Примітка

a Побачте судову справу Сполучені Штати проти Юрія Вілсона (анг.), яка виринула коли цей чоловік відмовився прийняти прощення від президента Андрія Джексона, 14-го червня 1830 р. Рішення Найвищого Суду наполягало, що “Суд не може дати ув’язненому користь цього прощення, якщо він не прийме його, і буде вповати на нього просьбою або учинком. Форма, якою він буде просити просьби не є важна; але він мусить зробити таку заяву в якійсь формі. Це прощення є дарчим актом для нього; це є його власність; і він може прийняти або відкинути її. . . . Прощення може бути дане за попередньою або пізнішою умовою, і учасник підлягає карі, якщо умова не виконається. . . . Припустім, що прощення дається за умовою, яку ув’язнений не хоче прийняти? Припустім, що умова є заслання, і він вірить, що засуд є легшою карою? Припустім, він вірить, що це є йому на користь прийняти кару, щоб мати спокій з публікою за злочин, зроблений під раптовою спокусою? . . .”