих, що стараються догоджати Йому. Це можна бачити з надхнених слів апостола Павла в 1 Коринтян 5:9, 10. Згадавши про його колишні накази християнам в Коринті “не єднатися з перелюбниками”, Павло тоді сказав: “але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були’ б відійти від світу”. Хоч християни стараються обминати ‘погане товариство, яке псує добрі звичаї’, то вони не можуть ставатися пустинниками, відокремлюючи себе по печерах, пустинях або по островах. А чому ні? Бо їхнє призначення служити як “світло для світу” вимагає, щоб вони були ‘у світі, але не були частиною світу’. (1 Кор. 15:33; Мат. 5:14—16; Ів. 15:19; 17:15—18) Вимагати, щоб християни сповняли своє призначення і в тому самому часі цілком тримали себе окремо від світу було б суперечно. Бог не вимагає цього. Ані ми не повинні бути нерозсудливі у нашому застосовуванні принципів Божого Слова, стараючись просувати кожний принцип до найвищої межі і присилувати застосовання до крайнього ступня, а тоді вимагаючи наших братів робити те саме.— Фил. 4:5.
8 Пам’ятаючи ці точки, тепер застановімся над деякими роботами, щоб побачити чи Біблія рахує їх нехристиянськими, або чи вони лишаються для рішення особливого сумління де християнин мусить вибирати, що він буде робити, або до якої міри його сумління буде входити в цю справу.
АЗАРТНА ГРА
9, 10. Чи Біблія постачає точну заповідь щодо азартної гри, і чому хтось може противитися, коли б називалося її формою “здирства”?
9 Біблія нічого докладного не згадує про азартні гри. Отже, яке повинно бути відношення християнина до них?
10 Дехто може єднати такі гри із здирством, про яке згадується в 1 Коринтян 6:10. Проте, хтось може казати, що “здирати” (слово, що походить із того самого джерела, як слово “мучити”) значить уживати силу, погрози або інший натиск (так як зловживання офіціальних властей), щоб використати щось від неохочої особи. Хоч особи, які тратять гроші в азартних грах не люблять губити їх, то назагал вони добровільно беруть участь у такій грі знаючи, що можуть загубити гроші. Отже, тоді, якщо азартна гра не є здирство, то на якій основі християнин не може похвалювати її?
11, 12. (а) Які біблійні принципи постачають основу на голос сумління виступати проти азартної гри? (б) Що наслідки, яких азартна гра мала над людьми показують?
11 Маємо більше ніж одну біблійну причину. Справді, що азартну гру можна покласувати як форма “захланности”, а захланність, або користолюбство класується з ідолослужінням у Божому Слові. (1 Кор. 6:9, 10; Кол. 3:5) Це поняття не годиться з основним біблійним поняттям, щоб любити свого ближнього, як себе самого і щоб людина працювала при чесній, продуктивній праці, щоб дістати прибуток. А яка продуктивність приходить від азартної гри? Її історія показує, що вона майже неминучо додає до злочину в різні способи. А чому? Тому що така гра не показує любови. Вона спонукує самолюбство і заохочує брак зацікавлення в інших. Грач хоче виграти чиїсь гроші без ніякої справжньої служби. Хоч деякі можуть класувати таку гру з забавами, то доказ показує, що вона витворює напругу, журбу, ненависть, а навіть душогубну злість.
12 Наводять слова одної жінки, яка працювала в касіно, кажучи: “Азартна гра затверджує всіх, що мають дотик із нею. Після року або два праці в касіно, торговець вже не має почуття до чоловіків і жінок, багато з яких є психічно хворі, програючи гроші, яких вони повинні вживати утримувати самих себе і своїх родин. Одно з найбільших і найстарших трагедій у світі — знищення безліч людського життя через жадобу людини до легких грошей та захоплення фальшивою богинею, Пані Щастя — вже більше не впливає [на торговця]”.
13. Що показує, що Писання, які єднають жадібність і зажерливість із ідолослужінням також відносяться до азартної гри?
13 Так, азартна гра також плекає забобонність, бо грачі, як класа є найбільш забобонні люди. Гроші стаються ідолом, а Пані Щастя — богинею. В Ісаї 65:11 Боже Слово говорить про тих, що залишили його і “ставите Ґаду (вавилонський божок) трапезу, а для Мені (богиня Доброго Щастя) виповнюєте жертву литу”.
