Релігія й політика — тривала спілка?

ОДНОГО дня український князь Володимир Великий I вирішив, що його поганський народ повинен стати „християнський”. Він сам навернувся до Християнства в 987 році н.е. одруженням з грекоправославною принцесою, і видав наказ на масове хрещення своїх підданих — якщо потрібно, під погрозою меча. Поступово російська церква здобула незалежність від своєї „матері”, грецької церкви, і зрештою навіть стала відділом держави. Незважаючи на те, що радянські правителі сьогодні офіційно кажуть, що Бога немає, то в Росії таки існує тривожна спілка між церквою а державою.

Століття пізніше, королю Генріхові VIII в Англії вдалось сформувати близьку спілку між церквою а державою, але в різні способи. У 1532 році він турбувався через те, що його дружина, Катерина з Арагону, не породила йому мужеського спадкоємця до престолу. Щоб розв’язати цю проблему, Генріх потаємно одружився з його коханкою, Анною Болеїною. Генріх таємно змовився з кентерберійським архієпископом, який визнав його перше подружжя бути недійсним. У 1534 році цей порушник подружньої вірності й тиран оголосив себе бути головою Англіканської церкви, титул яким утішаються монархи Англії до цього часу. Рішення церковного духівництва мусять бути ухвалені урядом, а єпископи, як члени палати лордів, беруть участь у правлінні Британією. Таким то чином церква вже є більше як 450 років одружена з державою в Англії.

Сьогоднішні церковно-державні подружжя

У 1936 році повстання в Іспанії проти республіканського уряду довело до громадянської війни й генерал Франко піднісся до влади. На розчарування лівих, Франко дав священикам велику владу за те, що вони енергійно підтримували його.

У 1983 році відбувся збір ВРЦ (Всесвітня Рада Церков) у Ванкувері, Канаді. Генеральний секретар Ради, Філіп Поттер, наказав їм „залишатись політичними”. Грошова допомога від ВРЦ активістам політичних рухів у кількох країнах теж дуже турбувало багатьох церковних парафіян.

Немає сумніву, що релігія пхає свого носа в політику. Але важливе питання є таке: Чи ж їй слід робити це? Чи так робити є добре чи зле? Чи втручання релігії в політику поліпшує моральні норми політики, або чи це псує релігію? І що ж сказати про майбутність? Чи релігія продовжуватиме втішатись своїми ,любовними інтригами’ з політикою? Або чи політика стане роздратована релігією й вони вступлять на шлях, який доведе до сутички?

[Ілюстрація на сторінці 3]

Перша голова Англіканської церкви.