Набирання втіхи з Божого Слова
ЄГОВА є «Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає» (2 Коринтян 1:3, 4). Тому, ми мусимо звертатись до Нього й до Його Слова, щоб набиратись утіхи під час горя (Римлян 15:4).
Якщо будемо вірні Богові, то Він «нас не покине, ані не відступиться від нас». З довір’ям, ми можемо сказати: «Господь [Єгова, НС] — мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?» (Євреїв 13:5, 6; Псалом 37:39, 40; 145:20). Справді, немає причини пригнічуватись або знеохочуватись, навіть під час великого страждання.
У частині Його великого пророцтва, яке сповняється в наш час, Ісус сказав: «Будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти». Все ж таки Ісус додав: «Але й волосина вам із голови не загине» (Луки 21:16-18). Як же це може бути? Тому, що настане воскресіння, надія яка Павла підкріпляла (Івана 5:28, 29; 2 Коринтян 1:9, 10). Чи ж це не потішає знати, що навіть смерть не може позбавити нам нашої чудової надії на майбутність?
Подумайте, як ця надія й запевнення Божої допомоги може потішати переслідуваних християн, які зносять фізичні тортури, покалічених через жорстокості, згвалтованих побожних жінок, батьків, насильно відлучених від їхніх дітей. Так, у Слові Єгови знаходимо багато виразів потіхи й запевнення через які навіть можемо радіти під час страждання (Матвія 5:10-12).
Пам’ятайте нагороду
Коли зносимо напасть і горе, то не забуваймо, що нам не трапилось нічого, якого інші вірні слуги Єгови вже не зносили. Ми можемо протидіяти зусиллям Диявола, якими він змушує нас перестати служити Єгові, і коли будемо робити те що апостол заохочує нас робити: «Противтесь йому [Дияволові], тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі» (1 Петра 5:9). Так, інші християни зносять ті самі випробовування заради доброї новини й не йдуть на компроміс. Ми можемо те саме робити.
Ми повинні звертати увагу, не тільки на тих, які вже непохитно видержали, але також на одержані нагороди. Наприклад: Сатана, прагнучи доказати, що Йов служив Єгові тільки з самолюбних причин, стягав лихо за лихом на цього Божого чоловіка. Перше, він знищив його худобу, потім слуги, і зрештою Йовових десятеро дітей. Не будучи задоволений цим, Сатана вдарив Йова «злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа» (Йова, розділи 1 і 2). Чи через такі лиховини Йов порушив свою вірність до Бога?
Ні. Але що сказати про нагороду? Єгова відновив Йовові здоров’я, дав йому «вдвічі» всього того, що він колись мав, і нагородив його довгим, задовольняючим життям (Йова 42:10-17). Крім цих нагород, є багато більша нагорода — воскресіння з надією вічного життя на райській землі (Йова 14:13-15). Певно, Йовові переживання потішають і підкріпляють страждаючих християн сьогодні.
«Єгова допомагає»
Подумайте ж тепер про одну християнську жінку, яка багато років страждала в німецькому концтаборі протягом другої світової війни. Крім огидних обставин, брутального переслідування, нужди, її примусово відлучили від чоловіка й дитини на п’ять років. Вона не знала, що з ними сталось. Зрештою, після багатьох років вірної витривалості, вона возз’єдналась з чоловіком і дитиною, і з того часу цих троє вірно служать Єгові. Зверніть увагу на те, що вона каже про свій досвід:
«З моїх років у німецькому концтаборі я навчилась дуже важливого уроку. А це, що дух Єгови може дуже допомагати вам під час тяжких випробовувань! До мого арешту, я читала листа від одної сестри в якому вона говорила, що під час суворого випробовування дух Єгови дає людині великий спокій. Я думала, що вона трохи перебільшувала справу. Але коли сталось, що я сама переносила такі випробовування, тоді переконалась, що вона говорила мені правду. Дійсно так буває. Це трудно уявити, якщо ви ще не мали такого досвіду. Це дійсно трапилось мені. Єгова допомагає».
Чи ж ці вислови не потішають і не підкріпляють вас? Тому що ця християнська жінка була вірна під час випробовування, то разом з її родиною, тепер чекає здійснення своєї надії на вічне життя (Євреїв 10:39). Яка ж чудова нагорода за вірність!
Після років випробовування, як наш улюблений брат Павло почувався про це? Чи він ставав знеохочений? Занепадав духом? Зовсім ні! Він не втрачав довір’я, або надії, але радів з того, що вистраждав. «Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг,— сказав Павло.— Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь» (2 Тимофія 4:7, 8). Павло непохитно держався своєї вірності й за це одержав небесну нагороду (Филип’ян 3:4-14). Хто ж не потішиться таким гарним прикладом? Ми теж зносім напасть, набираймось втіхи з Святого Письма, і будьмо вірні нашому люблячому Богові, Єгові.
[Ілюстрація на сторінці 22]
Страждаючі християни сьогодні набираються мужності від переживань Йова.