14. У протилежності жадібного шляху азартного грача, що християнів заохочується робити?
14 Справді, що все це є протилежно апостольському заохоченню християнам у Солониці, щоб вони “пильно дбали жити спокійно . . . заробляти своїми руками . . . щоб могли “перед чужими пристойно поводитися, і щоб ні від кого не залежали”. (1 Сол. 4:11, 12) Так, у світі людства ще є мірка пристойности щодо виконування чесної, продуктивної роботи, і християнин мусить хотіти ‘доручувати себе кожному сумлінню людському’ в цій справі, як і в усіх інших справах.— 2 Кор. 4:2.
УЖИВАННЯ І ВИРОБИ ШКІДЛИВИХ НАРКОТИК
15-17. (а) Який звичай включаючи вживання бетель горіхів існує по деяких частин землі? (б) Як це впливає на вживача, і як влади по деяких країнах дивляться на цей звичай?
15 Ще одна річ, яка дуже поширюється по багатьох частинах світу є вживання і вироби деяких речей з яких походять шкідливі згубні звички. В Індії, Філіппінських Островах і в Малазійській частині, наприклад, є стародавня і популярна практика жувати бетель горіх, також знаний як арека горіх, насіння пальми. Вони завивають цей бетель горіх у листок насмарований негашеним вапном і жують його. Бетель горіх дає слині дуже червоний колір і зачорняє зуби та псує їх. Багатьом, що жують бетель горіхи випадають зуби ще до двадцять п’ятого року віку. Так як показує Енциклопедія Американа (анг. мові) (1956 р., Том. 20, ст. 573), жувати бетель горіх “має такі самі наслідки, як жувати тютюн”. В Індії часами додають тютюн до бетель горіха і цю мішанину називають пен.
16 Часопис Бомбей Вечірні Вісті від 4-го квітня 1972 р., каже, що Extra Pharmacopia, видавництво Аптекарського Товариства Великої Британії, класифікує бетель горіх бути “наркотикою”. Тому то індійський суд перепустив рішення, що бетель горіх не можна класифікувати як “харч”.
17 Значно зауважити, що багато осіб, які вживали тютюн і бетель горіх кажуть, що їм є трудніше зламати цей звичай ніж покинути тютюн. Коли японці панували над Тайваном, вони старалися викорінити цей звичай жувати бетель горіх, але не мали успіху. Багато лікарів у Тайвані вірять, що через цю практику у Тайвані є багато рака рота та обличчя.
18. Який подібний звичай існує в Латинській Америці, з якими наслідками?
18 По деяких Латино-Американських країнах існує дещо подібна практика, а це, жувати листя кокосової пальми намащене негашеним вапном. Тому що це листя має кокаїн, то цей звичай дуже трудно зламати. Хоч через цей звичай вживачі не відчувають голоду або втомлення, то так як усяка інша наркотика вона дуже шкодить їхньому здоров’ю й розумовим силам.
19. Що сучасний доказ показує про вживання тютюну у курінні чи жуванні?
19 Бетель горіх і листя з кокосової пальми вживають лише по деяких околицях. По другій стороні, тютюн уживають майже по цілому світі. Його також трудно покинути. Доказ, що його силу дуже трудно зламати можна бачити в тім, що кожного року виробляють майже півчвертя тонн тютюну — незважаючи на медичні перестороги, що тютюн є дуже шкідливий для людського здоров’я. У Сполучених Штатах, наприклад, щороку виробляють коло 576 більйон цигарок і 1 мільйон сигарів. Однак, комітет призначений Загальним Хірургом Сполучених Штатів віднайшов, що риск рака легенів є десять разів більший в помірних курцях, а двадцять разів більший в тяжких курцях ніж у тих, що не курять. Д-р Чарлс Камерон із Американського Товариства для Рака сказав: “Рак легенів показує найскорше поширення приписане до якої-небудь незаразливої хвороби в медичній історії”. Також кажуть, що куріння додає до серцевих недуг, бронхіту та інші хвороби на легені. Тому то, різні уряди перепустили закони обмежуючи публічні реклами цигарків.
