Проповідуйте Царство

„І проповідана буде ця Євангелія [добра новина] Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець”.— МАТВІЯ 24:14.

1, 2. (а) Що є найважливіша праця в нашому столітті, і до якої міри вона виконується? (б) Який є доказ на те, що Єгова благословить цю працю?

ПРОПОВІДУВАННЯ доброї новини Божого Царства є найважливішим зайняттям у цьому столітті. Всемогутній Бог хоче, щоб ця добра новина проповідувалась тепер, і ця праця дійсно виконується на сповнення Його пророчого Слова. Ваше відношення до цієї праці вплине на вашу вічну долю.— 1 Коринтян 9:16, 23.

² Ми дуже тішимось, що число беручих участь у цій праці продовжує збільшуватись, і що вже служить більше як три мільйони вісників. Дуже багато вісників уступають у повночасну службу. Дуже багато зацікавлених людей погоджуються студіювати Біблію і навчаються виконувати Божу волю.

3. Що декотрі мабуть кажуть про потребу далі проповідувати добру новину?

³ Але, часом, декотрі можуть ослабляти в „чинені добра” і „втомлюються” щодо проповідування. (Галатів 6:9; Євреїв 12:3) Такі можуть казати, що добра новина вже досить проповідувалась у їхній території, що люди вже вибрали свою сторону й не люблять коли ми відвідуємо їх по їхніх домах. Вісники проповідуючі в таких територіях здобувають дуже мало наслідків або таки зовсім не мають їх. Тому, вони думають, що праця вже закінчена, і що вже більше не потрібно проповідувати. Чому так думати не є правильно?

Чому наполягати?

4. Що повинно спонукувати нас проповідувати навіть у території де люди не хочуть слухати?

⁴ По-перше, наше вірне проповідування не залежить від того чи люди слухають чи ні. Єремія проповідував 40 років в Єрусалимі незважаючи на те, що дуже мало людей слухало його, а багато навіть насильно перешкоджали йому. Чому він наполягав проповідувати? Тому що виконував працю, яку Єгова наказав йому виконувати, також знаючи долю Єрусалима примушувало його говорити людям. (Єремії 1:17-19) Він сказав: „Стало це в серці моїм, як огонь той палючий, замкнений у костях моїх,— і я змучивсь тримати його й більш не можу”. (Єремії 20:7-10) Наша ситуація є подібна. Це Єгова, через Ісуса Христа, наказав, щоб „добра новина” проповідувалась по цілому світі. (Матвія 24:14) Коли люди не хочуть слухати, то це дає нам нагоду доказати глибину нашої любові й відданості Богові Єгові якщо не перестанемо чинити добро. (1 Івана 5:3) Крім того, коли подумаємо про майбутність якою людство може втішатись, то як же нам стримуватись і не перестерігати наших сусідів? — 2 Тимофія 4:2.

5. (а) Через яку причину ми повинні тривати в проповідуванні? (б) Як проповідування є основою на суд?

⁵ Єремієве проповідування дійсно було на суд. У 607 р. до н.е., жодні з мешканців Єрусалима, які були вбиті або забрані в неволю, не могли казати, що не знали чому це трапилось їм. Протягом 40 років Єремія перестерігав їх про таке нещастя, якщо будуть далі бунтуватись проти Єгови. (Порівняйте з пророцтвом Єзекіїля 2:5) Так само сьогодні, проповідування доброї новини „на свідоцтво всім народам” є основою на суд. Апостол Павло пояснює це коли каже, що Ісус Христос помститься над тими „хто Бога не знає, і не слухає Євангелії [доброї новини] Господа нашого Ісуса”. (2 Солунян 1:8, 9) Люди будуть суджені по їхньому відношенні до доброї новини. Тому то ми мусимо проповідувати до самого кінця, щоб люди розуміли й мали нагоду почути звістку. (Об’явлення 14:6, 7) Нічого не повинно перешкоджати нам у проповідуванні людям цієї звістки так часто як можливо. Це кладе велику відповідальність на присвячених слуг Єгови.

6. Хоч наша звістка може бути широко відома людям, то чому ми таки повинні проповідувати її?

⁶ Правда, ми вже можливо досить докладно проповідували добру новину в нашій околиці. Але тому, що в світі сьогодні відбувається так багато подій, то незважаючи на те, що люди вже чули нашу звістку, вони забули б її, коли б ми не проповідували їм регулярно. Подумайте — відбуваються революції, тероризм, страйки, лихослів’я, та інші події, які широко опубліковуються. Також є дуже багато популярних забав та інших розваг. Ми мусимо проповідувати людям нашу звістку, незважаючи на те, що так багато речей відвертають їм увагу.

7. Як відношення багатьох людей сьогодні є подібне до відношення ізраїльтян до Ісаєвого пророкування, але чому це не повинно стримувати нас від проповідування?

