Що мудрий чоловік мав на думці?
Навіть трохи безглуздості може бути шкідливим
Тільки один безглуздий вчинок вистачає заплямувати репутацію людини. Мудрий цар Соломон написав: „Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника,— так трохи глупоти псує мудрість та славу”. (Екклезіястова 10:1) Добре ім’я або добру репутацію можна порівняти до пахучої оливи, яка легко псується чимсь таким незначним як мертві мухи. Гниття цих комах викликає бродіння та сморід оливи, вони „зашумовують” її. Також, мала необережність, „трохи глупоти”, може зіпсувати добру репутацію мудрої та чесної людини.
Це тому, що багато більше сподівається від мудрої людини як від інших. Тому така людина мусить бути дуже обережна про її мову та вчинки. Тільки один нестямний вибух гніву, тільки одна серйозна помилка через надмірне пиття алкогольного напою або тільки один нечистий зв’язок з особою протилежної статі може заплямувати її репутацію.
Де серце повинно бути
Людина, яка хоче уникати або не піддаватись глупоті, повинна мати справедливі спонуки в серці своїм. Мудрий чоловік зауважив: „Серце мудрого тягне праворуч, а серце безумного — ліворуч. Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний”.— Екклезіястова 10:2, 3.
Слово „праворуч” у Біблії часто означає стан ласки. (Порівняйте з Матвія 25:33.) Отже, коли говориться, що серце мудрого тягне праворуч, то це означає, що його серце нахиляє його до доброї, корисної дороги. Проте, серце нерозумного тягне його на неправильну дорогу, тому що його серце є „ліворуч” у нього. Він є подібний до людини, яка користується правою рукою виконуючи свої завдання, але яка була б дуже незграбна як би мусила робити щось лівою. Оскільки людині бракує доброї спонуки, тобто „серця” праворуч, тому то дурного легко пізнати по тому чим він дійсно є. Це нібито він „говорить усім, що він нерозумний”. А тому, що він не хоче приймати виправлення та поради, то така особа також швидко вважає за ,нерозумних’, тих що стараються допомагати їй.
Серйозна помилка
Коли правитель зробить серйозну помилку вибираючи людей до високої посади, то цим може завдати великої шкоди. Мудрий цар Соломон назвав таку помилку нещастям. Він написав: „Є зло, що я бачив під сонцем, мов помилка [нещастя, НС], що повстає від володаря: на великих висотах глупота буває поставлена, а багаті сидять у низині! Я бачив на конях рабів, князі ж пішки ходили, немов ті раби”.— Екклезіястова 10:5—7.
Соломон говорить про кваліфікованих до високої посади, як „багаті”. Ми не повинні через те розуміти, що він підтримував плутократію, тобто виключне володіння багатих. Соломон очевидно мав на думці тих осіб, які вміють діяти розсудливо й добре керують своїми справами. Такі особи звичайно показують, що вони мають більшу здібність керувати ніж ті, що розтринькували свої засоби, або погано керували ними.
Тому що їм бракує доброго розсудку, то трапляється, що князівство або шляхетні люди наділені владою не отримають заслуженої гідності, і з ними можуть поводитись, як з рабами. Проте, багато менш кваліфіковані люди, прості люди, можуть їздити на конях неначе вельможне панство. Ця ситуація завдає труднощі підданим, які мусять підкорятись некваліфікованим урядовим діячам. Справді, що слова Соломона підкреслюють важливість вибирання кваліфікованих осіб до виконання життєвої роботи.
Не варта заздрити нездатним людям, які набувають посади
Спочатку нездатність можна затаїти. Деякі люди мають здібність справляти на інших добре враження своєю позірною прозорливістю. Може вони є вибрані виконувати важливі обов’язки тоді як дійсно мудрих людей не помічається. Коли некваліфіковані наповнюють відповідальні посади, це може викликати заздрість у деяких людей. Але, в дійсності, немає їм чого заздрити. Постійно їм загрожує небезпека втратити те, що вони досягли. Тому, що їм бракує необхідної мудрості, то з часом виявляється чим вони дійсно є і вони зазнають, на своє нещастя, велику ганьбу.
Звертаючи увагу на інші обставини обтяжені небезпекою, Соломон очевидно пояснював, що нездатність є притаманно небезпечна. Він писав: „Хто яму копає, той в нею впаде [бо відкрита яма є постійною небезпекою], а хто валить мура, того гадина [яка замешкує старі мури] вкусить. Хто зносить каміння, пораниться ним: хто дрова рубає, загрожений ними”. (Екклезіястова 10:8, 9) Рівно, як при видовбуванні каміння, так і при рубанні дров, можна поставити життя або тілесного члена в небезпеку й тому треба дуже обережно виконувати таку роботу.
Напевно повновладна особа знаходиться в далеко кращій ситуації від особи, яка можливо має здібність, але не має мудрості до властивого застосування тих здібностей. Соломон пояснив це цими словами: „Як залізо ступіє, й хтось леза не вигострить, той мусить напружити свою силу, . .”. Було б нерозумно рубати дерева тупою сокирою, непотрібно напружуватись, а в додаток, не виконати доброї роботи. Соломон продовжує: „Та мудрість зарадить [буде корисна, НС] йому!” (Екклезіястова 10:10) Справді, застосована мудрість має велике значення. Людина може мати знання. Але яку вартість мало б те знання якби вона не вміла користуватись ним? Соломон виражає цю думку наступними словами: „Коли вкусить гадюка перед закляттям, тоді ворожбит не потрібний”. (Екклезіястова 10:11) Здібність заговорювати або заклинати гадюку не до чого не здатна, якщо гадюка вкусить того, який має таку здібність, перш ніж закляття почне діяти. Септуагінта Версія каже: „Коли змія вкусить під час заклинання, то нема переваги заклиначеві”. Отже, людина мусить говорити так, щоб досягти визначеної мети.
Отже, замість заздрити нездатним людям, які досягають становища влади, людина повинна оцінювати нестійкість їхніх становищ, а в своїх обставинах, старатись розсудливо користуватись своєю мудрістю та здібностями. Кінець кінцем, мудрий чоловік, незважаючи на те, що спершу люди не пізнають його доброго розсудку, знаходиться в далеко кращій ситуації ніж той, хто досягнув високого становища, але не вміє користуватись ним.