Спомин Христової смерти

— Чому? Коли? Як? Хто? Де?

МІЖ багатьма зворушливими подіями записані в Єврейському Писанні, які мають дійсне значення є про патріарха Авраама в часі коли він приготовлявся пожертвувати свого сина Ісака.

Що за проба зустрічала Авраама, коли він почув як Бог сказав: “Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака . . . і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі”. (1 Мойс. 22:2, 3) Через свою велику віру, Авраам зустрів цю пробу, бувши певний, що Бог міг воскресити Ісака, щоб сповнити божественну обітницю відносно його нащадків. (1 Мойс. 12:2, 3; 21:12; Євр. 11:17—19) Таким чином Авраам постачив гарний прообраз показати як Бог Єгова пожертвує Свого однородженого Сина, Ісуса Христа, Якого Він також дуже любив.— Ів. 3:16; Гал. 3:16.

Проте, чи ви знали, що Ісак також успішно зустрів цю велику пробу на тій оказії? Правдоподібно, що він уже був мужній молодий чоловік. Якщо б він захотів, то він міг би легко чинити опір проти свого отця або втекти від нього. Він не робив цього, але покорився своєму батькові. У цьому Ісак добре представляв як Ісус Христос покориться волі Свого небесного Отця до самої смерти на мученицькому дереві, кажучи: “Не як Я хочу, а як Ти”.— Мат. 26:39; Фил. 2:5—8.

І що Ісус виконав, коли покорився чинити волю Свого небесного Отця! Так як можна бачити з 1 і 2 розділа книги Йова, Сатана Диявол глузував з Бога Єгови, кажучи, що Він не зможе мати на землі людей, які будуть вірні Йому. Але такі вірні особи, як Йов, доказали, що Диявол говорив неправду. Проте, чи б інша досконала людина, як досконалий Адам в Едені, могла залишитися вірною і не зламати своєї вірности так, як Адам зробив? Чия вина це була? Чи Божа, чи людини? Тому що Ісус, як досконалий чоловік, був цілком вірний Богові, то це доказує, що Бог Єгова був справедливий і правильно поступив, коли зробив вічне життя для Адама залежне від досконалої покірности. Ісус доказав, що це не була Божа вина, але людини, за те, що Адам згрішив. Цим способом Ісус оправдав Свого небесного Отця бути правильним Сувереном. Це Він виконав для Свого Отця, коли був вірний до самої смерти.

А що Ісус придбав для людства? Своєю смертю Він постачив жертву, яка відбирає гріхи світу і постачає основу відновити людство до досконалого стану. (1 Ів. 2:2) Це відновлення відбудеться у земному раю через Боже царство. (Мат. 6:10; 20:28) Як великий Вчитель, Ісус також виявив нам волю Свого Отця, і гарний приклад цього маємо в Його Проповіді на Горі. (Мат. 5:1 до 7:28) Крім цього, Він постачив досконалий приклад Своїм послідовникам: “Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його”.— 1 Пет. 2:21.

ЧОМУ СПОМИН?

Нема жодного сумніву, що Ісус дуже постраждав. Тому на одній оказії Він сказав: “Я ж маю хреститися хрещенням, і як Я мучуся, поки те сповниться!” Часами Він молився до Бога навіть “з голосінням великим та слізьми”. (Луки 12:50; Євр. 5:7) І який величезний тягар спочивав на Ісусові тієї останньої ночі, як чоловік на землі! Він знав, який намір Його небесний Отець мав для Нього, але Він також знав, що мусів залишитися вірний під пробою. Він міг не перейти тієї проби. Якби Він так зробив, то який докір це стягнуло б на Його Отця й яку втрату для людства! Але Він залишився цілком вірний. Через усе, що Він зробив, для Бога Єгови і для людства, тому це дійсно дуже придатно робити спомин Його смерти.

ЯК ЧАСТО? КОЛИ?

Деякі релігії так званого Християнства щоденно святкують Христову смерть, інші тижнево, а ще інші чотири рази на рік. Але чи це не звичай пам’ятати і святкувати великі та важні події раз на рік? Так святкували Пасху, яка зазначила визволення ізраїльтянів від єгипетської неволі. Її святкували раз кожного року того самого дня в якому вона була заснована, а саме, чотирнадцятого дня Біблійного місяця нісана. І це 14-го нісана, 33 р. З.Д., що Ісус встановив спомин Своєї смерти, померши пізніше того самого дня. Отже це є логічно і придатно споминати Його смерть раз кожного року в той самий день. Цього року, 14-го нісана припадає в неділю, 3-го квітня, після смеркання. А чому після смеркання? Тому що за стародавніх Біблійних часів день починався з смерканням, і кінчався з смерканням. Хоч по деяких північних частинах сонце може заходити багато пізніше, то час в якому дійсно відбувається спомин і дається хліб і вино, повинен бути після смеркання.

ХТО СВЯТКУВАВ?

У заснуванні спомину Своєї смерти, Ісус узяв хліб (велика кругла тоненька вафля) і розламавши його, сказав: “Прийміть, споживайте, це — (значить) тіло Моє”. (Мат. 26:26) А до якого тіла Ісус тут відносився? До Свого власного тіла й крови, бо це було Його тіло, якого Він віддав за життя світу. Що в хлібові не було дріжджів представляло, що Ісус був без гріха. Згідно з цим, хліб, якого вживається в Спомині повинен бути без дріжджів, без жодних інших речей, крім муки і води.— Ів. 6:51; 1 Кор. 5:7, 8; 1 Пет. 2:22.

