Спосіб, яким мир можна досягнути на землі

СВІТОВИЙ мир не може прийти тільки через розброєння, або мирові договори, навіть закінчення холодних та гарячих війн. Самі захисники миру тепер кажуть, що мир мусить мати основу в громаді, а також у родинному житті. Яків Лау з Кампанії Академії Для Народного Миру каже: „Зв’язуючи [мир] з миротворенням на суспільному ступені, допомогло нам пояснити, що мир дійсно є. Безперервний розвиток техніки, щоб нею розв’язувати щоденні суперечки, домашні або шкільні, можуть допомогти здійснити мир між націями”.

Так зробити дуже трудно. Пишучи в To the Point International під заголовком „Так, світовий мир є ділом кожної людини”, Юрій Майкс зауважує:

„Нас вчили любити наших ближніх сусідів. Це є дуже трудна і втомлююча річ. Ви можете любити майже кожного, крім вашого сусіда. По-перше, сусід кожного є огидний, небажаний і завжди втручується в не свої справи — а чоловік, що живе кілька домів дальше є люблячий, приємний і ввічливий. Коли ви мешкаєте в Чельсії, то не будете сваритись з людьми в Турнгам Грін і ви не будете мати клопоту з людьми Крауч Енду [далекі місця]. Подібно, британці люблять австралійців і новозеландців — на другому боці світу,— але не завжди любили французів або німців”.

Отже, світовий мир не прийде, аж поки перше не будемо мирні з нашими найближчими. Але, чи нам потрібно якоїсь техніки, щоб зробити це? Зовсім ні. В дійсності, людина є високо-інтелігентна, і дуже досвідчена в техніці. Людина вже пристосовувала її до всякого намагання, включаючи миротворення. Звичайно людина мала трохи успіху майже на кожному полі — науці, політиці, комерції, продажі та підвищенні — за винятком миротворення, яке викликає найближче людське споріднення. Техніка не має успіху на цьому полі. А чому ні? Тому що мир, який дійсно починається вдома, мусить походити від серця. Мир не знаходиться в тому, щоб тільки мати терпимість або переважаючу силу, але в дійсній любові і в розумінні іншої людини або інших родин, або суспільствах або національностей — раси, релігії і не зважати на їхнє суспільне становище.

Чи це можна досягнути? У теперішньому часі, тільки кілька людей вже досягнули його. Але цих кількох, незважаючи на світовий стан, уже можуть втішатись миром тепер. Вони можуть поширювати мир на своєму власному полі впливу. А як?

ЯК ЛЮДИНА МОЖЕ ДОСЯГНУТИ МИР

По-перше, людина примирюється з Богом через дослідження Біблії, щоб з неї навчитись про Божий розпорядок для людей приступати до Нього. Особа не може зробити це тільки якимось поверховим студіюванням. Людина мусить шукати. Вона повинна „дослідити усе”, а також „триматись доброго”.— 1 Сол. 5:21.

По-перше, людина, що зробить усе це, приходить до признання, що вона є грішною і що їй потрібно допомоги. Вона мусить признати, що сама в собі не має сили виконувати вчинків, які задовольняють Бога і що немає в неї мудрости досягти правдивого, тривалого миру. Єдиний спосіб, яким можна досягнути мир з Богом є усуненням перепони до миру — наш грішний стан, який перешкоджає нам. Це не трудно зробити. Тут не потрібно великої мудрости або здібности. Легкий і нескладний спосіб є повірити в Бога і в Його обітниці. Цей шлях дуже ясно описується в 5-му розділі біблійної книги до Римлян, де читаємо:

„Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих. Бо навряд чи помер хто за праведника, ще бо за доброго може хто і відважиться вмерти. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров’ю Його ми виправдані. Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його”.— Рим. 5:6—10.

