Один світ, один уряд, під Божим суверенітетом

1. Що значить суверенітет, і як він впливав на нашу землю?

ВЖЕ багато століть люди сперечалися, що головне джерело суверенного уряду є люди над якими він володіє.a У політичній науці суверенітет значить “найвища сила у Штаті, якою уряд діє.b У недавніх часах все більше і більше країн пристають до ідеї, що суверенітет спочиває з людьми.c Проте, по деяких країнах далі признають, що найвища державна сила є суверен, такий, як цар або імператор. У всякому разі, сьогодні нема ані одного чоловіка або народної групи людей, щоб мали суверенітет над усією землею. Навпаки, на нашій землі є багато суверенітетів. Це є головна причина суперечок та боротьби. Земля не має відпочинку, на ній нема всесвітнього миру.

2. Чому народні суверенітети впливають на нас усіх, і який патріотичний стан деякі беруть до народних урядів?

² Суверенітети цілого світу впливають на нас усіх. Дуже мало з нас є “людина без країни”. Більшість із нас нележить до якоїсь держави, є горожани якоїсь країни. Тому від нас вимагається, щоб ми мали національну гордість. Ми відчуваємо велику чутливість до нашої національности, так, що ображаємося коли хтось скаже щось проти нашої країни. Під час міжнародних незгод багато відданих захисників національного уряду беруть патріотичну позицію, яку висказують оцими словами: “Моя країна — добре чи зле!”

3. Який внутрішній суверенітет і який зовнішній суверенітет народи мають?

³ Сьогодні більше народів за цілої історії вимагають вірности від своїх горожанів. У світовій Організації Об’єднаних Націй тепер є сто тридцять вісім членів-народів з різного політичного походження. І є ще багато народів, що не належать до організації Об’єднаних Націй. Кожний з цих народів, без різниці чи є членом організації Об’єднаних Націй чи ні, є заздрісний про свій внутрішній й зовнішній суверенітет. Кожний народ заявляє і зберігає ті урядові сили, яких політичний Штат має над власними горожанами, навіть над чужинцями, що мешкають в його народних кордонах і по приватних кораблях своїх горожанів на морю за межами територіяльних вод. У зовнішньому суверенітетові, кожний народ вимагає і діє за власним правом уходити в споріднення з яким-небудь чужим політичним штатом, або через мирну угоду або об’явою війни. За сьогоднішнім мисленням, все це виглядає правильно і природно. Патріотично!

4. У цьому столітті, який політичний рух став епідемією, й яке питання виринає щодо братерства між народами та особами?

⁴ Факти сучасної історії показують, що націоналізм вийшов на верх у цьому двадцятому столітті, після першої всесвітньої війни. Згідно переможною стороною, ту війну воювали, щоб забезпечити світ для демократії. Старання всіх людей набути національних суверенітетів витворенням нових політичних штатів тепер обернулося в епідемію. Націоналізм став чумою всіх людей. Замість успокоїти світові обставини задоволенням місцевих людей, які прагнуть незалежности, він лише розмножив проблеми національні і міжнародні. Після дев’ятнадцять років діяння тепер мертвої Ліги Націй і, тоді, тридцять років діяння організації Об’єднаних Націй, між народами тепер нема братерства сьогодні так, як нема “братерства між людьми”. Однак, чи ж усі люди не є брати “під шкірою”? Чи ж усі народи не є брат-народи, складаючись із горожанів, що є брати “під шкірою”? Чому ж у світі нема братерства, яке б довело людей поводитися, як любі брати одної великої людської родини?

5. Чи на землі ми маємо “один світ” під “одним урядом”, і для кого то була б дуже бажана річ?

⁵ Ми мусимо признати, що людство сьогодні не є “один світ”, і це, незважаючи на існування організації Об’єднаних Націй, не є під “одним урядом”. Чи б ми хотіли жити під “одним світом” і під “одним урядом”? З огляду людського досвіду за минулих шість тисяч років, це була б дуже бажана річ для всіх нас, що прагнемо згоди, миру, справедливости, безпечности людської дружби і радість у життю.

6, 7. (а) Чому люди на землі ще ніколи не були так близько зв’язані, і такі залежні один від одного? (б) На скільки людей впливала б ще одна світова війна, і чому?

⁶ Всі люди, без різниці де ми живемо на цій планеті, є полонені на землі. Це правда, що вже шість разів людина полетіла на місяць, але, щоб залишитися живими ці чоловіки мусіли вернутися до цієї землі. І вони дуже радо вернулися. Тут є місце в якому вони є призначені жити, і лише тут людство було призначене жити вічно. Люди, без різниці де вони живуть на цій планеті, є сусіди, бо вони всі є мешканці одної землі. Переважно вони є підкорені до таких самих потреб життя. І тепер швидке сполучення через телефон, телеграф, радіо і телевізію, і через різні способи подорожування на землі, на морі та в повітрі зв’язали всіх людей ближче разом. Люди на землі ще ніколи не були такі залежні один від другого.

