Старші збору — „голововуйте в гарний спосіб”!
„Нехай старші, які голововують у гарний спосіб (добре пильнують діла), подвійною честю будуть наділені”.— 1 Тим. 5:17, НС.
1. У світлі Приповістки 11:14, яка є користь з того, що старші голововують між Божими людьми?
ЛЮДИ, які єднаються разом ради якоїсь благородної цілі або праці, переважно мають когось головувати над їхніми справами. Коли голововується в гарний спосіб, то дається правильний провід і з цього приходить поступ і досягнення. Іначе, вони роблять помилки і праця занепадає. Приповістка 11:14 говорить так: „Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває”. Бувши зорганізовані люди ради божественного наміру та праці, Свідки Єгови оцінюють провід і пораду від вірних старших, які голововують над ними.
2. Які питання виринають про те, хто голововує в зборі, й як 1 Тимофія 5:17 пояснює цю справу?
2 Кругом світу тепер є більше, як 40.000 зборів Свідків Єгови. Хоч у кожному зборі є призначений „предсідник”, то чи це значить, що він має виключний привілей головувати у зборі? Що сказати про інших старших, які становлять установу старших? Всі вони повинні признати те, що Боже Слово говорить у 1 Тимофія 5:17, НС: „Нехай старші, які голововують у гарний спосіб, будуть наділені подвійною честю, а особливо ті, що трудяться промовляти і навчати”. Коли у зборі служить кілька призначених старших, то кожний бере участь доглядати різні обов’язки.
3. В якому розумінні старший, що голововує в зборі є інший від батька, що доглядає свою родину?
3 Але в якому розумінні старші „голововують у гарний спосіб”? Вони не мають такої влади, як батьки над своїми родинами. Часами голови родин мусять робити останнє рішення у різних справах, що впливають і стосуються до їхніх дружин і дітей. Проте, індивідуальні старші не мають такої влади. Чи особисто, чи як установа вони не є голова збору. Така позиція голови над збором належить лише до Ісуса Христа. (Кол. 1:18) Також у 1 Коринтян 11:3 є сказано, що Христос є „всякому чоловікові голова”, а „жінці голова — чоловік”. Отже, бути головою у зборі Божих людей є інакше від головування в родині.
4. Зважаючи на їхні духовні відповідальності, чому це є придатно, щоб старші „головували” в зборі?
4 Грецьке слово на „головування” не значить лише бути предсідником. Буквально „головування” значить „стояти перед”, отже, значить провадити, керувати, направляти, доглядати інших. Як придатно це стосується до старших, які „беруть провід” між нами своїм поводженням і коли навчають по зібраннях і беруть провід у службі (Євр. 13:7, 17); доглядають нашого духовного добробуту (1 Пет. 5:2, 3); і охороняють нас від усього, що може піддати у небезпеку наше споріднення з збором і, понад усе, з Богом Єговою! (Ів. 10:11—15) У всьому цьому вони стараються наслідувати пораду і приклад „гарного пастиря”, Ісуса Христа.
ВІДНОШЕННЯ ДО ГОЛОВУВАННЯ ПО ЗІБРАННЯХ
5. Як Павлове заохочення в листі до Римлян 12:8 повинно впливати на відношення старшого до його головування?
5 Яке відношення кожний старший повинен розвивати, щоб правильно виконувати свою відповідальність? У Римлян 12:8 Павло заохочує: „Хто головує — то (нехай головує) з пильністю”, щоб навчати, освітлювати і заохочувати або помагати своїм братам. Він буде серйозно виконувати свої обов’язки і буде запитувати себе: ,Як я можу ревно головувати в гарний спосіб?’
6. (а) Щоб показати, що він „ревно” голововує, то що надзиратель Теократичної Школи повинен робити? (б) Як студенти користають з цього?