Як наслідок такого примирення буде мир з Богом. Апостол Павло пише: „Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа”. (Рим. 5:1) Це не є тільки якесь перемир’я або тимчасовий мир, пропускаючи комусь його колишні гріхи. Цей мир продовжується з Богом, через Христа, й відтоді допомагає людині ходити миротворним шляхом. Бог стається найкращим другом такої людини.— Порівняйте Івана 15:15.

Ісус описав цей мир Своїм апостолам, кажучи: „Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ”. (Ів. 14:27) Світ дає трохи миру через кількох друзів, задоволення, майно, славу, посаду, повищення, ступень спокою, і т. д., як також через його філософські системи та фальшиву релігію. Але мир, якого Христос дає тому, котрий дійсно вірить в Його покутну жертву є цілком інакший. Та людина набуває, по-перше, чисте, безтурботне сумління, правдивий душевний внутрішній мир, розумовий спокій, мирну натуру, через яку розвиває добрі споріднення з іншими людьми, більшу ціль у житті і здорову надію на майбутність.

Але як? Апостол Петро каже нам, що коли людина практикує віру в „добру новину”, присвячує своє життя Богові і охреститься, то таким хрещенням „просить у Бога доброго сумління”. (1 Пет. 3:21, НС, анг.) Через успадкований гріх, людина колись мала погане сумління, яке обтяжувало її, як великий тягар. Про це, Ісус сказав: „Блаженні засмучені [які сумують через поганий духовний стан], бо вони будуть утішені”. (Мат. 5:4) Він запрошує таких: „Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою”.— Мат. 11:28.

І як це відсвіжаюче є брати участь у роботі проповідування про Царство, яку Ісус почав, коли ще був на землі, до якої привчав Своїх учнів і яка то робота Він сказав завершиться при закінченні системи,— тепер! (Мат. 4:17; 9:35; 10:7; 24:3, 14) Виконування Божої волі в цей спосіб дуже підбадьорює духовно, задовольняє і допомагає людині затримувати свій мир з Богом. Як Свідки Єгови йдуть вперед у цій службі, „взувши ноги в готовість Євангелії миру”, то завжди можуть бути певні про Боже піклування і охорону.— Ефес. 6:14—16.

Апостол Павло каже, що християнські серця є „окроплені від сумління лукавого”. А це тому, що Бог сказав: „А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більше не згадаю”. (Євр. 10:17, 22) Заспокоївши своє сумління, християнин тоді може втішатись правдивим душевним миром. Він тепер менше турбується світовими обставинами. Навіть хвороба та смерть тепер не лякають його так, як колись. Знання про воскресення зменшує такі страхи.— 1 Сол. 4:13, 14.

ПРИМИРЯЮЧИСЬ З ІНШИМИ ЛЮДЬМИ

Посвячена, охрещена особа тепер є в правильному стані, щоб примиритись з іншими людьми. Що б вона тепер не чинила своєму ближньому, то мусить чинити то з любов’ю. Вона ніколи не повинна піддаватись спонукам самолюбства, пожадливості, гордості, заздрости або бажанню помсти. Люди пізнають щирість, гостинність, вірну любов, і подібно відносяться. Ісус заявив принцип, яким хтось може поширювати мир. Він сказав: „Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою, і переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам”.— Луки 6:38.

Щоб така любов і таке давання могли поширювати правдивий мир, то не можуть ставатись обмежені, односторонні або упереджені. Ми мусимо бути дійсними ближніми всім людям, незважаючи на їхню релігію, національність, колір або суспільне становище. Апостол Павло показав, що це є потрібна риса для християнина. Він сказав: „Пильнуйте про мир зо всіма”, і, „коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми”. (Євр. 12:14; Рим. 12:18) Ісус переконливо показав, що ми мусимо бути добрими, люблячими, помічними сусідами всім людям, відкладаючи час, щоб усім людям проповідувати „добру новину”, добре стараючись і витрачаючи власне майно, щоб допомагати людям у потребі, коли маємо нагоду. Ісус добре довів це положення притчою про самарянина, який був добрим ближнім, тому що євреї не були приязні з самарянами.— Луки 10:29—37.

