Примітка

a Відносно фарисеїв, як фальшиві пророки, Давид Гілл пише в журналі Бібліка (1976 р., Том 57): „Йосиф [Флавій] знає фарисеїв, які заздалегідь знали про деякі події й використовували цей дар для політичних цілей (Іудейські старожитності, XVII 41-45), і в іншому місці він говорить про одного Полліона та його учня Самаяса, які пророкували (Іудейські старожитності, XIV 172-176; XV 3, 370). Але важливішим від Йосифової недостатньої й можливо незрозумілої інформації є те що фарисеї, як група, вважали себе бути спадкоємцями великих пророчих традицій: вони перебрали традицію від людей Великої Асамблеї, які одержали її від останніх пророків. І, бувши вмілими тлумачами Святого Письма, фарисеї брали участь у процесі, який був найбільш схожий в їхньому часі на об’явлення, якого пророки були посередниками в ранішому часі... Про них, як наступників тих пророків, можна сказати, що ,Коли вони не є пророками, то чи є синами пророків’ (приписане Гіллелеві [рабинові, який жив приблизно часу Ісуса]). Зовсім погоджуючись з цим є Ісусові слова про те, що фарисеї ставлять надгробники пророкам і праведникам прикрашають пам’ятники (Матвія 23, 29). Отже, це можливо, що фарисеї в Ісусів час привласнювали собі роль і владу (якщо не саме ім’я) пророка”.