Коли вдаряє трагедія

ЯСНО, що родина була вбога. Однак, у них було багато чого за що вони повинні були бути вдячні. Грунт був родючий, клімат — приємний, теплий протягом більшості року, а дім — у досконалій місцевості.

Їхнє місто Наїн було прекрасно влаштоване у родючій рівнині Есдралоні на північно-заході від гори Мореї. З їхнього дому родина могла бачити елегантні лісисті пагорки Галілеї на другому боці зеленої долини, тільки кілька миль далеко. І, у віддалі можна було бачити зносячуся, снігом-укриту вершину гори Гермон і ливанські гори. Як приємно при закінченні денної роботи сидіти на даху й дивитись на краєвид — тільки їх троє, чоловік, його дружина з їхнім молодим сином!

Але одного дня вдарила трагедія — чоловік помер. Який же жовчний досвід! Уже закінчились ті спокійні вечори, якими вони втішались разом. Проте, жінка набирала втіхи з того, що в неї був син. Її надії, бажання й мрії стали заглиблені в його майбутності. Таким то чином вона знову знайшла значення й ціль у житті.

Але тоді знову вдарила трагедія. Син помер. Тепер уже не було ким потішатись. Жінка дуже сумувала як приготовляли сина на похорон.

Може бути, що вам уже є відоме те порожнє почуття, яке приходить коли помре любий. Яке ж пригнічаюче й цілком безпорадне почуття! Справді, смерть — гіркий ворог. В таких випадках, людина дуже турбується про майбутність померлого. Чи є яка надія для померлих?

Уявіть собі коли б хтось прийшов, взяв вашого любого за руку й віддав його вам назад, живим і здоровим. Яку ж радість ви тоді мали б! Як гарно це було б!

,Це неможливо’, ви можете казати. Правда, це ще ніколи не сталось у нашому житті. Однак, мертві вже колись воскресали. Жінки діставали померлих своїх із воскресіння.

Коли це ставалось? Чому нам слід вірити цьому? Що це значить для нас сьогодні?