Звідкіля у них береться відвага?

ЦЕ був 1909-ий рік. Чотири жінки подорожували автом по Сполучених Штатах — перша така трансконтинентальна подорож з жінкою за керівницею. Вони переїжджали через Неваду, коли щось сталось, що за загальним визнанням настрашило їздця. Шістдесят вісім років пізніше вона заявила:

„Прямуючи просто на нас, ми нагло побачили дюжину індіан на конях . . . усі вони мали луки з стрілами. Вони видавали справжні войовничі вигуки”.

Чи життя цих жінок було у небезпеці? Мабуть так вони думали. Але тоді прийшло заспокоєння від паніки. „Нагло”, пригадує собі Еліс Гайлер Рамсі, „через дорогу попереду скочив заяць, намагаючись із цілої сили втекти . . . Індіани не сповільнилися, ані звернули на нас увагу. Що за день!”

Ці жінки ледве що мали час набратися відваги. А їхній страх був оправданий. Правдоподібно кожен з нас іноді зазнав безпідставні побоювання. Іншим разом, проте, ми можливо опинились в положенню, яке вимагало правдиву й тривку відвагу. Звичайно, це часто траплялося вірним християнам. Повторно вони зустрічали випробовування віри, часами такі суворі, що викликають страх, або жах у більшости людей.

Як вірні християни змогли встояти у вірі під час таких великих випробувань їхньої віри? Звідкіля у них береться їхня відвага?

ХОДЯЧИ З БОГОМ

Без сумніву, що ,ходячи з Богом’, то є наслідувати напрям праведности, який є в гармонії з правдою об’явленою Богом Єговою, є джерелом відваги. Це означає, що треба гармонізувати наше життя з волею й намірами Божими, не звертаючи на те, що інші люди роблять. У первісних часах, Божественний Енох ,ходив із Богом’. Так само й добре-відомий Ной.— 1 Мойс. 5:24; 6:9.

Більшість читачів Біблії пригадують собі, що Ной був призначений Богом збудувати величезний ковчег для збереження людського й тваринного життя. Протягом багатьох років цей відданий чоловік й його родина з великою посвятою виконували цю будівничу працю на очах насміхаючих людей. Та вірний патріарх та його родина мали потрібну відвагу, щоб завершити цю Богом-дану працю.— 1 Мойс. 6:13—22.

Одначе, щось інше розвинулось, що вимагало великої відваги. Ще перше, ніж Ной розпочав свою будівничу працю над ковчегом, „І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали”. (1 Мойс. 6:2) Очевидно, ,Божі сини’ тут згадані не були людські чоловіки, бо звичайно ці ,побачили дочок людських’ давно ще до цього, женились із ними й таким чином сприяли до продовження людського роду. Ці „Божі сини” були неслухняні ангели, які покинули їхні небесні позиції, взяли на себе тіла й тепер жили з жінками. В дійсності, у грецькій Septuagint Version, заснована на Alexandrine Manuscript, читаємо: „Ангели Бога” замість „Божі сини” у 1 Мойсея 6:4. Це погоджується з словами апостола Петра щодо вислову „ангели, що згрішили”, й твердження Юди про „ангелів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє”.— 2 Пет. 2:4; Юди 6.

А збільшаюча потреба Ноєві мати відвагу був факт, що з’єднання неслухняних ангелів з жінками випродукувало расу Нефилимів. В єврейській мові цей вислів, деякі вірять, значить „хлопці”, або „ті, що спричиняють упадок іншим”. Ще інакше названі „велетні”, („потужні”), ці Нефилими були гібридні тирани, або тероризуючі, які додали до нестриманої розпусти в тих передпотопних часах.— 1 Мойс. 6:4.

