Набуваючи майна для нового царя землі

“Ласка царева,— рабові розумному, гнів же його — проти того, хто соромить його”.— Прип. 14:35.

1. Який чоловік поклав слова наказуючи вигубити ворогів в уста царя пророчої притчи?

“А ТИХ ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіть сюди, і на очах моїх їх повбивайте”. Ці слова царя повинні настрашити тих, яким він був промовив їх! Але хто сказав ці слова? Це був чоловік, який більшість людей не повірили б, що він міг дати такий жорстокий розказ. Він вложив ці слова в уста царя про якого говорив у своїй пророчій притчі. Але, в дійсності він говорив про себе, беручи до уваги, що він сам був той, якого цар представляв у притчі.— Луки 19:27.

2. (а) У той час, куди Ісус ішов, маючи яку подію на увазі? (б) Коли Ісус сходив з Оливної гори, то яке пророцтво Він промовив проти Єрусалиму?

² В тому часі Ісус Христос був у місті Єрохон, коло чотирнадцять миль на північносхід від Єрусалиму, на початку весняного місяця нісана 33 р. З.Д. Ісус перейшов Йордан річку і ввійшов в Єрихон, щоб переночувати. Він був у дорозі до Єрусалиму, де мав намір в’їхати в те святе місто в неділю, 9-го нісана, п’ять днів перед жидівською пасхою. То в цьому в’їзді Він спинив процесію Своїх учнів, як вони сходили з Оливної гори, плакав над містом Єрусалимом, і сказав: “О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх”.— Луки 19:41—44.

3. Коли те вигублення, яке Ісус передсказував сталося і до якої міри?

³ Чи тут Ісус розказував як цар притчи вигубить своїх ворогів, тому що вони не прийняли його за царя? Так як сталося, місто Єрусалим не привітало Ісуса Христа як Царя, коли Він в’їхав у нього. П’ять днів пізніше, або на день Пасхи, вороги в Єрусалимі розп’яли Ісуса, як проклятого кримінальника на стовпі за мурами міста. Ці вороги дуже противилися тому, що римський губернатор, Понтійський Пилат, написав на стовпі єврейською, латинською і грецькою мовами: “Ісус Назарянин, Цар Юдейський”. (Ів. 19:17—22) Вони не хотіли, щоб чоловіка, якого вони обвинувачували богохульством і підбурювачем проти імперіалістичного Риму, назвали їхнім Царем. Коли тридцять три роки пізніше вони самі збунтувалися проти Риму, то це не було, тому що вони були на стороні Ісуса, як їхнього Месії і Царя, але через свої власні Месіянські честолюбства. П’ятого року цього бунту, дуже багато жидів було вигублено, так як Ісус був передсказав. Під час римської облоги і знищення Єрусалиму, один мільйон і сто тисяч бунтівничих жидів загубили своє життя, а лише 97.000 пережили і пішли в неволю.

4. (а) Що те вигублення в Єрусалимі представляло? (б) Що нам тепер робити, щоб не стати вигубленими?

⁴ Одначе, після того знищення Єрусалима з його храмом у 70 р. З.Д., Ісус Христос не силував Свого царювання на тих переживших жидів у Палестині, чи по цілій залюдненій землі. Римська Імперія продовжала панувати над Палестиною століттями після того. Ясно є, що коли римляни вигубили нехристиянських жидів в Єрусалимі у 70 р. З.Д., то це лише представляло багато більше світове вигублення всіх мешканців землі, які не хотіли прийняти Ісуса Христа за нового царя землі в часі Його другого приходу. Отже той час ще має прийти — але вже є дуже близько — коли, на сповнення цієї притчи, воскреслий, прославлений Ісус Христос накаже Своїм небесним ангелам привести Його земних ворогів перед Ним, щоб вбити їх за непримиренних ворогів Його царства. Це значить, що сьогодні ми живемо в дуже небезпечному часі і нам треба взнати чи ми є вороги Його царства чи ні. Коли вибиремо правильну сторону тепер, то ми можемо бути спасені від надходячого знищення.