6 Головувати „ревно” не значить лише бути щирим, але треба пильно і уважно виконувати обов’язок. Наприклад, старший, що доглядає Теократичну Школу знає, що він не може виконувати свій обов’язок у недбайливий спосіб. Він мусить цікавитися кожним студентом, звертаючи особливу увагу на його потреби. А чому? Бо хоче, щоб студент робив поступ. У школі тепер є вписано багато нових і їм треба особистої допомоги. Деякі навчаються повільно, або є соромливі; інші не мають освіти, не вміють добре читати або мають інші проблеми. Виконуючи свій обов’язок „ревно”, надзиратель Теократичної Школи буде бачити поступ у своїх студентах, коли вони слухають його поради та провід. Це буде відбиватися в їхніх відповідях на зібраннях і в більш ефективній службі.
7. (а) Коли хтось провадить студію Вартової Башти або книжки, то що в таке головування включається? (б) Розуміючи те, що Псальма 25:4, 5 і Приповістка 16:9 каже, то до яких мет в його навчанні це заохочує старшого?
7 Старші, що провадять студії Вартової Башти і зборової книжки повинні пам’ятати ці самі принципи. Вони не є провідники лише в тому розумінні, що питають питання і кличуть присутніх відповідати. Коли хочуть ревно і значно головувати, то це значить, що студія мусить бути цікава й жвава, підкреслюючи головні вірші, добре застосовувати кожний вірш, щоб усі могли бачити практичну користь цих точок. Якщо хтось ще не відважується брати участь у студії, то після зібрання особистим словом можна заохочувати таких відповідати. Ті, що голововують повинні робити прогрес, ставати кращими вчителями, маючи намір дотикнути серця, щоб спонукувати братів ходити шляхом Єгови і давати їм біблійного проводу.— Пс. 25:4, 5; Прип. 16:9.
ГОЛОВУВАННЯ З ПОКІРНІСТЮ
8. (а) Що ми всі повинні робити, щоб розвивати покірність? (б) Як покірність і „секретні дискусії” помагають старшим?
8 Порадивши старших доглядати стада, апостол Петро згадує про щось, що всі повинні розвивати. „Всі майте покору один до одного. . . . Покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив”. (1 Пет. 5:5, 6) Особливо покірність допоможе старшим мати зв’язок і справу один з одним. Кожний старший повинен вирішити чи його інформація справді є важна, коли звертається увагу на деякі справи. Старших, що шукають поради один від одного будуть шанувати не лише інші старші, але цілий збір. З частих і „секретних розмов” про справи збору приходять практичні наслідки. Без дискусій і переговорів про поступ справ, то те, що спочатку планується не завжди буде добре виконуватися. Про це нагадується в Приповістці 15:22: „Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться”. Покірність приготовляє дорогу для ближчих зв’язків між старшими і до кращого споріднення зі всіма в зборі.
9. (а) Як спосіб, яким предсідник доглядає кореспонденцію впливає на сполучення між старшими в зборі? (б) Що стається, коли предсідник добре виконує свій обов’язок у цьому відношенні?
9 Головно предсідник старших повинен тримати зрівноважений погляд. Він повинен доглядати, щоб усе те, що установа старших ухвалює здійснювалося. Дискусії заохочуються не лише на зібранні старших. Старші звичайно повинні обговорювати справи, що впливають на братів і на роботу. Предсідник повинен займатися кореспонденцією від відділа, комітетів конвенцій, подорожуючих надзирателів або від старших інших зборів. Коли лист відноситься до цілої установи старших, то він зараз повинен передавати їм цю інформацію. Коли інформація стосується до цілого збору, то він повинен повністю передавати її. Він не може занедбувати таких справ або ставати байдужим. Це є неможливо, щоб він сам доглянув усі ці справи, тому він розділює обов’язки іншим у зборі, щоб виконувати потрібні справи. Кожний старший має свою призначену роботу, але всі співпрацюють разом. З головними справами предсідник не буде поводитися односторонньо, але він радиться в інших старших формально чи неформально. (Прип. 18:1) З цього буде добрий порядок у догляді духовности братів та царської роботи.
10. (а) Як можна розбити єдність збору так, як Павло перестерігає в листі до Галат 5:15, 25, 26? (б) Так як показує 12-ий розділ до Римлян, другий розділ до Филип’ян і четвертий розділ до Ефесян, які риси старші повинні уважно розвивати?