⁷ Як одно велике людське тіло, те, що станеться в одному людському суспільстві впливає на решта людської родини. З огляду наукового поступу сучасного воювання, то ще одна світова війна, в якій вживали б атомну зброю з міжконтинентальними польотними снарядами, мала б катастрофічний вплив на все створіння, людське і тваринне, на нашу землю.

8, 9. (а) В якій небезпеці знаходиться все людство, і що народи потребують, щоб відвернути найгірше? (б) Яка пересторога про загибель прийшла від Далекого Сходу минулого січня, вимагаючи чиєї співпраці?

⁸ Усе людство тепер лежить у небезпеці вигублення. Провідники признають, що треба одного загального всесвітнього людського зусилля, щоб відвернути таке світове нещастя. Самозбереження вимагає такої речі. Але де між сьогоднішніми самолюбними людьми відчувається потребу співпраці, щоб відвернути найгірше? Один такий поклик приходить із Далекого Сходу:

⁹ Під заголовком “Мікі: Людство є приречене на знищення без співпраці”, Таймс із Сіньґапор, Азія, 26-го січня, 1975 р., сказав: “ТОКІО, субота.— Прем’єр Такіо Мікі перестеріг вчора, що світ є приречений до знищення, якщо особисті національні справи далі будуть виконуватися ‘вузьким, коротким способом’. Пан Мікі сказав у головній промові перед Дієтом (парламент): ‘Світ стається все менший і менший і все людство має однакову долю на одному кораблі’. Він підкреслював потребу міжнародної співпраці і залежности між народами. . . . ‘На наш жаль, проте, світ ще не досягнув ступня де можна цілком здійснити цю залежність. Якщо цей стан буде продовжатися, то ясно є, що в недалекій майбутності ми всі будемо присуджені. У цій добі, жоден народ або особа не може діяти успішно сама. Основна мета дипломатичного зусилля якої-небудь країни є, забезпечити свої народні справи. Але цей вислів не повиннося брати у вузькому і короткому розумінні”.

ЩО БРАКУЄ У МІЖНАРОДНІЙ СПІВПРАЦІ

10. Що буде перешкоджати єднаючій силі пропонованої міжнародної співпраці?

¹⁰ Справді це була значна пересторога від японського прем’єра. Він далі є сильно переконаний, що людство тепер мусить вибирати між міжнародною співпрацею, а знищенням! За його поглядом, проте, навіть якби таку співпрацю досягнули б, то кожний політичний штат таки повинен затримувати свій народний суверенітет. Згідно з цим, то “основна мета дипломатичного зусилля” є забезпечити народні справи кожної країни. Таким чином усі народні держави зможуть тримати свої народні суверенітети. І народна гордість із її роздільними впливами далі залишиться. Це буде перешкоджати заведженню правдивої внутрішньої єдності між політичними народами. Ця слабкість буде ослаблювати міжнародну співпрацю. Наслідок ніколи не буде “один уряд”! Ані “один народ”!

11. Яка дуже важна річ бракує в такій міжнародній співпраці?

¹¹ Отже, щоб зберегти світ людства від загибелі, то чи лише співпраця між суверенними політичними штатами є потрібна? Очевидно, що щось іншого також є дуже потрібно. Тепер мертва Ліга Націй не постачила тієї потреби. І теперішня діюча організація Об’єднаних Націй не постачає її. Політичні науковці цілого світу можуть запитати: Що бракує цим організаціям, щоб вони могли завести міжнародну співпрацю? Ми відповідаємо: Тут треба несамолюбної співпраці з Тим, Якому багато народів заявляють служити. Хто це є можна бачити з колишнього народного гімну однієї країни Північної Америки. Ця пісня є “Мій Край”, або попросту сказати “Америка”. Останній вірш цієї пісні, до якої слухачі будуть уставати, коли її грається, каже ось що:

“Бог наших отців, Тобі

Автор свободи, Тобі ми співаємо.

Нехай довго наш край сяє святим світлом свободи.

Хорони нас потужністю Своєю,

Великий Боже, наш Цар”.

12. (а) Як один народ заявляє, що Бог є його небесний Суверен? (б) Як такий співаючий народ доказує чи Бог справді є його Сувереном?