ПРИТЧА

5, 6. Що учні сподівалися, що Ісус зробив в Єрусалимі, отже чому Він дав їм притчу?

⁵ Щоб допомогти нам вибрати правильний стан тепер, було б добре нам переглянути і зрозуміти цілу притчу, яку Ісус Христос дав в Єрихоні весною 33 р. З.Д. Тому що Ісус Христос відвідав дім головного митника Єрихону, цей зневажений Закхей повірив, що Він був жидівський Месія або Христос. (Луки 19:1—10) Тому що Ісус постановив піти в Єрусалим, то Його учні думали, що там Він виявить Себе бути Месією і відновить царство ізраїльському народові, відбираючи контролю з рук імперіалістичних римлян. Щоб дати учням правильне розуміння, Ісус Христос дав цю притчу, щоб показати, що Його царство ще було далеко в майбутності.

⁶ Про це ми читаємо: “Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об’явиться Боже царство тепер. Отож Він сказав: ‘Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись’ ”.— Луки 19:11, 12.

7. (а) У притчі, як Ісус показав, що дістати і пристосувати царську силу забере довгий час? (б) Як Ісус був “чоловік славного роду”?

⁷ У цей спосіб Ісус натякнув, що Він не мав царської сили, але що мусів далеко подорожувати, щоб отримати її. Тому що дев’ятнадцять століть тому подорож була дуже повільна, то подорожувати до далекої країни і вернутися назад показує перехід довгого часу. Ісус не мав на думці лише подорожувати в Єрусалим, чотирнадцять миль від Єрихону, щоб дістати належної царської сили через Своє благородне народження. (Луки 19:12, Єрусалимська Біблія; Нова Американська Біблія; Нова Англійська Біблія; Нового Світу Переклад) Хоч Ісус був звичайний тесляр у Назареті, однак Він був дворянин з “славного роду”. Він був натуральним потомком царя Давида, з столицею в Єрусалимі. Бувши таким потомком, Він мав успадкувати Давидове царство над всім Ізраїлем, з столицею Єрусалим. Ісус чинив так багато чудес через силу Божу, що Його учні тепер сподівалися Месіянського “Божого царства” якимось чудом з Ісусом, як Царем над Ізраїлем, незважаючи на те, що римляни панували над країною. Таким чином Месіянське царство Боже могло бути відразу засноване. Але Ісус знав, що те Царство не було так близько, як час, якого забрало б подорожувати в Єрусалим.— Луки 3:23—31; Мат. 1:1—17.

8, 9. (а) Чи той час був такий самий, як час, якого забере подорожувати до Риму і назад, і чому ні? (б) Як, в Своїх словах до царя Седекії з Єрусалиму, Єгова показав, що це Він мав дати царську силу?

⁸ І час у притчі не відносився до часу, якого забрало б подорожувати від Палестини до імперіалістичного Риму в Італії і вернутися назад. Рим не було місце де Ісус Христос мав дістати Свою царську силу. Джерело Його царської сили не був Кесар або римський сенат. Цей факт можна було бачити, коли римські вояки розп’яли його на день Пасхи за бунтівливого привласнювача царства. Далеке місце до якого Ісус подорожував дістати царської сили було місце Того, Хто заснував те Месіянське царство Давида, предка Ісуса. То був Бог Єгова, і Його місце є на небі. Єгова показав, що це Він дав царську силу правильному потомкові царя Давида сказавши цареві Седекії в Єрусалимі перед усуненням його з престолу в 607 р. перед З.Д.:

⁹ “Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так, піднесеться низьке, а високе понизиться! Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам”.— Єзек. 21:31, 32; (Єзек. 21:26, 27, Куліша Переклад).