10 Часами можливо один із старших забажає верховодити над іншими. Коли конкуруючий дух розвивається або вже існує, то це значить, що немає покірности. Один із старших може мати дуже сильне почуття відносно якоїсь особистої думки, яка не сходиться з думкою другими старшими. Коли він буде шукати підтримку для його ідей між старшими лише, щоб просунути своє власне поняття, то правдоподібно цим дуже пошкодить єдності збору. (Гал. 5:15, 25, 26) Щоб не було таких напрямів, то кожний старший повинен стало переглядати себе, стараючись „не думати про себе більш, ніж належить думати”. (Рим. 12:3, 10) Щоб головувати в гарний спосіб, то всі старші схочуть „тяжко працювати”, роблячи це з правильною спонукою, щоб щиро помагати стадові з усією покірністю.— Фил. 2:5—8, 14—18; Ефес. 4:1—3.
ПОКІРНІСТЬ ДОПОМАГАЄ РОЗВ’ЯЗУВАТИ НЕЗГОДИ
11. (а) Поясніть як різні погляди можуть бути корисні часом. (б) На своїх зібраннях, яке почуття повинні мати старші, коли висловлюють свої погляди, але що вони не повинні робити?
11 Часами виринають справи в яких є розділені погляди. Люди є різного походження і різних досвідів і звичайно приходять до різних висновків. Різні погляди можуть постачити спонукуючу основу переглянути чи особисті погляди є здорові чи ні. Хтось може відчувати, що його особистий погляд у якійсь справі є правильний, однак, так як Приповістка 18:17 НС пригадує нам, „приходить ближній його і перевірює справу”, більш відповідним приступом і доказом з Писання. Певно, що це пристосовується до дискусій між старшими, коли треба розв’язувати якесь питання або проблему, що впливає на духовний добробут наших братів. Отже можна сподіватися, що між старшими будуть чесні різниці погляду, коли немає ясного принципа або проводу. По своїх зібраннях вони повинні сміливо висловлювати свої думки, але не сперечатися і бути без „гніву та сумніву”.— 1 Тим. 2:8.
12. (а) Що можна навчитися і що можна знайти в інформації з 15-го розділу Дії Апостолів? (б) Яка була натура і величина проблеми про яку описується в Діях 15:1, 2?
12 Ми можемо навчитися багато про цінність покірности та чинники, якими можна розв’язувати незгоди, коли застановимося над тим, що сталося на зібранні апостолів й інших старших у першому столітті. Цю інформацію знаходимо у 15-му розділі Дій Апостолів. Це було в Антіохії, Сирії, що Павло і Варнава „були благодаті Божій віддані на діло, що його і закінчили”. (Дії 14:26) Але вернувшись з тієї першої місіонерської подорожі, вони зустріли проблему: „А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: ,Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете’. Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим”. (Дії 15:1, 2) Тут брати турбувалися над головною доктриною. Проблему треба було розв’язати.
13. В Діях 15:7, як нам розуміти вислів „велике змагання”?
13 Придатно, проблема була представлена перед відповідальними старшими в Єрусалимі. Інформація з Біблії показує, що там сталося. Хоч спочатку вони мали різні погляди, то нарешті таки погодилися „однодушно”. (Дії 15:25) Але чи ж на тому зібранні не було багато великих суперечок або „змагання” так, як показує Дії 15:7? Грецький вислів на „сперечання” є споріднений з дієсловом, що значить „шукати” (Царський Міжрядовий Переклад [в анг. мові]); цим показуючи, щоб віднайти правду, або найкращий спосіб, яким можна зробити щось, то вимагається старанно розглянути або розшукати справу — питаннями, дискусіями і таким чином досягнути правильного висновку. З цією думкою ми можемо прочитати інформацію з цікавістю, зауважуючи, як розвиток подій був проваджений святим духом.
14, 15. (а) Що Петро, тоді Павло і Варнава і наостанку Яків додали до дискусії тієї історичної наради? (б) Які чинники доводили до „однодушності” тієї оказії?