ЗАСТОСОВУЮЧИ БІБЛІЙНІ ПРИНЦИПИ ДО ЦІЄЇ ПРОБЛЕМИ
20. Тому що Біблія нічого не згадує про ці звичаї, то чи це значить, що це є справи над якими християнське сумління не повинно застановлятися?
20 Знов, Біблія нічого не згадує про жування бетель горіха, листя кокосової пальми, або про жування, нюхання чи куріння тютюну. Деякі особи говорять: “Аж поки не покажете мені, що Біблія каже щось про вживання тютюну [або щось подібного], то я таки далі буду вживати його”. Але, чи за таким розсудком не можна сказати, що тому що Біблія докладно не забороняє кидати сміття в сусіднє подвір’я, то це правильно так робити?
21, 22. Які біблійні принципи є ясно включені, і які питання християнин повинен запитати себе про участь у таких звичаях?
21 Справді Біблія постачає нам принципи на наш провід у цій справі. Надхнений апостол писав у 2 Коринтян 7:1: “Отож, мої любі, мавши ці обітниці [будучи прийняті Богом як Його похвалені діти та слуги], очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню (святість) у Божім страху”.
22 “Святість” значить бути чистим, ясним, незаплямованим і посвяченим для святого вживання. Чи вживання бетель горіхів з їхніми смердючими наслідками забруднення рота і зубів, або псуючий наслідок листя кокосової пальми або тютюну можна порівняти з цим біблійним наказом? Найбільша заповідь є ‘люби Бога усім серцем, душею, розумом й силою’. Чи хтось може сказати, що служить Богові ‘всією силою’, коли вживає товар, який навіть народні уряди оголошують бути дуже шкідливий для здоров’я? Або, коли хтось не може покинути звичай жувати листя кокосової пальми, то чи можна сказати, що він служить Єгові ‘усім розумом’? Дійсно, чи вживання таких речей не ‘противиться природі’, підкоряючи тіло до зловживання, якого воно ніколи не було приспособлене? — Марка 12:29, 30; Рим. 1:26.
НЕХАЙ ВАШЕ СУМЛІННЯ ГОВОРИТЬ
23, 24. (а) Чи це лише особисте вживання шкідливих наркотиків підносить питання про християнське сумління? (б) Чи факт, що Бог створив усі ці рослини відбирає все спротивлення відносно їхнього комерційного виробу і розповсюдження сьогодні? Поясніть?
23 Але, що сказати про когось, хто плекає, приготовляє або продає такий товар на свій зарібок? Справді, що тут включається сумління. Які принципи повинні провадити нас?
24 Дехто може сперечатися, що всі ці речі є частиною Божого творіння тут на землі, і тому ніхто не повинен противитися коли б хтось вирощував їх. Правда, ці речі є Боже творіння, але те, що саме в собі може бути добре можна вживати в поганий спосіб. Гриби є частиною Божого творіння, але лише деякі можна їсти. Коли б ми зробили помилку і з’їли отрутний гриб, то ми могли б померти. Єгова постачив мінерали і металі, також, але коли людина виробляє руїнницьку зброю з них для політичного воювання, то чи це є добре вживання Божих провізій?
25, 26. (а) Чи це лише продавець шкідливих наркотиків мусить прийняти відповідальність за шкоду, яких вони спричиняють? (б) Над якими питаннями християнин мусить добре застановитися в цьому відношенні?
25 Подумайте про такі тяжкі наркотики, як опій та героїна. Люди, що стають наркоманами не збирають їх із землі. У продукції такої наркотики є багато кроків. Рослину треба вирощати, сок видавлювати, а тоді робити опійний порошок. Щоб дістати морфіну або героїну, треба дальше дестилювати або очищати його. Тепер подумайте про продаж такої наркотики. Де тут починається або кінчається відповідальність за величезну шкоду або злочин з таких наркотиків.
26 Хоч шкідливі наслідки від тютюну, бетель горіхів та листя кокосової пальми приходять повільніше ніж від тяжких наркотиків, то таке саме питання можна запитати про їхнє вироблення та продаж. Продукція з цих рослин може мати законне вживання — нікотин з тютюну, наприклад, вживається виробляти отруту для комах — однак, таке вживання є дуже мале у порівнянні з його цілковитим зужиттям. Ми не можемо ніколи забути, що друга найбільша заповідь є любити свого ближнього, як самого себе. Якщо ми охочо і знанно додаємо до серйозної шкоди його здоров’я лише, щоб дістати прибуток, то чи ми сповняємо цю заповідь? — Мат. 22:39.
