Чому вони користуються реліквіями у поклонінні
НЕАПОЛЬ, Італія. Уявіть себе у Неаполі на початку 18 століття нашої загальної ери. У соборі, ірландський філософ Джордж Берклей стоїть перед відомою релігійною реліквією. З недовір’ям він дивиться на позірне перетворення крові «сан Женнаро», «святого» католицької церкви, Янарія.
Місто Неаполь мало змінилося в цьому відношенні. Наприклад, незважаючи на погану погоду, одного разу в недавні роки, церква в якій відбулося те позірне чудо, була геть запруджена людьми. Реліквію і процесію з кардиналом архієпископом на чолі привітали сердечними оплесками. Так, це був один з тих численних разів, що здавалося кров «сан Женнаро» перетворювалася на рідину. Було заявлено, що такі чуда, включаючи цю релігійну реліквію, відбувалися ще від 14 століття.
Згідно з католицькою традицією, реліквія (з латинського релінквере, значить «залишати по собі») є предмет, якого так звані святі залишають по собі. Як є сказано в Церковному словнику (італ.), «реліквії, точно кажучи, є труп, частини його або прах святого, і так як вільно пояснюють, це предмет який мав контакт з тілом Святого і став гідний шанування».
Підтверджені папою
Правдоподібно багато людей вшановують релігійні реліквії через приписання їм позірних чуд. Ствердження папами, мабуть, є ще іншою причиною їхньої популярності.
Принаймні чотири папи протягом минулих 70 років приділяли спеціальну увагу реліквіям. Католицький часопис каже, що так як його попередник Пій XI, папа Пій XII «носив на собі мощі святого міста Ліз’є». Папа Павло VI «зберігав палець апостола [Томи] на конторці його робочого кабінету», і папа Йоанн-Павло II «зберігає у Його квартирі, фрагменти... смертних залишків святого Бенедикта» і «святого Андрія». (30 джорні [італ.], з березня 1990, с. 50)
Беручи до уваги такі ствердження папами, то не дивно, що попит за мощами для приватного й публічного поклоніння збільшується. Але чи така відданість релігійним реліквіям задовольняє Бога?
[Ілюстрація на сторінці 3]
Ковчег, скринька для зберігання релігійних реліквій.
[Відомості про джерело]
Courtesy of The British Museum