⁷ Коли багато людей ігнорують нас, то ми повинні пам’ятати яким людям пророк Ісая проповідував. Єгова сказав йому: „Бо це неслухняний народ, це брехливі сини, сини, що не хочуть послухати науки Господньої [Єгови, НС], що говорять провидцям: ,Не бачте!’ а пророкам: ,Не пророкуйте правдивого нам, говоріть нам гладеньке, передбачте оманливе, уступіться з дороги, збочте з путі, заберіть з-перед нас Святого Ізраїлевого’”. Усе ж таки Ісая вірно говорив людям: „Господь [Єгова, НС] — то Бог правосуддя: блаженні всі ті, хто надію на Нього кладе”. (Ісаї 30:9-11, 18) Ми повинні те саме робити. Доти поки будемо проповідувати людям, то наша звістка таки трохи зворушить їх. Декотрі послухають, а інші ні. Але всі матимуть нагоду почути.

,Як же почують?’

8. Хоч здається люди вже вибрали свою сторону проти правди, то що може спонукати їх обдуматись?

⁸ Ми можливо думаємо, що люди деякої околиці вже остаточно вирішили й постановили не слухати нашої звістки, а навіть протидіюти. Пам’ятайте ж,— обставини в житті людей завжди змінюються. Завтра, наступного тижня, або місяця, їх можуть спіткати нові проблеми або ситуації й ці можливо спонукають їх прийняти правду. Людям доносяться відомості про турбуючі події, які відбуваються в світі, або вони можливо самі страждають від нестійкої економії, хвороб, а навіть через смерть у родині. Такі обставини можуть пробудити їх й вони зацікавляться знати причину їхнього горя. Коли будемо постійно проповідувати їм, то вони знатимуть куди повернутись за поміччю.

9. Як наше проповідування можна порівняти до рятівників у околиці нещастя?

⁹ Нашу ситуацію можна порівняти до рятівників працюючих у околиці нещастя, наприклад після землетруса. Декотрі можливо працюють у околиці в якій мало людей пережили нещастя, але тому що їхні співрятівники знаходять більше пережилих у іншій околиці, то вони не будуть сповільнятись або таки зовсім не шукати жертв. Краще всі рятівники невтомно працюють, навіть коли думають, що в їхній секції пережилих уже можливо немає. Деколи вони знаходять ще одну жертву нещастя. Рятівники перестають шукати жертв тільки тоді, коли після якогось часу, надії вже зовсім немає. Наше шукування зацікавлених ще не закінчилось, і ми знаходимо тисячі тисяч людей, які хочуть урятуватись від цього старого світу й пережити „велике горе”. (Об’явлення 7:9, 14) Навіть по тих околицях у яких уже докладно проповідувалось і в яких більшість людей не відносяться прихильно, то дехто таки слухає. Маємо ще додаткові причини через які ми повинні проповідувати людям.

10. Згідно з посланням до Римлян 10:13, 14, як люди будуть знати куди повернутись, коли шукатимуть правди?

¹⁰ Людям завжди треба пригадувати, що „кожен, хто покличе Господнє [Єгови, НС] ім’я буде спасений”. Але, так як Павло продовжує в його посланні до Римлян, „як покличуть Того, в Кого не ввірували? Як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?” (Римлян 10:13, 14) Ці слова повинні спонукувати нас усіх наполегливо проповідувати людям добру новину Божого Царства.

11. Яка є наша відповідальність до виростаючих молодих людей?

¹¹ У цьому часі кінця, народжуються діти, які виростають до віку відповідальності. Часто ці молоді люди не звертали уваги на правду. Може бути, що їхні батьки відкидали звістку, а навіть противились. Але ці молоді люди вже доростають до віку і тепер можуть серйозно думати самі для себе про світові обставини, про майбутність і про їхню ціль у житті. Вони теж мусять покликати на ім’я Єгови, щоб спастись. Але „як... увірують у Того, що про Нього не чули?” (Римлян 10:14) Тому що багато цих неповнолітніх і молодих людей слухають правди, то ми мусимо вишукувати їх і проповідувати їм.

12. Як продовження нашого проповідування буде виразом милосердя Єгови?

¹² Тому що Єгова ще дає нам нагоду проповідувати, то це виявляє Його милосердність. Апостол Петро пише: „Не бариться Господь [Єгова, НС] із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння”. (2 Петра 3:9, 15) Бажання Єгови, щоб всі люди спаслися можна бачити, не тільки в тім що Єгова ще дозволяє час на проповідування, але також у тім, що Він завжди звертається до людей, повернутись до Нього й спастись. (1 Тимофія 2:4) Коли продовжуємо проповідувати добру новину, то звертаємо людям увагу на Боже милосердя, і таким чином прославляємо Його.

Уникаючи провинності за кров

13, 14. (а) Як наше проповідування можна порівняти до праці вартового, згаданого в пророцтві Єзекіїля? (б) Чому Павло міг сказати, що він був „чистий від крові всіх людей”, і на якій єдині підставі Свідки Єгови можуть те саме сказати сьогодні?