10. Чому Ісус не став зарозумілий, коли наслідував чоловіка славного роду і взяв довгу подорож, щоб дістати царську силу?

¹⁰ Ісус Христос не був зарозумілий, коли вирішив наслідувати чоловіка славного роду в притчі і подорожувати довгий час, щоб одержати царство для Себе. Саме перед Своїм зачаттям в утробі земної матері Марії з царського дому Давида, ангел Гавриїл сказав про її сина, якого вона мала назвати Ісус: “Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця”. (Луки 1:31—33) Тепер треба було Божественного чуда, щоб передати життя цього Сина Всевишнього з неба до землі. Тепер, як же Ісус Христос мав дістатися назад до неба, щоб прийняти Давидове царство від Його небесного Отця?

11, 12. (а) Через яке чудо Ісус міг подорожувати до того місця, щоб дістати царську силу? (б) Чому таке воскресення Ісуса не є наша теорія?

¹¹ Божественне правило, що “тіло й кров посісти Божого царства не можуть”, є незмінне. (1 Кор. 15:50) Ясно є, що треба було ще одного чуда, щоб Ісус Христос вернувся назад до неба до Всевишньої Влади, який міг дати Йому Царство. Ясно є, що Ісус буде мусів віддати Своє “тіло й кров”. Це вимагало, щоб Він віддав Своє досконале невинне тілесне життя як людську жертву. Але ця жертовна смерть не візьме його до неба. Бог буде мусів дати Своєму пожертвованому Синові знову життя, але не як Син “тіла й крови”. Він буде мусів стати духовним Сином з духовним тілом, якого людські очі не можуть бачити, але небесні очі можуть. Отже Всемогутній Бог Єгова буде мусів чудово воскресити Свого пожертвованого Сина до духовного життя, щоб дати Йому обіцяну нагороду безсмертности і нетління. І Єгова докладно зробив так. Це не є наша теорія, але апостол Петро пише:

¹² “Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений, Яким Він і духам, що в в’язниці були, зійшовши, звіщав”.— 1 Пет. 3:18, 19.

13, 14. (а) Коли Ісус помер як чоловік “тіла й крови”, то куди Він пішов? (б) Як ми знаємо чи відразу після Свого воскресіння Ісус почав подорожувати до “далекої країни” в Його притчі?

¹³ Безперечно, що коли Ісус помер як чоловік з ‘тіла й крови’ Він не пішов до тієї “далекої країни” про яку говорилося в притчі, а саме, до небесної присутности Його Отця. Він дійсно був помер, Його тіло положили в гріб, і частини трьох днів Ісус був у тому, що євреї називали шеол, а греки гадес. Коли Ісус воскрес третього дня, то Він мав зі собою цінність Свого пожертвованого тілесного життя, але не почав зараз подорожувати до “далекої країни”. Того самого дня Він з’явився Марії Магдалині в саду де був Його гріб і сказав:

¹⁴ “Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого”. (Ів. 20:17) Продовж сорок днів Він був невидимий на землі, і часами матеріалізував Собі людську форму, щоб явитися Своїм учням доказати, що Він справді був живий, воскрес з мертвих.— Дії 1:1—5.

15, 16. (а) Коли воскреслий Ісус почав подорож до тієї “далекої країни”, і перед якими свідками? (б) Коли Він досягнув ту “далеку країну”, і як Петро потверджує це?

¹⁵ Коли воскреслий Ісус Христос вознісся до Свого небесного Отця, то тоді Він почав подорож до “далекої країни”. Це сталося сорокового дня після Його воскресіння. Коли кілька учнів на Оливній горі дивилися як Ісус у зматеріалізованому тілі возносився на небо і зник, два ангели з’явилися і сказали: “Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо”. (Дії 1:11) Скільки часу Ісуса Христа взяло піти до “далекої землі” в притчі, ми не знаємо, але Його мусіло взяти принаймні десять днів, або до свята П’ятдесятниці того 33 р. З.Д. Того дня на Ісусових учнів в Єрусалимі зійшов святий дух, і апостол Петро промовляючи під надхненням сказав тисячам слухаючим юдеям:

¹⁶ “Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: ‘Промовив Господь [Єгова] Господеві моєму: ‘Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм’. Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви”.— Дії 2:34—36.