27, 28. Чи вживання деяких популярних напитків можна класифікувати з шкідливими наркотиками, постачаючи основу та подібне спротивлення до виробу та продажі такого товару? Якщо ні, то яка є різниця?
27 Дехто може сперечатися, що навіть такі речі, як чай, кава і більш особливо, алькогольні напитки, також шкодять здоров’ю. Однак, Біблія ясно і точно дозволяє помірне вживання алькоголю. (5 Мойс. 14:26; Ів. 2:1—10; Прип. 23:29—31; 1 Тим. 3:3, 8; 5:23) Але Біблія не похвалює вживання тютюну, бетель горіхів, листя кокосової пальми або марівану, опію і подібні речі.
28 Про такі напитки, як чай і каву, можна запитати: Після багатьох століть їхнього вживання, то який ясний є доказ, що вони є послідовно небезпечні, або де уряди дають перестороги, щоб їх не вживалося тому, що вони шкодять здоров’ю? Правда, особа, яка має проблему з здоров’ям, як-от улькус, то ці напитки можуть бути шкідливі, і в такому разі, вона повинна обминати їх. Хворим на цукрицю, цукор є шкідливий; але не для інших людей. Для товстої людини навіть хліб і картопля або риж можуть бути шкідливі. (Порівняйте Приповістку 25:27.) Отже, коли розбираються такі справи, то треба вживати розсудок. Чи ми стараємося придушити голос сумління стараючись оправдувати речі, яких доказалося бути шкідливими і небезпечними?
‘ПОВОДЬТЕСЯ ПРИСТОЙНО ПЕРЕД ЧУЖИМИ’
29. У гармонії з Галат 6:7, які серйозні питання хтось повинен запитати про роботу, що на останку, шкодить людству?
29 Це є лише кілька прикладів де питання про сумління можуть виринати в нашій роботі. Але у всіх таких справах, християнинові треба добре пам’ятати, ‘що тільки людина посіє, те саме й пожне’ — і це в різні способи. (Гал. 6:7) Але, що сказати якщо наша робота, замість бути корисною шкодить іншим? Хоч Біблія точно не присуджує такої роботи, то чи вона не буде шкідливо впливати на розум і серце робітника? І чи вона не може мати ослаблюючий вплив на його сумління, можливо дозволяючи йому оправдувати себе за те, що бере участь у таких практиках, яких Боже Слово визначно забороняє? — 1 Сол. 4:12
30. Як треба застановлятися над сумлінням тих, що не належать до збору відносно такої роботи?
30 Також треба пам’ятати, що ми доручуємо себе сумлінням інших щодо щирости. Недавно кількох славних релігійних організацій у Сполучених Штатах почали дуже критикувати, тому що хоч вони заявляли бути за миром, то вони вкладали великий капітал у воєнну індустрію. Якщо християнин бере сторону проти якоїсь практики, що не є сумісна з біблійними принципами, але однак працює на роботі, що поширює і взагалі підбурює таку практику, то чи цим він доручує себе сумлінню інших? Чи люди будуть вірити йому, що він є щирий коли оголошує якісь інші принципи з Божого Слова та його обітницю в праведний новий порядок?
31, 32. (а) Які питання можуть виринути про такого християнського чоловіка, чи він буде здібний до посад у християнському зборі? (б) Чи бути “бездоганний” значить, що надзиратель або службовий слуга мусить догоджати вибагливостям та вірі кожної особи?
31 А що сказати про християнина, який хоче ‘стати надзирателем’, або хоче служити за службового слугу в зборі? Якщо він працює на роботі, що виробляє такі шкідливі речі, то чи можна сказати, що такий чоловік “є бездоганний” або, що він має “добре засвідчення від чужинців?”— 1 Тим. 3:1, 7—10; Тита 1:6.
32 Ці вимоги для християнських надзирателів та службових слуг не мають до діла лише з незаснованими або несправедливими обвинувачуваннями. По країнах де панує Католицька Церква, наприклад, люди вважають, що розвід завжди є неправильний, навіть на біблійних підставах перелюбу. Коли б критикували когось, що він розвівся на біблійних підставах, то це не зробить його нездатним служити за надзирателя або службового слугу, бо таке критикування не має основи.
