Мир — яка можливість?
НЕЗВАЖАЮЧИ на сказане в газетах, правда в тім, що так як більшість з нас усвідомлюємо, людство ще далеко від дійсного миру. Відведення чужого війська з Афганістану не здійснило мир у тій країні. І боротьба таки продовжується на Філіппінських островах, у Судані, Ізраїлі, Північній Ірландії, Лівані, Шрі-Ланці, згадуючи тільки кількох країн.
Тому, що більшість людей здорового розуму більше прагнуть миру, ніж війни, то чому ж мир такий вхильний? Протягом століть політичні діячі старались у різні способи здійснити мир, але їхні зусилля завжди кінчаються без успіху. Чому? Розгляньмо кілька прикладів і побачимо.
Мир через релігію й закон
Дехто вважає Римську імперію бути успішним миротворцем. Під правлінням тієї імперії, комбінатом заснованого закону, поступливим керуванням, грізними легіонами, і добрепланованими дорожними шляхами, протягом століть зберігали міжнародну стійкість відому як Пакс романа (Римський мир) по великих частинах західної Азії, Африки, і Європи. Зрештою, через внутрішнє зіпсуття й зовнішні навали, Римська імперія й Римський мир повалились.
Це є прикладом жахливості людського намагання. Починаючись великими надіями, вони як звичайно розпадаються. Бог Сам сказав: «Нахил людського серця лихий від віку його молодого», і в кінцевому підсумку, цей поганий напрям переважає (1 Мойсеєва 8:21). Крім того, пророк Єремія сказав: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне,— хто пізнає його?» (Єремії 17:9). Неможливо передсказати, що люди будуть робити. Добрі заміри одної людини руйнуються заздрістю й самолюбним честолюбством інших. Або принциповий провідник сам може зіпсуватись. Беручи все це до уваги, то як же люди можуть здійснити мир?
У третьому столітті до н. е., в Індії чудесно намагались здійснити мир. Там, могутній провідник, Ашока, здійснив велику імперію війною й кровопролиттям. Тоді, так як історія показує, він навернувся до принципів буддизму. Зрікаючись війни, Ашока будував пам’ятники по своїй імперії й вирізьблював на них гасла, щоб допомогти своїм підданим жити краще життя. В його імперії мабуть процвітали мир і добробут.
Чи спосіб Ашоки доводить до миру? На нещастя, ні. Імператор помер, і його мир та імперія розпались. Це є прикладом розстроєння зусиль добромисних і здібних правителів, тому що вони вмирають. Письменник Екклезіястови згадав цю проблему, коли написав: «Зненавидів я ввесь свій труд,.. бо його позоставлю людині, що буде вона по мені, а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також» (Екклезіястова 2:18, 19).
Так, смертність людини є непереборною перепоною до здійснення тривалого миру. У цьому відношенні порада псалмописьменника дуже розумна: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть!» (Псалом 146:3, 4).
Додаткові зусилля здійснити мир
Інші людські намагання теж є прикладом чому людина не має успіху в її намаганні здійснити мир. Наприклад, у десятому столітті, в Європі почався рух під гаслом мир Божий. З наміром охороняти церковне майно, цей мир Божий розвинувся на договір про ненапад, який до середини 12 століття поширився по більшості Європи.
Ще одно поняття назвали «політична рівновага». Застосовуючи цю політику, спільність народів — як наприклад Європа — знеохочує війну зрівноваженням влади між своїми державами. Коли міцніша держава загрожує слабшій, то інша міцна тимчасово обстоює слабшу, щоб відстрашити нападаючу. Європейські держави застосовували цю політику від кінця Наполеонівських війн до вибуху першої світової війни в 1914 р.
Після тієї війни, заснували Лігу Націй як форум у якому держави можуть переговорювати свої незгоди, замість воювати. Ліга перестала діяти з вибухом другої світової війни, після якої її дух оживився в Організації Об’єднаних Націй, яка ще існує до цих пір.
Проте, усі ці намагання не здійснили людству дійсного й тривалого миру. Тоді як рух Божого миру поширювався в Європі, то європейці воювали мусульман у кровожерливих хрестових походах. І тоді як політичні діячі старались зберегти мир у Європі політичною рівновагою, то воювали й будували імперії в країнах поза Європою. Ліга Націй не могла запобігти другій світовій війні, а Організація Об’єднаних Націй зловісному кровопролиттю в Кампучії або конфліктам в таких країнах як Корея, Нігерія, В’єтнам, і Заїр.
Так, до цих пір найкращі намагання політичних діячів, щоб здійснити мир не мають успіху. Просто, провідники не знають, як здійснити тривалого миру. Їм перешкоджають смертність, як також їхні власні тілесні хиби, а також хиби інших. Коли б і не було цих хиб, то політичні діячі таки не можуть здійснити мир. Чому ж ні? Тому що їм перешкоджає інша грізна перепона.
Прихована сила — перешкода мирові
Біблія говорить про цю перепону, коли каже: «Ввесь світ лежить під владою лукавого» (1 Івана 5:19, НС). Лукавий, це Сатана Диявол, надлюдське духовне створіння багато могутніше за нас. Від самого початку, Сатана поширював бунт, неправду, і душогубство (1 Мойсеєва 3:1-6; Івана 8:44). Його могутній, хоч прихований, вплив на світові справи підтверджують інші натхненні коментатори. Павло назвав його «богом цієї системи», «влада князя повітр’я» (2 Коринтян 4:4; Ефесян 2:2, НС). Ісус багато разів називав його «князем світу цього» (Івана 12:31; 14:30; 16:11, НС).
Тому що світ лежить під владою Сатани, то політичні діячі ніяк не здійснять тривалого миру. Чи це значить, що миру ніколи не буде? Чи хтось може здійснити людству мир?
[Вставка на сторінці 5]
Незважаючи на мудрість і принциповість провідника, то він таки помирає й на його місце приходять до влади менше здібні та безпринципові діячі.
[Вставка на сторінці 6]
Найбільша єдина перешкода мирові є Сатана Диявол.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 5]
Фото: U.S. National Archives