“ТОРГУЙТЕ, АЖ ПОКИ ВЕРНУСЯ”

17. Як Ісусова притча показує, що Його учні мали робити на землі під час Його довгої відсутности?

¹⁷ Отже Ісус Христос мав вернутися,— але цей раз у “царській силі”. Притча, яку Ісус дав поправити думку учнів, “що об’явиться Боже Царство тепер”, показала, що Ісус Христос, так як “чоловік, роду славного”, не вернеться так скоро. (Луки 19:11, 12) То ж що Його учні мали тимчасом робити, чекаючи Його повороту з “царською силою”? Ісус дав їм інструкції, що вони мали робити. У притчі Ісус показав, що дасть їм роботу. Ми читаємо про відходячого чоловіка славного роду: “І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: ‘Торгуйте, аж поки вернуся’ ”.— Луки 19:13.

18. (а) Яку цінність різні переклади Біблії і Помічник до Розуміння Біблії дають десятьом срібним мінам? (б) Що раби мали робити з срібними мінами?

¹⁸ Американський Переклад Біблії подає грошову цінність стародавньої міни і переводить цей вірш у слідуючий спосіб: “І він покликав десятьох рабів і дав кожному двадцять доларів і наказав їм торгувати в часі його відсутности”. Мофатів переклад Біблії дає міні британську цінність і каже: “Перше він скликав своїх десятьох рабів, даючи кожному п’ять фунтів стерлінгів, наказуючи їм, ‘Торгуйте цим, аж поки вернуся’ ”. Нова Англійська Біблія з 1970 р. подає вартість міни на “фунт стерлінгів”. А Нова Американська Біблія не дає міни вартости, але каже, що чоловік славного роду дав своїм рабам “десять одиниць”. Видання “Помічник До Розуміння Біблії” з 1971 р. (анг. мові) каже, що срібна міна в першому столітті З.Д. мала вартість 14.094 доларів. За Ісусового дня це було багато грошей, рівняючись до 100 драхмів, 845.64 доларів, або одної шістдесятої частини срібного таланта. Без різниці яка була вартість тієї срібної міни, то тих десять рабів чоловіка славного роду мали торгувати ними, щоб набути багатства майбутньому цареві.

19. Кого тих “десять рабів” представляли, і що “десять мін” представляли?

¹⁹ Тих десять рабів в Ісусовій притчі представляли учнів Господа Ісуса. Після Його воскресіння з мертвих, то що Він лишив позаді для Своїх учнів перед вознесенням до неба десять днів перед святом П’ятдесятниці у 33 р. З.Д.? Коли Ісус помер на мученицькому дереві на Череповищі, то від Нього відібрали кожну матеріальну річ. Коли Він воскрес з мертвих третього дня, то Він навіть лишив позаді похоронні перев’язки. (Ів. 20:6, 7) Отже, що Ісус мав, щоб міг передати Своїм учням перед Своїм вознесенням до небесної “далекої країни”? Це було щось подібне до десяти срібних мін, які могли послужити за основу на збільшення для майбутнього Царя, Месії. Хоч це щось не було матеріальне, невідчутне, то воно однак існувало. А що це було? Поле зацікавлення відносно Божого Месіянського царства, якого Ісус обробляв Своєю публічною службою продовж трьох і пів років в Ізраїлі.

20. (а) Яка дорогоцінна риса була передана полеві з якого Ісусові учні могли діставати прибуток ніби торгували десятьма мінами? (б) Як один раб і Сам Ісус показав таку корисну цінність, яка була передана тому полеві?

