Що мудрий чоловік мав на думці?

Жалюгідне становище нерозумного

Протиставлячи наслідок слів мудрого зі словами нерозумного, Соломон писав: „Слова з уст мудрого означають ласку, а губи дурня поглинають його”. (Екклезіястова 10:12, НС) З уст мудрих осіб виходять слова, що передають слухачеві те, що є добре та ласкаве. (Порівняйте з Ефесян 4:29.) Також, їхні слова більш імовірно, викликають сприятливу реакцію. Але мова нерозумного виставляє його на дорікання, таким чином руйнуючи або ,поглинаючи’ його.

„Дурень” або нерозумний виражає безглуздість від початку до кінця, часто сперечається з помилкової передумови і приходить до неправильних висновків. Соломон описує це так: „Початок слів його уст — глупота, а кінець його уст — зле шаленство. Нерозумний говорить багато, та не знає людина, що буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?” (Екклезіястова 10:13, 14) Нерозумний думає, що він може це зробити.

Така людина утрудняє собі життя також в інші способи. Соломон продовжує: „Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста”. (Екклезіястова 10:15) Люди, що не користуються своїми розумовими здібностями можуть трудитись безконечно, втомлюючись, а однак по суті, не виконують нічого корисного. Вперто вони не звертають уваги на те, що здоровий розум повинен навчити їх. Вони пропускають навіть те, що є очевидно те, що можна легко розпізнавати так як розпізнається головний публічний проїзд, що веде до міста.

Коли нерозумність існує серед пануючого класу

Є досить зле, коли звичайний громадянин виявляє нерозумність. Але, коли правителі не виявляють доброго розуму або здорового розсудку, то це може спричинити загибель уряду та завдавати шкоди своїм підданим. „Горе, краю, тобі, коли цар твій — хлопчина, а владики твої спозаранку їдять!” (Екклезіястова 10:16) Це жалюгідно, коли правитель виявляє властивості недосвідченого юнака, оточеного князями або радниками, які не цікавляться справами держави. Якщо вони марнують свій час рано при їдженні, тоді коли повинні доглядати за своїми службовими обов’язками, то царство розпадеться.

Протиставлючи наслідок доброго урядового управління, Соломон продовжує: „Щасливий ти, краю, коли син шляхетних у тебе царем [сам будучи мудрим та шляхетним правителем], а владики твої своєчасно їдять, як ті мужі [щоб набирати сили на свою роботу], а не як п’яниці [не піддаючись потуранні своїм бажанням]!” (Екклезіястова 10:17) Так, мудрі правителі можуть зробити багато для щастя своїх підданих.

Загальновідома приказка, яку Соломон потім уносить показує, що загибель та розпад є наслідком незакінченої роботи. Ми читаємо: „Від лінощів валиться стеля, а з опущення рук тече дах”. (Еккезіястова 10:18) Якщо дім не є в доброму стані, то станеться напівзруйнований, а дах прогнеться і буде текти. Подібно, загибель слідує, коли правильно не доглядає за справами держави.

Тепер Соломон подає ще одну приказку: „Гостину справляють для радощів, і вином веселиться життя, а за срібло все це можна мати”. (Екклезіястова 10:19) Їда, разом з приємною розмовою, може бути дуже приємна. Але без грошей неможливо купити хліба, і є мало веселощів з вина, коли людині бракує життєвих потреб. У цьому сучасному ладі, за гроші можна купити всякі матеріальні речі — тому „за срібло все це можна мати”. Думка Соломонового твердження мабуть є, що через працьовитість людина може дістати потрібні гроші, щоб купити хліба та вина, збільшуючи задоволення життя.

Потім Соломон нагадує: „Навіть у думці своїй не злослов на царя, і в спальні своїй не кляни багача,— небесний бо птах віднесе твою мову, а крилатий розкаже про слово твоє”. (Екклезіястова 10:20) Якщо володарюючий клас нехтує справами держави, все-таки мудра людина нічим не рискує. Якщо це не в її силі направити якийсь стан, то що поможе скаржитись та жалітись у найвіддаленому кутку хати? Людина може думати, що ніхто не чує. Але часом справи з’ясовуються в дуже несподіваний спосіб. Отже, чому піддавати небезпеці свій спокій та безпеку необдуманим зауваженням про осіб при владі? (Порівняйте Матвія 12:36, 37; Римлян 13:1; Тита 3:1, 2; 1 Петра 2:13—17.) Яка практична є Соломонова порада!