Змінені принципи та невиправдане довір’я

У часи короля Англії Генріха I (1100—1135 роки) одиницю довжини в один ярд визначили, змірявши «відстань від кінчика носа короля до кінця великого пальця його руки, витягнутої перед себе». Наскільки точними були такі мірила в один ярд, котрими користувалися піддані короля Генріха? Здається, єдиний спосіб, яким тоді можна було перевірити точність цієї міри,— це відвідати самого монарха.

СЬОГОДНІ міри є більш точними, оскільки їх встановлюють відповідно до певних еталонів. Так, наприклад, метр визначають, як відстань, яку проходить світло у вакуумі за 1/299 792 458 секунди. Для точності використовується світло зі сталою довжиною хвилі, яку випромінюють спеціальним лазером. Якщо хтось і має устаткування для створення еталона, він може пересвідчитися, що його міри довжини такі ж самі, як міри, котрими користуються інші.

Навіть незначні зміни в еталонах мір можуть викликати непевність, і тому докладаються великі зусилля, аби їх зберегти незмінними. Приміром, у Великобританії еталоном одиниці маси є гиря із платино-іридієвого сплаву, що важить один кілограм. Ця гиря зберігається у Державній фізичній лабораторії Великобританії. Через забруднення повітря вуличним транспортом та літаками цей еталон щодня набирає ваги. А втім, ця металева гиря, або циліндр, є копією світового стандарту, який зберігається під трьома куполоподібними футлярами у підвальному приміщенні Міжнародного бюро мір та ваг у місті Севр (Франція). Але маса навіть цього еталона коливається внаслідок найменшого забруднення. Поки що світові метрологи не створили абсолютно точного еталона.

Хоча для пересічної особи незначні зміни видаються несуттєвими, повна зміна стандарту могла б викликати замішання. У Великобританії зміна імперської міри ваги (фунта та унції) на метричну (кілограм та грам) викликала глибоку недовіру, причому не без підстав. Деякі безпринципні крамарі скористалися тим, що для більшості ця нова система мір була незнайомою, і почали обраховувати своїх покупців.

Норми поведінки в сім’ї та моральні принципи

А що сказати про зміни норм поведінки в сім’ї та моральних принципів? Наслідки таких змін можуть бути набагато небезпечнішими. Сьогодні чимало людей приголомшені повсюдними повідомленнями про розпад сімей, статеву розбещеність та поширене насилля над дітьми. Це доводить, що ми живемо в добу занепаду моральних норм. Неповні сім’ї, виховання дітей «батьками» однієї статі, жахливе сексуальне зловживання дітьми з відома місцевих органів влади — все це наслідки того, що люди відвернулися від загальноприйнятих норм. Як і передрікалося майже 2000 років тому в Біблії, люди дедалі частіше стають «самолюбні... нелюбовні... ненависники добра... що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога» (2 Тимофія 3:1—4).

Занепад моральних норм йде пліч-о-пліч з бездушністю, спричиненою обманутим довір’ям. Грубе порушення високих етичних норм професії лікаря було виявлено нещодавно у місті Гайд на півночі Англії. Мешканці того міста довіряли своїм «шанованим та надійним» сімейним лікарям. Але, на жаль, їхнє довір’я не виправдалося. Чому? Судовий розгляд виявив, що один сімейний лікар фактично допровадив до смерті щонайменше 15 пацієнток. Насправді поліція була змушена ще раз з’ясувати причини смертей 130 інших осіб, до яких був причетний цей лікар. Повсюдну втрату довір’я підкреслює той факт, що після вироку та ув’язнення лікаря двоє працівників в’язниці, матері яких, можливо, померли з вини цього лікаря, отримали інші обов’язки, аби не доглядати за цим ненависним в’язнем. Не дивно, що повідомлення про цей випадок, яке з’явилося в «Дейлі телеграф», називає винного «лікарем-дияволом».

Оскільки у багатьох сферах життя норми змінюються та занепадають, кому ми можемо з певністю довіряти? Де можна знайти незмінні принципи, за якими стояла б могутня особа, котра має силу захищати їх? Ці питання обговорюватимуться у наступній статті.