14 Після „великого змагання”, Петро розповів свій досвід, як Єгова вживав його відчинити шлях для поган почути добру новину. Він підніс питання відносно того чи це було розсудливо накидати тягари на таких поган, які стали християнами, тому що спасіння приходить від Божої незаслуженої ласки через Ісуса Христа. Тоді, зауважте, як громада шановно замовкла, так як показує 12-ий вірш, коли Павло і Варнава додали свого свідчення. Ці подорожуючі апостоли („послані” від збору в Антіохії) отримали доказ Божого благословенства через „знамена та чуда”, коли проповідували між народами. Це підтримало те, що Петро сказав треба було робити.— Дії 15:7—12.
15 Тоді Яків попросив, щоб його вислухали. Він звернувся до слів пророків, як-от Амоса 9:11, 12, які були в згоді з тим, що Петро розповідав і потверджували діло Божого духа через Павла і Варнаву. Таким чином рішення Якова було підтримане Писанням і Божим святим духом. З такої сильної позиції він пропонував, щоб вони написали листа тим віруючим з поганських народів, які наверталися до Бога, розказуючи їм дійсні Божі вимоги. Апостоли і старші „однодушно” погодилися. З великою покірністю суперницька справа була залагоджена.— Дії 15:13—29.
16. Навіть коли хтось має інший погляд у якійсь справі, то який дух повинен існувати між старшими і в зборі?
16 Якщо установа старших не може „однодушно” погодитися, то старший, якого думку відкидають не повинен противитися і виявляти злобного духа. Він далі повинен „тяжко працювати” з цілою установою. Збір буде довіряти їм, знаючи, що всі працюють в єдності. Коли старші будуть ходити „зо всякою покорою”, то цим будуть підкріпляти союз миру.— Ефес. 4:2, 3.
17. Яку здорову пораду молодші, як і старші віком повинні пам’ятати на зібраннях старших, і чому?
17 На зібраннях старших, то молодші особливо повинні уважно слухати старших віком, що мають більше досвіду з християнським життям, пам’ятаючи те, що каже Приповістка 16:31: „Сивизна — то пишна корона коли знаходять її на дорозі праведности”. З другого боку, старші літами повинні признати, що молодші можуть мати правильний погляд у деяких справах. Отже, гідність знаходиться у здоровій мудрості, яку не завжди виявляється віком. Але коли молодші висловлюють свої погляди, то повинні поважати старший вік, так як Тимофій правдоподібно показував пошану до Павла і його поради, і так як Елігу стримувався і чекав нагоди промовляти, відносячись з повагою до старшого віку.— 1 Тим. 5:1, 19; Йова 32:6—9.
18. Хоч апостоли звертали увагу на „потрібні справи”, так як показує Дії 6:1—6, то на що вони ставили більший наголос?
18 Хоч старші можуть тратити багато часу на своїх зібраннях обговорювати справи відносно Залі Царства або інші „потрібні справи”, то вони повинні тримати такі справи на другому місці від важніших речей, які впливають на духовний стан стада. (Дії 6:1—6; Фил. 1:9, 10) Таким чином вони будуть головувати у гарний спосіб.
19. (а) У протилежності способам, якими світьскі провідники мають справу з людьми, то який є розпорядок між нами, у гармонії з порадою Ісуса й Павла? (б) Які є користі з старших, що голововують у гарний спосіб?
19 Коли подивимося на жалюгідне замішання цього світу, то які вдячні ми є за старших в Єгововому зборі кругом світу, які голововують у гарний спосіб! Людство не знає виходу зі своїх проблем, а провідники, замість давати люблячого, помагаючого, відсвіжаючого проводу ,панують над ними’. (Мат. 20:25—27) Між нами маємо духовно-дозрілих чоловіків, які є прикладом для стада, і ми поважаємо їх, коли вони голововують над нами. (1 Сол. 5:12, 13) Ані один чоловік у зборі, місті, країні чи якійсь околиці світу не голововує, але всі старші, на своїх призначених обов’язках, мають відповідальність головувати. Через люблячу допомогу та провід багато порадників, робота проповідування про Царство і роблення учнів приступає до успішного закінчення. Збір є з’єднаний в його зусиллю під старшими, які голововують у гарний спосіб. Таким чином ми ближче пристосовуємося до головування Ісуса Христа, а це все на славу Єгові.