Тоді, Ісус узяв вина і помолившись подав Своїм учням, кажучи: “Пийте з неї всі, бо це — (значить) ‘кров Моя Нового Заповіту’ що за багатьох проливається на відпущення гріхів”. (Мат. 26:27, 28) З цих слів ми розуміємо, що Ісусова пролита кров послужила дві цілі. Перше, вона очищає людей від гріха. (1 Ів. 1:7) А друге, вона узаконює і починає новий заповіт між Богом, а християнським збором, так як старий Закон заповіт між Богом і народом ізраїльським був узаконений, коли Мойсей покропив його тваринною кров’ю. (Євр. 9:19, 20) Так як Ісус уживав чисте, червоне вино представляти Його досконалу людську кров, то так само сьогодні вино, яке вживається у Спомині повинно бути чисте, червоне вино, без жодних додатків для підкріплення, насолодження або додавання йому смаку.

ХТО БЕРЕ?

Хто може відповідно брати цей хліб і вино? Ісус заснував Спомин лише з Своїми одинадцятьма вірними апостолами. Пізніше Він сказав їм, що йде приготовити місце для них на небі. (Ів. 14:1—3) І Він також сказав їм, що зробив угоду з ними про царство. (Луки 22:28—30) Отже, лише ті, що сподіваються бути з Ісусом в Його небесному царстві, й які також є під новою угодою, можуть брати хліб і вино на Господній Вечері, так як його також називають.— Луки 12:32; Євр. 8:10—13; 1 Кор. 11:20.

Про тих, що беруть участь ми дальше читаємо: “Сам цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми — діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись”. (Рим. 8:16, 17) Пишучи до таких християнів Павло дав інструкції, як було правильно обходити Спомин. І відносно них Він далі сказав, що в воскресенні вони стануть нетлінні й безсмертні. (1 Кор. 11:20—34; 15:50—54) Отже лише ті, що мають цю небесну надію можуть відповідно брати хліб і вино на Спомині.

ХТО ІНШИЙ КОРИСТАЄ?

Є дві долі для різних послідовників Ісуса Христа. Це можна бачити з того, що Писання говорять про небесну славу і земний рай, яким Божі люди будуть утішатися. (Об. 20:4, 6; 21:3, 4) Ісус сказав, що ці дві класи були ніби дві кошари, які стаються одною отарою. (Ів. 10:16) Подібно, ми читаємо, що людське створіння очікує з’явлення духовних “синів Божих”. (Рим. 8:19—21) Ці сини також називаються “первістки Богові й Агнцеві”, показуючи, що є інший, пізніший “плід”. (Об. 14:1, 4) Дальший доказ цього знаходимо в надхнених словах, що Ісус Христос є “ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу”. (1 Ів. 2:2) Цю різницю також можна бачити в тім, що спадкоємців Царства уподібнюється до Авраамового насіння, яке має поблагословити всі родини землі.— 1 Мойс. 22:17, 18; Гал. 3:29.

Отже ясно, що ті, які мають земну надію, “великий натовп” “інших овець”, що не є під новою угодою, не повинні брати хліб і вино на Спомині. То чи це важно для них бути присутніми? Певно, що так! Цю оказію можна порівняти до весільної річниці. Певно, що ця оказія головно цікавить одружену пару, але вони можуть запросити інших друзів та родичів, щоб поділитися з ними своїм щастям. (Порівняйте Об’явлення 19:6, 7.) Ті з земними надіями дуже цікавляться справами тих з небесними надіями; щасливо вони шанують цю оказію своєю присутністю.

Певно, що всі, без різниці, яка їхня доля є, можуть дуже скористати коли прийдуть на Спомин. Цю оказію завжди вживається пригадувати велику любов, яку Бог Єгова показав, коли віддав Свого Сина за нашого відкупителя. Вона також підкреслює глибину Ісусової любови, коли Він віддав Своє життя за нас, як і гарний приклад, якого Він поставив для Своїх послідовників. (Ів. 15:12, 13; 1 Кор. 15:13) Писання дальше показують, що Господня Вечеря також постачає нагоду для всіх присутніх переглянути себе. А це особливо відносно їхньої любови один до одного, бо на тій оказії Ісус сказав: “Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”. Певно, що ця риса любови, яку Бог Єгова й Ісус Христос так чудово виявили, повинна ототожнювати всіх християнів без різниці, яку надію вони мають.— Ів. 13:34, 35.

ДЕ СХОДИТИСЯ?

Спомин Христової смерти є веселий час. Бо Ісус міг був сказати Своїм апостолам на тій пам’ятній вечері: “Я світ переміг”. (Ів. 16:33) Дотримуванням Своєї вірности, Ісус доказав, що Диявол був неправдомовцем, а Бог правдивий, і це певно є причина на радість. Незабаром, у більше як 40.000 зборах кругом світу, Свідки Єгови будуть святкувати спомин Ісусової смерти. Чи ви є один із тих, що оцінює або хоче знати більше про все те, що Бог Єгова і Ісус Христос зробили для вас? То запрошуємо вас прийти до якої-небудь Залі Царства Свідків Єгови після смеркання, в неділю 3-го квітня, 1977 р., і разом з ними святкувати цей спомин Христової смерти, на хвалу Богові Єгові й для вашого власного духовного добробуту.