¹² Крім цього, цей гімн співали до мелодії британського народного гімну, “Боже Спаси Нашого Люб’язного Царя (Королеву)”. У згоді з останнім віршом пісні “Америка”, Найвищий Суд тієї країни вирішив, що Сполучені Штати є християнський народ. Також, в Англії Церква ще далі є зв’язана з Штатом, і Англіканська Церква є заснована як Штатська Церква. Тут вони приймають Бога Біблії за своє божество. Всі народи так званого Християнства визнають поклонятися цьому Богові Святого Писання. Коли американці співають слова “Великий Боже, наш Цар”, цієї патріотичної пісні, то вони признають, що Бог, “Бог наших отців”, є суверен, вищий від найвищої виконавчої влади Сполучених Штат Америки. Але, чи співаки цього гімну висловлюють щось більшого ніж мають намір чинити? Чи вони справді приймають Його за Суверена свого власного народу, як і цілого всесвіту? Співаки доказують тим чи Він справді є їхнім Сувереном, коли покірно співпрацюють з Ним, або коли не хочуть співпрацювати з Ним.

13. (а) Хто Біблія показує є Суверен всесвіту? (б) Отже, яким способом може здійснитися “один світ” під “одним урядом”?

¹³ Переклад Святої Біблії на англійську мову, якого уповноважив Цар Яків Перший з Великої Британії в 1611 р., якого мали читати по церквах тієї країни відкриває суверенітет цього Бога. У Псальмі 83:19, НС ми читаємо: “Нехай вони знають, що Ти, Якого ім’я єдиного є ЄГОВА, є всевишній над цілою землею”. На сповнення цієї молитви у тій Псальмі, всі люди, всі мешканці землі, ще будуть знати, що Бог, Якого ім’я є Єгова, є Всевишній Суверен всіх людей, а також Суверен нашої землі. Сьогодні більшість політичних народів не поклоняються Єгові як їхньому Богові, так як народи так званого Християнства заявляють робити. Але, хоч так звані “християнські” народи заявляють поклонятися Богові, якого ім’я Біблія показує є Єгова, то вони таки не співпрацюють із Ним. Дійсно, ані один народ, що є членом організації Об’єднаних Націй не співпрацює з Всевишнім Богом, Єговою. Тільки тоді, коли всі люди будуть покірно співпрацювати з Всесвітнім Сувереном, то лише тоді може бути “один світ” під “одним урядом”.

ЧИЙ СУВЕРЕНІТЕТ МИ БУДЕМО ВИБИРАТИ?

14. Чому всі ми тепер мусимо особисто робити рішення у цій справі, яку треба залагодити для всієї землі?

¹⁴ Чи ми з цілого серця прагнемо такого світу? Тому що політичні народи не хочуть діяти за Божими вимогами і не хочуть співпрацювати з Ним, то кожний із нас тепер мусить особисто робити рішення у цій справі, яку незабаром залагодиться по цілому світі. Чи всі будемо шанувати всесвітній суверенітет Єгови і жити в згоді з ним? Тільки коли зробимо так, то лише тоді будемо втішатися “одним світом, одним урядом під Божим суверенітетом”.

15. Що пояснює чому проекти народів не вдаються незважаючи на міжнародну співпрацю?

¹⁵ Коли всі ми будемо співпрацювати і діяти як з’єднане тіло, тоді ми можемо щось досягнути. Коли будемо всі працювати з Суверенним Господом Богом Єговою, то можемо бути певні, що будемо мати успіх. Цей факт помагає нам зрозуміти чому народи не мають успіху в своїх міжнародних проектах. Це правда, що народи в їхньому розпачливому стані сьогодні дуже стараються з’єднати світ під один світовий розпорядок. Таж тепер навіть є пропонування передати світовий суверенітет організації Об’єднаних Націй. Проте, чи цей “один світ” людства під “одним урядом”, якого народи пропонують завести, щоб забезпечити світовий мир і безпечність, є “один світ” під “одним урядом”, якого Суверенний Господь Бог має на думці? Чи це є уряд, якого Він передсказав у Свойому нехибному написаному Слові, Святій Біблії?

16, 17. (а) Як народи співпрацювали разом у поганий спосіб дев’ятнадцять століть тому в Єрусалимі? (б) Чим ті, що молилися і згадували про цю лукаву співпрацю назвали Бога? і що вони просили Його зробити?

¹⁶ Ми знаємо, що люди і народи можуть співпрацювати в поганому ділі, як і в доброму. Майже дві тисячі років тому народи згромаджувалися до поганого діла. Вони співпрацювали разом, але не з Всевишнім небесним Богом. На цей факт звернули увагу в місті Єрусалим, коли там заарештували кілька чоловіків за те, що вони проповідували в міському храмі й взяли їх перед Найвищий Суд, але пізніше відпустили під погрозами. Про ту суперечність між суверенностями історія ось що пише у слідуючих словах:

¹⁷ “Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили. Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: “Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив. Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав духом святим: ‘Чого люди бунтуються, а народи задумують марне? Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його’. Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим, учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося. І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати”.— Дії 4:23—29.