²⁰ Так, тих десять символічних срібних “мін” представляли наслідки, яких Ісусове проповідування і наука витворила між юдеями або ізраїльтянами, щоб вибрані люди Єгови могли прийняти Ісуса за обіцяного Месію. Отже там було приготоване поле для Ісусових учнів працювати, підкріпляти і заохочувати юдеїв до зрілости, приготовити їх увірувати, що Ісус був Помазаний Єговою через Ісусову науку і вчинки на сповнення Біблійного пророцтва. Це було поле, яке Ісусові учні могли зробити дуже плодотворним, коли б займалися роботою, яку Ісус лишив для них. У притчі один із рабів порівняв його до поля, коли сказав вертаючому цареві: “Ти жнеш, чого не посіяв”. (Луки 19:21) Раніше Ісус показав те саме Своїм учням, сказавши у Самарії: “Бо про це поговірка правдива: ‘Хто інший сіє, а хто інший жне. Я вас жати послав, де ви не працювали; працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли”.— Ів. 4:37, 38.

21. (а) Якого збільшення Ісус хотів? (б) Якщо юдейське поле не було б досить плодотворне, то що учні мали робити?

²¹ Ісусові учні мали щось корисного, щось цінного придатного, з чим почати працювати, або ‘торгувати’, щоб придбати збільшення. То не було срібло або золото, якого Ісус бажав набути через Своїх учнів рабів. Він хотів, щоб було більше учнів, які б наслідували Його й які прийняли б Його за Месіянського Царя. Якщо б то вже оброблене юдейське поле не видало б їх усіх, а особливо 144.000 спадкоємців Царства з Ісусом, то тоді Його учні могли поширити їхню роботу між поганами або не-юдеями. Цим чином вони могли збільшати оброблене поле, яке родило б п’ять або десять разів більше, щоб видавати підданців Христового царства.

22. Тому що “рабів” було десять, то кого те число представляло в цілковитому сповненню притчи?

²² Тих “десять рабів” Ісусової притчи не сповнилися вповні в апостолах та учнях за першого століття нашої Загальної Доби. Відповідно там було “десять рабів”, тому що у Біблії число десять уживається показати цілковитість або повноту, а особливо відносно земних справ. Отже “десять рабів” у притчі будуть представляти всіх духом-породжених, помазаних рабів Ісуса Христа, що є майбутні спадкоємці з Ним у небесному царстві й яких вибиралося продовж минулих дев’ятнадцять століть аж до приходу Христа в царській силі при закінченні Часів Поган від 1914 р. З.Д. і дотепер. Це мусить бути так, бо апостоли та інші учні за першого століття З.Д. не пережили в тілі до Христового невидимого повороту з царською силою в цьому двадцятому столітті.

23. (а) Ця притча має своє остаточне сповнення з Христовими учнями в якій добі? (б) Тому що так багато ворогів Царя буде знищено, то що ми повинні зробити про цю притчу?

²³ Отже, закінчення Ісусової притчи про “десять рабів” з десятьма мінами мусить сповнитися з хрещеними, духом-породженими, помазаними учнями Ісуса Христа, які живуть на землі в цьому двадцятому столітті. Дослідження показує, що на землі є ще останок, який складається приблизно з десять тисяч, які ‘торгують’ десятьма символічними мінами, щоб збільшати майно нового Царя землі. Цих десять тисяч справді є мале число, коли порівняємо їх із повним числом 144.000 учнів, які будуть з’єднані з Ісусом Христом царювати з Ним продовж тисячу років на славу Богові і вічне благословенство всього людства. Як тих символічних десять рабів торгували “десятьма мінами” майбутнього царя постачає дуже цікаву історію. Тому що так багато ворогів правильного Месіянського Царя буде знищено, то нам було б на користь дослідити цю історію до самого кінця і побачити, яку участь ми можемо мати в сучасному сповненні Ісусової притчи.