Як ви ставитесь до гріха?
«ДЛЯ чого вона просить у молитві прощення наших гріхів?— висловила незадоволення хазяйка, з якою вивчала Біблію Свідок Єгови.— Це звучить так, неначе я є злочинцем». Сьогодні багато людей так само, як ця жінка, не усвідомлюють своїх гріхів доти, доки самі не вчинять злочину.
Це особливо виявляється в країнах Сходу, де, за традицією, люди не мають жодного поняття про успадкований гріх, як про нього навчають іудейсько-християнські релігії (Буття 3:1-5, 16-19; Римлян 5:12). Наприклад, прихильники синтоїзму ототожнюють гріх із брудом, який може легко усунути священик шляхом розмахування гілкою, до тонкого кінця якої прикріплені шматки паперу або кужіль. Цей процес не вимагає покаяння з приводу вчиненого гріха. Чому? «Не лише злі вчинки, але також невгамовані стихійні лиха були названі словом цумі [гріх]»,— пояснює «Японська енциклопедія Коданша». Природні лиха, цумі, за які людина не несе відповідальності, вважались гріхами, що їх змушували затихати обрядами очищення.
Це сприяло поняттю, що будь-який гріх, навіть за навмисні злочини (окрім злочинних вчинків, за які закон вимагає покарання), можна усунути обрядами очищення. Газета «Нью-Йорк таймс» під заголовком «Обряд політичного очищення в Японії» висловлювалася про таку точку зору і пояснювала, що японські політики, які втягнулися в скандали, вважають себе «очищеними», коли їхні виборці переобирають їх. Отже, справжнє виправлення не відбувається, і подібні скандали можуть повторитися.
Буддисти, які вірять у сансару, або переродження, і підтримують доктрину карми, мають інший погляд. «Згідно з доктриною карми,— пояснює «Нова британська енциклопедія»,— добра поведінка сприяє задоволенню та щастю, породжує прагнення до подібного доброго поводження, тоді як погана поведінка призводить до поганих наслідків і сприяє прагненню повторювати злі вчинки». Інакше кажучи, гріховна поведінка приносить погані плоди. Вчення про карму споріднене із вченням про переродження, оскільки декотрі прихильники карми вважають, що плоди життя, протягом якого було здійснено вчинок, переносяться в далеке майбутнє.
Як це вчення впливає на своїх прихильників? Одна буддистка, яка щиро вірила в карму, сказала: «Я думала, що немає ніякої логіки в стражданні за те, з чим я народилася, але про що нічого не знала. Мені лише залишалося прийняти це за свою долю. Співання сутр та великі зусилля для того, щоб вести хороше життя, не розв’язали моїх проблем. Я стала дратівливою та незадоволеною і завжди скаржилася». Буддійське вчення про наслідки поганої поведінки допровадило її до почуття нікчемності.
Конфуціанство є ще одною східною релігією, яка навчала іншого способу подолання людського гріха. За повідомленням Сюньцзи, одного з трьох великих конфуціанських філософів, природа людини є злою та схильною до егоїзму. Підкреслюючи важливість практикування «лі», що означає пристойність, чемність та впорядкованість, він намагався підтримувати громадський спокій серед людей із гріховними схильностями. Інший конфуціанський філософ Менцзи, хоч висловив протилежний погляд щодо людської природи, але визнав існування громадських злигоднів і, покладаючи надію на добрі якості людей, вважав, що розв’язкою є самовдосконалення. Все ж таки конфуціанські філософи наголошували на важливість освіти та виховання для переборення гріха на світі. Хоч їхні вчення погоджуються щодо потреби практикувати «лі», однак їхнє загальне уявлення про гріх та зло є дуже невиразним. (Порівняйте Псалом 14:3; 51:7).
Зникаюче поняття гріха на Заході
На Заході традиційні погляди відносно гріха були чіткими, і більшість людей була згідна з тим, що гріх існує і що його треба уникати. Проте західне ставлення до гріха змінюється. Багато хто перестає усвідомлювати гріх, називаючи голос совісті «комплексом провини» або чимсь таким, від чого треба ухилятися. Понад 40 років тому папа Пій XII журився: «Гріх у цьому столітті полягає в тому, що люди перестали усвідомлювати гріх». За даними опитування, які з’явились у католицькому щотижневику «Пелерин», 90 відсотків населення Франції, де більшість людей вважає себе римо-католиками, вже не вірять у гріх.
Справді, на Сході та Заході більшість людей тепер, здається, живуть у зручному самовдоволенні, не занепокоюючись усвідомленням гріха. Отже, чи це значить, що гріха немає? Чи ми можемо безпечно ігнорувати його? Чи колись зникне гріх?