18. Що ті молячі християни просили, щоб Бог поміг їм робити, і які були наслідки їхньої молитви?

¹⁸ Ті учні Месії Ісуса особисто рішили і стали по стороні всесвітнього суверена Творця неба і землі. Тому вони молилися до Нього, щоб Він допоміг їм не коритися вимогам та погрозам того національного Найвищого Суду і щоб вони могли далі проповідувати заборонену Божу вістку про Його помазаного Слугу, Ісуса Месію. Вони виявили політичну змову царя Ірода Антипаса, який представляв національну групу Ідумеїв, губернатора Пилата, який представляв Римську Імперію і Тиверія Кесаря, і нехристиянських жидів. Бог відповів на ту молитву, і проповідування доброї новини через тих захисників суверенітету Господа Бога Єгови далі поширювалося між жидами, а пізніше між поганськими народами. Наслідком цього, тисячі повірили і стали по стороні Суверенного Господа Єгови, співпрацювати з Ним у Його Месіянському намірі.

19. У протилежності станові дев’ятнадцять століть тому, ми сьогодні приступаємо до якого сповнення Давидових слів Другої Псальми, і чому треба бути дуже обережним, яке рішення ми будемо робити?

¹⁹ Сьогодні ми вже дійшли до найвищої точки тих подій під божественним проводом, які ведуть до “одного світу” під “одним урядом” над яким Бог є Всесвітній Суверен. Ті пророчі слова Давида, яких учні Месії помістили в молитві дев’ятнадцять століть тому сповнилися лише в малий спосіб. Перше сповнення цього пророцтва включало лише царя Ірода і губернатора Понтія Пилата, як і жидівський народ та римських вояків, які прибили Ісуса Месію до мученницького дерева. У нашому двадцятому столітті, світові події ще від вибуху Першої Світової Війни в 1914 р., постачають доказ, що ми вже дійшли до останнього і цілковитого сповнення тих слів Давидових з Другої Псальми. Тепер, більше ніж за всіх часів людської історії, годиться залагодити цю спірну справу про божественний суверенітет. Наше особисте рішення в цій справі буде мати дуже серйозний вплив на кожного з нас.

20, 21. (а) До кого можна звертатися за успішним проводом, щоб зробити правильне рішення? (б) Так як показує Псальма 73:24, 25, 28, до кого псалмоспівець вертався за порадою?

²⁰ Щоб допомогти нам зробити рішення, яке доведе до нашого життя в “одному світі, під одним урядом”, під божественним суверенітетом, то ми потребуємо проводу. Чи в цьому відношенні ми можемо йти до світських народів, щоб дістати потрібного проводу? Ні, бо вони самі є в замішанні, і все більше і більше заглублюються у переполох, не знаючи виходу з збільшаючих клопотів. Ми не можемо успішно повернутися до релігійних інституцій, щоб користати з їхньої релігійної поради, яку вони давали політичним провідникам, яка довела народів до теперішнього безвихідного стану. Щоб дістати реалістичної та практичної поради, яка буде провадити нас правильним шляхом, то треба звернутися до написаного Слова, якого постачив Той, Який давно тому передсказав теперішнє світове горе. Такий мудрий шлях вибрав стародавній надхнений псалмоспівець. Звертаючись до божественного Автора того пророчого Слова, псалмоспівець сказав:

²¹ “Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене! Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого! А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа [Єгову] свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини”.— Пс. 73:24, 25, 28.

22. Отже, про що ми можемо бути певні, так як слова псалмоспівця показують?

²² Коли будемо тепер вибирати Суверена цілого всесвіту за власний сховок, то ми також можемо бути певні, що Він буде провадити за Його порадою і пізніше заведе нас до вічної слави.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 148]

‘Чому бракує світового братерства, яке довело людей поводитися, як любі брати одної великої людської родини?’

[Вставка на сторінці 148]

‘Те, що тут бракує є несамолюбна співпраця з Богом Святої Біблії, Єговою, Всесвітнім Сувереном.’

[Вставка на сторінці 149]

‘Тепер більше ніж за всіх часів, годиться залагодити цю справу про суверенітет. Ви мусите особисто зробити рішення в цій справі’.

[Ілюстрація на сторінці 147]

“І стане Господь за царя над всією землею”.— Зах. 14:9.