Будьмо завжди готові свідчити
1. Звідки ми знаємо, що перші християни завжди були готові свідчити?
1 У I столітті ревні проповідники «безупинно» звіщали добру новину всюди, де можна було знайти людей (Дії 5:42). Коли вони проповідували від дому до дому, то навряд чи упускали нагоду поговорити з тими, кого зустрічали на вулиці. А зайшовши на ринок після служіння, мабуть, намагалися свідчити неформально. Подібно до Ісуса, перші християни завжди були готові свідчити (Марка 6:31—34).
2. Що означає жити згідно з нашою назвою?
2 Завжди готові. Наша назва, Свідки Єгови, вказує не просто на те, що́ ми робимо, а, швидше, на те, ким ми є (Ісаї 43:10—12). Ми завжди готові виступити на захист своєї надії, навіть коли не проповідуємо від дому до дому (1 Пет. 3:15). Чи ти обдумуєш, за яких обставин у тебе може виникнути можливість свідчити неформально і що ти скажеш співрозмовнику? Чи носиш із собою літературу, щоб дати її тим, хто виявить зацікавлення? (Прип. 21:5). Чи ти проповідуєш тільки від дому до дому, чи, якщо дозволяють обставини, поширюєш добру новину і в інших місцях?
3. Чому проповідування на вулиці, на автостоянках, у парках, діловій території тощо не можна вважати неважливим?
3 Проповідуємо «прилюдно». Ми свідчимо на вулиці, на автостоянках, у парках, діловій території тощо. Чи ці види служіння є другорядними, неважливими і необов’язковими? Зовсім ні. Апостол Павло сказав, що проповідував «прилюдно та від дому до дому» (Дії 20:20). Тому вищеперелічені види служіння можна назвати прилюдним проповідуванням. Звісно, служіння від дому до дому є основним і найефективнішим методом проповідування звістки про Царство. Однак перші християни зосереджувалися на людях, а не домах. Вони розповідали правду при кожній нагоді — публічно, неформально і від дому до дому. Виявляймо таку ж готовність і старанно виконуймо своє служіння (2 Тим. 4:5).