33, 34. Чи загальність деякої роботи в якійсь околиці або її загальне прийняття людьми у тій частині усуває спротивлення сумління до неї?
33 Хтось може сказати: “Правда, моя робота дійсно не є на добро мого ближнього. Але в мойому сусідстві більшість людей працюють при такій роботі. Це підприємство або продукція є головне джерело доходу в цій околиці’. Чи це змінює справи щодо включення сумління?
34 Наприклад, якщо б у якомусь місті або штаті азартна гра була головним зайняттям, то можливо люди не противилися б навіть коли б хтось заявляв бути щирим послідовником Ісуса Христа і працював при ній. Але, чи така робота є правильна в Божих очах? Дальше, як це буде впливати на сумління і серце цього робітника? Чи б його сумління дозволяло йому приступати до свого Отця “у молитві”, як чистий і без заслуги Божого несхвалення? 1 Івана 3:19—22 каже: “Із цього довідуємось, що ми з правди, і впокорюєм наші серця перед Ним, бо коли винуватить нас серце, то Бог більший від нашого серця та відає все! Улюблені, коли не винуватить нас серце, то маємо відвагу до Бога, і чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього”. Справді, що цю “відвагу” треба дуже оціняти, так, і зберігати всяким коштом.
ТРЕБА ВІРИ
35. Як може прийти проба віри коли будемо сумлінні про нашу роботу?
35 Правда, щоб розвити чисте сумління перед Богом і доручать себе сумлінням інших може вимагати великих змін у нашому життю. Роботу, що не противиться нашому сумлінню, можливо буде трудно знайти. Це буде випробовувати нашу віру в Божу силу прийти нам на поміч і відповісти на наше ревне зусилля догоджати Йому. З другої причини Біблія дуже близько зв’язує віру з сумлінням. (1 Тим. 1:5, 18, 19; 3:8, 9; Євр. 10:22) Чи ми дійсно віримо, що Бог Єгова не лише існує, але також “тим, хто шукає Його, Він дає нагороду”? — Євр. 11:6.
36, 37. Якщо є неможливо майже знайти роботу, яка не противиться християнському сумлінню, то з яких сучасних і стародавніх прикладів можна набирати потіхи та запевнення?
36 По цілій землі є тисячі чоловіків і жінок, які можуть посвідчити про Божу силу, здібність і готовість прийти на поміч тим, що стараються тримати добре сумління перед Ним. Особа може відчувати, що покинути свою теперішню роботу через сумління лишить її в безнадійній позиції. Але подумайте про те, що інші вже зробили. Подумайте про жінок, які жили, як наложниці з одруженими чоловіками і родили їм дітей перед пізнанням правди з Божого Слова. Відмовлення далі жити під таким розпорядком значило, що вони мусіли загубити своє отримання навіть дім у якому вони жили. Однак, сотки вірних жінок взяли такий крок з вірою, і Бог Єгова подбав про них.
37 Також подумайте про багато невільників Римської Імперії, які прийняли Християнство. Вони ставали майном тих, що купували їх і були залежні від них за всі життєві провізії. Однак, вони мусіли вживати своє християнське сумління і коли їхні пани наказували їм робити щось, що порушувало християнські принципи, то вони відмовлялися, признаючи Бога та Його Сина за вищих панів. Це, також, вимагало великої віри.— 1 Пет. 2:18—20; Ефес. 6:5—8; Кол. 3:22—25.
38. Хоч багато християнських чоловіків не покинули теперішнього роду роботи, то як багато з них мусіли робити великі зміни, щоб мати чисте сумління?
38 Також, маємо тисячі чоловіків, які, хоч не змінювали своєї роботи, мусіли змінити свої торговельні способи, або мусіли покидати роботу тому, що їхні роботодавці вимагали, щоб вони чинили нечесність у законній торгівлі. Багато особистих служб, як то направи радіо, авта, годинники і подібні служби, часто є нечесні, беруть забагато грошей за свою роботу, і беруть гроші за частини, яких вони ніколи не вставили, або за роботу, якої вони ніколи не виконали. Це є форма крадіжі. Інші продавці, перед пізнанням правди, підробляли справи приваблювати покупців. Це значить говорити неправду і обман. Християни вже “відреклися тайного сорому” і не ходять “в хитрості” у чи поза збором. (2 Кор. 4:2) Вони слухають заохочення: “Тому то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, . . . Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному”. Сумління спонукують їх покидати свої неправильні способи, щоб не ‘засмучувати Божого святого духа’.— Ефес. 4:25—30.
