Докладна історія написана наперед

ЧИ МОЖЕТЕ уявити собі докладну історію написану наперед? Коли б чоловік написав таку історію, то ми сумнівалися б що вона буде сходитися з дійсностями. А що коли б Всевишній натхнув людей передсказувати події століття наперед? У такому разі ми сподівалися б сповнення передсказаного. Чи так можна сказати про біблійні пророцтва?

Дивитися на них у світлі сповнення, то подробиці цих пророцтв є надзвичайно чудові. Вони постачають переконливий доказ, що Біблія є Слово Боже.

В одинадцятому розділі пророка Даниїла, знаходимо чудовий приклад історії, що була написана наперед. Цю інформацію відкрилося Даниїлові „в першому році мідянина Дарія”, коло 538 р. до н. е. (Даниїла 11:1) Але, забрало багато століть часу на сповнення того пророцтва. Застановіться над частиною цього пророцтва, яке сповнилося коло 300 років по його писанні.

Даниїлові було сказано: „Ось іще три царі повстануть для Персії, а четвертий збагатиться багатством, більшим від усіх, а своєю силою в багатстві своїм підбурить усе проти грецького царства”. (Даниїла 11:2) Зверніть увагу, що тут нічого не згадується про кінець Мідо-Перської Імперії. Пророцтво лише звертає увагу на час, коли четвертий цар з цілої сили виступить проти Греції. Хто були ці чотири перські царі?

Перший був Кір Великий, другий Камбіс (II), а третій Дарій І (Гістасп). Тому що Гаумата незаконно захопив престол, коли фальшиво привлащував бути Смерд (Бардіджа), брат Камбіса, то пророцтво не згадує про його коротеньке царювання. Четвертий цар був Ксеркс І, правдоподібно Ахашверош про якого згадується в книзі Естер 1:1.

Ксеркс 1-ий справді підбурив „все проти грецького царства”, тобто всі незалежні грецькі штати. Грецький історик Геродот у п’ятому столітті до н. е. писав, „що жодний інший похід у порівнянні з цим не є важний”. (7-а книга, секція 20) Його історія каже, що при флоті морській „служило 517.610 чоловік. Піхоти було 1.700.000; вершників 80.000; до цих треба додати арабів на верблюдах, і ливійців, що воювали з колесниць, яких я думаю було 20.000. Разом служило 2.317.610 чоловік”. (7-ма книга, секція 184) Всупереч такій потужності, Ксеркс 1-ий таки загубив війну.

ОЛЕКСАНДР ВЕЛИКИЙ І РОЗПОДІЛ ЙОГО ІМПЕРІЇ

Тепер пророцтво звертає увагу на Грецію. Далі читаємо: „І повстане хоробрий цар [Олександр, перший син Пилипа (цар Македонії), за перекладом Сірійським], і запанує великим пануванням, і робитиме за своїм уподобанням. Та коли він повстане, буде зруйноване його царство, і буде розділене на чотири небесні вітри, а не на його нащадків, і не за його пануванням, яким він панував”.— Даниїла 11:3, 4.

На сповнення цього пророцтва, Олександр (III) Великий запанував над дуже великою околицею від Адріатичного моря на заході до Індії на сході. Після його смерті, проте, то його нащадки не царювали. Обох, законного сина Олександра 4-ого і незаконного Геракла забили до коло чотирнадцять років по його смерті. Незабаром, імперія, яку Олександр (III) був підбудував була розподілена між чотирьма його генералами (1) Селевк (І) Нікатор, (2) Кассандр, (3) Птолемей Лаг (Птоломей І Сотр) і (4) Лісімах. Таким чином царство було „розділене на чотири небесні вітри”.

ПТОЛЕМЕЙ I і СЕЛЕВК I

Династія, яку заснували два з цих генерали, Селевк І і Птолемей І, мали більший вплив на землю Даниїлових людей від інших. Правдоподібно з цієї причини пророцтво головно зосереджується над розвитком їхнього царства. Пророцтво далі продовжує: „І зміцниться південний цар, але один з його князів (Селевк І) пересилить його (Птолемей І) й запанує, його панування — панування велике”.— Даниїла 11:5.