Під час таких обставин, Ной відрізнявся не тільки, як будівничий ковчега, а також, як ,проповідник праведности’. (2 Пет. 2:5) Так, він мав відвагу висловитись й заявити своїм сучасникам, що Бог постановив знищити грішників у всесвітньому потопі. Проповідуючи праведність, Ной правдоподібно включив заклик до покаяння, пересторогу надходячого знищення тому, що Ісус Христос згадав ті дні й сказав, що люди „не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав”.— Мат. 24:37—39.

Але застановімся коротко над обставинами Ноя і його родини в перед-Потопних часах. Без сумніву вони були предметом посміховища від мужів, жінок та дітей. Додайте до цього правдоподібну дошкульність Нефилимів, що очевидно ці велетні були знані за свою несамовитість. А що про матеріалізованих, неслухняних ангелів? Чи це не вимагало відваги, щоб бути віч-на-віч з ними?

ДЖЕРЕЛО ВІДВАГИ

Без сумніву, ,ходячи з Богом’ було самим основним джерелом Ноєвої відваги. В дійсності, єдиний спосіб, що Ной й його родина могли продовжувати відважно своє призначення серед таких обставин було через безумовне довір’я у правдивого Бога. Вони мусіли мати довір’я, що Єгова знищить безбожний світ так, як було передсказано. (1 Мойс. 6:3) А також, той патріарх й його родина мусіли мати додаткове запевнення, що ковчег не був будований надаремно. Остаточно його було б ужито. Крім того, їхня відвага мусіла бути збільшена з причини, що вони мали близький особистий зв’язок з Єговою, особливо за посередництвом молитви. І справді, Ной та його родина могли мати довір’я, що їм нічого не сталося б, що було б поза божественне провидіння.

У Божому призначеному часі настав Потоп, і всі глузівники і противники були усунені. Безбожники пропали у потопі, як також й Нефилими. Неслухняні ангели були змушені залишити свої тіла, щоб зберегти своє життя. Але, з цього часу вони були обмежені, стримані займаючи тільки місця божественної неласки, аж поки не прийде їхнє майбутнє знищення через Божий несприятливий суд над ними. (2 Пет. 2:4) Тільки хоробрий Ной та його родина були збережені на землі, одержуючи Божу ласку в той час.

БОЖЕСТВЕННА ВІДВАГА СЬОГОДНІ

Так, як Ной, Свідки Єгови сьогодні є ,проповідники справедливости’. Їхнім є, як і звістка остороги, так і клич до покаяння й примирення з Богом Єговою. І як Ной та його родина опинились віч-на-віч із неслухняними ангелами, благочестиві люди сьогодні мають невидимих ворогів. Та ці правдиві християни мають за охорону духовну оборонну зброю від Бога й так можуть відважно провадити Богом-дану їм працю — проповідування.— Ефес. 6:10—18; Мат. 24:14.

Багато людей насміхаються й противляться сучасним Божим слугам, іноді навіть допускаються до брутальних переслідувань, намагаючись закрити уста поклонників Єгови. Та Свідки Єгови не є ті, щоб їх можна здержати. Так, як Ной, вони ,ходять з Богом’ і мають довір’я, що у дуже скорому часі Єгова зробить те, що пообіцяв — приведе кінець на безбожний світ, а в той час зберігаючи тих, які люблять справедливість. (2 Пет. 3:5—13) Також, відвага правдивих християн збільшається через їхнє близьке особисте споріднення з Єговою через молитви. Крім того, вони розуміють, що їм не може нічого статись, що Бог не дозволить.— Порівняйте Римлян 8:28.

І в цьому є велике заспокоєння, що „Бог Єгова не залишить Своїх людей”. (Пс. 94:14, НС, анг.) Звичайні люди не можуть зупинити Божих намірів, або викоренити тих, що люблять Його. Довір’я в обітниці Єгови, цілковите впевнення у Нього й близьке особисте споріднення з Всевишнім — це є основні чинники, які дають благочестивим людям їхню відвагу. А ця відвага піддержує їх в часі великих трудностей й переслідувань, як є явно з слідуючого звіту.