ТРИМАЮЧИ РОЗСУДЛИВІСТЬ І РІВНОВАГУ
39-41. (а) Так як у всіх інших справах, чий погляд ми хочемо тримати коли вживаємо наше сумління у виборі роботи? (б) Коли чиясь робота підносить питання про сумління, яке рішення старші в зборі можуть зробити? Чиє сумління керує ними?
39 І знову, треба зауважити, що Бог Єгова є дуже реалістичний у всіх Своїх вимогах. Він постачає нам принципи, які дають добрий, ясний провід: однак, Він не вимагає неможливого, так, щоб ми мусіли “відійти від світу”, щоб мати чисте сумління.— 1 Кор. 5:10.
40 Подумайте, наприклад, про особу, що працює на фермі де вирощають шкідливу рослину. Його праця може бути прямо зв’язана з продукцією або розповсюдженням цієї рослини. Його сумління може або не може спонукувати його покинути таку роботу. Навіть хоч його сумління не спонукує його покинути таку роботу, то якщо він належить до християнського збору, сумління старших у тому зборі можливо не дозволять їм рекомендувати його на старшого або на службового слугу.
41 По другій стороні, людина може працювати на фермі, але може виконувати роботу, що не є зв’язана з розвиттям такого продукта, вона можливо виконує якусь особисту службу родині або власникові, веде домашню господарку або щось подібного. Вона можливо відчуває, що така робота не зв’язує її з роботою, яка видає шкідливий продукт. Чи старші збору з яким вона спілкує будуть рекомендувати її на старшого або службового слугу чи ні буде залежати від їхнього сумління. Вони також мусять подумати як така рекомендація буде впливати на збір і на суспільство в якому вона знаходиться.
42. (а) Стараючись тримати чисте сумління, то яку марну роботу ми будемо обминати, і що ми зробимо нашою цілю? (б) У “сумнівних” справах, яку рівновагу ми будемо тримати.
42 Отже, так як апостол, ми всі хочемо ‘пильно дбати про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей’. (Дії 24:16) У тому самому часі ми повинні зрозуміти марноту дебатувати над усяким малим розгалуженням або можливим застосованням якого-небудь біблійного принципа або старатися заводити талмудський закон відносно того, що є докладно або недокладно. Даючи Тимофійові інструкції про його службу в Ефесії, Павло писав: “Ціль же наказу — любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри. Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомовність, вони забажали бути вчителями Закону, та не розуміли ні того, що говорять, ні про що запевняють”. (1 Тим. 1:3—7; порівняйте 6:3—5.) Де рішення спочиває з сумлінням особи, то ми не будемо старатися накидати наше власне сумління на інших, не будемо насміхатися, ні критикувати або судити тих, яких сумління не є таке обмежувальне, як наше в деяких справах.— Рим. 14:3, 10.
43. Стараючись завжди поводитися з добрим сумлінням, коли ми однак зробимо помилку, то що можна зробити, щоб не мати винного сумління?
43 Ми будемо робити помилки, робити речі за які пізніше жалуємо,— бо ми не є досконалі, Але ми ніколи не будемо страждати від винного сумління коли будемо зараз визнавати свої помилки перед Богом і покидати їх, шукаючи прощення від Єгови через Його Сина. Прочитайте особистий досвід царя Давида в такій справі так, як є записано в Псалмі 32:1—6. Тіштеся знанням, що жертва Божого Сина може покрити наші гріхи і вичистити наше сумління, даючи нам потішаюче запевнення, що Бог не тримає таких помилок проти нас. Отже ми далі зможемо служити Йому з добрим сумлінням і з радістю, задоволенням, спокоєм розума і надією на вічне життя.
[Ілюстрація на сторінці 183]
Чи це є сумісно з говоренням про любов ближнього, а все таки вирощати тютюн, який може зруйнувати здоров’я вашого ближнього