¹³ Відповідальність присвячених Свідків Єгови перестерігати людей про Божий прийдешній суд можна порівняти до того, що сталось у Єзекіїлевому дні. Єзекіїль був призначений вартовим для дому Ізраїлевого. Він мав відповідальність перестерігати ізраїльтян, що вони будуть знищені якщо не відвернуться від своїх поганих доріг. Коли б Єзекіїль, як вартовий, не перестеріг людей, то лукаві таки будуть знищені, але їхня кров буде на голові недбалого вартового. У цьому Єгова виявляє Своє відношення до виконування Свого суду: „Не прагну смерти несправедливого, а тільки, щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?” — Єзекіїля 33:1-11.

¹⁴ Апостол Павло також визнав свою відповідальність як вартовий, кажучи старшим збору в Ефесі: „Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх”. Як же він міг казати це? Павло продовжує: „Бо я не вхилявся об’являти вам усю волю Божу”. (Дії 20:26, 27) Так то є з вартовим-класом сьогодні, останком помазаних послідовників Ісуса Христа. Вони всі, разом з їхніми друзями, які вже налічуються на більше як три мільйони, мають надію пережити знищення цієї системи й одержати вічне життя на землі, ніколи не можуть сповільнятись у проповідуванні доброї новини Божого Царства на пересторогу людям про прийдешнє виконання Божого суду. Таким то чином вони уникають провинності за кров.

15. Згідно з 9 розділом Єзекіїля, кого було позначено, і хто це позначав їх?

¹⁵ Сьогоднішню працю проповідування описується в 9 розділі Єзекіїля. Єгова вирішив покарати Єрусалим. Перед виконанням того вироку, чоловік одягнений в льняне з каламарем (посудина для чорнила, в яку вмочують перо) при стегнах його був посланий переходити місто й позначати на чолах усіх тих людей які зітхали через усі гидоти які відбувались у тому місті. Коли позначення закінчиться, то всі мешканці міста, крім позначених на переживання, будуть страчені. Успішно закінчивши свою працю позначення, цей чоловік сказав: „Я зробив, як мені наказав Ти”. (Єзекіїля 9:11) Він вірно виконав своє призначення до самого кінця.

16. (а) Кого сьогодні представляє чоловік одягнений в льняне? (б) Як спірне питання про виправдання суверенітету Єгови спонукує нас продовжувати проповідування?

¹⁶ Чоловік одягнений в льняне є прообразом на помазаний останок Христових послідовників, з яким співпрацює „великий натовп” „інших овець”. Велике спірне питання сьогодні, так як в Єзекіїлевому дні, є виправдання суверенітету Єгови. Про знищення теперішньої лукавої системи в війні великого дня Бога Всемогутнього, Єгова каже: „І народи будуть мусили знати, що Я Єгова”. (Об’явлення 7:9; Івана 10:16; Єзекіїля 39:7) Щоб народи знали це, то слуги Єгови мусять настійно проповідувати про Його ім’я й наміри на свідчення всім народам.

17, 18. (а) Як наше проповідування допомагає нам пильнувати? (б) Який рапорт ми всі хочемо здати перед Єговою, коли Він припинить наше проповідування, і яким єдиним способом можна зробити це?

¹⁷ Проповідуванням доброї новини Царства, ми підтримуємо нашу власну пильність. Ми усвідомлюємо важливість ім’я Єгови й Його намірів. Коли будемо сповільнятись, то це послабить нашу власну надію на Царство, і нас можуть перемогти „журби, багатства, та розкоші життя цього... і нічого не вдосконалиться”. (Луки 8:14, НС) Запопадливим проповідуванням „доброї новини” ми вірно слухаємось наказу нашого Господа, Ісуса Христа: „Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане. А що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте”. — Марка 13:10, 33, 37.

¹⁸ Отже, усі з нас настійно вишукуймо ,тих хто зітхає’ доти поки Єгова дозволить нам час на цю працю продовжуватись. Усі з нас, чи з помазаного останка чи з „інших овець”, вірно виконуймо наше призначення проповідувати добру новину Царства по цілому залюдненому світі, на свідчення всім народам. (Матвія 24:14) Коли Єгова Сам закінчить цю працю початком „великого горя”, то нехай кожен з нас тоді скаже Єгові, ,Ми виконали все те, що Ти наказав нам’.

Чи пам’ятаєте?

◻ Що наслідки нашого проповідування показують?

◻ Через які інші причини ми повинні продовжувати наше проповідування?

◻ Як наше проповідування є виразом милосердя Єгови?

◻ Як ми можемо бути чистими від крові всіх людей?

◻ Як наше проповідування допомагає нам пильнувати?

[Рамка на сторінці 22]

НАСЛІДКИ ПРОПОВІДУВАННЯ ПРОТЯГОМ СІМОХ РОКІВ

1981 119 836 5 987 893 1 475 177

1982 138 540 6 252 787 1 586 293

1983 161 896 6 767 707 1 797 112

1984 179 421 7 416 974 2 047 113

1985 189 800 7 792 109 2 379 146

1986 225 868 8 160 597 2 726 252

1987 230 843 8 965 221 3 005 048