А що коли хтось не віддячується за любов ближнього або любов сусіда? Християнин не має контролі над цим, але сам може залишатися мирним. Якщо якась особа бажає розбивати мир роблячи клопіт, або робити війну, то християнин може покладатись на Бога, щоб Він допоміг йому затримувати рівновагу і не мститися. Біблія радить: „Не платіть нікому злом за зло. . . . Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому”. (Рим. 12:17—19) Коли загрожує якась дійсна небезпека, то християнин покладає свою надію на Бога, що Він не допустить до нього вічної шкоди. Апостол Павло висказав це довір’я, кажучи: „Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні ангели . . . ні сили . . . ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім”.— Рим. 8:38, 39.

СВІТОВИЙ МИР

,Але як’, хтось може запитати, ,таке мирне життя кількох людей може здійснити СВІТОВИЙ мир?’ Само в собі, наш особистий мир не вистачає зробити це. Але Бог християнів є „Бог, котрий дає мир” і Ісус Христос є „Князь миру”. (Рим. 16:20, НС; 1 Кор. 14:33; Іс. 9:5) Тих, що таки не бажають миру, які стало розбивають мир, котрі не можуть жити в мирі, якщо не будуть мати влади, буде треба викорінити з землі. Бог каже, що Він „знищить тих, що нищать землю”, так, як Він уже колись зробив у всесвітньому потопі за Ноєвого часу. (Об. 11:18; 1 Мойс. 6:12, 13) Мир має свою ціну, і це Біблія каже, „безбожний — то викуп за праведного, а лукавий за щирого”. (Прип. 21:18) Бог винищить усіх лукавих.

Князь миру, Божий цар усієї землі, закінчить національні конфлікти. Так, як Бог охороняв Свій народ Ізраїля, за стародавніх часів, то Він зробить те саме через Свого призначеного Царя по цілому світі і то постійно. Псалом 46 пригадує, як Бог охороняв Єрусалим від навколишніх ворожих націй, і це є прикладом того, що Він зробить на користь всіх мирних людей. Там сказано: „З нами Господь [Єгова, НС, анг.] Саваот, наша твердиня — Бог Яковів. Ідіть, оглядайте Господеві [Єгови, НС, анг.] діла,— які руйнування вчинив на землі! Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці!”— Пс. 46:8—10.

Коли мир і гармонія відновляться на землі, тоді буде можливо виконувати вчинки корисні для землі, без перешкоди, суспільне майно не будуть витрачати на війну і повна увага буде звернена на корисні проекти. Тоді не будуть марнувати земних багатств. Кожна особа зможе розвивати свої таланти та здібності й додавати до загального добробуту інших людей. Тільки через мир з Богом можна здійснити і підтримувати правдивий світовий мир. Про таку згоду між Богом, а людиною говориться в цих словах 85-го Псалма: „Милість та правда спіткаються, справедливість та мир поцілуються, правда з землі виростає, а справедливість із небес визирає. І Господь [Єгова, НС, анг.] дасть добро, а земля наша дасть врожай свій”.— Пс. 85:11—13.

Коли ви любите мир, то тепер можете втішатись миром з Богом і з співхристиянами і з іншими людьми, як проблиск цілковитого миру, яким незабаром будуть утішатись у Божій новій системі. Перше потрібно примиритись з Богом, а тоді з іншими з тією ж вірою, і зі всіма людьми так, як залежить від вас. Бог запевняє досконалий, тривалий мир у Своєму призначеному часі. Той мир незабаром прийде, по „знищенню тих, що нищать землю”.— Об. 11:18.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Боже Слово показує дорогу до миру з Ним

[Ілюстрація на сторінці 8]

Ми можемо ділитись „доброю новиною про мир” з нашим сусідом