По смерті Олександра Великого, Птолемей І отримав Єгипет і інші сусідні країни. Тому що Єгипет лежав на південь від Даниїлових людей, то Птолемей стався „південний цар”. Раніше він був один із „князів” Олександра Великого, по суті, один з найкращих генералів. Однак, „північний цар”, Селевк І, мав зацарювати більшою „силою” від Птолемея.

Навперемінно, можна казати, що Селевк І був „князь” „південного царя”. Це дуже гарно сходиться з історичними фактами. По смерті Олександра Великого, Селевк служив за старшого лейтенанта під Пердікасом, який пізніше старався загарбувати Єгипет. У той час Селевк збунтувався проти свого старшого, і Пердікаса забили. В нагороду за те, що він поміг повалити Пердікаса, Селевка зробили під-царем у вавілонському царстві. Тоді він пристав до Антігона 1-го у війні проти Евмена. Проте, Антігон не довіряв Селевкові, отже почав гнітити його. Селевк тоді втік до Єгипту, і в війні з Антігоном, провадив єгипетську морську флоту. Поразка Антігонового сина в Газі в 312 р. приготовила дорогу для Селевка вернутися до Вавілона. З часом, Селевк поширив своє царство, так, що воно сталося більше від Птолемейового. Отже, сталося, що той, що служив під Птолемейом стався більший за свого старшого.

БЕРЕНІКА І ЇЇ МЕСНИК

„Але по роках”, пророцтво продовжує, „вони поєднаються, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб зробити мир. Але не затримає він сили свого рамена, і не встане потомство його, але буде видана вона й ті, що вели її, і та, що її породила, і той, що міцно тримав її за тих часів”.— Даниїла 11:6.

Ця частина пророцтва почала сповнятися, коли Птолемей II царював, як „південний цар”, а Антіох II, як „північний цар”. Це можна бачити, коли порівняємо пророцтво з фактами історії. Енциклопедія Британіка (анг., 11-те видання, Том 24, ст. 604) каже: „Коло 250-го року завели мир між Антіохом, а Птолемейом II-им, Антіох зрікся своєї дружини Лаодіки і одружився з Птолемейовою донькою Беренікою, але в 246 р. Антіох покинув Береніку з її сином-немовлятком в Антіохії й вернувся назад до Лаодіки в Малій Азії. Лаодіка отруїла його і проголосила свого сина Селевка II Калінік (царював від 246 до 227 р.) на царя, в часі, що партизани в Антіохії вбивали Береніку з її сином”.

Так, як пророцтво показувало, „північний цар” одружився з Беренікою, „донька південного царя”. Але, коли її батько Птолемей II помер, то вона стратила потрібної підтримки „силу свого рамена”. Її суперниця Лаодіка перемогла її. Навіть її чоловік, Антіох II, не встояв, бо його отруїли. Таким чином, „його рука”, або сила „не встояла”. Пізніше Береніку „видали”, тобто вбили, разом з її сином і єгипетськими слугами, коли вона вийшла заміж за „північного царя”.

А хто помститься за смерть Береніки та її сина? Пророцтво відповідає: „І повстане один із галузки (її родичі) її кореня на його місце, і він вийде проти війська, і ввійде в твердиню північного царя, і буде діяти проти них, і опанує їх”. (Даниїла 11:7) Ця „галузка” була Птолемей III, брат Береніки, який успішно виступив проти Селевка II, наступник Антіоха II.

Справді, що чудове сповнення цих пророцтв підтверджує, що їхнє джерело було божественне. Вони є частина великого доказу, що Біблія справді є Слово Боже. Крім цього, ці пророцтва запевняють нас, що кожна частина натхненого Писання сповниться. Це повинно заохочувати нас далі студіювати біблійне пророцтво, щоб упевнитися, що ми живемо в гармонії з Божою волею, щоб скористати з благословень, яких Його пророче Слово обіцяє.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Олександр Великий

[Ілюстрація на сторінці 21]

Селевк 1-ий